Постанова

від 09.11.2017 по справі 914/1433/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2017 р. Справа № 914/1433/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948» б/н від 05.10.2017

на рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2017

у справі № 914/1433/17

за позивом: Приватного підприємства «Берлин Престижбуд» , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948» , м.Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 372 256,09 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник;

від відповідача : ОСОБА_3 - представник;

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі №914/1433/17 (суддя: Ділай У.І.) позовні вимоги задоволено. Стягнено з ТОВ «Свемон-Захід 1948» на користь ПП «Берлин Престижбуд» 361 413,68грн. основного боргу; 10 842,41грн. - пені; 10 000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката та 24 612,00грн. сплаченого судового збору.

ТОВ «Свемон-Захід 1948» подано апеляційну скаргу б/н від 05.10.2017, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судом неповно з ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Зокрема, скаржник зазначає, що твердження суду про виникнення обов язку зі сплати відповідачем на користь позивача коштів є необгрунтованим та безпідставним. Акт звірки взаєморозрахунків не можна вважати документом, що підтверджує наявність зобов язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам до первинних документів.

Також, скаржник вважає, що відмовивши у клопотанні про проведення експертизи суд припустився неправильного застосування вимог ч.1 ст.47 та ч.1 ст.43 ГПК України.

ПП «Берлин Престижбуд» подано відзив б/н від 27.10.2017, в якому вважає, що вимоги, зазначені в апеляційній скарзі, є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню згідно чинного законодавства та наявних обставин справи, просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову б/н від 27.10.2017, в якій просить накласти арешт на грошові кошти боржника та на майно ТОВ «Свемон-Захід 1948» у межах суми заборгованості/суми позову (372 256,09грн.) та судових витрат у розмірі 6 383,84грн..

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", Вищий господарський суд України звертає увагу господарських судів на таке:

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України , обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Враховуючи, що позивач не надав доказів в підтвердження імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а саме накладення арешту на грошові кошти боржника та на майно ТОВ «Свемон-Захід 1948» у межах суми заборгованості/суми позову колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вищезазначеної заяви про забезпечення позову.

Судові витрати за розгляд заяви про забезпечення позову необхідно віднести на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.07.2016 між ТОВ « Свемон-Захід 1948» та ПП «Берлин Престиж» укладено договір субпідряду № 13/07, відповідно до п. 1.1 якого договором позивач приймає на себе зобов'язання власними силами та засобами виконати комплекс робіт по об'єкту «Реконструкція технологічного зв'язку ДК «Укртрансгаз» на дільниці Красилів - Бердичів (будівельні роботи) (замовник - філія «Управління «Укргазтехзв язок» ПАТ «Укртрансгаз» , код ЄЗС ДК 021:2015 - 45000000-7)» та здати у встановлений договором строк закінчений будівництвом об'єкт відповідно до договірної документації.

Згідно з п. 1.2 договору відповідач зобов'язався надати позивачу фронт робіт, передати проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт, сплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість по договору відповідно до розрахунку договірної ціни (додаток № 1) складає 1 666 666,67грн., у тому числі 333 333,33грн. ПДВ.

Пунктом 5.2 договору встановлено строк виконання робіт - до 31 грудня 2016 року.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору, позивач виконав роботи на загальну суму 1 773 413 грн. 68 коп., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівель робіт (форма КБ-3) за серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року та березень 2017 року (а.с.17-34). Зазначені акти та довідки підписані сторонами без зауважень.

Відповідно до п. 3.5. договору розрахунки з позивачем здійснюються по факту виконаних робіт протягом 40 днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 6.1.1. договору відповідач зобов'язаний сплачувати чергові платежі за фактично виконані роботи протягом 40 днів після підписання Акта виконаних робіт або видаткової накладної.

Позивач зазначає, що, порушуючи умови договору, відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем за виконанні роботи.

Відповідач частково оплатив позивачу роботи згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівель робіт (форма КБ-3), внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 361 413,68грн. (акти за грудень 2016 року та березень 20017 року) вказаний розмір заборгованості також підтверджується актом звірки станом на 28.04.2017 (а.с.35).

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензією 07.07.2017 про необхідність оплати заборгованості. Однак, вказана претензія останнім залишена без відповіді та задоволення (а.с.48-51).

Вищенаведене стало підставою для звернення ПП «Берлин Престижбуд» до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 361 413,68грн. основного боргу та 10 842,41грн. пені.за порушення умов договору.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір субпідряду № 13/07 від 13.07.2016, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором будівельного підряду, відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно із ч. 1 та ч. 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

При цьому, замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч. 6 ст. 882 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не спростовано факт виконання вищезазначених робіт позивачем, жодних зауважень зі сторони відповідача в актах не зазначено, відповідач підписуючи вказані акти, та скріплюючи їх печаткою погодився з об'ємом та вартістю робіт виконаних позивачем.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості відповідачем.

Згідно із ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В матеріалах справи відсутні і не надані такі в суд апеляційної інстанції належні та допустимі докази наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт в повному обсязі на загальну суму 361 413,68грн.

Щодо твердження відповідача про неотримання акту виконаних робіт (форма КБ-2в) завізованого відповідальною особою по нагляду за веденням робіт судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 3.3 договору чітко не встановлено чиєю відповідальною особою (позивача чи відповідача) повинен бути завізований акт виконаних робіт (форма КБ-2в). Акти виконаних робіт (форма КБ-2в), у тому числі і ті, що залишені неоплаченими, підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. Часткова оплата виконаних робіт відповідачем свідчить про виконання робіт позивачем та прийняття таких відповідачем без зауважень. Крім того, відсутність візи на актах виконаних робіт (форма КБ-2в) не може свідчити про те, що роботи не виконані. Окрім того, відсутність виставлених рахунків не позбавляє обов'язку відповідача оплатити виконані роботи, прийняті ним без зауважень.

Також, пунктом 8.2 договору сторони узгодили, що у разі затримки оплати вартості робіт, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день затримки, але не більше 3% несплаченої суми.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 8.2 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , позивач просить стягнути з відповідача 10 842 грн. 41 коп. пені за період з 15.05.2017 по 10.07.2017.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені судом першої інстанції правомірно встановлено, що розмір 0,1% пені (становить 20 600,58грн.) перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України (становить 10 842,41грн.) за вказаний вище період. Водночас, в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути 10 842,41грн.

Оскільки, за розрахунками суду загальна сума проведених нарахувань розміру пені (0,1% та подвійної облікової ставки Національного банку України) є більшою, ніж просить стягнути позивач, а суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 842 грн. 41 коп. пені підлягають задоволенню.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ТОВ «Свемон-Захід 1948» подано клопотання б/н від 09.11.2017 про призначення комплексної експертизи (технічної експертизи давності документів та судової будівельної експертизи), посилаючись на те, що оскільки фактично дані роботи виконані не в повному розмірі та з використанням техніки яка належить ТОВ «Свемон-Захід 1947» , а не ПП «Берлин-Престижбуд» , у позивача не виникає права вимагати стягнення заявлених коштів.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про призначення експертизи, суд дійшов висновку про відхилення такого, оскільки відповідачем не підтверджено документально, зазначених доводів.

Крім того, позивач, посилаючись на норму ст. 44 ГПК України, просив суд стягнути з відповідача 10 000,00грн. витрат зі сплати послуг на адвоката, які понесені ним у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Щодо зазначеного клопотання судова колегія зазначає наступне.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Приписами ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» .

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» ).

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України «Про адвокатуру» , зокрема, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів диплом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склав кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Статтею 12 цього ж Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Матеріали справи містять копію договору №477 про надання правової допомоги від 18.10.2017; копію платіжного доручення №468 від 08.11.2017 на суму 10 000,00грн., копію акту виконаних робіт від 26.10.2017, копію ордера ЛВ №095723 від 18.10.2017, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. У контексті зазначених вище норм судові витрати, пов'язані з наданням послуг адвоката, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі №914/1433/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948» (вул. Обсерваторна, буд. 6, прим. 5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 39139461) на користь Приватного підприємства «Берлин Престижбуд» (АДРЕСА_1, 79071; ідентифікаційний код 35721069) 10 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Місцевому господарському суду видати наказ.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.