Рішення

від 07.11.2017 по справі 909/889/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 р. Справа № 909/889/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина", вул. Галицька, буд.190, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область,48400

поштова та фактична адреса: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Б.Лепкого, буд. 6А, юридична адреса: 48400, Тернопільська область, м. Бучач, вул. Галицька, буд. 190,

до відповідача: Державного підприємства "ОСОБА_1 - Франківський ліспромкомбіна", в особі Прикарпатського військового лісгоспу вул. Ребета,6,м. Івано-Франківськ,76014

про стягнення заборгованості в сумі 129 000,00 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1 від 27.01.17)-представник;

від відповідача: ОСОБА_2 ( довіреніст № 597 від 26.07.17)-представник;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДП Івано-Франківський лісокомбінату в особі Прикарпатського військового лісгоспу про стягнення 129000,00грн. заборгованості за надані охоронні послуги. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.09.2017року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.09.2017року . В порядку ст.77 ГПК України, ухвалою від 26.09.2017року розгляд справи було відкладено на 10.09.2017року та ухвалою від 10.10.2017року на 24.10.2017року. У судовому засіданні 24.10.2017року присутнім представникам сторін оголошено перерву до 07.11.2017року.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав, просить суд стягнути з відповідача вартість наданих охоронних послуг. Крім того, позивач подав клопотання від 06.11.2017року про долучення до матеріалів справи письмових доказів (вх.17571/17 від 07.11.2017року).

Відповідач проти заявленого позову заперечує, мотивуючи свою позицію тим, що договір на який посилається позивач як на підставу виникнення зобов"язань був розірваний. Свої заперечення відповідач виклав у відзиві на позов № 22-ю від 22.09.2017року ( вх.14829/17 від 22.09.2017року).

Крім того, у судовому засіданні 24.10.17року представник позивача подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи ( вх.16688/17 від 24.10.2017року) акту приймання - передачі від 11.09.2015року.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, заслухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

12 червня 2015 року між ТОВ ОФ Галичина ( виконавець) та ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (замовник) було укладено договір № 32/15 на охорону об'єкта постами фізичної охорони.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець в інтересах замовника забезпечує громадський порядок на території підприємства замовника за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Л.Ребета,6 та належить останньому, за що отримує грошову винагороду.

За п. 2.2. Договору, Замовник зобов'язаний протягом 1 (одного) дня розглянути поданий ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та підписати його або надати заперечення щодо викладеного в ОСОБА_3. У разі не підписання Відповідачем ОСОБА_4 протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в ОСОБА_3, такі послуги вважаються наданими належним чином.

На виконання умов Договору, Позивач надіслав, а Відповідач отримав наступні ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт (надання послуг):

1) за червень 2015 року - акт № ОУ-0000118 від 30.06.15р.:

2) за липень 2015 року - акт № ОУ-0000139 та № ОУ-0000139/1 від 31.07.15р.:

3) за серпень 2015 року - акт № ОУ-0000158 від 31.08.15р.:

4) за вересень 2015 року - акт № ОУ-0000І85 від 30.09.15р., це підтверджується супровідним листом товариства за вих. № 139 від 08.10.15р. на якому є відмітка про отримання наданих документів державним підприємством за вх. № 989 від 01.10.15р. ;

5) за жовтень 2015 року - акт № ОУ-0000223 від 31.10.15. це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від 28.10.15р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення - 29.10.15р., за індивідуальним номером." 7601835582379;

6) за листопад 2015 року - акт № ОУ-0000226 від 30.11.15р., це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від 25.11.15р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення - 26.11.15р., за індивідуальним номером: 7601835905348;

7) за грудень 2015 року - акт № ОУ-0000694 від 31.12.15р., це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від 25.01.16р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення - 26.01.16р., за індивідуальним номером: 7601836272438 ;

8) за січень 2016 року - акт № ОУ-0000018 від 31.01.16р.. це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від 25.01.16р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення -26.01.16р., за індивідуальним номером: 7601836272438 ;

9) за лютий 2016 року - акт № ОУ-0000087 від 29.02.16. це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від 29.02.16р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення - 01.03.16р., за індивідуальним номером." 7601836418661;

10) за березень 016 року - акт № ОУ-0000123 від 31.03.16. це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від

25.03.16р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення - 28.03.16р., за індивідуальним номером: 7601837132796 .

З вказаних актів відповідач підписав та повернув позивачу тільки акт за червень (ОУ-0000118 від 30.06.15р) та липень (акт № ОУ-0000139 від 31.07.15р.) 2015 року.

Відповідно до п. 7.2 вказаного Договору, кожна із сторін може достроково розірвати цей Договір, попередивши про це у письмовій формі іншу сторону за 15 календарних днів до дати розірвання Договору.

10 вересня 2015 року на адресу ТОВ ОФ Галичина було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору № 32/15 від 12.06.2015р., в цей же день вказане повідомлення було отримано позивачем (вх. № 056 від 10.09.15р.).

Таким чином, ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат у письмовій формі повідомило позивача про розірвання договору.

24 вересня 2015 року на адресу позивача повторно було надіслано повідомлення про дострокове розірвання договору № 32/15 від 12.06.2015р. та зазначено про необхідність прибуття уповноважених представників ТОВ ОФ Галичина з метою складання акту прийому-передачі об'єктів охорони. Вказане повідомлення було отримано ТОВ ОФ Галичина 25.09.15р. (вх. № 058), однак жоден із уповноважених представників позивача не прибув, а відтак, всі товарно-матеріальні цінності та об'єкти охорони було передано під охорону ПП Безпека Захід .

05 листопада 2015 року на адресу позивача було направлено лист (отримано ТОВ ОФ Галичина 05.11.15р вх. № 062) в якому повторно повідомлено про те, що договір № 32/15 від 12.06.2015р. відповідач вважає розірваним, а направлення на його адресу рахунку-фактури № СФ-0000209 є безпідставним.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку вартості виконаних охоронних послуг в сумі 129000,00грн., згідно актів здачі-приймання робіт.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір № 32/15 від 12.06.2015року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином норми законодавства встановлюють правило щодо неприпустимості одностороннього розірвання договору, відступаючи від цього правила не тільки у випадках, передбачених законом, але й у тому разі, коли таке право сторони обумовлено договором.

Тобто, повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Аналізуючи зміст укладеного між сторонами правочину, суд встановив, що сторони в договірному порядку, а саме у п.7.2 договору, погодили право сторони щодо одностороннього розірвання договору.

Так зміст вказаного пункту передбачає можливість розірвання договору за ініціативою будь якої сторони, тобто безпосередньо пов'язує його розірвання лише з наявністю відповідної вимоги сторони правочину (ініціативи сторони щодо його розірвання).

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відтак в силу приписів договору та статті 654 Цивільного кодексу України розірвання договору передбачає обов"язкове письмове звернення із зазначенням причин за 15 календарних днів до дати розірвання договору ( п.7.2.договору)

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено статтею 188 Господарського кодексу України.

За приписом частин другої-четвертої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором;

сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду;

у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В день укладення Договору, ТОВ Охоронна фірма Галичина приступила до охорони майна Замовника, це підтверджується ОСОБА_3 приймання - передачі від 12.06.15р. (додаток № 2 до Договору) та додатком № 3 до Договору Описом об'єктів охорони відповідно до яких: Замовник передав, а Виконавець прийняв під охорону адміністративний будинок та всі інші об'єкти, які знаходяться у внутрішньому дворі ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6.

У додатковій угоді від 29.07.2015року у п.2 зазначено що п.1.2 договору № 32/15 від 12.0-6.2015року доповнити підпунктом 1.2.1 такого змісту:" охорона об"єкта -Деревообробний завод" проводиться одним постом на протязі 24 годин.

10 вересня 2015 року на адресу ТОВ ОФ Галичина було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору № 32/15 від 12.06.2015р., вказане повідомлення було отримано позивачем (вх. № 056 від 10.09.15р.).

Відповідно до ОСОБА_3 приймання-передачі від 11.09.2015року сторони процесу склали акт про те, що виконавець передав, а замовник прийняв електро брилок шлагбаума та пластикову картку від електронного автоматичного замка вхідних дверей адмінбудівлі, за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6.

Суд зазначає, що за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Укладений між сторонами договір № 32/15 на охорону об"єкта постами фізичної охорони за своєю юридичною природою належить до договорів про надання послуг.

Суд зазначає, що спірний договір безпосередньо містять умови про право користувача на одностороннє розірвання договору, крім того, таке право отримувача послуг за договором про надання послуг безпосередньо передбачено чинним законодавством України, зокрема, ст. 907 ЦК України.

При суд зазначає, що на час вирішення даного спору вимоги ст. 188 Господарського кодексу України щодо направлення іншій стороні пропозиції про розірвання договору, були дотримані позивачем.

Обставини щодо отримання вказаної пропозиції відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФ "Галичина" протягом розгляду справи не заперечувались та підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що умовами спірного правочину не передбачено будь-яких підстав, за наявності яких сторона може реалізувати своє право на одностороннє розірвання договору.

Враховуючи вищенаведене, суд розцінює підписаний сторонами процесу та скріплений печатками ОСОБА_3 приймання-передачі від 11.09.2015року як погодження на розірвання договору.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, припинення правовідношення. Згідно з ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином доведено, що договір як підстава виникнення зобов"язань у сторін розірваний 11.09.2015року.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В порядку ст. 49 ГПК України судовий збір залишити за позивачем.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 16,653,651,654,907. Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина", вул. Галицька, буд.190, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область до Державного підприємства "ОСОБА_1 - Франківський ліспромкомбіна", в особі Прикарпатського військового лісгоспу вул. Ребета,6,м. Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 129 000,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.17

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.