Ухвала

від 06.11.2017 по справі 752/18969/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/5277/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_7 та накладено арешт на кошти ТОВ «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41323009), які знаходяться на рахунках в АТ «Таскомбанк» (МФО 339500), який знаходиться за адресою: м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, відкриті розрахункові рахунки ТОВ «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41323009) - № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ;

в ПАТ «Ві Ес Банк» (МФО 325213), який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грабовського, 11, відкриті розрахункові рахунки ТОВ «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41323009) - № НОМЕР_3 , в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять, повідомляючи правоохоронні органи усно та письмово про суму коштів, що знаходяться на цьому рахунку, за першим запитом слідчого на час його надання, а також надати довідку щодо кількості грошових коштів на розрахунковому рахунку на час накладення арешту.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необгрунтованіть, провадження у справі закрити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про невмотивованість судового рішення, оскільки в ньому відсутні мотиви прийнятого рішення. Додає, що слідчий суддя не перевірив та не встановив. 5 ч. 1 ст. 162 КПК України, зокрема наявність судового рішення, прийнято в порядку ст. 163 КПК України, про тимчасовий доступ до документів, що містять інформацію про рахунки юридичних осіб в банках і інших кредитних організаціях; наявність довідок (виписок) по належним ТОВ «ЗУФК» банківськім рахункам, складених банком; наявність прийнятого органом досудового розслідування рішення про залучення грошових коштів ТОВ «ЗУФК» в якості речових доказів.

Також автор апеляційної скарги зазначає, що в Єдиному державному реєстру судових рішень станом на 09.10.2017 рік, відсутні судові рішення про дозвіл на розкриття банківської таємниці і тимчасовий доступ до банківських рахунків ТОВ «ЗУФК», відкритих в АТ «Таскомбанк». Додає, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя не зазначив, яким саме критеріям визначеним ч. 2 ст. 167 КПК, відповідають кошти на належних ТОВ «ЗУФК» банківських рахунках.

У підсумку апелянт вказує на те, що слідчий суддя не перевірив дотримання встановленої КПК України процедури визнання грошових коштів речовими доказами та долучений їх до кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42017000000000941, відомості про яке 24.03.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом умисного використання службовими особами ДФС України свого службового становища, всупереч інтересам служби, з метою надання незаконних переваг окремим суб`єктам господарювання, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Прокурор Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_7 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на кошти ТОВ «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41323009), які знаходяться на рахунках в АТ «Таскомбанк» (МФО 339500), який знаходиться за адресою: м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, в ПАТ «Ві Ес Банк» (МФО 325213), який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грабовського, 11, яке ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року задоволено, проте зтаким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор ОСОБА_7 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, з посиланням на те, що грошові кошти є такими, що використані як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та є предметом кримінального правопорушення.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені прокурором у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу.

Іншої мети клопотання прокурора не містить.

Таким чином, у зв`язку із викладеним, колегія суддів переконана, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, є передчасними.

Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, за недоведеності необхідності арешту майна, який явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесене до суду із порушенням вимог ст. 171 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» - ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_7 та накладено арешт на кошти ТОВ «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41323009), які знаходяться на рахунках в АТ «Таскомбанк» (МФО 339500), який знаходиться за адресою: м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, та в ПАТ «Ві Ес Банк» (МФО 325213), який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грабовського, 11, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_7 про накладення арешту на кошти ТОВ «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41323009), які знаходяться на рахунках в АТ «Таскомбанк» (МФО 339500), який знаходиться за адресою: м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, відкриті розрахункові рахунки ТОВ «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41323009) - № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; в ПАТ «Ві Ес Банк» (МФО 325213), який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грабовського, 11, відкриті розрахункові рахунки ТОВ «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41323009) - № НОМЕР_3 .

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4