Рішення

від 18.04.2018 по справі 521/18965/17

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 521/18965/17

Пр. №2а/521/87/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.

при секретарі - Плєхової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання противоправною та скасування постанови про порушення митних правил,

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, посилаючись на те, що у вересні 2017 року він дізнався, що 30 серпня 2017 року заступником начальника Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - Одеська митниця ДФС) ОСОБА_3 була винесена постанова Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1129/50000/17 від 30 серпня 2017 року, якою його, ОСОБА_2 станом на 2017 рік, визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 849275,28 грн.

Зазначав, що із змісту вказаної постанови зазначається, що при розгляді даної справи, заступником начальника Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 був встановлений факт, що ним, водієм ОСОБА_2 не було дотримано вимоги ст.ст. 93, 191 Митного Кодексу України, не доставлено контейнер CXDU2214656 з товаром рукавиці робочі до органу доходів і зборів призначення, а саме до місця прибуття автотранспорту - вантажний комплекс ТОВ Сільгосппостач , та залишено цей товар на митній території України без сплати митних платежів.

Вважав постанову Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1129/50000/17 від 30 серпня 2017 року, протиправною та такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування своїх позовних вимог, посилався на те, що 27 квітня 2017 року відділом митного оформлення №3 митного поста Одеса-центральний Одеської митниці ДФС було оформлено попередню митну декларацію типу ІМ40ЕЕ №UА500000/2017/004595 на товар рукавиці робочі в кількості 710000 пар, який надійшов з Китаю до України в контейнері CXDU2214656 за коносаментом №3146215830. Відправником даного товару є китайська компанія Yiwu Jingcheng Import& Export Co., Ltd , одержувачем - ТОВ Магія Життя (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд.17, ЄДРПОУ 40352950), перевізником є ФОП ОСОБА_4

Відповідно до оформлених митним постом Одеса-центральний документів, зокрема CXR №4250, контейнер CXDU2214656 з товаром рукавиці робочі на вантажному автомобілі з напівпричепом д/н ВН 6103АА/ВН5186ХР, під керуванням водія ФОП ОСОБА_4 (Вінницька обл., смт. Чечельник, с. Тартак, ІПН НОМЕР_1) ОСОБА_2, під митним контролем транзит повинен бути доставлений до місця прибуття автотранспорту-вантажний комплекс ТОВ Сільгосппостач (Україна, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Новомосковська дорога,23) в зону діяльності митного поста Одеса-центральний Одеської митниці ДФС для здійснення митного оформлення. Відповідно до ст. 95 МКУ строк доставки визначено до 02 травня 2017 року.

Вказував, що за твердженням відповідача, ним, як перевізником не дотримано вимог ст. ст. 93,194 МКУ, не доставлено контейнер CXDU2214656 з товаром рукавиці робочі до органу доходів і зборів призначення, а саме до місця прибуття автотранспорту - вантажний комплекс ТОВ Сільгосппостач , та залишено цей товар на митній території України без сплати митних платежів, хоча обов'язок дотримання митного режиму транзит в даному перевезенні за думкою відповідача покладався на ОСОБА_2, який порушив вимоги встановлені до цього режиму.

Посилаючись на порушення своїх прав, оскільки відповідно до ч.2 ст. 459 Митного кодексу України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил при вчиненні порушень митних правил підприємствами є посадові особи цих підприємств, а він не є посадовою особою перевізника, а тільки водієм ФОП ОСОБА_4, позивач просив суд скасувати постанову Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1129/50000/17 від 30 серпня 2017 року, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МКУ.

Позивач та його представник, діюча на підставі ордеру від 28 вересня 2017 року в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, надали заяву про підтримання позовних вимог та просили суд слухати справу за їх відсутністю (а.с. 56).

Представник відповідача, діючий за довіреністю від 28 грудня 2017 року в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини своєї не явки суду не повідомив, надав відзив на позов, яким просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву, відповідач посилався на те, що 27 квітня 2017 року відділом митного оформлення №3 митного поста Одеса-центральний Одеської митниці ДФС було оформлено попередню митну декларацію типу ІМ40ЕЕ №ГА500000/2017/004595 на товар рукавиці робочі в кількості 710000 пар, який надійшов з Китаю до України в контейнері CXDU2214656 за коносаментом №6146215830.

Зазначав, що відправником даного товару є китайська компанія Yiwu Jingcheng Import& Export Co., Ltd , одержувачем - ТОВ Магія Життя (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд.17, ЄДРПОУ 40352950).

Згідно ст. 259 МК України попередня митна декларація може використовуватися як документ контролю доставки товарів для забезпечення їх доставки до органу доходів і зборів призначення.

Відповідно до оформлених митним постом Одеса-центральний документів, зокрема CXR №4250, контейнер CXDU2214656 з товаром рукавиці робочі на вантажному автомобілі з напівпричепом д/н ВН 6103АА/ВН5186ХР, під керуванням водія ФОП ОСОБА_4 (Вінницька обл., смт. Чечельник, с. Тартак, ІПН НОМЕР_1) ОСОБА_2, під митним контролем повинен бути доставлений до 02 травня 2017 року до місця прибуття автотранспорту-вантажний комплекс ТОВ Сільгосппостач (Україна, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Новомосковська дорога, 23) в зону діяльності митного поста Одеса-центральний Одеської митниці ДФС для здійснення митного оформлення.

Відповідач вказував, що під час проведення митних формальностей, пов'язаних з контролем за переміщенням товарів було встановлено, що перевізником ОСОБА_2 не дотримано вимоги ст. ст. 93, 191 МК України, а саме не доставлено контейнер CXDU2214656 з товаром рукавиці робочі до органу доходів і зборів призначення, а саме до місця прибуття автотранспорту - вантажний комплекс ТОВ Сільгосппостач , та залишено цей товар на митній території України без сплати митних платежів.

Відповідно до ст. 277 МК України об'єктами оподаткування митом є товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами.

Згідно з службовою запискою митного поста Одеса-центральний Одеської митниці ДФС від 24 липня 2017 року №3516/15-70-61-06 розмір митних платежів, що підлягають сплаті у разі ввезення товарів, оформлених за митною декларацією №UА500000/2017/004595 становить 283091,76 грн.

Статтею 284 МК України визначено, що при переміщенні товарів транзитом до товарів застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом лише за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених для такого режиму.

Платником мита, відповідно до ст. 276 МК України є особа, на яку покладається обов'язок дотримання митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 459 МК України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил при вчиненні порушень митних правил підприємствами є посадові особи цих підприємств.

Тобто, ОСОБА_2, не доставивши товар до органу доходів і зборів та залишивши його на митній території України без сплати митних платежів, вчинив противоправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 283091,76 грн., що є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена ст.485 МК України.

02 серпня 2017 року на підставі вищевказаних обставин у відношенні громадянина ОСОБА_2, посадовою особою Одеської митниці ДФС було складено протокол про ПМП №1129/50000/17 від 02 серпня 2017 року за ознаками ст.485 МК України, а 30 серпня 2017 року постановою заступника начальника Одеська митниця ДФС ОСОБА_3 в справі про порушення митних правил №1129/50000/17 від 30 серпня 2017 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 849275,28 грн. Посилаючись на вищевикладене представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі (а.с. 36-40).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України , завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що 27 квітня 2017 року в пункті пропуску Одеський морський торговельний порт, відділом митного оформлення №3 митного поста Одеса-центральний Одеської митниці ДФС було оформлено попередню митну декларацію типу ІМ40ЕЕ №UА500000/2017/004595 на товар рукавиці робочі в кількості 710000 пар, який надійшов з Китаю до України в контейнері CXDU2214656 за коносаментом №6146215830. Відправником даного товару є китайська компанія Yiwu Jingcheng Import& Export Co., Ltd , одержувачем - ТОВ Магія Життя (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд.17, ЄДРПОУ 40352950).

Відповідно до оформлених митним постом Одеса-центральний документів, зокрема CXR №4250, контейнер CXDU2214656 з товаром рукавиці робочі на вантажному автомобілі з напівпричепом д/н ВН 6103АА/ВН5186ХР, під керуванням водія ФОП ОСОБА_4 (Вінницька обл., смт. Чечельник, с. Тартак, ІПН НОМЕР_1) ОСОБА_2, під митним контролем повинен бути доставлений до місця прибуття автотранспорту-вантажний комплекс ТОВ Сільгосппостач (Україна, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Новомосковська дорога,23) в зону діяльності митного поста Одеса-центральний Одеської митниці ДФС для здійснення митного оформлення. Відповідно до ст.95 Митного кодексу України строк доставки визначено до 02 травня 2017 року.

Пунктом 59 статті 4 МК України передбачено, що транспортні засоби комерційного призначення - це, зокрема, автотранспортні засоби (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи), що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Відповідно до ч.1 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України, а закінчується - після закінчення їх митного оформлення за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму (стаття 321 МК України ).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу .

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставляння відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. (ч.5 ст. 255 Митного кодексу України )

Згідно з ч. З ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 105 Кодексу у митний режим тимчасового ввезення поміщуються виключно транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 Кодексу та Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, на умовах визначених цим Додатком.

Частиною 1 ст.189 МК України передбачено, що транспортні засоби комерційного призначення, які використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України (ч. З статті 189 МК України ).

Згідно з пунктом "а" статті 7 Додатку С Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), прийнятої 26.06.1990 у м. Стамбулі, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 24.03.2004 № 1661-IV Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території І тимчасового ввезення.

Відповідно до пункту B статті 1 Додатку С Конвенції комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Умови здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів (багажу) регламентовано Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973), до яких Україна приєдналась 01.08.2006 та 05.12.2004 відповідно.

Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956) застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться і на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції. Статтями 4 та 5 цієї Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973) застосовується до будьякого договору автомобільногоперевезення пасажирів (та у відповідних випадках-їх багажу) транспортними засобами, коли у договорі вказано, що перевезення здійснюється територією принаймні двох країн та що пункт відправлення або пункт призначення, або той та інший знаходяться на території однієї з країн, що домовляються. Статтею 5 зазначеної Конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів перевізник має видати індивідуальний або колективний квиток, в якому мають бути зазначені назва та адреса перевізника, а також який містить вказівку, що договір перевезення підпадає під дію положень цієї Конвенції.

Крім того, питання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону України від 05.04.01 № 2344-ІП Про автомобільний транспорт (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого:

1) при виконанні міжнародних перевезень вантажів особи повинні мати: дозвіл країни; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

2) при виконанні міжнародних перевезень пасажирів особи повинні мати: дозвіл України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень); білетно-облікову документацію.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Відповідно до ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом при автомобільних перевезеннях може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Пунктом 1 ч. 1 ст.335 МК України визначено перелік документів та відомостей, які перевізник (декларант, уповноважена ним особа) надають органу доходів і зборів і при перевезені товарів автомобільним транспортом:

а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

д)найменування товарів;

є) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів;

З огляду на викладене, визнання автотранспортного засобу (у тому числі легкового) як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись:

- при платному перевезенні осіб: білетно-обліковою документацію;

- при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортними документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (CMR).

При цьому громадянин, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати:

- документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу;

- належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу;

- документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України;

- документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення;

- документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.

Як слідує із листа Державної митної служби України від 05.03.2013 №11.1/2-12.2/2172-ЕП Про тимчасове ввезення автомобільних транспортних засобів громадянами-резидентами , відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у ст. 189 МК України та в Додатках В.1-В.9,С,Б до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених вказаними Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Згідно з пунктом а статті 5 Додатка С до Конвенції для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.

Зазначені норми статей 105 та 189 МК України та Конвенції стосовно надання пільг в оподаткуванні митними платежами при тимчасовому ввезенні транспортних засобів - можуть застосовуватись виключно для транспортних засобів комерційного призначення (використання).

При цьому, для статусу "транспортного засобу комерційного призначення (використання)" вирішальним є не сам факт державної реєстрації у відповідній країні на юридичну особу (а не фізичну), а саме мета використання, яка чітко зазначена в Конвенції - „ для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів".

Відповідно до ст. 91 МК України до товарів, які переміщуються від пункту пропуску на митну територію України до органу доходів і зборів, розташованого на митній території України застосовується митний режим транзит , а саме внутрішній транзит (каботаж).

Згідно ст.90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та /або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 93 МК України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Отже, митний режим транзит передбачає звільнення від оподаткування товарів у разі виконання встановлених для цього режиму вимог, передбачених ст.93МК України

Згідно ст. 193 МК України за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відповідно до п. 37 ст. 4 МК України перевізник, це особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення;

Статтею 191 МК України встановлено, що перевізники серед іншого зобов'язані доставляти товари у строк, встановлений статтею 95 МК України, до органу доходів і зборів призначення та не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу доходів і зборів.

Встановлено, що ОСОБА_2 є водієм ФОП ОСОБА_4 (Вінницька обл., смт. Чечельник, с. Тартак, ІПН НОМЕР_1), який перевозив на вантажному автомобілі з напівпричепом д/н ВН 6103АА/ВН5186ХР контейнер CXDU2214656 з товаром рукавиці робочі до органу доходів і зборів призначення, а саме до місця прибуття автотранспорту - вантажний комплекс ТОВ Сільгосппостач .

В міжнародної товарно-транспортної накладної серії СМR №4250, копія якої була надана представником відповідача до суду, в графі 16 перевізник зазначено ФОП ОСОБА_5, в графі 23 кругла печатка ОСОБА_4, в графі 14 штамп митниці під мирним контролем , в графі 25 реєстраційний номер тягач, напівприцеп ВН 6103 АА, в графі 26 ВН 5186 ХР ОСОБА_2 (а.с.46).

Тобто, перевізником відповідно до вказаного документа зазначено ФОП ОСОБА_5, а не ОСОБА_2, оскільки останній є тільки водієм ФОП ОСОБА_5

Згідно з п.43 ст.4 МК України посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств, які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

За твердженням відповідача, обов'язок дотримання митного режиму транзит в даному перевезенні покладався на позивача ОСОБА_2, який порушив вимоги встановлені до цього режиму, але відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної серії СМR №4250, перевізником зазначено ФОП ОСОБА_5, який повинен відповідати відповідно до вимог Митного кодексу України.

Виходячи з змісту п. 1 ч.1 ст.335 МК України суд вважає, що позивача можливо віднести до категорії громадян, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України і які повинні мати: документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу; належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу; документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України; документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення; документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст. 193 МК України у разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів. Порушення перевізником встановлених цим Кодексом строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього зобов'язання щодо сплати митних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що водієм ОСОБА_2 не було доставлено контейнер CXDU2214656 з товаром рукавиці робочі до органу доходів і зборів призначення, а саме до місця прибуття автотранспорту - вантажний комплекс ТОВ Сільгосппостач , та залишено це й товар на митній території України без сплати митних платежів .

Згідно з службовою запискою митного поста Одеса-центральний Одеської митниці ДФС від 24 липня 2017 року №3516/15-70-61-06 розмір митних платежів, що підлягають сплаті у разі ввезення товарі, оформлених за митною декларацією №UА500000/2017/004595 становить 283091,76 грн.

Платником мита, відповідно до ст. 276 МК України є особа, на яку покладається обов'язок дотримання митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог.

02 серпня 2017 року на підставі вищевказаних обставин у відношенні громадянина ОСОБА_2, посадовою особою Одеської митниці ДФС було складено протокол про ПМП №1129/50000/17 від 02 серпня 2017 року за ознаками ст. 485 МК України, відповідно до якого, ОСОБА_2, не доставивши(а.с.43-44).

Постановою заступника начальника Одеська митниця ДФС ОСОБА_3 була винесена постанова Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1129/50000/17 від 30 серпня 2017 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 849275,28 грн. (а.с.12-14).

В протоколі про ПМП №1129/50000/17 від 02 серпня 2017 року та в постанові Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1129/50000/17 від 30 серпня 2017 року відсутні дані щодо того, що ОСОБА_2 був посадовою особою ФОП ОСОБА_5 Таки докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.459 МК України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил при вчиненні порушень митних правил підприємствами є посадові особи цих підприємств.

Оскільки, позивач не є посадовою особою ФОП ОСОБА_5, то він не відноситься до суб'єктів, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил при вчиненні порушень митних правил підприємствами.

За таких обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 485 МК України.

З змісту ст. 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення , а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В протоколі про порушення митних правил зазначається: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; прізвища та адреси свідків, якщо вони є; відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу; інші необхідні для вирішення справи відомості.

Згідно ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Оцінюючи матеріали справи, суд виходить з того, що хоча і для провадження у справах про адміністративні правопорушення є характерним специфічний вид доказу - безпосереднє спостереження уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення і проведення адміністративного розслідування, проте сам по собі факт складання протоколу не може бути визнаний єдиним та достатнім доказом для встановлення вини особи в скоєнні правопорушення у разі оспорювання особою факту вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності

Згідно зі ст.485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

На підставі досліджених по справі доказів суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ч. 2 ст. 2 КАС України прийняв рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не обґрунтовано, тобто без повного дослідження об'єктивної та суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без ретельного збору та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі, дійшовши передчасного висновку про доведеність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 529 ч.1 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

На підставі ст. 530 ч.6 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.

Як чітко зобов'язує ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідні посилання сторони відповідача щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними та викликають обґрунтований сумнів.

Відповідно до ст. 531 ч.1 п.1 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Ураховуючи викладене, суд вбачає обґрунтованим задовольнити вимоги позивача та скасувати оскаржувану постанову. Разом з тим, оскільки в процесі розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень митних правил, суд вбачає обґрунтованим закрити провадження у відповідній справі.

Керуючись ст.ст. 4, 53, 57, 71, 292, 485, 494, 495, 498, 529, 530, 531 Митного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 9, 20, 238, 242, 245, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання противоправною та скасування постанови про порушення митних правил - задовольнити.

Визнати противоправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення митних правил за №1129/50000/17 від 30 серпня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

Закрити провадження у справі про порушення митних правил №1129/50000/17.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду виготовлено 23 квітня 2018 року.

Суддя: О.М. Сегеда