Ухвала

від 08.11.2017 по справі 462/1134/14-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1134/14-ц

У Х В А Л А

08 листопада 2017 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю секретаря: Янощук Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію на постанову головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачеві, суд,

в с т а н о в и в:

Представник ПАТ ВіЕйБі Банк звернулася до суду із скаргою, в якій просить суд визнати рішення головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №51811515 від 22.06.2017 року неправомірними; скасувати постанову головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №51811515 від 22.06.2017 року; зобов'язати головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа по справі №462/1134/14-ц, що видав 01.04.2012 року Залізничний районний суд м. Львова про звернення стягнення на предмет іпотеки /земельну ділянку/ в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 270 453,92 грн., судових витрат. В обґрунтування скарги покликається на те, що державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , так як майно на яке згідно закону можливо звернути стягнення у боржника відсутнє. Однак, скаржник вважає, що державний виконавець поверхнево підійшов до виконання своїх обов'язків, не в повній мірі виконав роботу щодо пошуку майна та коштів, належних боржнику, чим не виконав усіх необхідних дій, передбачених Законом України Про виконавче провадження .

Суд, ухвалив, проводити розгляд справи за відсутності представника заявника ПАТ ВіЕйБі Банк , яка у поданій скарзі просила проводити розгляд за її відсутності та за відсутності державного виконавця та заінтересованої особи - ОСОБА_2, які про місце, час та дату розгляду скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, про причини повторної неявки суд не повідомили.

Вивчивши матеріали скарги, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що скарга підлягає задоволенню.

Так, статтею 383 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.10.2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку пл. 0,06 га, що знаходиться в смт. Рудно, вул. Польова, 15, яка належить ОСОБА_2 та передана в іпотеку згідно іпотечного договору від 19.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на користь ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_4 банк (ПАТ ВІЕЙБІ БАНК ) в порядку, визначеному Законом України Про іпотеку та договором іпотеки від 19.11.2007 року, укладеного між ПАТ ВІ ЕЙ БІ БАНК та ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 270453,92 грн. за кредитним договором, укладеного між ПАТ ВІЕЙБІ БАНК та ОСОБА_2 було видано виконавчий лист /а.с.112/ та відкрито виконавче провадження ВП №51811515.

Як вбачається із матеріалів скарги 22.06.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №51811515 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження /а.с.113/.

Згідно п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що рішення суду, яке вступило в законну силу є обов'язковим для виконання по всій території України.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 цієї статті визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Із змісту положень Закону України Про виконавче провадження вбачається, що державний виконавець має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

4) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

5) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

6) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

7) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

8) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно ст.36 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Відповідно до ст.50 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Як ствердив заявник у поданій скарзі, чого не спростував державний виконавець /заперечень суду не подав/, вищевказаними правами для виконання рішення державний виконавець не скористався в повній мірі ,зокрема, щодо виявлення майна боржника, яке зазначене у виконавчому документі/, що свідчить про його бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків, а проведення виконавчих дій є неповним та поверхневим.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017р. не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, а дії державного виконавця є неправомірними, тому скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.129-1 Конституції України, ст. 10, 11, 14, 57,60, 179, 209, 210, 212-215, 218, 293, 383-387 ЦПК України, ст.1, 18, 36, 37, 50 Закону України Про виконавче провадження , суд

у х в а л и в :

Скаргу ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_4 на дії державного виконавця на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві задовольнити.

Визнати рішення головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №51811515 від 22.06.2017 року неправомірними.

Скасувати постанову головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №51811515 від 22.06.2017 року.

Зобов'язати головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа по справі №462/1134/14-ц.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в 5- денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Ю.Л. Бориславський