Рішення

від 09.11.2017 по справі 705/97/17

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/97/17

2/705/632/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого- судді Мазуренко Ю.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: міськрайонне управління Держгеокадастру в Уманському районі та м.Умані, Уманська районна державна адміністрація, приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4, ПП Пульс природи ,- про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору міни земельних ділянок, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію договору міни земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: міськрайонне управління Держгеокадастру в Уманському районі та м.Умані, Уманська районна державна адміністрація, приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4, ПП Пульс природи ,- про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору міни земельних ділянок, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію договору міни земельних ділянок. В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 3,1311 га, яка розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124387000:03:000:0119, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.07.2009 року. Позивач вказує, що дану земельну ділянку вона отримала у спадок після смерті батька ОСОБА_5, який помер 06.11.2008 року. Її батько, в свою чергу, отримав дану земельну ділянку у спадок після смерті своєї мами ОСОБА_6, яка померла 10.05.1998 року. Позивач зазначає, що її батько ОСОБА_5 став власником даної ділянки ще у 2005 році, отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 865710 на підставі розпорядження Уманської райдержадміністрації від 23.12.2005 р. за № 441. Даний факт підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 865710 від 29.12.2005 року. В позові вказано, що отримавши у спадок вищевказану земельну ділянку позивач уклала договір оренди з орендарем та починаючи з 2009 року отримувала орендну плату за землю. Восени 2015 року орендар повідомив позивача про те, що вона не отримає орендної плати, оскільки уже не є власником даної земельної ділянки. Також, її повідомили про те, що дана земельна ділянка належить ОСОБА_2. Позивач вказує, що вона звернулася до ОСОБА_2 з питанням, чому виникла дана ситуація. ОСОБА_2 запевнила позивача про те, що вирішить всі проблеми на місці, щоб вона не їхала з м. Києва. Пізніше їй стало відомо про те, що ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_7 договір міни на дану земельну ділянку від 22.09.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу ОСОБА_4, чим ще більше ускладнила дану ситуацію. В позові вказано, що на звернення позивача про вирішення питання мирним шляхом ОСОБА_2 не реагує. Зважаючи на вищевикладене у позивача немає іншої можливості, аби вирішити даний спір, тому, вона змушена звернутися за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.01.2017 р. дану цивільну справу визначено до розгляду судді Кімстачову О.С.

Згідно розпорядження від 26 червня 2017 року (№ 559/17) за підписом керівника апарату Уманського міськрайонного суду, проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, оскільки у судді Уманського міськрайонного суду Кімстачова О.С. закінчився п'ятирічний термін повноважень судді.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2017 року - справу передано для розгляду судді Уманського міськрайонного суду Мазуренко Ю.В. та прийнято суддею до свого провадження.

23.10.2017 року ухвалою Уманського міськрайонного суду було залучено ПП Пульс природи (ЄДРПОУ 32725998, вул. Черняховського, 10-А, с. Собківка Уманського району) до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог.

23.10.2017 року ухвалою Уманського міськрайонного суду було замінено у даній справі третю особу Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області на міськрайонне управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, - у судове засідання не з'явилася. Однак на адресу суду подала заяву в якій просить справу розглядати у її відсутність за участю її представника ОСОБА_8

Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні позов підтримала і просила задовольнити його повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, - у судове засідання не з'явилася. Однак на адресу суду неодноразово подавала заяви, в яких просила справу розглядати у її відсутність, позов визнає та не заперечує проти його задоволення.

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, - у судове засідання не з'явилася. Однак на адресу суду подала заяву в якій просить справу розглядати у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи - міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м.Умані, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, - у судове засідання не з'явився. Однак на адресу суду Управління подало заяву в якій просять справу розглядати у відсутність їх представника.

Представник третьої особи - Уманської районної державної адміністрації в судовому засіданні вказував на наявність підстав для задоволення позову.

Третя особа - приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу ОСОБА_4, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, - у судове засідання не з'явилася. Однак на адресу суду подала заяву в якій просить справу розглядати у її відсутність, при розгляді справи покладається на думку суду.

Представник третьої особи - ПП Пульс природи , будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, - у судове засідання не з'явився, про причини неявки в суд не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши документи, надані позивачем в якості письмових доказів на підтвердження своїх вимог, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі рішення Уманської районної державної адміністрації № 122 від 26.04.1999 року, ОСОБА_6, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, головою Уманської районної державної адміністрації 11.05.1999 року було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0314304, в якому вказано, що їй належить право власності на земельну частку ( пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колгоспу ім..Горького, розміром 2,61 га ( а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 1998 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР № 073206, що видане Ропотуською сільською радою Уманського району 11.05.1998 року ( а.с.15).

У свідоцтві про право на спадщину за законом від 20.12.2005 року вказано, що спадкоємцем майна ОСОБА_6, яка померла 10.05.1998 року, є її син ОСОБА_5. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) колгоспу ім..Горького с.Ропотуха Уманського району Черкаської області, розміром 2,61 га, належного спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0314304, виданого Уманською райдержадміністрацією 11.05.1999 року (зворотній бік а.с.12).

У розпорядженні Уманської районної державної адміністрації № 441 від 23.12.2005 року про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), вказано, що ОСОБА_5 необхідно видати державний акт на право власності на земельну ділянку згідно розподілу земельних ділянок у полі № 15, номер ділянки 1510, площа ділянки 2,4297 га, сертифікат серії ЧР № 0314304 (а.с. 14).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №865710, що виданий на підставі розпорядження Уманської районної державної адміністрації № 441 від 23.12.2005 року, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 3,1311 га, що розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 7124387000:03:000:0119 (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2007 року ОСОБА_5 уклав договір оренди землі № 11 з СТОВ Деметра с.Ропотуха (директор ОСОБА_9І.). Згідно Договору в оренду передається земельна ділянка площею 3,1311 га, яка знаходиться у с.Ропотуха, поле № 1. Відповідно до п. 6 Договору - даний Договір укладено на 10 років (а.с.18).

Згідно до свідоцтва про смерть серії 1-БК № 124252, що видне відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, -06 листопада 2008 року помер ОСОБА_5 ( зворотній бік а.с. 15).

24.07.2009 року державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, - ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом та вказано, що спадкоємицею майна ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_1 Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,1311 га, яка розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №865710, виданого Уманським районним відділом земельних ресурсів 29.12.2005 року, на підставі розпорядження Уманської районної державної адміністрації № 441 від 23.12.2005 року, кадастровий номер земельної ділянки 7124387000:03:000:0119 (а.с.12).

04 листопада 2008 року Уманською районною державною адміністрацією видано Розпорядження про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), де вказано, що ОСОБА_2 необхідно видати державний акт на право власності на земельну ділянку згідно розподілу земельних ділянок у полі № 1, номер ділянки 20, площа ділянки 3,5851 га, сертифікат серії ЧР № 0085820, кадастровий номер 7124388600:02:000:0020 (а.с. 17 ).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №194883, що виданий на підставі розпорядження Уманської районної державної адміністрації № 401 від 04.11.2008 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,1311 га, що розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 7124387000:03:000:0119 (а.с.16).

Як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 73948958 від 25.11.2016р. та № 94244816 від 10.08.2017р., - ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 3,1311 га, кадастровий номер: 7124387000:03:000:0119, що розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі договору міни (обміну) земельних ділянок, серія та номер: 3208, що зареєстрований 22.09.2015 року. Також у довідці вказано, що 25.12.2015 року ОСОБА_3 уклала з ПП Пульс природи договір оренди землі № 178 на земельну ділянку площею 3,1311 га строком на 10 років ( а.с. 20, 68-69).

15.08.2017 року за вх.. 16529 на адресу суду відповідач ОСОБА_11 подала заяву про приєднання до матеріалів справи документів, а саме копії листа управління Держземагенства в Уманському районі та копію листа СТОВ Деметра ( а.с.59). Як вбачається з листа управління Держземагенства в Уманському районі № 27-28-0.6-6072/2-15 від 16.07.2015 року, що адресоване директору СТОВ Деметра , - відповідно до даних Державного земельного кадастру та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 194883 від 09.12.2008 року № 010879400045 - власником земельної ділянки, кадастровий номер 7124387000:03:000:0119 є ОСОБА_2. Разом з тим, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 865710 від 29.12.2005 року № 010579400046 - власником земельної ділянки, кадастровий номер 7124387000:03:000:0119 є ОСОБА_5. Договір оренди земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 865710 від 29.12.2005 року № 010579400046 було укладено між СТОВ Деметра та ОСОБА_5 та зареєстровано в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр земельного кадастру від 17.12.2007 р. № 040779400095. Договір оренди землі укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Деметра на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 194883 від 09.12.2008 року та серії ЯЕ № 616682 від 15.10.2007 року зареєстровано в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр земельного кадастру від 07.06.2010 р. № 041079400017 (а.с.60).

У листі СТОВ Деметра вих..№ 03 від 03.09.2015 р., що адресований ОСОБА_2, вказані факти, що викладені у листі управління Держземагенства в Уманському районі № 27-28-0.6-6072/2-15 від 16.07.2015 року та зазначено, що у разі визнання судом права власності на земельну ділянку за ОСОБА_12 у СТОВ Демера припиняться підстави для розрахунку по орендній платі за договором оренди землі, що укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Деметра ( а.с.61)..

02.11.2017р. міськрайонним управлінням в Уманському районні та м.Умані ( за підписом в.о. начальника міськрайонного управління в Уманському районні та м.Умані), ОСОБА_1В було видано довідку № 134/28-17 в якій вказано, що згідно земельно-облікових документів управління з 29.12.2005 року власником земельної ділянки, згідно Держаного акту ЯБ № 865710, земельна ділянка за кадастровим номером 7124387000:03:000:0119, площею 3,1311 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Ропотуської сільської ради, рахувалася за ОСОБА_5. З 09.12.2008 року право власності на вищевказану земельну ділянку …незрозумілим чином змінилося… і власником згідно державного акту ЯЗ № 194683 стала ОСОБА_2. При цьому, будь-яких документів ( про прийняття спадщини, купівлю-продаж, тощо), які б підтверджували перехід права власності на відповідну земельну ділянку до нового власника, або про припинення права власності на дану земельну ділянку, згідно облікових даних Міськрайонного управління в Уманському районні та м.Умані право власності на земельну ділянку 7124387000:03:000:0119, площею 3,1311 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Ропотуської сільської ради, - не має, і земельна ділянка за кадастровим номером 7124387000:03:000:0119, площею 3,1311 га рахується за ОСОБА_5 згідно державного акту ЯБ № 865710.

Так, відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому Цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України ).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України ).

За вимогами ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчує державний акт. Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

За змістом ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами ст. 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Пунктом 17 Перехідних положень діючого Земельного кодексу України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, тому у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу положень ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (статті 3 , 4 ЦПК України ).

Скасування державного акта на право приватної власності на ділянку залежить від доведення незаконності рішення органу місцевого самоврядування. Тобто, державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Висновок про те, що держаний акт на право власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано, міститься й у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа № 6-12цс13) та від 23 жовтня 2013 року (справа № 6-93цс13).

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині 5 вищевказаного Закону, встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Міна (обмін) земельних часток (паїв) відповідно до вимог закону є цивільно-правовою угодою, яка, однак, може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбаченому в Законі № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

У відповідності до ст. 716 ЦК України , до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 14 цього Закону передбачено, що в разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Право власності на земельну ділянку за договором міни виникає після нотаріального посвідчення договору міни земельних ділянок, одержання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Договір міни визнається недійсним, якщо він порушує загальні вимоги ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. У такому випадку відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання договору міни, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України .

Згідно ч. 1, ч.4 ст. 174 ЦПК України , позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду порушення має бути реальним стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Таким чином, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: міськрайонне управління Держгеокадастру в Уманському районі та м.Умані, Уманська районна державна адміністрація, приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4, ПП Пульс природи ,- про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору міни земельних ділянок, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію договору міни земельних ділянок підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 88,208, 209, 212, 214, 215, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати недійсним державний акт серії ЯЗ № 194883 на право власності на земельну ділянку площею 3,1311 га надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області, виданий на ім'я ОСОБА_2 09.12.2008 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010879400045, кадастровий номер 7124387000:03:000:0119.

Визнати недійсним договір міни (обміну) земельних ділянок від 22.09.2015 року № 3208 , що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4

Скасувати державну реєстрацію договору міни (обміну) земельних ділянок від 22.09.2015 року № 3208, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 11285786 від 22.09.2015р.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особами, які брали участь у справі, протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Мазуренко