Ухвала

від 13.11.2017 по справі 344/11721/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11721/17

Провадження № 11-сс/779/278/2017

Категорія ст.183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря с/з ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2017 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів із забороною залишати місце постійного проживання цілодобово за адресою АДРЕСА_1 , з покладенням на нього відповідних обов`язків.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що cлідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, однак наявність підстав, що існують ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, можливість впливати на потерпілих та свідків, не доведено в судовому засіданні.

Проте, враховуючи вагомість наявних доказів про можливу причетність підозрюваного до кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, представлені дані про наявність місця проживання, слідчий суддя прийшов до висновку, що у відповідності до ч.4 ст. 194 КПК, щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. На переконання слідчого судді саме цей запобіжний захід надасть змогу забезпечити адекватне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, подав АС, в якій покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали, оскільки вона винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, через невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .

Заслухавши доповідь судді ОСОБА_3 , пояснення прокурора ОСОБА_7 , який підтримав подану АС, просить задовольнити апеляційні вимоги; пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , які вважають АС прокурора безпідставною, просять залишити її без задволення, а ухвалу слідчого судді без зміни; перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли з Івано-Франківського міського суду та додані документи під час апеляційного розгляду, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

У відповідності до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону слідчий суддя не дотримався.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як встановлено ч.2 ст.177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст.183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м,яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього ж Кодексу.

Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею не дотримані.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаного із проникненням у інше приміщення.

Як вбачається з доданих до клопотання слідчим копій з матеріалів кримінального провадження, 01 вересня 2017 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК (а.с.13-14).

Клопотання слідчого про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу було вручено йому 01 вересня 2017 року, що підтвреджується його особистим підписом (а.с. 5).

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру». В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Як вбачається з клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 12.09.2017 року, слідчим відділом Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження №12017090010002164 від 29.05.2017 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК.

Мотивуючи свої висновки щодо застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя послався на те, що прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками слідчого судді щодо застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, виходячи з наступного.

Так, обираючи щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя належним чином не врахував обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, що передбачені ч. 1 ст. 178 КПК, а саме наявність підстав вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

Крім того, на думку колегії суддів такі дані про особу підозрюваного як те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, неодружений, не працює, свідчать про відсутність постійного джерела доходів та відсутність стійких соціальних зв`язків.

При обранні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя, у своїх висновках, послався на вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Проте, в самому клопотанні про застосування запобіжного заходу, так і в апеляційній скарзі прокурора, міститься обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на ризики, передбачені ст. 177 КПК та підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу не вбачається.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов до неправильного висновку про те, що менш суворий запобіжний захід, зокрема домашній арешт зможе гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього обов`язків та буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, а відповідно до ч. 5 ст. 182 цього ж Кодексу, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, визначення суми застави, яку повинна внести особа, виходячи лише з припущень, не відповідає статті 5 п. 3 Європейської Конвенції. Застава, передбачена в цій статті, призначена забезпечити виключно належну процесуальну поведінку особи. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, тобто, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання ухилитися від органів досудового розслідування та суду чи виконання процесуальних рішень.

На думку колегії суддів, враховуючи наведені вище обставини та дані про особу підозрюваного, з урахуванням матеріальної шкоди, заподіяної потерпілим злочинними діями, слід встановити розмір застави підозрюваному ОСОБА_8 у виді 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень з покладанням на нього відповідних обов`язків. При визначенні ОСОБА_8 розміру застави, суд виходить з вимог п. 2 ч.5 ст.182 КПК, і вважає, що такий розмір застави здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

За таких обставин, АС прокурора підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 198, 404, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді клопотання слідчим суддею, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2017 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Клопотання слідчого Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановити - 60 діб, а саме до 11 січня 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_8 заставу - 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Апеляційного суду Івано-Франківській області (Одержувач коштів: Апеляційний суд Івано-Франківської області; код ЄДРПОУ: 05382963; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України, м. Київ; Рахунок: 37316089002139).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави, має бути зданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_8 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Виконання ухвали покласти на слідчого Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 .

Ухвала оскраженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5