Постанова

від 14.11.2017 по справі п/811/1735/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року Справа № П/811/1735/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Лада Центр" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Добровеличківської селищної ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 05.10.2017 №І-18165/0-12916/0/6-17, а також зобов'язати відповідача надати йому відповідний дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є членом ФГ "Лада Центр" та має право на земельну частку (пай) земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні господарства на підставі договору оренди землі від 20.08.2013р. зареєстрованого Добровеличківським РУЮ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2173091, відносно земельної ділянки за кадастровим номером 3521755100:02:000:9058 для ведення фермерського господарства загальною площею 66,1715 га ріллі на території Добровеличківської селищної ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Протоколом загальних зборів учасників господарства №3 від 09.08.2017р. прийнято рішення про розпаювання земельної ділянки, яка ввійшла до складу статутного фонду фермерського господарства, між його членами, в межах середнього розміру земельних ділянок (паїв) колишніх КСП на території Добровеличківської селищної ради Добровеличківського району, зокрема позивачеві вирішено передати земельну ділянку площею 4,29 га. Голова ФГ "Лада Центр" надала згоду на вилучення земельної ділянки для розпаювання за рахунок земель, що перебувають у користуванні фермерського господарства. З метою одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач 05.09.2017р., звернувся до відповідача з відповідною заявою, проте листом від 05.10.2017р. №М-18155/0-12912/0/6-17 позивача було повідомлено про відсутність підстав для надання дозволу у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам ст.118 ЗК України, а саме, вид цільового призначення земельної ділянки зазначений у заяві не відповідає видам цільового призначення зазначених у ч.6 ст.118 ЗУ України.

Позивач в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.35).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.34). Згідно наданих до суду заперечень, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення (а.с.39-43).

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також неявку представника відповідача в судове засідання, який про розгляд справи був повідомлений належним чином, суд вважає можливим здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач є членом ФГ «Лада Центр» , про що свідчить п.4.3. статуту господарства (а.с.20-26)

Загальними зборами ФГ «Лада Центр» прийнято рішення про розпаювання земельної ділянки розміром 66,1715 га, кадастровий номер 3521755100:02:000:9058, яка увійшла до складу статутного фонду господарства, що відображено у протоколі №3 від 09.08.2017 (а.с.28).

Головою ФГ «Лада Центр» надано згоду на вилучення та розпаювання зазначеної земельної ділянки (а.с.29).

05.09.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,29 га, у тому числі 4,29 га ріллі, як члену фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земель с/г призначення державної власності, що перебуває в оренді ФГ «Лада-Центр» загальною площею 66,1715 га, за кадастровим номером 3521755100:02:000:9058 на території Добровеличківської селищної ради (за межами населеного пункту) Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с.13).

До вказаної заяви позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта громадянина, ідентифікаційного коду (а.с.11-12, 13-зв.).

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 05.10.2017р. №І-18165/0-12916/0/6-17 повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення заяви у зв'язку з тим, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме вид цільового призначення земельної ділянки у поданій заяві не відповідає видам цільового призначення земельних ділянок, вказаних у ч.6 ст.118 Земельного кодексу України (а.с.14).

Зміст вказаного листа відповідача свідчить про те, що відмовляючи в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач обмежився суто формальними підставами для відмови не вдаючись до суті та характеру правовідносин пов'язаних з можливістю членів фермерського господарства скористатись правом приватизації земель господарства.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року №14, органом уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частиною 2 статті 13 вказаного Закону передбачено, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Натомість лист відповідача не містить інформації про порушення позивачем вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, зазначених у листі від 05.10.2017р. №І-18165/0-12916/0/6-17, що не передбачені законодавством , тому суд визнає таку відмову протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства «Лада Центр» у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Добровеличківської селищної ради Добровеличківського району Кіровоградської області розміром 4,29 га, суд зазначає наступне.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до компетенції відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13, а згідно з статтею 244-2 КАС України суд зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частини зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.09.2017 з огляду на наступне.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки заява позивача від 05.09.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою розглянута з порушенням норм Земельного кодексу України, а тому відповідач зобов'язаний ще раз розглянути дану заяву.

Крім того, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Саме такою є правова позиція Верховного Суду України, викладена 07.06.2016 року по справі №820/3507/15.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 05.09.2017, оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття останнім саме вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи в його відмові.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Крім того, вирішуючи дану справу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні положення щодо складу земель фермерського господарства містяться в статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року №973-IV (надалі - Закон №973-IV).

Згідно ч.1 ст.1 Закону №973-IV, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону №973-IV, членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Аналіз вищевказаних норм законодавства у їх системному взаємозв'язку вказує на те, що право на одержання безоплатно у приватну власність земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства, може виникнути лише в разі оформлення фермерським господарством правовстановлюючих документів на землю, як то на право власності чи користування.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка загальною площею 66,1715 га, за кадастровим номером 3521755100:02:000:9058 на території Добровеличківської селищної ради Добровеличківського району Кіровоградської області, перебуває в користуванні на умовах оренди у фізичної особи ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 20.08.2013р. (а.с.16-19).

При цьому суд зазначає, що одного лише факту заснування вказаною особою ФГ «Лада Центр» та зазначення у статуті господарства (п.7.9.), що земля передана до складу майна господарства, а тому є його власністю (п.7.3.) не є достатньою підставою вважати, що земельна ділянка вибула з державної власності чи змінився орендар за договором, оскільки будь-які документи, прийняті уповноваженим державним органом щодо передачі земельної ділянки у власність господарства чи користування відсутні.

Необхідність одержання відповідного рішення уповноваженого державного органу прямо передбачена ч.5 ст.116 ЗК України - земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Закону №973-IV, членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб - перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв'язку з державною реєстрацією.

Примірник статуту долучений позивачем до матеріалів справи містить перелік членів ФГ «Лада Центр» (п. 4.3.), в тому числі і ОСОБА_1.

Разом з тим, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.11.2017р. (а.с.45-47), у розділі - перелік засновників (учасників) юридичної особи, не містить відомостей про членство у ФГ «Лада Центр» осіб зазначених у п.4.3. статуту вказаного господарства, в тому числі і позивача по справі. Розділ - дані про реєстраційні дії, вказаного Витягу не містить запису про реєстраційну дію у зв'язку із змінами у складі засновників (учасників) ФГ «Лада Центр» .

Вказані обставини унеможливлюють достовірно встановити членство позивача у ФГ «Лада Центр» , а отже і право на одержання у власність земельної ділянки внаслідок розпаювання земель зазначеного господарства.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту п.4 ч.1 ст.163 КАС України встановлено, що постанова суду складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням, у тому числі встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Відтак, зважаючи на те, що постанова суду зобов'язує відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк подання звіту про виконання постанови - один місяць з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує на користь позивача всі здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167, 267 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства «Лада Центр» у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Добровеличківської селищної ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 05.10.2017р. за №І-18165/0-12916/0/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2017р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства «Лада Центр» у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Добровеличківської селищної ради Добровеличківського району Кіровоградської області розміром 4,29 га.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код - ЄДРПОУ 39767636).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання законної сили постановою у даній справі - № П/811/1735/17.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її отримання, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_4