Постанова

від 08.11.2017 по справі 912/1875/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 912/1875/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівАлєєвої І.В., Корсака В.А. за участю представників: позивача не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином) відповідачів ОСОБА_4 2.ОСОБА_10. розглянувши матеріали касаційної скаргиБобринецького районного споживчого товариства на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі№912/1875/16 Господарського суду Кіровоградської області за позовомБобринецького районного споживчого товариства до 1. Фізичної особи- підприємця ОСОБА_5 2. Бобринецької міської ради провизнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Бобринецьке районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_5, Бобрицької міської ради про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2016 (суддя Болгар Н.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2016 змінено, виключено з резолютивної частини рішення частину 1 щодо застосування позовної давності. В решті рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Бобринецьке районне споживче товариство звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити. Скаржник вважає, що постанова апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому судами не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно досліджені докази, а також невірно застосовано норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Алєєва І.В., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.10.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 касаційну скаргу відкладено на 01.11.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.11.2017 касаційну скаргу відкладено на 08.11.2017.

У запереченнях та додаткових поясненнях на касаційну скаргу Бобринецька міська рада вказує про обставини, які на думку останньої, мають важливе значення для вирішення даного спору.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 08.11.2017 представників відповідачів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.1997 згідно рішення Бобринецької міської ради №168 Бобринецькому районному споживчому товариству надана в постійне користування земельна ділянка площею 12298 м.кв для розміщення колгоспного ринку.

На підставі зазначеного рішення Бобринецькому районному споживчому товариству видано Державний акт серії НОМЕР_2 від 05.06.1997 на право постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1. Зазначений акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 86.

27.12.2001 рішенням Бобринецької міської ради №643 припинено Бобринецькому районному споживчому товариству право постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м., яка надана для розміщення колгоспного ринку. Земельну ділянку переведено в землі запасу міської ради.

Рішенням Бобринецької міської ради №644 від 27.12.2001 земельну ділянку площею 12298 кв.м. надано Комунальному підприємству "Ринок" для розміщення колгоспного ринку.

31.12.2001 Комунальному підприємству "Ринок" видано Державний акт серії НОМЕР_3 на право постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м., для розміщення колгоспного ринку.

Рішенням Бобринецької міської ради № 643 від 11.02.2002 припинено право постійного користування земельною ділянкою Бобринецькому районному споживчому товариству розміром 12298 кв.м., наданого для розміщення колгоспного ринку.

Рішенням Бобринецької міської ради № 644 від 11.02.2002 надано земельну ділянку розміром 12298 кв.м. Колективному підприємству "Ринок" під розміщення колгоспного ринку.

10.06.2004 Бобринецька міська рада прийняла рішення №573, яким розглянувши заяву директора Комунального підприємства "Ринок" ОСОБА_6, припинила право постійного користування земельною ділянкою площею 205 м.кв. Комунального підприємства "Ринок" за адресою: АДРЕСА_2

Рішеннями Бобринецької міської ради №497 від 11.11.2004 та № 208 від 30.06.2005 ОСОБА_5 дозволено будівництво складського приміщення розміром 11,0х12,0 м в АДРЕСА_3, затверджений акт технічного обстеження на складське приміщення, оформлене право власності на складське приміщення.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 10.08.2005, виданого міською радою на підставі рішення № 208 від 30.06.2005, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить складське приміщення, розташоване у АДРЕСА_3

Рішеннями Бобринецької міської ради від 15.11.2005 № 887, від 29.03.2006 № 1017 затверджені матеріали погодження місця розташування земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності площею 185 кв.м у АДРЕСА_4, наданий дозвіл підприємцю на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду строком на 10 років для здійснення підприємницької діяльності з правом забудови та викупу у власність; затверджені матеріали відбору земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності, обслуговування складського приміщення площею 185 кв.м, наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років.

23.08.2007 Бобринецька міська рада прийняла рішення №449, яким вирішила затвердити експертну оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_5 площею 0,0185 га та продати вищевказану земельну ділянку ОСОБА_5 для здійснення підприємницької діяльності.

29.01.2007 між Бобринецькою міською радою і приватним - підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0185 га.

07.09.2007, на підставі рішення Бобринецької міської ради від 23.08.2007 №449, між Територіальною громадою в особі Бобринецької міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 185 кв.м., яка знаходиться у віданні Бобринецької міської ради за адресою: АДРЕСА_3, для здійснення підприємницької діяльності та обслуговування складського приміщення, належного покупцю на праві власності.

10.12.2008 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0185 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Зазначений акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020836500003.

Звертаючись до суду з даним позовом Бобринецьке районне споживче товариство зазначає про те, що є єдиним і законним користувачем земельної ділянки площею 12298 м.кв., а тому договір купівлі - продажу від 07.09.2007, укладений між Територіальною громадою Бобринецької міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_5 на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 185 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та Державний акт від 10.12.2008, який виданий фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку площею 0,0185 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, були укладені та видані з порушенням вимог чинного законодавства.

Зазначає і про те, що про порушення своїх прав Бобринецьке районне споживче товариство дізналось лише в процесі розгляду справи № 912/372/15-г, а тому просить визнати причини пропущення строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права поважними та просить поновити такий строк.

Бобринецька міська рада заперечуючи проти позовних вимог вказує про те, що Бобринецьким районним споживчим товариством належними доказами не доведено порушення своїх прав та законних інтересів, пропущено строки позовної давності для звернення до суду за даним позовом, а тому міська рада просить застосувати наслідки спливу позовної давності до даних позовних вимог.

Заперечуючи проти позовних вимог Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 також просить застосувати наслідки спливу позовної давності до даних позовних вимог.

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог Бобринецькому районному споживчому товариству застосував наслідки спливу позовної давності до даних позовних вимог.

Приймаючи постанову про зміну резолютивної частини рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав про відсутність підстав для застосування позовної давності до даних правовідносин, адже Бобринецьким районним споживчим товариством не було доведено факту порушення його прав та законних інтересів моментом укладення 07.09.2007 між Територіальною громадою в особі Бобринецької міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_5 договору купівлі - продажу земельної ділянки та не доведено невідповідність вказаного договору вимогам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відтак, порушення або оспорювання прав та інтересів підприємства, установи, організації та іншої юридичної особи, що звертається до суду за своїм захистом, є обов'язковими, а відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Колегія суддів зауважує, що доводи Бобринецького районного споживчого товариства про наявність підстав для визнання договору купівлі - продажу від 07.09.2007 на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 185 кв.м. та Державного акта від 10.12.2008 на зазначену земельну ділянку, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зобов'язаний довести, яким чином спірний договір купівлі - продажу та Державний акт порушують (зачіпають) його права або законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, Бобринецьке районне споживче товариство звернулось до суду з даним позовом з метою захистити своє право постійного користування на земельну ділянку площею 12298 кв.м., яка була надана відповідно до Державного акта від 05.06.1997 серії НОМЕР_4

Судовими рішеннями по справі № 912/372/15-г (набрали законної сили), на які посилається позивач та які стали підставою для звернення до суду з даним позовом встановлено, що розпорядженням Бобринецького районного споживчого товариства № 135 від 06.12.1988 ОСОБА_6 був призначений на посаду голови правління Бобринецького споживчого товариства з 06.12.1988.

Розпорядженням Бобринецького районного споживчого товариства № 18 від 27.05.1999 ОСОБА_6 був призначений на посаду директора Комунального підприємства "Ринок" на ставку, а по сумісництву головою правління Бобринецького районного споживчого товариства на 0.5 ставки з 27.05.1999.

Господарські суди зазначили, що в матеріалах справи міститься звернення від імені ОСОБА_6, як голови правління Бобринецького споживчого товариства на ім'я Бобринецького міського голови ОСОБА_7 з проханням припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м., наданої для розміщення колгоспного ринку, а також звернення від імені ОСОБА_6, як директора Комунального підприємства "Ринок" з проханням надати у постійне користування земельну ділянку площею 12298 кв.м. для розміщення колгоспного ринку, які не мають дати, номера обліку кореспонденції і відмітки про її прийняття адресатом.

27.12.2001 рішення Бобринецької міської ради народних депутатів № 644 Комунальному підприємству "Ринок" було надано земельну ділянку розміром 12298 кв.м. для розміщення колгоспного ринку.

Державним актом на право постійного користування земленю НОМЕР_5 Бобринецькою міською Радою народних депутатів Бобринецького району Кіровоградської області відповідно до вищезазначеного рішення Бобринецької міської ради народних депутатів від 27.12.2001 № 644 надано Комунальному підприємству "Ринок" у постійне користування 12298 кв.м. землі для розміщення колгоспного ринку.

Як встановлено господарськими судами, відповідно до протоколу 18 сесії Бобринецької міської ради 23 скликання від 27.12.2001 питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького районного споживчого товариства та надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення на сесії не розглядалося.

Згідно з архівною довідкою Архівного відділу Бобринецької районної державної адміністрації № 28а від 31.03.2014 в документах архівного фонду "Бобринецька міська рада та її виконавчий комітет м. Бобринець Кіровоградської області" в протоколах сесії міської ради за 2001 рік рішення від 27.12.2001 № 644 немає. Рішенні у 2001 році закінчуються номером 603 (від 27.12.2001).

Відповідно до архівної довідки Архівного відділу Бобринецької районної державної адміністрації № 31 від 23.03.2015 в документах архівного фонду "Бобринецька міська рада Бобринецького району Кіровоградської області" в протоколах сесій міської ради за 2001 рік рішення від 27.12.2001 № 643 "Про припинення користування земельною ділянкою Бобринецького районного споживчого товариства" та рішення від 27.12.2001 № 644 "Про надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення колгоспного ринку" немає. Рішення у 2001 році закінчуються номером 603.

Господарськими судами встановлено, що ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.11.2014 у кримінальній справі № 383/1340/14-к встановлено, що секретарем Виконавчого комітету Міської ради м. Бобринець ОСОБА_8 було підроблено рішення міської ради № 643 від 27.12.2001 про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького районного споживчого товариства та рішення № 644 від 27.12.2001 про надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення колгоспного ринку, на підставі якого було видано Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_5 від 31.12.2001.

У рішеннях по справі № 912/372/15-г вказано і те, що за Бобринецьким районним споживчим товариством не може бути визнано право постійного користування земельною ділянкою площею саме площею 12298 кв.м., адже відповідно до схеми розміщення земельних ділянок інших землевласників та землекористувачів, що межують або/чи входять до земельної ділянки за адресою АДРЕСА_7 до складу спірної земельної ділянки входять частини земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 згідно з Державним актом серії НОМЕР_6 площею 0,0105 га; земельна ділянка, яка належить ОСОБА_9 згідно Державного акта серії НОМЕР_7 площею 0,0108 га; земельна ділянка, яка належить ОСОБА_9 згідно Державного акта серії НОМЕР_8 площею 0,0222 га; земельна ділянка, яка належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 згідно Державного акта серії НОМЕР_9 площею 0,0185 га.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2015, визнано недійним рішення Бобринецької міської ради №643 від 11.01.2002 про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького районного споживчого товариства та рішення Бобринецької міської ради №644 від 11.01.2002 про надання Комунальному підприємству "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства у постійне користування земельну ділянку для розміщення колгоспного ринку.

Згідно преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 141 Земельного кодексу України (чинного станом на 2004 - 2006 роки) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 Земельного кодексу України (чинного станом на 2004 - 2006 роки) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно до частини 3 статті 152 Земельного кодексу України (чинного станом на 2004 - 2006 роки) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України (чинного станом на 2004 - 2006 роки) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Бобринецька міська рада перевищила свої повноваження, адже не мала законного права вилучати та продавати іншим особам належну Бобринецькому районному споживчому товариству на праві постійного користування земельну ділянку площею 12298 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_1.

Разом з тим, в процесі судового розгляду даної справи, Бобринецькою міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частина 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що позовна заява та клопотання про поновлення строку позовної давності не містять доведення причин, за яких Бобринецьким районним споживчим товариством не оскаржені рішення Бобринецької міської ради, на підставі яких приватний підприємець ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку площею 185 кв.м. та на об'єкт нерухомості розміщений на ній, а також обставин, за яких споживче товариство не знало або не могло довідатись про порушення свого права та/або про особу, що його порушила за наявності розміщення у 2005 році на земельній ділянці об'єкта нерухомості не належного позивачу.

У поясненнях Бобринецьке районне споживче товариство вказувало про те, що йому стало відомо про незаконний продаж (відчуження) земельних ділянок, які перебували у його постійному користуванні під час провадження Господарським судом Кіровоградської області справи № 912/372/15-г, однак при цьому не доводить обставин, які перешкоджали його обізнаності про порушення права до дати такого судового провадження.

Разом з тим, як вірно зауважив місцевий господарський суд, Бобринецьке районне споживче товариство про зведення на земельній ділянці площею 12298 кв.м. об'єкта нерухомості, який належить іншій особі, повинно було дізнатися з дати прийняття Бобринецькою міською радою рішення від 11.11.2004 № 497, однак у будь-якому випадку з початку проведення будівельних робіт по зведенню одноповерхової будівлі на території АДРЕСА_5.

З викладеного вбачається, що фактично поважні причини пропущення позовної давності щодо захисту права постійного користування Бобринецьким районним споживчим товариством, з урахуванням вищевикладених обставин, не доведено, а тому суд першої інстанції дійшов законного та правомірного висновку про відмову споживчому товариству у задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності, як поданого безпідставно.

Посилання позивача на пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України також правомірно не прийнято судом першої інстанції, оскільки таку норму виключено на підставі Закону № 4176-VI від 20.12.2011.

Колегія суддів зауважує і на тому, що частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вирішуючи даний спір опиралась не тільки на суперечливі і взаємовиключні юридичні обґрунтування сторін, а перш за все на базовий правовий принцип - принцип правової визначеності.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів, розглянувши дану справу у касаційному порядку, встановила, що рішення господарського суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, в свою чергу, постанова апеляційного господарського суду від 31.05.2017, на думку колегії суддів, прийнята всупереч норм права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.

З огляду на викладене, касаційна інстанція приймає до уваги доводи касаційної скарги Бобринецького районного споживчого товариства та приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, в зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись пунктом 6 статті 111 9 , статтями 111 7 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Бобринецького районного споживчого товариства задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі №912/1875/16 скасувати, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2016 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_6 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Бобринецького районного споживчого товариства (27200, м. Бобринець вул. Комсомольська, 165 код ЄДРПОУ 01755628) 1920, 00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Стягнути з Бобринецької міської ради (27200, м. Бобринець, вул. Орджонікідзе, 80 код ЄДРПОУ 04055239) на користь Бобринецького районного споживчого товариства (27200, м. Бобринець вул. Комсомольська, 165 код ЄДРПОУ 01755628) 1920, 00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити Господарського суду Кіровоградської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді І. Алєєва

В.Корсак