ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
29 травня 2007 р.
№ 10/60-07
Вищий господарський суд України у
складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій
В.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 1 лютого 2007 року у справі № 10/60-07 за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю “Наукове-виробниче об'єднання
“Промсервіс” до приватного підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору,
повернення нежитлового приміщення та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, який не є учасником судового
процесу, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2007 року
про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі,
обґрунтовуючи власні вимоги тим, що суд прийняв рішення , що стосується його
прав та обов'язків - майно, стосовно якого сторони уклали мирову угоду,
знаходиться в спільній сумісній власності.
Як вбачається з матеріалів справи,
22 березня 1999 року товариство з обмеженою відповідальністю “Наукове-виробниче
об'єднання “Промсервіс” і приватний підприємець ОСОБА_3 уклали договір
купівлі-продажу магазину площею 421 м2, який розташований АДРЕСА_1
Додатковою угодою від 30 березня
1999 року контрагенти встановили, що ціна об'єкту дорівнює 118 956 грн., з яких
сплачено лише 28 000 грн. і залишок - 90 956 грн. - покупець зобов'язаний
сплатити рівними частинами не пізніше 31 грудня 2005 року (пункт 4.1 договору);
право власності на магазин переходить до покупця після повного розрахунку (пункт
4.2); в разі порушення покупцем умов договору в частині сплати ціни продавець
має право вимагати розірвання договору та повернення майна (пункт 4.3).
Як встановив господарський суд,
приватний підприємецьОСОБА_2 умови договору купівлі-продажу в повному обсязі не
виконав, що зумовило розірвання з 19 жовтня 2006 року договору купівлі-продажу,
повернення майна власнику та зобов'язання останнього повернути покупцеві
протягом місяця 28 000 грн.
За цієї обставини відповідач права
власності на спірне майно не набув і його власником є позивач, а тому рішення
господарського суду про затвердження мирової угоди, на підставі якої майно було
повернуто власнику, не стосується прав автора касаційної скарги.
При цьому слід зазначити, що
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 серпня
2006 року у справі № 7/80 за позовом ОСОБА_3 до Управління головного
архітектора міста, Дніпродзержинської міської ради про визнання права
власності, на яку посилається заявник, в силу вимог статті 35 Господарського
процесуального кодексу України не може мати преюдиціального значення для даної
справи з огляду на суб'єктний склад учасників процесу.
Таким чином ОСОБА_3 фактично
оспорює право власності товариства з обмеженою відповідальністю
“Наукове-виробниче об'єднання “Промсервіс” на спірне майно і такі вимоги мають
розглядатися у позовному провадженні.
Колегією суддів також враховано, що
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська 10 січня 2007 року порушив
провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя
та скасував ухвалу від 6 листопада 2006 року про арешт спірного нерухомого
майна.
На підставі наведеного, керуючись
статтею 107 Господарського
процесуального кодексу України,
суд
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті
касаційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 1
лютого 2007 року.
Головуючий, суддя
М.Кузьменко
Суддя
І.Васищак
Суддя
В.Палій
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 29.05.2007 |
Оприлюднено | 21.08.2007 |
Номер документу | 702328 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Васищак І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні