Рішення

від 14.11.2017 по справі 910/17517/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа №910/17517/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Укртранснафта в особі філії Магістральні нафтопроводи Дружба

До Товариства з обмеженою відповідальністю Торгіндастрі

Про зобов'язання поставити товар та стягнення 79 777,80 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Медвецький Т.А.

Від відповідача: Черненко О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Укртранснафта в особі філії Магістральні нафтопроводи Дружба (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгіндастрі (далі - відповідач) про:

- зобов'язання відповідача поставити позивачу товар, а саме: помпи для рідин, підіймачі рідин згідно з кодом ДК 016-2010-28.13.1 (ДК 021:2015-код 42122000-0 насоси) відповідно до умов Договору № 09/010-17-а від 23.01.17.;

- стягнення з відповідача на користь позивача 59974,80 грн. пені та 19 803,00 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.17. порушено провадження у справі № 910/17517/17 та призначено її до розгляду на 24.10.17.

За результатами судового засідання 24.10.17., в зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 10.10.17., розгляд справи було відкладено на 14.11.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

13.11.17. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 14.11.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 14.11.17. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/17517/17.

В судовому засіданні 14.11.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

23.01.17. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір № 09/010-17-а (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки помпи для рідин; підіймачі рідин згідно з кодом ДК 016-2010-28.13.1 (ДК 021:2015-код 42122000-0 насоси) (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

За умовами п. 1.2 Договору номенклатура, кількість (обсяг), ціна, строк, місце поставки та гарантії, за погодженням сторін вказуються в специфікації, що є додатком № 1 до цього Договору, його невід'ємною частиною та не може розглядатись окремо від нього.

У п. п. 3.1, 3.2 вказаного правочину зазначено, що ціна товару в Договорі визначається в національній валюті України та вказується у специфікації до цього Договору. Загальна сума договору становить 282 900,00 грн., в тому числі, податок на додану вартість (20%) в сумі 47 150,00 грн.

Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.17. включно. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.10.1 Договору).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

У специфікації № 1 до Договору контрагентами було погоджено, що у межах вказаного правочину товаром є: Грязева професійна мотопомпа для інтенсивної експлуатації Daishin SWT-80HX у кількості 5 шт. загальною вартістю 183 000,00 грн. з ПДВ; Професійна мотопомпа для інтенсивної експлуатації Daishin SCR-80HX у кількості 5 шт. загальною варістю 52 750,00 грн. з ПДВ. Одночасно, згідно умов вказаної специфікації місцем поставки визначено: м. Львів, вул. Конюшинна, 18 (територія ЦБВО "Трансприлад" ПАТ "Укртранснафта"; строк поставки протягом 15 календарних днів з моменту укладання Договору; умови поставки DDP (м. Львів, вул. Конюшинна, 18 (територія ЦБВО "Трансприлад" ПАТ "Укртранснафта"). Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 р.); комплектність згідно специфікації; вантажоодержувач: філія "МН "Дружба" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта".

У додатку № 2 до Договору сторонами визначено інформацію про технічні, якісні та кількісні показники предмета закупівлі.

Як вбачається з представлених суду документів, 26.01.17. покупцем було надано постачальнику заявку № 93-09/469 про готовність філії "МН "Дружба" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до виконання Договору, в якій повідомлено, що строк поставки товару складає 15 календарних днів з моменту укладання Договору.

Листом № 1 від 30.01.17. постачальником повідомлено покупця про готовність поставки товару та визначено орієнтовну дату поставки 06.02.17. - 07.02.17.

Однак, у вказані строки поставку відповідачем здійснено не було, з огляду на що постачальник направив позивачу лист № 1 від 16.02.17., в якому приніс вибачення за несвоєчасну поставку товару та вказав нову орієнтовну дату поставки 20.02.17.-23.02.17.

Однак, у вказані строки поставку відповідачем здійснено не було, з огляду на що постачальник направив позивачу лист № 2 від 23.02.17., в якому приніс вибачення за несвоєчасну поставку товару та вказав нову орієнтовну дату поставки 06.03.17.-07.03.17.

Оскільки поставку товару за Договором відповідачем здійснено не було, позивач 17.03.17. направив постачальнику претензію № 93-12/1380 від 13.03.17., в якій вимагав терміново здійснити поставку товару. Передбаченого Договором та вимагав сплатити штрафні санкції на суму 29 158,70 грн.

Оскільки товар за Договором відповідачем поставлено не було, вказане стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вказувалось вище, за умовами п. 1.2 Договору номенклатура, кількість (обсяг), ціна, строк, місце поставки та гарантії, за погодженням сторін вказуються в специфікації, що є додатком № 1 до цього Договору, його невід'ємною частиною та не може розглядатись окремо від нього.

Згідно умов специфікації № 1 до означеного Договору строк поставки протягом 15 календарних днів з моменту укладання Договору; умови поставки DDP (м. Львів, вул. Конюшинна, 18 (територія ЦБВО "Трансприлад" ПАТ "Укртранснафта"). Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 р.).

Згідно п. 5.2 Договору постачальник починає відвантаження товару покупцю у строки, передбачені специфікацією (додаток № 1) на підставі отриманої від покупця письмової заявки про готовність до виконання Договору, в якій буде чітко визначено дату поставки товару.

Відповідно до п. 5.5 Договору отримання товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками акту приймання-передачі товару та видаткової накладної.

Датою поставки та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п. 5.6 Договору).

Судом встановлено, що 26.01.17. покупцем було надано постачальнику заявку № 93-09/469 про готовність філії "МН "Дружба" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до виконання Договору, в якій повідомлено, що строк поставки товару складає 15 календарних днів з моменту укладання Договору.

Отже, виходячи з умов Договору, суд дійшов висновку, що строк поставки Товариством з обмеженою відповідальністю Торгіндастрі товару покупцю є таким, що настав.

При цьому, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст.252 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, виходячи з того, що за умовами укладеного між сторонами правочину строк поставки товару становить 15 календарних днів з моменту його укладання (23.01.17.), приймаючи до уваги приписи ст. 253 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що останнім днем строку поставки було 07.02.17.

При цьому не підтверджені жодними доказами твердження відповідача про те, що сторонами було погоджено спочатку поставку товару за договором № 09/007-17-а від 17.01.17., а вже після цього за Договором № 09/010-17-а від 23.01.17.

Доводи відповідача стосовно своєчасності поставки ним товару за договором № 09/007-17-а від 17.01.17. не приймаються судом з підстав того, що правовідносини сторін щодо поставки товару за вказаним договором № 09/007-17-а від 17.01.17. не є предметом розгляду даної справи.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого Договором товару у визначені строки, а відповідно позивач має право вимагати передання оплаченого товару в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним товару згідно з умовами укладеного між ними Договору та Специфікації № 1 до нього, та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини, а саме: помпи для рідин, підіймачі рідин згідно з кодом ДК 016-2010-28.13.1 (ДК 021:2015-код 42122000-0 насоси).

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки означеного вище товару, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі № 01-06/249 від 15.03.11. та Верховним Судом України у постанові від 22.11.10. по справі № 14/80-09-2056.

Пунктом 6.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що при недотримані постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, визначеної в заявці покупця, за кожен день прострочення . Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної ціни.

Таким чином, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у покупця на підставі п. 6.1 Договору виникло право на нарахування пені та штрафу за порушення постачальником строків поставки товару.

Одночасно, з приводу наведеного заявником розрахунку штрафних санкцій господарський суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що пеню позивачем нараховано за період з 08.02.17. по 07.09.17.

Врахувавши викладене в п. 2.5 постанови № 14 від 17.12.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" про те, що пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін, та врахувавши приписи ст. 253 Цивільного кодексу України, суд встановив, що період для стягнення пені позивачем визначено вірно, і обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 59974,80 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю на визначену вище суму.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку штрафу, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 803,00 грн. штрафу.

При цьому судом враховано, що відповідач посилається на приписи ч. 3 ст. 219 ГК України, однак не звертається до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафу, пені. До того ж судом не встановлено неправомірних дій позивача, які б сприяли вчиненню відповідачем правопорушення.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Торгіндастрі (04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, 35-37; ідентифікаційний код 40117844) поставити Публічному акціонерному товариству Укртранснафта (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2; ідентифікаційний код 31570412) в особі філії Магістральні нафтопроводи Дружба (79000, м. Львів, вул. Липинського, 12; ідентифікаційний код 26112972) товар, а саме: помпи для рідин, підіймачі рідин згідно з кодом ДК 016-2010-28.13.1 (ДК 021:2015-код 42122000-0 насоси) відповідно до умов Договору № 09/010-17-а від 23.01.17., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгіндастрі (ідентифікаційний код 40117844) та Публічним акціонерним товариством Укртранснафта (ідентифікаційний код 31570412) в особі філії Магістральні нафтопроводи Дружба (ідентифікаційний код 26112972).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгіндастрі (04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, 35-37; ідентифікаційний код 40117844) на користь Публічного акціонерного товариства Укртранснафта (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2; ідентифікаційний код 31570412) в особі філії Магістральні нафтопроводи Дружба (79000, м. Львів, вул. Липинського, 12; ідентифікаційний код 26112972) 59 974 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 80 коп. пені, 19 803 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот три) грн. 00 коп. штрафу, 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.17.

Суддя Т.М. Ващенко