Ухвала
від 15.11.2017 по справі 521/18965/17
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ


Справа № 521/18965/17

Пр.№2-а/521/462/17

УХВАЛА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення,

встановила:

У листопаді 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення.

Частиною першою статті 107 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.106 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Пунктом 3 ч.1 ст. 288 КпАП України передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення можна оскаржити в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, передбачаючи право на оскарження постанови до суду, КпАП України не визначає самого порядку такого оскарження, а відсилає до КАС України.

Відповідно до ч.5 ст. 288 КпАП України, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Разом з тим, КАС України передбачає сплату позивачем судового збору, а не державного мита.

Дана норма деталізується положеннями Закону України «Про судовий збір» , який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Законом України Про судовий збір від 08.07.2011р. №3676-VI, зі змінами, визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Так, ч.2 ст. 3 вищевказаного Закону та ст. 5 містять вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору та містить вичерпний перелік випадків, в яких судовий збір не справляється.

Оскарження постанови про адміністративного правопорушення не належить до таких випадків, натомість з матеріалів справи вбачається, що позивачем дана вимога Закону виконана не була.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України №3676-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п .п.1 п.3 ч. 2 ст. 4 Закону України №3676-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 5 Закону України Про судовий збір містить вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, до яких законом не віднесено осіб, які звертаються до суду із адміністративними позовами про скасування постанови про адміністративне правопорушення .

Суд вважає, що Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові засади справляння збору, встановлює платників, об'єкти та розміри ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Судова палата у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України у постанові від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 також зазначала, що Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір є спеціальним законом.

З змісту постанови ВСУ від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 вбачається, що за загальними правилами цивільного судочинства (статті 79, 119, 297, 328, 358 ЦПК України) судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.

Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору , який набрав чинності з 1 вересня 2015 року були внесені відповідні зміни до Закону України Про судовий збір , якими було суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України Про судовий збір ) та одночасно значно скорочено перелік суб'єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України Про судовий збір ).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються деякі категорії позивачів.

З 01 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях не звільняються позивачі - у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 ЦПК України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Зазначене правило, закріплене і в статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України Рішенням від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 конкретизував зазначений принцип, указавши, що положення частини першої статті 58 Конституції України щодо незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів необхідно розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

При цьому суд зазначив, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може передбачатися шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Для процесуального закону це означає, що діє в часі той процесуальний закон, на момент та час дії якого вчиняється процесуальна дія.

Відносно змін у статті 5 Закону України Про судовий збір щодо кола осіб, які звільняються від сплати судового збору, це означає, що звуження законом кола осіб, які звільняються від сплати судового збору, не може бути підставою для покладення на цих осіб обов'язку зі сплати судового збору після вчинення процесуальної дії, зокрема після відкриття провадження.

Водночас зазначена норма не передбачає продовження дії прав, які діяли раніше.

Під час вчинення процесуальних дій, які вимагають сплати судового збору (при забезпеченні доказів, при апеляційному чи касаційному оскарженні), пільги зі сплати судового збору мають визначатися на момент вчинення певної процесуальної дії.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій.

За таких умов Закон України Про судовий збір має застосовуватися в редакції, яка діє на момент вчинення певної процесуальної дії.

З огляду на вищенаведене, позивач повинен сплатити судовий збір у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» , надавши до суду квитанцію про сплату судового збору за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 640,00грн., на рахунок УК у м.Одесі/Малиновський районний суд 22030001, код отримувача за ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача ГУ ДКС України в Одеській області, код банку отримувача МФО 828011, рахунок отримувача 31216206700007, призначення платежу судовий збір, за адміністративним позовом __, Малиновський районний суд м. Одеси, код ЄДРПОУ 05383419, пункт 3.1.2.

Оскільки, при вирішенні питання про відкриття провадження було встановлено, що позовну заяву подано позивачем без додержання вимог ст. 106 КАС України, згідно з частиною 1 статті 108 КАС України, є підстави для залишення заяви без руху, з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 106, 107, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалила:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви не перевищуючий п'яти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

Роз'яснити позивачу, що інакше адміністративний позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя: О.М. Сегеда

СудМалиновський районний суд м.Одеси
Дата ухвалення рішення15.11.2017
Оприлюднено15.11.2017
Номер документу70235674
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —521/18965/17

Рішення від 18.04.2018

Адміністративне

Малиновський районний суд м.Одеси

Сегеда О. М.

Рішення від 18.04.2018

Адміністративне

Малиновський районний суд м.Одеси

Сегеда О. М.

Ухвала від 12.04.2018

Адміністративне

Малиновський районний суд м.Одеси

Сегеда О. М.

Ухвала від 12.02.2018

Адміністративне

Малиновський районний суд м.Одеси

Сегеда О. М.

Ухвала від 15.11.2017

Адміністративне

Малиновський районний суд м.Одеси

Сегеда О. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні