Ухвала

від 09.11.2017 по справі 820/1992/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 р.Справа № 820/1992/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу-державний реєстратор ОСОБА_1, представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдопс" - ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017р. по справі № 820/1992/17

за позовом ОСОБА_3

до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу-державний реєстратор ОСОБА_1 треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдопс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Аренком"

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу - державного реєстратора ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдопс , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з внесення 01.07.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про припинення обтяження нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення № 13 загальною площею 58,9 кв.м., розташоване у буд. № 8 по вул. Паньківській в м. Києві, індексний номер рішення про припинення обтяження 30263391;

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з внесення 01.07.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №15220147 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення №13 загальною площею 58,9 кв.м., розташоване у буд. № 8 по вул. Паньківській в м. Києві за ТОВ Трейдопс (ідентифікаційний код 39259825);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 №30263391 від 01.07.2016р. про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна: нежитлового приміщення № 13 загальною площею 58,9 кв.м., розташованого у буд. № 8 по вул. Паньківській в м. Києві;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 №30292591 від 04.07.2016р. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення № 13 загальною площею 58,9 кв.м., розташоване у буд. № 8 по вул. Паньківській в м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю Трейдопс (ідентифікаційний код 39259825).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна йому стало відомо про те, що 01.07.2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, як державним реєстратором, було неправомірно внесено запис про скасування запису про обтяження щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення № 13 площею 58,9 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Паньківська буд. № 8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 18981180361, а в подальшому безпідставно внесено запис про реєстрацію права власності на це приміщення за ТОВ Трейдопс . Позивач вважає, що рішення державного реєстратора ОСОБА_1 про зняття обтяження та подальшу державну реєстрацію права власності на приміщення за ТОВ Трейдопс є незаконним та протиправним з огляду на невідповідність вимогам діючого на час його прийняття законодавства що регулює питання державної реєстрації права власності, таким, що порушує його права, а отже підлягає скасуванню через те, що станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про зняття обтяження та державну реєстрацію права власності, арешт нерухомого майна, який було накладено на підставі Ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 02.06.2015р. у справі №752/1344/13-ц не був скасований. Отже реєстрація права власності проведена за наявності відповідного обмеження - арешту такого нерухомого майна.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу - державного реєстратора ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдопс , про визнання протиправними дій та скасування рішень - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з внесення 01.07.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про припинення обтяження нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення № 13 загальною площею 58,9 кв.м., розташоване у буд. № 8 по вул. Паньківській в м. Києві, індексний номер рішення про припинення обтяження 30263391. Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з внесення 01.07.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №15220147 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення №13 загальною площею 58,9 кв.м., розташоване у буд. № 8 по вул. Паньківській в м. Києві за ТОВ Трейдопс (ідентифікаційний код 39259825). Скасовано рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 №30263391 від 01.07.2016р. про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна: нежитлового приміщення № 13 загальною площею 58,9 кв.м., розташованого у буд. № 8 по вул. Паньківській в м. Києві. Скасовано рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 №30292591 від 04.07.2016р. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення № 13 загальною площею 58,9 кв.м., розташоване у буд. № 8 по вул. Паньківській в м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю Трейдопс (ідентифікаційний код 39259825).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу - державного реєстратора ОСОБА_1 та представником Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдопс ОСОБА_2 подані апеляційні скарги. Вказують, що постанова суду першої інстанції винесена в результаті неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення. Як свідчать зібрані по справі докази, нотаріусом були повністю виконані вимоги ст.ст. 10, 18, 20, 27 Закону №1952-ІУ, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1141 по кожній з реєстраційних дій за заявами №№ 17465942, 17472290 (матеріали справи: том 2, а.с.6-8), що є предметом оскарження. Виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень передбачено ч.1 ст. 24 Закону №1952-ІУ, зокрема до них належать такі: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями: 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. Таким чином вказують, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин зазначені норми Закону №1952-ІУ та не переконався у відсутності передбачених Законом підстав для зупинення розгляду за заявами №№ 17465942, 17472290 та/або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень за ними. Також зазначають, що суд першої інстанції виходив з доведеності того факту, що приміщення, щодо якого відповідачем було прийнято оскаржувані рішення, є допоміжним приміщенням, посилаючись при цьому на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10.12.2015 р. Однак, в зазначеному рішенні мова йде про неіндивідуалізоване приміщення площею 52,6 кв.м., що знаходиться в крайній лівій частині першого поверху будинку №8 по вул. Паньківській у м. Києві щодо якого не зазначено реєстраційний номер. Зазначене рішення Голосіївського районного суду від 10.12.2015 р. жодним чином не вирішувало питання про право власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення №13 в будинку №8 по вул. Паньківській у м.Києві загальною площею 58,9 кв.м., він був зазначений в реєстрі в якості законного власника станом на 01.07.2016 р. Будь-які вимоги щодо визнання недійсними правочинів з набуття ОСОБА_4 права власності на зазначений об'єкт судами не розглядались, отже він станом на 01.07.2016 р. залишався власником об'єкту нерухомого майна та мав право володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. Оцінюючи зміст реєстраційних дій, проведених відповідачем, суд вийшов за межі предметної юрисдикції адміністративного суду, намагаючись вирішити питання щодо власності та способів її захисту, що мають розглядатись в порядку цивільного судочинства. Також вказують, що суд першої інстанції однобічно та вибірково з'ясував обставини прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, обмежившись посиланнями на рішення Голосїївського районного суду міста Києва від 10.12.2015 р. як на підставу для захисту прав та інтересів позивача, не з'ясувавши при цьому думку інших співвласників неіндивідуалізованого приміщення, площею 52, 6 кв.м, розташованого у крайній лівій частині будинку №8 по вул. Паньківській у м.Києві. Без достатніх правових підстав суд визначив це неіндивідуалізоване приміщення тотожним приміщенню, що було зареєстровано за ОСОБА_4 станом на 01.07.2016 р., хоча такі вимоги не були заявлені позивачем і взагалі не могли розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Вказують, що суд першої інстанції не з'ясував в чому полягають порушення прав позивача, які могли б бути підставою для їх захисту в порядку адміністративного судочинства. Позивач не зазначає, яким чином дії та/або рішення відповідача зачіпають його права та охоронювані законом інтереси, оскільки на час проведення реєстраційних дій він не був власником нежитлового приміщення №13 в будинку №8 по вул. Паньківській у місті Києві щодо якого проводились реєстраційні дії. Суд першої інстанції намагається підмінити розв'язання публічно-правового спору спором про речові права співвласників нерухомого майна - будинку №8 по вул. Паньківській у м.Києві. Звернення до тексту позовної заяви ОСОБА_3 переконливо свідчить про відсутність публічно-правового спору, який належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Позивач обґрунтовує свій позов виключно речовими способами захисту права власності, при цьому станом на 01.07.2016 р. та 04.07.2016 р. (коли приймались рішення відповідача щодо реєстрації речових прав та їх обтяжень) не існувало жодних судових рішень, що набрали законної сили, якими б визнавались за позивачем будь - які права на нежитлове приміщення №13 в будинку №8 по вул. Паньківській у м. Києві. Також зазначають, що суд першої інстанції взагалі ігнорує зміст письмових пояснень відповідача та заперечень проти адміністративного позову, не звертаючи уваги на той факт, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у справі 752/13440/13-ц від 07.06.2016 р. були скасовані конкретні заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Голосіївського районного суду у цій справі від 02.06.2015 р. Зазначена ухвала від 02.06.2015 р. не містила будь яких інших приміщень, на які могли поширюватись заходи забезпечення позову, окрім нежитлового приміщення №13 в будинку №8 по вул. Паньківській у місті Києві. Всупереч вимогам процесуальних норм суд першої інстанції дає оцінку подіям, які безпосередньо не пов'язані із заявленими позивачем вимогами, а саме щодо обставин винесення судами рішень по суті спору та їх оскарження сторонами у справі 752/13440/13-ц, деякі з яких мали місце вже по завершенні реєстраційних дій, що є предметом оскарження. Також посилаються на те, що суд першої інстанції обґрунтовує задоволення позовних вимог в частині скасування рішення про реєстрацію права власності тим, що на момент прийняття оскаржуваного рішення існував арешт нерухомого майна, накладений згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 02.06.2015р. у справі 752/13440/13-ц, що повністю не відповідає дійсності й спростовується матеріалами справи. Таким чином суд першої інстанції припустився численних порушень КАС України в частині оцінки доказів, що призвело до ухвалення помилкового рішення. Суд першої інстанції всупереч неодноразовим усним та письмовим заявам представників відповідача не дав в тексті оскаржуваної постанови жодної оцінки факту пропуску позивачем шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду, який мав обчислюватись щонайменше з 31.08.2016 р., коли за участю представника позивача Апеляційним судом міста Києва було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Голосїївського районного суду м. Києва від 07.06.2017 р. про скасування заходів забезпечення позову. Відтак позивач був обізнаний щодо зняття обтяжень судом й у разі зацікавленості у захисті своїх прав та охоронюваних законом інтересів щодо спірного приміщення повинен був дізнатись про проведені відповідачем реєстраційні дії. Суд першої інстанції також не дав жодної оцінки клопотанню представника позивача від 10.05.2017 р. щодо визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними за підписом ОСОБА_5 Зазначені обставини вкотре свідчать про упередженість суду по відношенню до відповідача. На підставі викладеного просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017р. у справі №820/1992/17. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити у повному обсязі.

Третя особа ТОВ "Трейдопс", як особа, яка на момент розгляду справи є власником приміщення щодо якого було проведено реєстраційні дії та яка має право здійснювати юридичні дії щодо цього приміщення подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції досліджував матеріали справи упереджено та необ'єктивно. Зокрема, суд не звертає уваги на той факт, що ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва у справі 752/13440/13-ц від 07.06.2016 р. були скасовані конкретні заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Голосіївського районного суду у цій справі від 02.06.2015 р. Ухвала від 02.06.2015 р. не містила будь-яких інших приміщень, на які могли поширюватись заходи забезпечення позову, окрім нежитлового приміщення №13 в будинку №8 по вул. Паньківській у місті Києві. Вказує, що суд першої інстанції дає оцінку подіям, які безпосередньо не пов'язані із заявленими позивачем вимогами, та обґрунтовує задоволення позовних вимог в частині скасування рішення про реєстрацію права власності тим, що на момент прийняття оскаржуваного рішення існував арешт нерухомого майна, накладений згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 02.06.2015р. у справі 752/13440/13-ц, що повністю не відповідає дійсності й спростовується матеріалами справи. Оцінюючи факт набуття чинності ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2016р. у справі 752/8868/16-ц суд першої інстанції безпідставно посилається на відомості, отримані від ДП Інформаційні судові системи №2706/17 від 03.07.2017 р., що в жодному разі не є належним та допустимим доказом набрання чинності будь-яким судовим рішенням. Відтак висновок щодо не набуття чинності ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 23.06.2016 р. у справі 752/8868/16-ц не має належного обґрунтування й заснований виключно на припущеннях позивача, неналежних та недопустимих доказах. Відтак задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними реєстраційних дій щодо реєстрації права власності за ТОВ ТРЕЙДОПС та скасування рішення державного реєстратора суд першої інстанції посилався на підстави у відмові в проведенні державної реєстрації, яких не існувало на момент прийняття оскаржуваного рішення, а саме на 04.07.2016 р. Отже реєстрація права власності ТОВ ТРЕЙДОПС на вищезазначене нежитлове приміщення відбувалась у повній відповідності до вимог закону і не може ставитись в залежність від дій та/або рішень будь-яких осіб, яких не існувало на момент прийняття оскаржуваного рішення. Як свідчать матеріали справи (том 1, а.с. 202-230) нотаріусом було проведено усі необхідні перевірки, результати яких свідчили про відсутність перешкод для реєстрації права власності за ТОВ ТРЕЙДОПС або відмови в такій реєстрації. На підставі вищевикладеного вказує, що судом першої інстанції було допущено безліч порушень, що потягло за собою винесення незаконного та необґрунтованого рішення. Також посилається на те, що судом не було дотримано правил предметної юрисдикції справи. Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті З КАС). За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із захистом, на думку позивача, його прав як співвласника нежитлового приміщення площею 52,6 кв. м. в будинку № 8 по вул. Паньківській в м. Києві, тому спір не є публічно-правовим, а випливає з речових способів захисту права власності і має вирішуватися судами за правилами ЦПК. Посилається на наявну судову практику, яка знайшла своє втілення в постановах Верховного Суду України від 10.07.2017 р. у справі № 6-1113цс17, від 12.07.2017 р. у справі № 6-1096цс17, від 05.07.2017 р. у справі № 6-1094цс17, від 14.06.2016 р. у справі 21-41а16, в ч. 2 п. 21 Постанови пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , у п. 2 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. №5 не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 227 цього Кодексу. На підставі цього вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі предметної юрисдикції адміністративного суду, вирішивши питання щодо права власності, що мають розглядатись в порядку цивільного судочинства, а також проігнорував норми ст. 161 КАС України щодо врахування правових позицій Верховного суду України. На підставі викладеного просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/1992/17 від 20.07.2017 р. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити у повному обсязі.

Також представником третьої особи ТОВ "Трейдопс" подані додаткові пояснення по справі, в яких зазначають, що як слідує з постанови Харківського окружного адміністративного суду у справі N9820/1992/17 від 20.07.2017 p., підставою для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 стало те, що нібито при вчиненні попередньої реєстраційної дії (реєстрації припинення обтяження за заявою ОСОБА_4 від 01.07.2017 р.) існували суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Вказують, що матеріали справи свідчать про необґрунтованість та передчасність таких висновків суду першої інстанції, що призвело до ухвалення помилкової постанови. Зокрема, зазначають, що суд першої інстанції повністю ігнорує наявні у справі докази підтвердження направлення копії ухвали від 23.06.2016 р. про виправлення описки на адресу ОСОБА_4 При цьому суд першої інстанції виходить з необґрунтованого припущення щодо відсутності у нотаріуса можливості усунути розбіжності, виявлені у тексті ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2016 р. про скасування заходів забезпечення позову у справі №752/13440/13-ц. Ці висновки суду спростовується свідченнями ОСОБА_4, який безпосередньо подавав нотаріусу ці документи для проведення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна. З огляду на відсутність належних повідомлень про розгляд справи в суді першої інстанції за місцезнаходженням ТОВ ТРЕЙДОПС , останнє не мало змоги скористатись своїми процесуальними правами щодо надання доказів під час розгляду справи судом першої інстанції. На думку ТОВ ТРЕЙДОПС , неприйнятними є посилання представника позивача на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.11.2016 р. у справі 752/13440/13-ц, а також ухвали Верховного суду України від 19.01.2017 р. та від 20.03.2017 p., які були винесені набагато пізніше ніж відбулись реєстраційні дії, в яких ТОВ ТРЕЙДОПС взагалі не був учасником судового розгляду. Відтак ці судові рішення не є належними до цієї справи доказами. Також звертають увагу суду на той факт, що одночасно з розглядом в порядку адміністративного судочинства позову про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 судами розглядається в порядку цивільного судочинства низка спорів, які випливають з речових та корпоративних правовідносин. Зокрема, справа №752/22065/16-ц, що розглядається Голосіївським районним судом м. Києва за позовом ТОВ ТРЕЙДОПС до ОСББ Замок на Паньківській , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ТОВ ТРЕЙДОПС ; справа №752/19468/17 за позовом ОСОБА_6 до ТОВ ТРЕЙДОПС про визнання недійсним рішення, акту та зобов'язання вчинити певні дії (копії додаються). Посилаються на те, що як вбачається із цих судових справ, має місце спір про право власності щодо приналежності ТОВ ТРЕЙДОПС об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення №13 в будинку №8 по вул. Паньківська у місті Києві. За змістом п. 2 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 p. N95 спори, пов'язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції. Відповідно до ч.1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини (виключна підсудність). До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо. Відтак на цей час наявні достатні підстави для закриття провадження у справі в частині вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності №17472290 від 04.07.2016 р. Також вважають, що згідно ст. 157 КАС України наявні підстави для закриття провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним скасування державної реєстрації права власності за ТОВ ТРЕЙДОПС , оскільки цей спір є приватно-правовим спором щодо питань власності та його належить розглядати в порядку цивільного судочинства. До пояснень додають копію відповіді на адвокатський запит, копію супровідного листа, копію позовної заяви ТОВ ТРЕЙДОПС від 22.12.2016 p., копія ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 28.12.2016р. про відкриття провадження у справі №752/22065/16-ц, копія зустрічного позову ОСОБА_3 у справі №752/22065/16-ц, копію ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 29.03.2017 р. про прийняття до розгляду зустрічного позову ОСОБА_3, копію позовної заяви ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення, акту та зобов'язання вчинити дії, копію ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2017 р. про відкриття провадження у справі №752/19468/17.

Протокольною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 р. до участі у справі залучено третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ АРЕНКОМ

Протокольною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017р. відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ "Трейдопс" ОСОБА_2про допит в якості свідка ОСОБА_4

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач та представник відповідача підтримали доводи викладені в своїй апеляційній скарзі, просили апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник третьої особи ТОВ "Трейдопс" підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції. Також в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник третьої особи подавав клопотання про закриття провадження по справі, яке по суті є доводом апеляційної скарги.

Від представника позивача до суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу в якому просять апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Від державного реєстратора ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Від ТОВ АРЕНКОМ до суду надійшли письмові пояснення в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2015р. у цивільній справі № 752/13440/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Замок на Паньківській позовні вимоги ОСОБА_3Є, було задоволено частково, визнано приміщення загальною площею 52,6 кв.м., що знаходиться в крайній лівій частині першого поверху будинку № 8 по вул. Паньківській в м. Києві - допоміжним приміщенням; зобов'язано ОСОБА_4 (49017, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Кравченко, б.3, РНОКПП НОМЕР_1) усунути перешкоди у користуванні допоміжним приміщенням загальною площею 52,6 кв.м., що знаходиться в крайній лівій частині першого поверху будинку № 8 по вул. Паньківській в м. Києві шляхом виселення.

Під час розгляду справи 02 червня 2015 року Голосіївським районним судом м. Києва у цивільній справі № 752/1344/13-ц було задоволено клопотання представника ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову, та постановлено ухвалу про накладення арешту на нежитлове приміщення №13, розташоване в м. Києві по вул. Паньківській,8, загальною площею 58,9 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_4

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №83601511 сформованої станом на 28.03.2017р. вбачається, що 12.06.2015р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про обтяження: №10018931, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: приміщення №13 по вул. Паньківській 8 в м. Києві.

12.04.2016 року рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення суду першої інстанції було скасовано, у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції питання скасування забезпечення позову не вирішувалось.

В подальшому, до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про скасування заходів забезпечення позову, застосованих на підставі Ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 02.06.2015р. звернулась ОСОБА_8

Згідно Ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2016р. у справі №752/6072/16-ц скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 752/13440/13-ц (провадження № 2-з/752/215/15), якою в порядку забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Замок на Паньківській про визнання приміщення допоміжним та зобов'язання вчинити дії накладено арешт на нежитлове приміщення № 18, розташоване в м. Києві по вул. Паньківській, 8, загальною площею 58,9 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_4.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що заходи забезпечення позову стосувались приміщення №13 по вул. Паньківській 8 в м. Києві, при цьому заходи забезпечення позову скасовано відносно нежитлового приміщення № 18, розташоване в м. Києві по вул. Паньківській, 8, що є відмінним.

01 липня 2016 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, діючи як суб'єкт владних повноважень - державний реєстратор, прийняла рішення № 30263391 про припинення обтяження на приміщення № 13 по вул. Паньківській,8 в м. Києві на підставі Ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2016р. у справі № 752/6072/16-ц, серія та номер 2-зз/752/34/16 та внесла запис до відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження.

В цей же день, 01 липня 2016 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, діючи як суб'єкт владних повноважень - державний реєстратор, прийняла рішення № 30292591 та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на приміщення № 13 по вул. Паньківській,8 в м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю Трейдопс (код за ЄДРПОУ 39259825). Підставою виникнення права власності зазначено протокол, серія та номер: 3, виданий 05.08.2015р., видавник Загальні збори учасників ТОВ Трейдопс , акт оцінки вартості та приймання-передачі майна, серія та номер: б/н, виданий 29.09.2015р., видавник ТОВ Трейдопс .

З протоколу Загальних зборів учасників ТОВ Трейдопс № 3 від 05.08.2015р., який міститься у матеріалах справи, вбачається, що цим рішенням загальними зборами було прийнято рішення про вступ ОСОБА_4 до складу учасників цього Товариства з передачею у якості внеску до статутного капіталу приміщення № 13 по вул. Паньківській 8 в м. Києві. 29.09.2015р. між ОСОБА_4 та ТОВ Трейдопс було підписано ОСОБА_9 оцінки вартості та приймання-передачі майна, згідно з яким приміщення № 13 по вул. Паньківській 8 в м. Києві було прийнято Товариством, як вклад учасника до статутного капіталу.

16.11.2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення Апеляційного суду м. Києва від 12.04.2016р. у справі за позовом ОСОБА_3 про визнання приміщення допоміжним, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2015р. було залишено без змін.

Верховним Судом України за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у допуску до перегляду рішення суду касаційної інстанції було відмовлено, що підтверджується Ухвалами від 19.01.2017р. та 20.03.2017р.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд виходить з наступного.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач є особою яка на теперішній час є власником житлового приміщення в будинку за адресою вул. Паньківській 8 в м. Києві. та за яким рішенням суду визнано право на це приміщення. Також позивач є особою за заявою якого було накладено арешт на не житлове приміщення № 13, розташоване за адресою вул. Паньківській 8 в м. Києві, а відповідно він має право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів пов'язаних з державною реєстрацією цього майна.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2015р., яке набрало законної сили, встановлено, що приміщення, щодо якого відповідачем було прийнято оскаржувані рішення, є допоміжним приміщенням.

Згідно ч.2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача про те, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2015р. у справі №752/13440/13-ц не відноситься до приміщення №13, реєстраційні дії щодо якого є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

Суд зазначає, що з мотивувальної частини рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2015р. вбачається, що судом розглядались позовні вимоги саме щодо приміщення, якому в подальшому було присвоєно № 13 і площа якого була змінена з моменту вибуття приміщення з власності позивача. Також в межах розгляду цієї справи був накладений арешт саме на не житлове приміщення № 13 за адресою по вул. Паньківській 8 в м. Києві.

При цьому, щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції аналізуючи по суті рішення суду про скасування заходів про забезпечення позову надавав оцінку лише мотивувальній частині рішення, колегія суддів зазначає наступне.

У нотаріуса, як зазначено вище, відсутні повноваження на відповідний аналіз судового рішення. Приймаючи рішення він повинен користуватися виключно резолютивною частиною рішення. Як встановлено вище, компетенція по виправленню описки належить виключно суду .

Апеляційний суд аналізував рішення інших судів в межах компетенції, передбаченої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи доводи позивача про те, що у резолютивній частині Ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2016р. зазначено приміщення під номером 18, а не 13, щодо якого відповідачем прийнято рішення про припинення обтяження, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що під час здійснення реєстраційних дій державні реєстратори керуються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - ОСОБА_10 України №1952-IV), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 року та іншими нормативно - правовими актами України.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.2 Закону України №1952-IVдержавна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною 4 ст.18 Закону України №1952-IV визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з положеннями п.1 та п.2 ч.3 ст.10 Закону України №1952-IV, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно положень статті 13 Закону Державний реєстр прав складається з розділів, а у свою чергу Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; 3) інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 22 вказаного Закону визначено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що зазначення в Ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2016р. номер приміщення 18 є технічної помилкою, яка не є підставою відмови у проведені державної реєстрації, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішення описки чи арифметичні помилки.

Відтак, право на виправлення описок та арифметичних помилках у судових рішеннях є дискреційними повноваженнями суду, який ухвалив рішення по суті.

Колегія суддів зазначає, що ухвала про виправлення описки є фактичною складовою ухвали в якій ця описка виправлена.

Згідно п.5 ч.1 ст. 24 Закону України №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відтак, суд вважає, що в діях відповідача наявне порушення вимог Закону України №1952-IV, оскільки Ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2016р. містила відомості, які не відповідали відомостям, що містяться у Державному реєстрі в частині номеру приміщення.

Суд також вважає недоведеним відповідачем те, що Ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2016р. про виправлення описки в Ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2016р. могла бути підставою для прийняття законного рішення про припинення обтяження.

Так, судом встановлено, що Ухвала про виправлення описки від 23.06.2016р. була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.07.2016р. о 15 год. 27 хв., що підтверджується листом ДП Інформаційні судові системи № 2706/17-вщ від 03.07.2017р.

Одночасно, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 83601511 запис про припинення обтяження було внесено відповідачем о 09:35:01 год. (т. 1 а.с.16).

Суд критично оцінює доводи реєстратора та представника нотаріуса, надані в суді апеляційної інстанції про те, що ухвала надана під час вчинення нотаріальних дій, виходячи з наступного.

Ні в запереченнях наданих до суду першої інстанції, ні в апеляційній скарзі нотаріальні дії не обґрунтовані наявністю ухвали від 23.06.2016р. про виправлення описки.

Колегія судді зазначає, що в запереченнях, наданих до суду апеляційної інстанції та в апеляційній скарзі відповідач зазначає щодо наявності такої ухвали, але не зазначає про її наявність в момент здійснення реєстрації.

В запереченнях на позов в суді першої інстанції за підписом представника відповідача та в письмових поясненнях за підписом відповідача не міститься жодних даних про надання даної ухвали.

Крім того, в запереченнях на позов чітко визначена позиція відносно того, що саме на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2016р. про скасування заходів забезпечення позову, а саме з її мотивувальної частини, нотаріус прийшов до висновку, що в цій ухвалі міститься технічна помилка тобто, проводячи реєстраційні дії, реєстратор виходив не з ухвали про виправлення описки, а з тлумачення ухвали про скасування заходів забезпечення позову, що не є його компетенцією в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Дана ухвала відсутня і в матеріалах реєстраційної справи, які надані до суду, як документ на підставі якого проводилась реєстрація. Зазначене підтверджено нотаріусом у судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дана ухвала не була підставою для вчинення реєстраційних дій.

Посилання представника ТОВ "Трейдопс" та відповідача на той факт, що існує ухвала суду про виправлення описки зі штампом про набрання законної сили як і ухвали про забезпечення позову, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як зазначалось вище, дана ухвала не була підставою для вчинення реєстраційних дій, що виключає їх правомірність.

В зв'язку з вищенаведеним доводи апеляційних скарг про правомірність дій нотаріуса не впливають на вирішення справи по суті.

Також суд виходить з того, що відповідачем, на якого згідно ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обов'язок доказування, не надано суду належних доказів отримання Ухвали про виправлення описки, яка набрала законної сили станом на момент прийняття оскаржуваного рішення і така ухвала відсутня у реєстраційній справі відповідача.

Таким чином, у зв'язку із тим, що відповідачем не дотримано вимог п.5 ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування рішення №30263391 від 01.07.2016р. про державну реєстрацію припинення обтяження.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним дій відповідача з внесення 01.07.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 15220147 про реєстрацію права власності на приміщення № 13 по вул. Паньківська,8 в м. Києві за ТОВ Трейдопс та скасування рішення відповідача № 30292591 про таку реєстрацію також підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Так, встановлені обставини щодо протиправності дій відповідача в частині прийняття рішення про припинення обтяження та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру свідчать про те, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення були наявні підстави для відмови у проведені державної реєстрації.

Згідно п.6 ч.1 ст. 24 Закону України №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 травня 2015 року у справі №21-121а15, де визначено, що аналіз наведених норм матеріального права дає колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14).

Також, Верховний Суд України у постанові від 09.02.2016 року по справі №803/74/15-а зазначив: що "Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права у спорах цієї ж категорії. Так, у постановах, на які посилається у своїй заяві Товариство, міститься правовий висновок, відповідно до якого наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте"

Відповідно до положень ч.2 ст.161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що державний реєстратор, безпідставно припинив відповідне обтяження та як наслідок, у відповідності до вимог п.6 ч.1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зобов'язаний був відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому, саме наявність запису про арешт майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, як державного реєстратора про державну реєстрацію права власності №30292591 від 01.07.2016р., згідно якого право власності на приміщення № 13 по вул. Паньківській 8 в м. Києві, що зареєстровано за ТОВ Трейдопс код ЄДРПОУ 39259825.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що повністю виконала вимоги законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. А щодо того, що державна реєстрація відбулася на підставі Ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2016 р. у справі № 752/13440/13-ц, в якій зазначалося, що скасування заходів забезпечення позову стосувалося приміщення № 18, а не № 13 як це приміщення значиться у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідач вказує, що станом на 01.07.2017 р. технічна помилка, що була допущена Голосіївським районним судом м. Києва вже була виправлена 23.06.2017 р.

Однак, такі твердження відповідача не відповідають обставинам справи та наявним доказам, які вірно прийняті до уваги судом першої інстанції.

Щодо тверджень про неналежність розгляду даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однієї із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування їх посадова та службова особа, або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, позовні вимоги ґрунтуються на протиправної дій державного реєстратора, як суб'єкта наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Закону України під час здійснення оскаржуваних реєстраційних дій.

В даному випадку, позивач звертається не за захистом порушеного права власності, а з приводу незаконності дій нотаріуса щодо державної реєстрації обтяжень передбачених судовим рішенням.

В зв'язку з чим, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який в межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Тому дана справа підлягає вирішенню в суді адміністративної юрисдикції.

Зазначене підтверджується також і позицією Верховного суду України викладеної в Ухвалі від 25.04.2017 р. у справа № 816/1774/15 в якій Верховний суд зазначив, якщо безпосередньою підставою звернення до суду є протиправність дій державного реєстратора, як суб'єкта наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Закону України під час здійснення оскаржуваних реєстраційних дій, а не виконання чи не виконання цивільно-правової угоди, то вирішення таких справ підлягає судам адміністративної юрисдикції.

Посилання представника ТОВ "Трейдопс" на іншу практику Верховного суду України щодо не підсудності адміністративному суду даної справи, оскільки вищенаведене рішення Верховного суду України стосується саме тих відносин які виникли між сторонами.

Даний позов не стосується питання виконання цивільно - правових угод.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи даний спір суд не надає оцінку та не встановлює правомірні чи не правомірні правочини на передачу права власності третій особі.

Суд жодним чином не вирішує будь які цивільно - правові права.

Внаслідок даного рішення не визначено протиправність будь яких цивільно - правових правочинів.

Дане рішення не позбавляє особу набувати приміщення за цивільно - правовою угодою на вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації прав у встановленому законом порядку .

При цьому, судом вирішується питання про неправомірність проведення державної реєстрації на момент вчинення реєстраційних дій.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що суд першої інстанції не дав жодної оцінки клопотанню представника позивача від 10.05.2017 р. щодо визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України у суду не має обов'язку виносити ухвалу про поновлення строку, якщо судом такого пропуску не встановлено.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Позивач зазначає, що про вчинення відповідачем реєстраційних дій, правомірність яких оскаржується, позивачу стало відомо після того, як на адресу позивача надійшла ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 28.12.2016 р. про відкриття провадження у цивільній справі № 752/22065/16-ц за позовом ТОВ Трейдопс до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Замок на Паньківській та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном. Разом з ухвалою позивачу було направлено копію позовної заяви та додатки до неї, саме з яких позивачу і стало і домо про передачу ОСОБА_11 права власності на приміщення на користь ТОВ Трейдопс та незаконні дії відповідача як державного реєстратора.

Докази зворотнього відсутні.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що позивачу було відомо про судовий розгляд справи, предметом якої було спірне приміщення; про рішення Апеляційного суду м. Києва від 12.04.2016 p., яким рішення суду першої інстанції було скасовано, а у задоволені позовних вимог про визнання приміщення допоміжним було відмовлено; про те, що у період з 12.04.2016 р. (рішенням Апеляційного суду м. Києва, яким було скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання приміщення допоміжними) до 16.11.2016 р. (ухвала ВССУ, якою було скасовано рішення Апеляційного суду м. Києва від 12.04.2016 р. та залишено в силі рішення суду першої інстанції), позивач міг дізнатися, що його права можуть бути порушенні третіми особами; про ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2016 p., якою було скасовано заходи забезпечення позову; про ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31.08.2016 p., якою було залишено в силі рішення суду першої інстанції від 07.06.2016 р. та скасовано заходи забезпечення позову, тобто, зазначають, що у відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України, шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду обчислюється з 31.08.2016 p., - з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що дані посилання відповідача не свідчать про те, що позивач був обізнаний саме про вчинення реєстратором реєстраційних дій.

Крім того, позивач оскаржує дії які відбулися до 31.08.2016р., тобто не на підставі рішення суду апеляційної інстанції.

Разом з цим, слід зазначити, що чинне законодавство не містить обов'язку позивача перевіряти дані з Державного реєстру нерухомого манна щодо статусу власника приміщення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що з урахуванням того факту, що ухвала про виправлення описки не була підставою вчинення реєстраційних дій, відповідно скасування обтяжень відбулося без наявності належних документів і відповідно позовні вимоги є обґрунтованими, а всі інші посилання та доповнення, викладені в апеляційній скарзі щодо правомірності дій державного реєстратора є необґрунтованими та не можуть вплинути на розгляд справи по суті.

Отже, виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому таке рішення є законним та обґрунтованим, та таким, що не підлягає скасуванню.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017р. по справі № 820/1992/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_9 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_10 ОСОБА_12 Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2017 р.