Ухвала

від 09.11.2017 по справі 820/2419/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 р.Справа № 820/2419/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представників сторін: позивача - Чаплинського О.В., відповідача - Шульги В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2017р. по справі № 820/2419/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Віт"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфо Віт" (далі по тексту - позивач, ТОВ Інфо Віт ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.06.2017 року № 0001011406, яким Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області ТОВ Інфо Віт нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у сумі 131068,09 грн..

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2017 року № 0001021406, яким Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області ТОВ Інфо Віт нарахована штрафна (фінансова) санкція за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у сумі 340 грн..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 року по справі № 820/2419/17 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Віт" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2017 № 0001011406 та № 0001021406.

Присуджено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Віт" (61058, м. Харків, ву. Культури, 9, к. 1, код ЄДРПОУ 33205528) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 1971 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна) грн. 12 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 року по справі № 820/2419/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача, в обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні, зокрема, посилається на обґрунтованість висновків акта перевірки та прийнятих на підставі зазначеного акта оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Зазначає, що під час проведення перевірки контролюючим органом зроблено висновки про порушення позивачем: ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по зовнішньоекономічному контракту від 03.02.2013 року №03-02-11-UA, укладений з ТОВ "Евроцемент-Гарант" (Російська Федерація); ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в частині порушення порядку декларування валютних цінностей в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами, станом на 01.01.2015 року. Таким чином, вказує на те, що висновки акту перевірки є вірними та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Представник позивача, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, посилаючись на те, що на підставі акта №3836/20-40-14-06-08/33205528 від 19.05.2017 року відповідачем безпідставно зроблено висновки про порушення позивачем вимог законодавства, а також неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інфо Віт" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 33205528.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу № 1884 від 10.05.2017 року та направлень від 10.05.2017 року №2897, №2898, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Віт" (податковий номер 33205528) з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 03.02.2013 року №03-02-11-UA за період з 01.07.2014 року по 30.04.2017 року.

Результати перевірки викладені в акті №3836/20-40-14-06-08/33205528 від 19.05.2017 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено:

- порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Інфо Віт" ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по зовнішньоекономічному контракту від 03.02.2013 року №03-02-11-UA, укладений з ТОВ "Евроцемент-Гарант" (Російська Федерація);

- порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Інфо Віт" ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" в частині порушення порядку декларування валютних цінностей в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами, станом на 01.01.2015 року.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивач надав письмові заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких Головним управлінням ДФС у Харківській області висновки акту перевірки №3836/20-40-14-06-08/33205528 від 19.05.2017 року залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001011406 від 07.06.2017 року, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 131068,09 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001021406 від 07.06.2017 року, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 340,00 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2013 року між позивачем (продавець) та ТОВ "Евроцемент-Гарант" (Російська Федерація) (покупець) укладено контракт №03-02-11-UA на поставку рідкого керамічного теплоізоляційного покриття "ТСМ Керамический" та інших товарів промислового призначення. Загальна сума контракту 300000000,00 рублів.

Відповідно до п. 5.2 контракту №03-02-11-UA, форма оплати товару - відстрочка платежу, товар повинен бути оплачено не пізніше 180 днів від дати митного оформлення у країні продавця. У разі не оплати товару у зазначені строки покупець здійснює повернення товару продавцю у строк, що не перевищує 180 днів від дати митного оформлення у країні продавця. У разі попередньої оплати, товар повинен бути поставлено не пізніше 180 днів від дати надходження коштів на рахунок продавця.

У період з 01.07.2014 року по 30.04.2017 року ТОВ "Інфо Віт" на виконання умов контракту від 03.02.2013 року №03-02-11-UA, відвантажено нерезиденту - ТОВ "Евроцемент-Гарант" товар на загальну суму 8982537,00 рос. руб. (еквівалент - 3118596,09 грн).

На думку контролюючого органу, валютна виручка за відвантажений на експорт товар надійшла на валютний рахунок ТОВ "Інфо Віт" №2600401971462, відкритий в ПАТ "КРЕДОБАНК", МФО 325365, в сумі 13546066,00 рос. руб. (еквівалент - 4302201,98 грн.), у тому числі в сумі 5346976 рос. руб. з порушенням строків, встановлених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зі змінами та доповненнями.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними та скасування останніх.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень - рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" з наступними змінами та доповненнями.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 року (діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності), №163 від 14.05.2013 року (строком дії до 19 листопада 2013 року), №453 від 14.11.2013 року (строк дії до 17 травня 2014 року), № 270 від 12.05.2014 року (строк дії до 20 серпня 2014 року), від 20 серпня 2014 року № 515 (строком дії до 21 листопада 2014 року), від 20.11.2015 року № 734 (строком дії до 02 грудня 2014 року), від 1 грудня 2014 року № 758 (строком дії до 03 березня 2015 року включно), від 3 березня 2015 року № 160 (строком дії до 03 червня 2015 року) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

У зв'язку зі зміною строків розрахунків з експорту та імпорту товарів до 90 днів, відповідно до постанови Правління Національного банку України № 163 від 14.05.2013 року, між позивачем та ТОВ "Евроцемент-Гарант" (Російська Федерація) 20.05.2013 року укладено додаткову угоду №1-Б до контракту №03-02-11-UA від 03.02.2013 року, відповідно до якої змінено п. 5.2 контракту та зазначено, що форма оплати товару - відстрочка платежу, товар повинен бути оплачено не пізніше 90 днів від дати митного оформлення у країні продавця. У разі попередньої оплати, товар повинен бути поставлено не пізніше 90 днів від дати надходження коштів на рахунок продавця.

Колегія суддів зауважує, що постановою Правління Національного банку України № 270 від 12.05.2014 року "Про зміну строків розрахунків з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Вказана постанова набирає чинності з 20 травня 2014 року та діє до 20 серпня 2014 року.

Судовим розглядом встановлено, що 19.05.2014 року між позивачем та ТОВ "Евроцемент-Гарант" (Російська Федерація) укладено додаткову угоду №2-Б до контракту №03-02-11-UA від 03.02.2013 року, відповідно до якої змінено п. 5.2 контракту та зазначено, що форма оплати товару - відстрочка платежу, товар повинен бути оплачено не пізніше 180 днів від дати митного оформлення у країні продавця. У разі попередньої оплати, товар повинен бути поставлено не пізніше 180 днів від дати надходження коштів на рахунок продавця.

З аналізу Постанови НБУ № 270 вбачається, що вона не містить положень, які зобов'язують сторони контракту, в разі експорту продукції, змінити умови оплати товару визначені контрактами, які були підписані його сторонами до набрання чинності Постанови НБУ № 270.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, оскільки додаткову угоду №2-Б між позивачем та ТОВ "Евроцемент-Гарант" (Російська Федерація) підписано 19.05.2014 року, а постанова Правління НБУ №270 набула чинності 20.05.2014 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги пункту 1 Постанови Правління НБУ №270 щодо зміни строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", з 180 календарних днів до 90 календарних днів не розповсюджуються на дії ТОВ "Інфо Віт" та ТОВ "Евроцемент-Гарант" щодо виконання умов контракту №03-02-11-UA від 03.02.2013 року.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а саме невиконання вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки оскаржуване рішення відносно нарахування штрафу за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна в декларації про валютні цінності є похідним від встановлення наведених вище обставин проведення розрахунків у сфері ЗЕД, а обставини, зазначені контролюючим органом в акті перевірки щодо порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом з компанією ТОВ "Евроцемент-Гарант" №03-02-11-UA від 03.02.2013 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про порушення позивачем ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а тому рішення відповідача про нарахування зазначеного штрафу є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 07.06.2017 року № 0001011406, № 0001021406 підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при внесенні податкових повідомлень-рішень від 07.06.2017 року № 0001011406, № 0001021406, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 року по справі № 820/2419/17 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, не впливають на вирішення справи по суті та висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2017р. по справі № 820/2419/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2017 р.