Рішення

від 06.11.2017 по справі 922/2975/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р.Справа № 922/2975/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Харківського обласного благодійного фонду "РОБІН ГУД", м.Харків про стягнення 18980,13 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 08-11/2819/2-17 від 13.09.2017 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. від 06.07.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 18980,13 грн. В обґрунтування позову позивач посилається, зокрема на те, що відповідач здійснює фактичне користування земельною ділянкою за адресою: просп. Людвіга Свободи, 30-Б у м. Харкові, на якій розташована належна йому нежитлова будівля, і за яку відповідач, не сплачує плату за землю. В якості правових підстав вказує на статті 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтю 206 Земельного кодексу, статті 14.1.72, 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні 03 листопада 2017 року та у наданому клопотанні просить суд припинити провадження у справі.

Представники позивача у судовому засіданні 03 листопада 2017 року проти клопотання відповідача про припинення провадження у справі заперечують.

Представники позивача у судовому засіданні 03 листопада 2017 року, у наданих письмових поясненнях та у запереченнях на відзив відповідача підтримують заявлені позовні вимоги і просять їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 03 листопада 2017 року та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 03 листопада 2017 року вказано, що клопотання відповідача про припинення провадження у справі буде розглянуто у наступному судовому засіданні та оголошено перерву до 06 листопада 2017 року до 17 годин.

06 листопада 2017 року судове засідання було продовжено у тому ж складі суду.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому клопотанні просить суд припинити провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача про припинення провадження у справі заперечує.

Згідно частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що перелік підстав припинення провадження у справі є вичерпним, тобто суд не має права припиняти провадження у справі з підстав, не зазначених у частині 1 статті 80 господарського процесуального кодексу України, суд вважає клопотання відповідача про припинення провадження у справі необґрунтованим, відмовляє у його задоволенні та продовжує розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні, у наданих письмових поясненнях та у запереченнях на відзив відповідача підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 серпня 2017 року № 94310011 право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 14,5 м.кв. по просп. Людвіга Свободи, 30-Б у м. Харкові з 07 листопада 2014 року зареєстровано за Харківським обласним благодійним фондом "РОБІН ГУД" по 1/2 частці на підставі договорів купівлі-продажу від 07 листопада 2014 року № 874 та від 05 листопада 2014 року № 871.

Відповідно до вказаної інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 09 вересня 2016 року № 19-20.08-3-3983/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 02 вересня 2016 року № 6213/0/225-16 речові права відповідача на земельній ділянці по просп. Людвіга Свободи, 30-Б у м. Харкові не зареєстровані.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням статтей 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка № 2 площею 0,0022 га. по просп. Людвіга Свободи, 30-Б у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

11 серпня 2017 року провідним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3 в присутності інженера-геодезиста ОСОБА_4 та інженера-землевпорядника ОСОБА_5 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку № 2 площею 0,0022 га. по просп. Людвіга Свободи, 30-Б у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (магазин).

За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці розташована нежитлова будівля літ. "Б-1" (магазин), право власності на яку з 07 листопада 2014 року зареєстровано за відповідачем.

Згідно листа Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 13 вересня 2016 року № 2399/9/20-30-12-04-30 Харківський обласний благодійний фонд "РОБІН ГУД" не перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (Шевченківський район) як платник земельного податку або орендної плати за землю.

Посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 0,0022 га. по просп. Людвіга Свободи, 30-Б у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати у сумі 18980,13 грн. за період з 01 грудня 2014 року по 01 вересня 2017 року.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє нежитловою будівлею, розташованою на земельній ділянці по просп. Людвіга Свободи, 30-Б у м. Харкові. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Матеріали справи свідчать, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідач, стверджує що не є суб'єктом плати за землю, посилаючись на рішення Харківської міської ради від 24 червня 2015 року № 1894/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", відповідно до якого Харківський обласний благодійний фонд "РОБІН ГУД" звільнений від сплати земельного податку.

Суд відхиляє такі доводи відповідача, з наступних причин.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянкине звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Отже, відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальній форми власності, належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (стаття 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач у період з 01 грудня 2014 року по 01 вересня 2017 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Розмір доходу відповідача у період з 01 грудня 2014 року по 01 вересня 2017 року було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Отже, за розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна склав 18980,13 грн. за період з 01 грудня 2014 року по 01 вересня 2017 року.

Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03 липня 2013 року №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Суд також зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ґрунтується на вищенаведених положеннях чинного законодавства та підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 09 серпня 2016 року у справі № 922/5212/14, від 12 січня 2017 року у справі № 922/51/15, а також постановами Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справі №922/207/15.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтею 206 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Харківського обласного благодійного фонду "РОБІН ГУД" (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 38-Ж, ідентифікаційний номер 36034343) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, ідентифікаційний номер 04059243, розрахунковий рахунок 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 18980,13 грн. та 1600 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_6