Ухвала

від 08.11.2017 по справі 809/818/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8240/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника апелянта: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 809/818/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства Євро-модуль до Офісу великих платників Державної фіскальної служби, Львівського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

20.05.2017р. позивач ОСОБА_3 підприємство Євро-модуль звернувся в суд з позовом до Офісу великих платників Державної фіскальної служби, Львівського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.05.2017 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Офіс великих платників Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Представник позивач ОСОБА_2Ю в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Представник апелянта ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи Львівським управлінням Офісу великих платників ДФС проведено камеральну перевірку ПП Євро-модуль з питань встановлення факту подання/неподання звіту про контрольовані операції за 2015 р. та повноти відображення контрольованих операцій, проведених протягом 2015 р.

За результатами перевірки складено акт №164/28-10-48-09/34160661 від 05.05.2017р., в якому зазначено встановлені виявлені під час перевірки порушення, а саме підпункту 39.4.2 пункту 39.4. статті 39 Податкового кодексу України, у зв'язку з неподанням звіту про контрольовані операції за звітний період 2015 року після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, що згідно абзацу сьомого пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України тягне за собою накладення штрафу.

На підставі акту перевірки № 164/28-10-4-09/34160661 від 05.05.2017 р., контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2017 р. №0004014809 яким до ПП Євро-модуль застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 353 220 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції.

Відповідно до п.п.39.4.1., 39.4.2. п.39.4 ст.39 ПК України ( в редакції від 29.07.2015 р. чинній на момент неподання звітності у 2015 році) для цілей податкового контролю за трансферним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Платники податків, які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Пунктом 120.3 ст.120 ПК України (в редакції що діяла на момент неподання звітності) визначено, що неподання платником податків звіту та/або обов'язкової документації про проведені ним протягом року контрольовані операції відповідно до вимог п.39.4 ст.39 цього Кодексу до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, тягне за собою накладання штрафу у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції - тобто накладення такого єдиного штрафу передбачалось як за неподання так і за несвоєчасне подання означеного звіту та не передбачалось застосування додаткових штрафних санкцій, які з'явились у Кодексі з 01.01.2017 року.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні № 1797 ( далі Закон ) від 21.12.2016 року внесено зміни до Податкового кодексу України, в тому числі в новій редакції викладено п.39.4.2 ст.39 та п.120.3 ст.120 ПК України.

Так, відповідно до п.39.4.2 ст.39 ПК України в редакції Закону № 1797-VIІІ від 21.12.2016 року, платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

В подальшому із 01.01.2017 року норми п.120.3 ст.120 ПК України почали діяти в новій редакції, а саме, визначено правопорушення, яке полягає в неподанні платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансферного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансферного ціноутворення.

З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу, що відповідальність платників податків у вигляді штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), встановлена для таких платників з 01.01.2017 року.

Тобто, на момент неподання звітності за період 2015 року та сплати штрафних санкцій за це правопорушення не було передбачено штрафної санкції за неподання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

Згідно ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Із Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто по події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи- порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій .

Таким чином, оцінка правомірності платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинення платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Відповідальність платників податків у вигляді штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), встановлена лише з 01.01.2017 року, тому позивач не може нести відповідальність за таке діяння вчинене у 2015, 2016 роках, оскільки на той час таке діяння не визнавалося законом як правопорушення.

Крім того, п.56.21 ст.56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову оскільки, податковий орган діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 809/818/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Суддя ОСОБА_4 Суддя ОСОБА_5 Суддя ОСОБА_6

Ухвала складена в повному обсязі 13.11.2017 року.