Рішення

від 06.11.2017 по справі 922/2951/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р.Справа № 922/2951/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "БП Промпостачання, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж", м. Харків про про стягнення 398 347,90 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "БП Промпостачання" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж" (відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 639 274,16 грн., 3% річних в розмірі 2 287,30 грн., пені в розмірі 19 060,88 грн., нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань з оплати отриманого від позивача товару.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 9 909,35 грн. та витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 12 800,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2017 року за позовною заявою було порушено провадження у справі № 922/2951/17 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 жовтня 2017 року.

Представник позивача в судому засіданні 25.10.2017 року повідомив про часткову оплату суми боргу відповідачем та надав копії відповідних квитанцій.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. На адресу господарського суду повернулася ухвала про порушення провадження у справі від 06.09.2017 року з довідкою пошти "за збігом терміну зберігання".

Ухвалою суду від 25.10.2017 року розгляд справи було відкладено на 06 листопада 2017 року та попереджено сторони, що у разі неявки їх представників в судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Позивач правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, витребуваних ухвалою від 25.10.2017 року документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача в призначене судове засідання також не з'явився, витребуваних судом документів та відзив на позовну заяву, не надав. Разом з тим, 06.11.2017 року через канцелярію до господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Буденергомонтаж" (вх .№ 36319), в якому відповідач зазначив, що жодного процесуального документу не отримував, про розгляд справи повідомлений не був, відтак просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку із необхідністю ознайомлення з наданими позивачем документами та підготування заперечень на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, виходячи з наступного.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 24, літера Б-3 (таку ж адресу вказано позивачем, а також самим відповідачем в поданому до суду клопотанні). Саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява із додатками.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, також в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки всі процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялися на адресу відповідача, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів, ТОВ "Буденергомонтаж" вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою представника відповідача, для надання можливості останньому ознайомитись із матеріалами позовної заяви, надати нові докази тощо).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд також зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених статтею 69 цього Кодексу.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, а також враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 цього Кодексу, суд не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні також надане позивачем правове та документальне обґрунтування позовних вимог, в якому представник ПП "БП Промпостачання", у зв'язку із частковою оплатою відповідачем основної заборгованості, просить суд стягнути з ТОВ "Буденергомонтаж" 398 347,90 грн., з яких: 359 420,52 грн. - сума основного боргу, 3 100,55 грн. - 3% річних, 9 988,92 грн. - інфляційні збитки та 25 837,91 грн. - пеня, суд зазначає, що воно фактично стосується зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені ч. 4 статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити заяву про зменшення розміру позовних вимог та продовжити розгляд справи з урахуванням цієї заяви.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статі 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством "БП Промпостачання" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж" товар на загальну суму 1 731 135,12 грн., з урахуванням ПДВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 122 від 03.05.2017 року на суму 563 631,84 грн., № 282 від 16.06.2017 року на суму 413 056,80 грн., № 363 від 27.06.2017 року на суму 365 925,96 грн., № 404 від 03.07.2017 року на суму 388 520,52 грн.

Листом № 10/07-1 від 10 липня 2017 року ТОВ "Буденергомонтаж" було повідомлено про існування заборгованості перед ПП "БП Промпостачання" в розмірі 1 182 330,96 грн. (станом на 10.07.2017 року) яку ТОВ "Буденергомонтаж" почало погашати 11 липня 2017 року. Таким чином, відповідач своїми конклюдентними діями щодо оплати товару фактично підтвердив схвалення господарської операції.

Крім того, 25 липня 2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача ОСОБА_1 № 25/07/17-01 та рахунок на оплату 769 274,16 грн. заборгованості, що підтверджується поштовим описом вкладення до цінного листа на ім'я ТОВ "Буденергомонтаж" від 25.07.2017 року та фіскальним чеком № 1223 від 25.07.2017 року (том 1, арк. с. 99-102). Вказану претензію було отримано відповідачем 07 серпня 2017 року.

Позивачем зазначено, що станом на 20 жовтня 2017 року ТОВ "Буденергомонтаж" лише частково проведено оплату за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 223 від 12 червня 2017 року, № 234 від 26 червня 2017 року, № 248 від 11 липня 2017 року, № 247 від 11 липня 2017 року, № 259 від 02 серпня 2017 року, № 260 від 04 серпня 2017 року, № 264 від 10 серпня 2017 року, № 692 від 10 серпня 2017 року, № 265 від 11 серпня 2017 року, № 269 від 29 серпня 2017 року, № 282 від 29 вересня 2017 року, № 285 від 04 жовтня 2017 року, № 292 від 20 жовтня, № 293 від 20 жовтня 2017 року (том 1, арк.с. 82, 83,85, 87, 88, 90-98).

З наданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що відповідач в повному обсязі погасив основну заборгованість, яка виникла за видатковими накладними № 122 від 03.05.2017 року на суму 563 631,84 грн., № 282 від 16.06.2017 року на суму 413 056,80 грн. та № 363 від 27.06.2017 року на суму 365 925,96 грн.

За поставлений відповідно до видаткової накладної № 404 від 03.07.2017 року ТОВ "Буденергомонтаж" розрахувалось лише частково, що підтверджується копією платіжного доручення № 293 від 20.10.2017 року на сплату 29 100,00 грн. (том 1, арк.с. 85). Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість ТОВ "Буденергомонтаж" перед ПП "БП Промпостачання" становить 359 420,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Аналіз змісту первинних бухгалтерських документів та відповідне проведення оплати свідчить про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо передачі відповідачем певного товару, прийняття зазначеного товару позивачем та оплати його вартості, тобто між сторонами по справі у спрощений спосіб фактично було укладено договір, що містить ознаки купівлі -продажу (поставки), що не суперечить приписам ст. 205 ЦК України, ст. 181 ГК України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Враховуючи викладене, відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Тобто, накладна, за якою відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку здійснити розрахунок.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів остаточної оплати товару, отриманого згідно видаткової накладної № 404 від 03.07.2017 року не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ПП "БП Промпостачання" в частині стягнення з ТОВ "Буденергомонтаж" 359 420,52 грн. основної заборгованості.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару, позивач просить стягнути з нього 3% річних, інфляційні збитки та пеню.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

В пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 року. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (за вересень 2017 року) в розмірі 9 988,92 грн. та 3% річних в розмірі 3 100,55 грн., суд зазначає, що період нарахування визначено вірно та згідно діючого законодавства, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правильно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши заявлені ПП "БП Промпостачання" позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) в сумі 25 837,91 грн., господарський суд визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов'язань з боку відповідача.

Так, правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Стаття 551 Цивільного кодексу України також визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін.

Щодо витрат позивача на оплату адвокатських послуг, суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Разом з тим, пунктом 6.5. вищезазначеної постанови пленуму роз'яснено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Також, згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В якості доказів витрат на оплату адвокатських послуг позивач надав до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1927, видане на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11.11.2008 року № 10; копію Договору про надання адвокатських послуг № 20-07/17-ЮО від 20.07.2017 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 21 від 26.10.2017 року до Договору про надання адвокатських послуг № 20-07/17-ЮО від 20.07.2017 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 4 від 18.08.2017 року на 12 800,00 грн.

Відповідно до умов Договору про надання адвокатських послуг № 20-07/17-ЮО від 20.07.2017 року, укладеного між ПП "БП Промпостачання" та (як клієнтом) та адвокатом ОСОБА_2, адвокат зобов'язався надати правову допомогу за окремим дорученням клієнта.

Як підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг № 21 від 26.10.2017 року до Договору про надання адвокатських послуг № 20-07/17-ЮО від 20.07.2017 року, адвокат надав, а замовник прийняв юридичні послуги щодо підготовлення та передачі до Господарського суду Харківської області позовної заяви про стягнення на користь замовника дебіторської заборгованості, про що Господарським судом Харківської області винесено ухвалу про порушення провадження щодо боржника: ТОВ "Буденергомонтаж", сума позову - 660 622,34 грн. - ухвала Господарського суду Харківської області від 06.09.2017 р., справа № 922/2951/17; виконавець надав послуги по підготовці претензії на стадії досудового врегулювання спору; виконавець надав послуги по представництву замовника в господарському суді Харківської області.

Вартість послуг адвоката за цим Актом складає 12 800 (дванадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Замовник немає жодних претензій до якості наданих Виконавцем послуг. Виконавець не має жодних претензій до Замовника що до розрахунків за надані послуги.

Так, на думку суду, в матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження того, що правова допомога надається адвокатом ОСОБА_2 саме у справі № 922/2951/17.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд враховує, те, що внаслідок порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, останній був змушений звернутися до адвоката для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують надання послуг адвокатом ОСОБА_2 по даній справі, а також те, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката (12 800,00 грн.), є співрозмірним з переліком наданих адвокатом послуг (надання консультацій, рекомендацій та роз'яснень, підготовка та направлення до господарського суду Харківської області позовної заяви, представництво інтересів позивача під час розгляду справи в Господарському суді Харківської області, тощо) суд вважає, що сума оплати вказаних послуг позивачем є співрозмірною з ціною позову, тому дійшов висновку, що вказані витрати підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача до відповідача підлягають частковому задоволенню, судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Одночасно, господарський суд зазначає, що при подачі даного позову про стягнення 660 622,34 грн. позивачем було сплачено 9 909,35 грн. судового збору за платіжним дорученням № 856 від 17.08.2017 року. Однак, під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 398 347,90 грн. Заяву про зменшення було задоволено господарським судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір з урахуванням зменшених позивачем вимог справляється у розмірі 5 975,22 грн. Отже, поверненню підлягає 3 934,13 грн. судового збору.

За таких обставин, зайво сплачений судовий збір в розмірі 3 934,13 грн. підлягатиме поверненню платнику з державного бюджету, шляхом винесення господарським судом в порядку вимог ст. 7 Закону України "Про судовий збір" відповідної ухвали, за наявності відповідного клопотання позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 59, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 205, 551, 610, 611, 625, 638, 639, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 475, 3, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж" (адреса: 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 24, літера Б-3, код ЄДРПОУ 33066079) на користь Приватного підприємства "БП Промпостачання" (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Байкальська, буд. 9/12, код ЄДРПОУ 41111309) суму основного боргу в розмірі 359 420,52 грн., 3% річних в розмірі 3 100,55 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 988,92 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 5 587,65 грн. та витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 12 800,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_3