Постанова

від 28.02.2018 по справі 909/889/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. Справа № 909/889/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Желіка М.Б.

суддів: Костів Т.С.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання : Стефанишин О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Галичина вих.№177 від 18.12.2017 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2017 року (повне рішення складено 15.11.2017 року, суддя Шкіндер П.А., м.Івано-Франківськ)

у справі № 909/889/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Галичина , м. Бучач, Тернопільська область

до відповідача: Державного підприємства Івано-Франківський ліспромкомбінат в особі Прикарпатського військового лісгоспу, м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 129000,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): не з'явився

від відповідача: не з'явився

Учасникам процесу, присутнім у судових засіданнях, роз'яснено їхні права та обов'язки, передбачені ст.ст.35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не надходило. Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Галичина звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства Івано-Франківський ліспромкомбінат в особі Прикарпатського військового лісгоспу про стягнення 129000,00 грн. заборгованості за надання послуг охорони.

Позов мотивований тим, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг на підставі договору №32/15 від 12.06.2015 р. на охорону об'єкта постами фізичної охорони та додаткової угоди до договору №4 від 29.07.2015 року.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2017 (повний текст складено та підписано 15.11.2017) у справі №909/889/17 у позові відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що 10.09.2015 р. на підставі п.7.2 договору та ст.ст.525, 651, 654, 907 ЦК України, ст.188 ГК України відповідач надіслав позивачу повідомлення про дострокове розірвання договору, а 11.09.2015 р. сторони підписали акт приймання-передачі, згідно з яким виконавець (позивач у справі) передав, а замовник (відповідач у справі) прийняв електро брилок шлагбаума та пластикову картку від електронного автоматичного замка вхідних дверей адмінбудівлі, за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Ребета, 6. Враховуючи наведене суд розцінив вказаний акт як погодження на розірвання договору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Галичина звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2017 р. (повний текст складено та підписано 15.11.2017) - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, ТзОВ ОФ Галичина в апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення п.7.2 договору та не враховано, що за актом приймання-передачі від 11.09.2015 р. передано предмети, які не були предметом договору №32/15 від 12.06.2015 р., оскільки жодні зобов'язання за цими речами у сторін договору не виникали та їх передача договором не передбачена. Суд першої інстанції, на думку скаржника, при винесенні рішення помилково зіслався на ту обставину, що відповідач у зв'язку з тим, що представник позивача не прибув, передав усі товарно-матеріальних цінності та об'єкти охорони під охорону ПП Безпека-Захід , така обставина не мала жодного доказового підгрунтя. Також зазначає, що місцевим судом не досліджено виконання відповідачем фінансово-господарських зобов'язань у період 12.06.2015 р. по 31.03.2016 р.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.01.2018 р. справу №914/228/17 розподілено до розгляду колегії суддів у наступному складі: ОСОБА_2 - головуючий суддя, члени колегії - судді Костів Т.С., Марко Р.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2018 у справі №909/889/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ ОФ Галичина , а ухвалою від 29.01.2018 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 07.02.2018 р.

02.02.2017 р. ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат через відділ документального забезпечення Львівського апеляційного господарського суду скерував відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач доводи апеляційної скарги заперечив та зазначив, що місцевий суд жодним чином не змінював умови договору в частині дострокового розірвання договору, оскільки сторони у п.7.2 договору погодили право сторони щодо одностороннього розірвання договору. 10.09.2015 р. відповідачем на адресу позивача надіслано повідомлення про дострокове розірвання договору, яке було отримане апелянтом 10.09.2015 р. за вх. №056, а 24.09.2015 р. повторно скеровано аналогічне повідомлення та зазначено про необхідність прибуття уповноважених представників ТзОВ ОФ Галичина з метою складання акту прийому-передачі об'єктів охорони, яке отримане ТзОВ ОФ Галичина 25.09.2015 р. за вх№058. Жодної відповіді чи заперечень на скеровані повідомлення щодо розірвання договору відповідач не отримав, що розцінено останнім як згода на розірвання договору. Зазначає також, що передача (повернення) апелянтом предметів за актом приймання-передачі від 11.09.2015 р. фактично унеможливлює здійснення послуг ТзОВ ОФ Галичина , оскільки стаціонарний пост охорони розташований в приміщенні адмінбудівлі і доступ до такого працівниками апелянта без електричного брелка шлагбаума та пластикової картки від електричного автоматичного замка вхідних дверей неможливий. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до п.9 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні 07.02.2018 р. представник ТзОВ ОФ Галичина підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2017 р. у справі №909/889/17 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.02.2018 р. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач в судове засідання 07.02.2017 р. представників не направили, про про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Положеннями ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

12 червня 2015 року між ТОВ «ОФ «Галичина» (виконавець) та ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (замовник) укладено договір № 32/15 на охорону об'єкта постами фізичної охорони, відповідно до п.1.1 договору виконавець в інтересах замовника забезпечує громадський порядок на території підприємства замовника за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Л.Ребета, 6, що належить останньому, за що отримує грошову винагороду. Охорона об'єкта проводиться двома охоронниками протягом 24 год. щоденно. Кількість охоронників може змінюватися тільки за письмовою вимогою замовника із зазначенням періоду охорони (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.2. договору, оплата за послуги виконавця проводиться відповідно до акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) протягом 3-х днів з дня отримання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник зобов'язаний протягом 1-го дня розглянути поданий виконавцем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та підписати його або за даний період надати заперечення щодо викладеного в акті. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

В день укладення договору, ТОВ «Охоронна фірма «Галичина» приступила до охорони майна замовника, що підтверджується актом приймання - передачі від 12.06.15р. та описом об'єктів охорони (додаток № 2, 3 до договору), відповідно до яких: замовник передав, а виконавець прийняв під охорону адміністративний будинок та всі інші об'єкти, які знаходяться у внутрішньому дворі ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» , за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6. Сторонами визначено, що стаціонарний пост охорони розташовуватиметься в приміщенні адміністративної будівлі.

29.07.2015 р. сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору №32/15 від 12.06.2015 р. та підписано акт приймання-передачі об'єктів під охорону від 30.07.2015 р.

У додатковій угоді від 29.07.2015 року у п.2 зазначено що п.1.2 договору № 32/15 від 12.06.2015 року доповнити підпунктом 1.2.1 такого змісту:" охорона об'єкта -Деревообробний завод" проводиться одним постом на протязі 24 годин., а також змінено розмір плати за надані послуги. 12.06.2015 р. сторонами підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі майна, прийнятого під охорону.

Згідно з протоколом узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (додаток №1 до договору), вартість робіт у період 12.06-29.07.2015 р. визначена 20,00 грн. за 1 год. охорони одним охоронником, а з моменту укладення додаткової угоди №4 від 29.07.2015 р. до договору вартість послуг охорони з 30.07.2015 р. визначена у розмірі 17000,00 грн. за повний календарний місяць.

На виконання умов договору, Позивач надіслав, а Відповідач отримав наступні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): 1) за червень 2015 року - акт № ОУ-0000118 від 30.06.15р.;

2) за липень 2015 року - акт № ОУ-0000139 та № ОУ-0000139/1 від 31.07.15р.;

3) за серпень 2015 року - акт № ОУ-0000158 від 31.08.15р.;

4) за вересень 2015 року - акт № ОУ-0000І85 від 30.09.15р., це підтверджується супровідним листом товариства за вих. № 139 від 08.10.15р. на якому є відмітка про отримання наданих документів державним підприємством за вх. № 989 від 01.10.15р.

5) за жовтень 2015 року - акт № ОУ-0000223 від 31.10.15. це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від 28.10.15р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення - 29.10.15р., за індивідуальним номером." 7601835582379;

6) за листопад 2015 року - акт № ОУ-0000226 від 30.11.15р., це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від 25.11.15р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення - 26.11.15р., за індивідуальним номером: 7601835905348;

7) за грудень 2015 року - акт № ОУ-0000694 від 31.12.15р., це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від 25.01.16р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення - 26.01.16р., за індивідуальним номером: 7601836272438 ;

8) за січень 2016 року - акт № ОУ-0000018 від 31.01.16р.. це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від 25.01.16р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення -26.01.16р., за індивідуальним номером: 7601836272438 ;

9) за лютий 2016 року - акт № ОУ-0000087 від 29.02.16. це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від 29.02.16р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення - 01.03.16р., за індивідуальним номером." 7601836418661;

10) за березень 2016 року - акт №ОУ-0000123 від 31.03.16. це підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення рекомендованим листом від 25.03.16р. та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення - 28.03.16р., за індивідуальним номером: 7601837132796 .

З вказаних актів відповідач підписав та повернув позивачу акт за червень (ОУ-0000118 від 30.06.15р) та липень 2015 року (акт № ОУ-0000139 від 31.07.15р.) та здійснив оплату за надані послуги у розмірі 53980,64 грн., що підтверджується випискою по рахунках позивача від 06.09.2017 р. Заперечень щодо викладеного в інших актах матеріали справи не містять.

Відповідно до п.7.2 вказаного договору, кожна із сторін тільки у письмовій формі може достроково розірвати цей договір, попередивши про це, із зазначенням причини, іншу сторону за 15 календарних днів до дати розірвання договору.

10 вересня 2015 року на адресу ТОВ «ОФ «Галичина» позивачем направлено повідомлення вих.№845 про дострокове розірвання договору № 32/15 від 12.06.2015р. та наведено причину такого розірвання, в цей же день вказане повідомлення було отримано позивачем (вх. № 056 від 10.09.15р.).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із твердженням місцевого суду, що ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» у письмовій формі повідомило позивача про розірвання договору.

24 вересня 2015 року на адресу позивача повторно надіслано повідомлення вих.№884 про дострокове розірвання договору № 32/15 від 12.06.2015р. та зазначено про необхідність прибуття уповноважених представників ТОВ «ОФ «Галичина» з метою складання акту прийому-передачі об'єктів охорони. Вказане повідомлення було отримано ТОВ «ОФ «Галичина» 25.09.2015р. (вх. №058), однак жоден із уповноважених представників позивача не прибув, що свідчитть про те, що на території підприємства, яке підлягало охороні працівники ТзОВ ОФ Галичина не знаходились, а отже фактично охорона не здійснювалася.

Відповіді чи заперечень на повідомлення ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат про припинення договору ТзОВ ОФ Галичина на адресу ліспромкомбінату не надходили.

05 листопада 2015 року на адресу позивача скеровано лист (отриманий ТОВ «ОФ «Галичина» 05.11.15р вх. № 062), яким відповідач повторно повідомляв про те, що договір №32/15 від 12.06.2015р. відповідач вважає розірваним, а направлення на його адресу рахунку-фактури № СФ-0000209 є безпідставним.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

12.06.2015 р. між сторонами укладено договір №32/15 на охорону об'єкта постами фізичної охорони.

В день укладення договору, ТОВ «Охоронна фірма «Галичина» приступила до охорони майна замовника, що підтверджується актом приймання - передачі від 12.06.15р. та описом об'єктів охорони (додаток № 2, 3 до договору), відповідно до яких: замовник передав, а виконавець прийняв під охорону адміністративний будинок та всі інші об'єкти, які знаходяться у внутрішньому дворі ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» , за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6.

У додатковій угоді від 29.07.2015 року у п.2 зазначено що п.1.2 договору № 32/15 від 12.0-6.2015 року доповнити підпунктом 1.2.1 такого змісту:" охорона об'єкта - Деревообробний завод" проводиться одним постом на протязі 24 годин.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи зміст укладеного між сторонами правочину, місцевий суд встановив, що сторони в договірному порядку, а саме у п.7.2 договору, погодили право сторони щодо одностороннього розірвання договору.

Так зміст вказаного пункту передбачає можливість розірвання договору за ініціативою будь якої сторони, тобто безпосередньо пов'язує його розірвання лише з наявністю відповідної вимоги сторони правочину (ініціативи сторони щодо його розірвання).

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відтак в силу приписів договору та статті 654 Цивільного кодексу України розірвання договору передбачає обов'язкове письмове звернення із зазначенням причин за 15 календарних днів до дати розірвання договору ( п.7.2.договору)

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено статтею 188 Господарського кодексу України.

За приписом частин другої-четвертої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Cторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до акту приймання-передачі від 11.09.2015 року сторонами підписано акт приймання-передачі про те, що виконавець передав, а замовник прийняв електро брилок шлагбаума та пластикову картку від електронного автоматичного замка вхідних дверей адмінбудівлі, за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6.

Суд погоджується із твердженням відповідача, що передача предметів за вказаним актом унеможливлює надання послуг працівниками ТзОВ ОФ Галичина , з тих причин, що стаціонарний пост охорони розташований у приміщенні адміністративної будівлі (акт приймання-передачі від 12.06.2015 р.), а отже після передачі таких працівники позивача не мали змоги виконувати взятих на себе зобовязань за договором.

Місцевим судом правомірно зазначено, що за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Укладений між сторонами договір № 32/15 на охорону об"єкта постами фізичної охорони за своєю юридичною природою належить до договорів про надання послуг.

Відтак, спірний договір безпосередньо містить умови про право користувача на одностороннє розірвання договору, крім того, таке право отримувача послуг за договором про надання послуг безпосередньо передбачено чинним законодавством України, зокрема, ст. 907 ЦК України. На час вирішення даного спору вимоги ст. 188 Господарського кодексу України щодо направлення іншій стороні пропозиції про розірвання договору, були дотримані позивачем.

Крім того, умовами спірного правочину не передбачено будь-яких підстав, за наявності яких сторона може реалізувати своє право на одностороннє розірвання договору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підписаний сторонами та скріплений печатками акт приймання-передачі від 11.09.2015 року є погодженням на розірвання договору.

Відповідно до ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем належним чином доведено, що договір як підстава виникнення зобов'язань у сторін розірваний 11.09.2015 року.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про зміну місцевим судом умов договору відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Інші доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними і допустимими доказами у справі.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні з відповідача заборгованості з орендної плати з огляду на наступне.

Згідно з протоколом узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (додаток №1 до договору), вартість робіт у період 12.06-29.07.2015 р. визначена 20,00 грн. за 1 год. охорони одним охоронником, а з моменту укладення додаткової угоди №4 від 29.07.2015 р. до договору вартість послуг охорони з 30.07.2015 р. визначена у розмірі 17000,00 грн. за повний календарний місяць.

Відтак, за надані позивачем послуги у червні 2015 р. до оплати підлягає сума 18240,00 грн. за період 12-30.06.2015, за надані послуги у липні до оплати підлягає: 27840,00 грн. за період 01.07-29.07.2015 р. та 1096,76 грн. за період 30.07-31.07.2015 р.; за надані послуги у серпні 2017 р. - 17000,00 грн. та за вересень 2015 р. (10 днів) становить 5666,66 грн. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) скеровані на адресу відповідача, однак підписані відповідачем лише акт за червень та липень (акт №ОУ-0000118 від 30.06.15р, № ОУ-0000139 від 31.07.15р.).

Відповідно до п.2.2 договору замовник зобов'язаний протягом 1-го дня розглянути поданий виконавцем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та підписати його або за даний період надати заперечення щодо викладеного в акті. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Заперечень щодо викладеного в інших актах матеріали справи не містять.

Отже, загальна сума, яка підлягала до оплати відповідачем за надані послуги 12.06-10.09.2015 р. становить 69 843,42 грн.

Як підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунках позивача від 06.09.2017 р. відповідачем здійснено оплату в розмірі 53980,64 грн. Тому до стягнення з відповідача підлягає сума 15 862,78 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, щодо моменту розірвання договору, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами того, що договір оренди діяв до 31.03.2016 року, а тому підстави для стягнення заборгованості у повному обсязі - відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 240, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Галичина вих.№177 від 18.12.2017 року на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2017 р. у справі № 909/889/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2017 у справі № 909/889/17 скасувати та ухвалити нове рішення:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Івано-Франківський ліспромкомбінат в особі Прикарпатського військового лісгоспу м.Івано-Франківськ, вул.Л.Ребета, 6; ідентифікаційний код 08033772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Галичина (48400, Тернопільська обл, м.Бучач, вул.Галицька, 190; ідент код 38509234, фактична адреса: 76000, м.Івано-Франківськ, вул.Б.Лепкого, 6А) 15862,78 грн. заборгованості за надані послуги, 237,94 грн. відшкодування судового збору за розгляд позовної заяви та 261,73 грн. відшкодування судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

4. Матеріали справи №909/889/17 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2018 р.

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.