Постанова

від 07.11.2017 по справі 808/1543/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року ( 17 год. 21 хв.)Справа № 808/1543/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сірик К.Л.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжпромгруп

до: Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення №0006101406 від 15.05.2017

ВСТАНОВИВ:

31.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжпромгруп (далі - позивач, ТОВ Запоріжпромгруп ) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0006101406 від 15.05.2017, винесеного відповідачем на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки №220/08-01-14-0639244943 від 13.04.2017.

Ухвалою суду від 02.06.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №808/1543/17, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Провадження у справі неодноразово зупинялось за клопотанням представників сторін для надання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 07.11.2017, на підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою «Камертон» .

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та наданих поясненнях. Зокрема зазначив, що ТОВ Запоріжпромгруп не погоджується із зазначеними в акті перевірки висновками ревізора-інспектора, вважає їх помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам й такими, що виникли в результаті невірного застосування відповідачем норм чинного законодавства України. Під час проведення перевірки ТОВ Запоріжпромгруп були надані належним чином оформлені документи бухгалтерського обліку на підтвердження взаємовідносин з ТОВ Співдружність-2014 за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 та ТОВ Топ-Профіт за період 01.07.2016 по 31.08.2016, що станом на період взаємовідносин з позивачем були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Придбані від вищеназваних підприємств товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ Запоріжпромгруп на підставі видаткових накладних із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, між підприємствами проведені розрахунки, що в свою чергу призвело до змін в активах ТОВ Запоріжпромгруп та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Формування податкового кредиту за видатковими накладними на придбання товару у вищевказаних підприємств та подальше їх використання у господарській діяльності ТОВ Запоріжпромгруп відповідає чинному законодавству та не містить порушень податкового законодавства. Зазначено, що ТОВ Запоріжпромгруп є добросовісним платником податків та обов'язкових зборів, у тому числі податку на прибуток та на додану вартість, зобов'язано платити податки у тих випадках, де це прямо встановлено законом та не зобов'язано нести жодної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо їх сплати іншими платниками податків. ТОВ Запоріжпромгруп до перевірки надало всі необхідні документи, які є свідченням того, що постачання товарів дійсно мало місце, а також, що всі сторони угод, як при придбанні ТОВ Запоріжпромгруп товару так і при його реалізації, належним чином виконали свої зобов'язання. Відтак вважає висновки ревізорів про те, що в ході перевірки не встановлено факту поставок товарів, надання послуг та не надано документів підтверджуючих реальність господарських операцій - неправомірними. На підставі наведеного вважає, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.05.2017 підлягає скасуванню. Просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами з підстав, зазначених в письмових запереченнях по справі. Зазначив, що в первинних документах, виписаних постачальниками позивача ТОВ Співдружність-2014 та ТОВ Топ-Профіт зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв'язку з чим, податкові накладні, акти виконаних робіт не мають юридичної сили первинних документів. Як слідство, ТОВ Запоріжпромгруп неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів. В свою чергу, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Вказує, що постачальники позивача не мають трудових ресурсів та не є виробниками палива. Постачання відповідно до ТТН здійснювалось автопідприємством ФОП ОСОБА_3, місто навантаження вказано м. Сміла Черкаська область, розвантаження палива відбувалось в смт. Завальє, Кіровоградської області. Жодне із зазначених підприємств у містах зазначених в ТТН не знаходяться, складські приміщення, що перебували би у них в оренді за цими адресами також відсутні. Оскільки проведеною контролюючим органом перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ Запоріжпромгруп та його постачальниками, спірне податкове повідомлення-рішення вважає прийнятим на законних підставах. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Запоріжпромгруп зареєстроване як юридична особа за адресою: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 21 та має ідентифікаційний код 39244943 (а.с.45, т.1).

В період з 28.03.2017 по 03.04.2017 уповноваженими особами Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Запоріжпромгруп з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Співдружність-2014 (код ЄДРПОУ 39034901) за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 та ТОВ Топ-Профіт (код ЄДРПОУ 40386334) за період з 01.07.2016 по 31.08.2016 у т.ч. в частині подальшої реалізації товару (робіт, послуг), за результатами якої складено акт перевірки №220/08-01-14-06/39244943 від 13.04.2017 (а.с.10-29,т.1).

Перевірка проведена на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст.20, п.п. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №789 від 30.03.2017 та направлення на перевірку від 30.03.2017 №643 (а.с.103-104,т.1).

Актом перевірки встановлені порушення ТОВ Запоріжпромгруп :

- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.231 п.44.1 ст.44, п. 187.1 ст. 187 ПК України, встановлено завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що не призвело до виникнення грошових зобов'язань, внаслідок проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена по ланцюгу постачання на загальну суму 485 670 грн. у т.ч. по періодам: квітень 2015 р. - 173 618 грн., липень 2016 р. - 122 590 грн., серпень 2016 р. - 189 462 грн.

- п.п. 14.1.36, п.п.14.1.181, п.п. 14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що не призвело до виникнення грошових зобов'язань, внаслідок проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена на загальну суму 453 544 грн. у т.ч. по періодам: квітень 2015 р. - 164 105 грн., липень 2016 р. - 113 706 грн., серпень 2016 р. - 175 733 грн.

Викладені в акті перевірки порушення ґрунтувались на наступному:

Згідно наданої ТОВ Запоріжпромгруп декларації з ПДВ та додатку 5 за липень, серпень 2016 встановлено, що податковий кредит сформований за рахунок ТОВ Топ-Профіт складає 99,7%, 100,0%, відповідно, від загального податкового кредиту липня, серпня 2016.

Проведеним детальним аналізом постачальників позивача згідно комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та ОСОБА_1: ІС ПОДАТКОВИЙ БЛОК , архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, веб-сайту ГУ ДФС України та інших баз даних Державної фіскальної служби встановлено:

1. ТОВ Топ-Профіт є платником Мар'їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Штатна чисельність працюючих у період, що перевірявся, склала 3 особи.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Топ-Профіт не є виробником палива. Основний вид діяльності: 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Згідно наявної податкової інформації, встановлена відсутність придбання товарів (робіт та послуг), що були реалізовані підприємством ТОВ Топ-Профіт на адресу ТОВ Запоріжпромгруп .

2. Також перевіркою досліджено, що ТОВ Запоріжпромгруп у квітні 2015 та липні, серпні 2016 року в бухгалтерських регістрах, податковій звітності з ПДВ, фінансовій та податковій звітності з податку на прибуток відображало операції по взаємовідносинам з постачальником товару ТОВ Співдружність-2014 .

ТОВ Співдружність-2014 в періоді, що перевірявся був платником Мар'їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Підприємство не звітує з червня 2016 року. У відповідності до наданої звітності, перевіркою встановлено, що чисельність працюючих на підприємстві за квітень 2015 року склала 5 осіб.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ Співдружність-2014 не є імпортером або виробником. Основний вид діяльності: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Згідно наявної податкової інформації, встановлена відсутність придбання товарів (робіт та послуг), що були реалізовані підприємством ТОВ Співдружність-2014 на адресу ТОВ Запоріжпромгруп .

На підставі вищевикладеного контролюючим органом зроблено висновок, що взаємовідносини між ТОВ Запоріжпромгруп з переліченими контрагентами базуються на можливості отримання податкової вигоди без настання реальних господарських відносин.

ТОВ Запоріжпромгруп оскаржило акт перевірки від 13.04.2017 №220/08-01-14-0639244943 (заперечення вих.№24-04/17 від 24.04.2017 (а.с.30-39,т.1).

Відповіддю на заперечення до акту перевірки (вих.№4862/10/08-01-14-06-13 від 11.05.2017) висновки викладені в акті перевірки від 13.04.2017 №220/08-01-14-06/39244943 залишені без змін (а.с.40-42, т.1).

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2017 №0006101406 про зменшення суми податкового зобов'язання на суму -485670 (чотириста вісімдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят) грн. та суми податкового кредиту на суму -453544 (чотириста п'ятдесят три тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. за платежем податок на додану вартість.

Не погодившись із висновками контролюючого органу та спірним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ Запоріжпромгруп звернулось з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону № 996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст.4 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, шо були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (п. 6 ст. 8 Закону України № 996-ХІV).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку - учасника відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів перевірки, всі порушення виявлені при перевірці відображення в податковому обліку господарських відносин ТОВ Запоріжпромгруп з ТОВ Співдружність-2014 та ТОВ Топ-Профіт .

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Запоріжпромгруп (покупець) та ТОВ Співдружність-2014 (постачальник) укладено договір поставки №52/08 від 01.08.2014, у відповідності до якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, продукцію (паливо рідке синтетичне СЖТ-КМ) (а.с.152-154 т.1).

Додатковою угодою до договору поставки №52/08 від 01.08.2014 сторони дійшли згоди внести доповнення в частині визначення поставки товару автомобільним транспортом, відповідно до умов ІНКОТЕРМС - СРТ (перевезення оплачене до складу покупця) склад філії ТОВ Завалівський графіт в с. Завалля Кіровоградської області (а.с.16, т.2).

На підставі укладеного договору поставки, ТОВ Співдружність-2014 на адресу ТОВ Запоріжпромгруп виписано податкові накладні, видаткові накладні, які ТОВ Запоріжпромгруп були включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідному періоді (а.с.155, 157, 159, 161, 164, т.1, 108-117, т.2).

Відповідно до наданих суду товарно-транспортних накладних, постачання товару здійснювалось автопідприємством ФОП ОСОБА_3, водієм ОСОБА_4 (договір на перевезення вантажу №СВ-004, а.с.57-58, т.2), місто навантаження вказано м. Сміла Черкаська область (у відповідності до умов договору №25 від 01.04.2014 про оренду, а.с.24-25, т.2), розвантаження палива відбувалось в смт. Завальє, Кіровоградської області (а.с.156, 158, 160, 163, 165, т.1).

Якість продукції була підтверджена наданими позивачем сертифікатами якості (а.с.166-167, т.1).

В підтвердження використання даної господарської операції в господарській діяльності ТОВ Запоріжпромгруп надано договір №51/08 від 01.08.2014 укладений між ТОВ Запоріжпромгруп та ТОВ Заваллівський графіт , відповідно до якого ТОВ Запоріжпромгруп здійснювало постачання палива рідкого синтетичного на адресу останнього (а.с.168-170, т.1).

В підтвердження виконання умов вказаного договору суду надано видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки (а.с.171-190, т.1, 96-107, т.2).

Також судом встановлено, що 10.05.2016 ТОВ Топ-Профіт (постачальник) та ТОВ Запоріжпромгруп (покупець) уклали договір поставки №02, у відповідності до якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти й оплатити на умовах, викладених у договорі, паливо котлове (а.с.191-193, т.1).

Додатковою угодою до договору поставки №02 від 10.05.2016 сторони дійшли згоди внести доповнення в частині визначення поставки товару автомобільним транспортом, відповідно до умов ІНКОТЕРМС - СРТ (перевезення оплачене до складу покупця) склад філії ТОВ Завалівський графіт в с. Завалля Кіровоградської області (а.с.17, т.2).

На підставі договорів поставки ТОВ Топ-Профіт виписано на адресу ТОВ Запоріжпромгруп (оформлено) податкові накладні, видаткові накладні, які ТОВ Запоріжпромгруп були включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідному періоді (а.с.194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 211 т.1, 126-133, 146-157, т.2).

Відповідно до наданих суду товарно-транспортних накладних, постачання товару здійснювалось автопідприємством ФОП ОСОБА_3, водієм ОСОБА_4 (договір на перевезення вантажу №СВ-001, а.с.59-60, т.2), місто навантаження вказано м. Черкаси (договір оренди №01/0616 від 01.06.2016, а.с.21-23, т.2), розвантаження палива відбувалось в смт Завальє, Кіровоградської області (а.с.195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209, 210-а, 212, т.1).

Якість продукції підтверджена наданими позивачем сертифікатами якості (а.с.213-217, т.1).

В підтвердження використання даної господарської операції в господарській діяльності ТОВ Запоріжпромгруп надано договір №9-05 від 04.05.2016 укладений між ТОВ Запоріжпромгруп та ТОВ Заваллівський графіт , відповідно до якого ТОВ Запоріжпромгруп здійснювало постачання палива котлового на адресу останнього (а.с.218-220, т.1).

В підтвердження виконання умов вказаного договору суду надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки (а.с.221-259, т.1, 118-124, 134-145).

Проведення розрахунків за вищезазначеними господарськими операціями між позивачем та його контрагентами підтверджується банківськими виписками (а.с.2-15, т.2).

Оприбуткування позивачем поставленої продукції за вказаними вище операціями підтверджується, зокрема, копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 (а.с.61-62, т.2).

Аналіз первинної документації позивача дає підстави вважати, що твердження відповідача про те, що ані позивач, ані жоден із контрагентів у містах зазначених в товарно-транспортних накладних не знаходяться, складські приміщення, що перебували би у них в оренді за цими адресами також відсутні, містять характер припущень, що були спростовані в ході судового розгляду справи.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-ІV, ст. 44 ПК України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Наявність належним чином оформлених первинних документів по оформленню господарських операцій позивача з його контрагентами не заперечується відповідачем. Проте, за висновками перевірки, описана первинна документація позбавлена юридичної значимості з огляду на нереальність здійснених господарських відносин.

В акті зазначається, що в ході перевірки встановлено фактичне не здійснення господарських операцій, тобто відсутність постачання товарів.

Згідно з пп. 14.1.191. п. 14.1. ст. 14 ПК України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачання товарів є різновидом цивільно-правових правочинів, недійсність яких може бути визнана на підставах, передбачених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі судом не вимагається визнання такого правочину недійсним. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо правочин суд не визнав недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнаний недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 20 ПК України податковим органам не надане право визначати дійсність чи не дійсність правочинів.

При цьому, слід зазначити, що в акті перевірки ревізори не посилаються на рішення суду у цивільній чи господарській справі, вирок суду у кримінальній справі або інший належний доказ на підтвердження безтоварності здійснених підприємством господарських операцій. Не має посилань також на вироки суду про підробку документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених зазначеними підприємствами-контрагентами господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень ревізорів про нереальність проведених позивачем господарських операцій у перевіряємий пеіод.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично діє від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, всі придбані товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані позивачем на підставі видаткових та податкових накладних, оплачені, та в подальшому використані у господарській діяльності товариства, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Згідно наданої таблиці економічної доцільності поставки продукції за спірний період позивач отримав прибуток (а.с.63,64, т.2).

Згідно п. 36.1, 36.5 ст. 36, 38.1 ст. 38, 44.1 ст. 44, 47.1 ст. 47, 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Необхідною та достатньою умовою формування витрат, відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, є документальне підтвердження здійснення господарських операцій, за якими такі витрати були здійснені. Таке документальне підтвердження наявне (договір, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, тощо), про що зазначено в самому тексті акта перевірки.

В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Що стосується інших доводів порушень податкового законодавства позивачем, на які посилається податковий орган, а саме відсутність трудових ресурсів у підприємств - контрагентів та податкової інформації та результатів зустрічних звірок по контрагентам.

Законодавством України для платників податків не передбачається ані обов'язків, ані прав вимагати від контрагентів будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником ПДВ, стану його податкових взаємовідносин з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією з продажу товарів, знаходження його за місцем реєстрації та т.і.

Зі змісту податкової інформації вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у підприємств-контрагентів, під час отримання цієї інформації не досліджувалися, а тому твердження перевіряючого щодо не підтвердження господарських правовідносин даних платників податків не можна вважати обгрунтованими. Будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначені підприємства-контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарським операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, в акті перевірки ревізором не наведено. Посилання на довідку зустрічної звірки щодо документального не підтвердження господарських відносин ТОВ Співдружність -214 з іншими платниками податків, не можуть бути доказом нереальності господарських операцій зазначеного підприємства з ТОВ Запоріжпромгруп за перевіряємий період.

Аналізуючи положення ст.: 54, 58, 76, 86 ПК України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 (далі - Порядок №984), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються контролюючими органами у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає в тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомлення-рішеннях.

Проте в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про нереальність правочинів та вчинення їх без мети реального настання правових наслідків.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту в зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Відповідачем не доведена обізнаність позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Аналогічні висновки зроблені Європейським судом з прав людини в рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» .

Таким чином, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми постачальниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Крім того, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових та видаткових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам законодавства акт перевірки не містить, позивач цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів (робіт та послуг), що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентами, не можуть засвідчувати відсутності реального здійснення господарських операцій між ними.

Твердження контролюючого органу про безтоварність операцій у зв'язку з тим, що контрагента-контрагента , а саме ТОВ ТК-Торг у взаємовідносинах з ТОВ Співдружність- 2014 в накладних за квітень 2015 року, ТОВ Промстаценерго та ТОВ Дискпротех у взаємовідносинах з ТОВ Топ-Профіт в накладних за липень-серпень 2016 року не було відображено придбання товару, який був поставлений в подальшому на ТОВ Запоріжпромгруп , є безпідставним, оскільки жодним законодавчим актом не передбачено позбавлення права підприємства у формуванні податкового кредиту у зв'язку з пересортом товарів у контрагента-контрагента , окрім цього, не можна свідчити про пересорт товарів з огляду лише на певний період, що перевіряється (квітень 2015 року та липень-серпень 2016 року) оскільки товар, який купувався ТОВ Запоріжпромгруп міг бути придбаний контрагентом (-ами) в зовсім інший період. Придбаний в одному звітному періоді товар не обов'язково мав бути реалізований в тому самому звітному періоді. До того ж податковий кредит та податкові зобов'язання в одному періоді можуть бути сформовані за рахунок придбання та реалізації різних видів товару. Цей фактор складає суть економічної та підприємницької діяльності. Окрім того, товар, який був поставлений ТОВ Запоріжпромгруп міг бути придбаний його контрагентом взагалі у контрагента, який не є платником податку на додану вартість.

Той факт, що певні договори були підписані у м. Донецьк сторонами, що мають реєстрацію у м.Донецьк, не може свідчити про нечинність цих договорів та нереальність здійснення господарської операції.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ Співдружність-2014 та ТОВ Топ-Профіт були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платниками ПДВ, що не заперечується податковим органом (а.с.26-56, т.2).

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Крім того, акт перевірки не містить будь-яких обставин та доказів щодо порушення саме контрагентами позивача норм податкового законодавства, а лише зазначаються припущення податкового органу стосовно їх можливого порушення.

Контролюючим органом також не доведено зв'язок таких порушень з формуванням позивачем податкового кредиту та валових витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ Співдружність-2014 та ТОВ Топ-Профіт .

З огляду на викладене, доводи відповідача про допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

В ході судового розгляду справи відповідачем не було надано доказів зворотнього.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суми по взаємовідносинам із контрагентами були правомірно віднесені позивачем як до складу валових витрат, так і до складу податкового кредиту.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Запоріжпромгруп розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення та відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірне рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн., що підтверджується платіжним дорученням №44 від 26.05.2017 (а.с.3, т.1).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжпромгруп до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0006101406 від 15.05.2017, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 15.05.2017 №0006101406 про зменшення суми податкового зобов'язання на суму -485670 (чотириста вісімдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят) грн. та суми податкового кредиту на суму -453544 (чотириста п'ятдесят три тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. за платежем податок на додану вартість.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжпромгруп (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 21, код ЄДРПОУ 39244943) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий