Ухвала

від 26.10.2017 по справі 804/2264/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2017 рокусправа № 804/2264/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення-,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Межрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, відповідач, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2016 № 0000094801 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Межрегіонального головного управління ДФС в частині суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 607 325, 30 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 1 071 550, 20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 535 775, 10 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Разом з апеляційною скаргою, скаржником подано клопотання про заміну відповідача правонаступником у справі, в якому просить замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної фіскальної служби правонаступником - Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Згідно статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи дані обставини, колегія суддів вважає за необхідне замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної фіскальної служби правонаступником - Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, СДПІ у м.Дніпропетровську згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до Наказу СДПІ у м.Дніпропетровську МГУ ДФС від 01.02.2016 №44 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля". Наказу СДПІ у м.Дніпропетровську МГУ ДФС від 09.03.2016 №99 "Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" - проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" (код за ЄДРПОУ 00178353) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість з наступними підприємствами за відповідні періоди з 01.01.2015 по 31.01.2015, з 01.03.2015 по 31.10.2015 з ПП Фірма "МСД" (код за ЄДРПОУ 25008882); з 01.01.2015 по 30.06.2015, з 01.08.2015 по 31.10.2015 з ТОВ "ЗФ "Богучарская" (код за ЄДРПОУ 38471688); з 01.03.2015 по 31.03.2015, з 01.07.2015 по 31.10.2015 з ПП "Аннтей-В" (код за ЄДРПОУ 35152080); з 01.08.2015 по 31.10.2015 з ТОВ Фірма "Дніпро-Контракт" (код за ЄДРПОУ 23359123); з 01.10.2015 по 31.10.2015 з ТОВ "Промислова компанія "Збагачувач" (код за ЄДРПОУ 39784028), ТОВ "Технології анкерного кріплення" (код за ЄДРПОУ 39668863), ПП "Форсайд-Т" (код за ЄДРПОУ 39856956), ПрАТ "Корум Україна" (код за ЄДРПОУ 25332714), ТОВ "Торгівельний будинок "НГМЗ-БУР" (код за ЄДРПОУ 33577027), ТОВ "ДТЕК Трейдінг" (код за ЄДРПОУ 36511938), ТОВ "Високовольтний Союз-РЗВА" (код за ЄДРПОУ 34704105), ПрАТ "Макіївський завод "Лазер" (код за ЄДРПОУ 14310684), ТОВ "ФБС Велес" (код за ЄДРПОУ 39276620), ТОВ "Леспромснаб" (код за ЄДРПОУ 39276620). За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.03.2016 р. №54/28-01-48-00178353.

На підставі Акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення від 15.04.2016 №0000094801, яким було збільшено платнику податків суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10 650 938,71 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 5 325 469,36 грн., загальна сума грошового зобов'язання, нарахованого податковим органом, становить 15 976 408,07 грн.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Матеріали справи свідчать, що факт отримання товарів/послуг позивачем підтверджується первинними документами, які були досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи.

Недоліки в товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права па формування податкового кредиту. При цьому, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, визначено такий документ як товарно-транспортна накладна, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників); При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема. товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та пропажу товарно-матеріальних цінностей.

Не передбачений обов'язок замовника перевіряти можливість виконавця па виконання послуг, його виробничих потужностей або наявність співробітників, які потрібні для виконання послуг/робіт.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Товарно-транспортні накладні, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) або їх недоліки з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. З урахуванням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лите встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13 та від 29.01.2014 №К/9991/81114/11.

Зокрема, колегія суддів також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) , у яких зазначено: …що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності .

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Також колегія суддів звертає увагу, що на момент взаємовідносин позивача з контрагентами , останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (який був чинний на момент виникнення спірних відносин), а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у вищевказаного суб'єкта господарювання у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Щодо посилання апелянта на той факт, що у ПП Фірми МСД незначна кількість працівників (6 осіб), а отже можливості виконання оформлених господарських операцій по наданню вищевказаних послуг відсутні, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що згідно з позицією Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/95/15 від 09.04.2015 року : ..такі обставини як відсутність у власності у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна не мо Зважаючи на встановлення факту документального підтвердження формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з вказаними контрагентами, а також використання придбаного товару (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток та зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Разом з тим, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 26520, 86 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.М. Лукманова