Постанова

від 14.05.2018 по справі 914/1433/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1433/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" на рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2017 (суддя Ділай У.І.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 (головуючий - Галушко Н.А., судді Данко Л.С., Орищин Г.В.)

за позовом Приватного підприємства "Берлин Престижбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948"

про стягнення заборгованості в розмірі 372256,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2017 року Приватне підприємство "Берлин Престижбуд" (далі - ПП "Берлин Престижбуд", субпідрядник) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" (далі - ТОВ "Свемон-Захід 1948", генпідрядник) 361413,68 грн. основного боргу за договором субпідряду №13/07 від 13.07.2016 (далі - договір №13/07) та 10842,41 грн. пені, нарахованої за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Позовна заява обґрунтовується невиконанням відповідачем в повному обсязі зобов'язань з оплати вартості робіт, виконаних позивачем за договором №13/07.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2017, позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення та постанова мотивовані статтями 526, 599, 617, 629, 853, 854, 875, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статтями 193, 231, 232, 343 Господарського кодексу України (далі - ГК) та статтями 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки в порушення умов договору №13/07 відповідач не здійснив повного своєчасного розрахунку з позивачем за роботи, що оформлені актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за грудень 2016 року та березень 2017 року, підписаними керівниками сторін, внаслідок чого утворилась заборгованість в спірній сумі та нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, 21.11.2017 відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статей 41, 43 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) за змістом пунктів 3.3, 6.1 договору №13/07 зобов'язання з оплати виконаних робіт виникає у генпідрядника після візування акта приймання виконаних будівельних робіт відповідальною особою по нагляду за веденням робіт і на підставі виставленого субпідрядником рахунку, тоді як рахунок на оплату було надіслано відповідачу лише 26.06.2017, а акт звірки взаєморозрахунків не підтверджує наявність зобов'язання за господарським договором, так як не є первинним документом; 2) судами було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення комплексної експертизи (будівельної експертизи та технічної експертизи давності документів), посилаючись на можливість встановити відповідність фактичних обсягів виконаних робіт обсягам заактованих робіт тільки після проведення будівельної експертизи, а також на підписання акта приймання виконаних будівельних робіт від 04.04.2017 та акта звірки розрахунків станом на 28.04.2017 колишнім директором ТОВ "Свемон-Захід 1948" ОСОБА_4 вже після припинення трудових відносин з цим товариством.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з огляду на те, що: 1) сама по собі відсутність візування відповідальною особою позивача чи відповідача акта виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), підписаного уповноваженими представниками сторін, не звільняє генпідрядника від обов'язку сплатити борг; 2) відповідачем не спростовано факт виконання будівельних робіт позивачем, жодних зауважень зі сторони відповідача в актах (форма №КБ-2в) не зазначено, відповідач, підписуючи вказані акти, та скріплюючи їх печаткою погодився з об'ємом та вартістю робіт, виконаних позивачем, тобто наявність боргу підтверджується первинними документами, а не виключно актом звірки взаєморозрахунків; 3) посилання скаржника на необхідність призначення технічної експертизи давності документів з метою з'ясування дати фактичного підписання акта виконаних робіт від 04.04.2017 та акта звірки від 28.04.2017 ОСОБА_4, звільненим 12.05.2017 з посади директора ТОВ "Свемон-Захід 1948", ґрунтуються виключно на припущеннях, що стало підставою для правомірного відхилення судами відповідного клопотання, тоді як клопотання відповідача про призначення будівельної експертизи судом першої інстанції також було обґрунтовано відхилено з тих мотивів, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості, а не виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, і відповідачем не надано належних та допустимих доказів невиконання позивачем робіт у повному обсязі.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши доводи сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.07.2016 між ТОВ "Свемон-Захід 1948" та ПП "Берлин Престиж" укладено договір субпідряду №13/07, за умовами пункту 1.1 якого позивач приймає на себе зобов'язання власними силами та засобами виконати комплекс робіт по об'єкту "Реконструкція технологічного зв'язку ДК "Укртрансгаз" на дільниці Красилів-Бердичів (будівельні роботи) (замовник - філія "Управління "Укргазтехзв"язок" ПАТ "Укртрансгаз", код ЄЗС ДК 021:2015 - 45000000-7)" та здати у встановлений договором строк закінчений будівництвом об'єкт відповідно до договірної документації.

Згідно з пунктом 1.2 договору №13/07 відповідач зобов'язався надати позивачу фронт робіт, передати проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт, сплатити вартість виконаних робіт, передбачену договором.

Пунктом 3.1 договору №13/07 передбачено, що загальна вартість по договору відповідно до розрахунку договірної ціни (додаток № 1) складає 2000000 грн., у тому числі 333333,33 грн. ПДВ.

Судом першої інстанції також встановлено, що на виконання умов договору №13/07 позивач виконав роботи на загальну суму 1773413,68 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівель робіт (форма КБ-3) за серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року та березень 2017 року (а.с.17-34 том 1). Зазначені акти та довідки підписані сторонами без зауважень.

Відповідно до пункту 3.5 договору №13/07 розрахунки з позивачем здійснюються по факту виконаних робіт протягом 40 днів з дати підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з пунктом 6.1 договору №13/07 генпідрядник зобов'язаний сплачувати чергові платежі за фактично виконані роботи протягом 40 днів після підписання акта виконаних робіт або видаткової накладної.

В основу оскаржуваних рішення і постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що в порушення зобов'язань за договором №13/07 відповідач частково оплатив позивачу роботи, оформлені актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівель робіт (форма КБ-3), тому виникла заборгованість генпідрядника перед субпідрядником на загальну суму 361413,68 грн. (за актами за грудень 2016 року та березень 2017 року). Вказаний розмір заборгованості також підтверджується актом звірки станом на 28.04.2017 (а.с.35 том 1), внаслідок чого позивач має право вимагати від відповідача сплати 10842,41 грн. пені, нарахованої на підставі пункту 8.2 договору №13/07 за прострочення виконання генпідрядником грошового зобов'язання у період з 15.05.2017 по 10.07.2017.

Колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частин 4, 6 статті 882 ЦК передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК).

Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено той факт, що наявні у справі акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за серпень-грудень 2016 року та березень 2017 року, підписаними керівниками сторін без жодних зауважень і заперечень зі сторони ТОВ "Свемон-Захід 1948", тобто генпідрядник, підписуючи вказані акти та скріплюючи їх печаткою, погодився з об'ємом та вартістю робіт, виконаних субпідрядником за договором №13/07.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.2 договору №13/07 передбачено, що у разі затримки оплати вартості робіт, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день затримки, але не більше 3% несплаченої суми.

Зважаючи на невиконання генпідрядником у встановлений пунктами 3.5, 6.1 договору №13/07 строк зобов'язань з оплати вартості робіт, проведених позивачем та оформлених актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за грудень 2016 року і березень 2017 року, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Свемон-Захід 1948" 361413,68 грн. заборгованості та 10842,41 грн. пені, нарахованої за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у період з 15.05.2017 по 10.07.2017.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про неврахування судами пунктів 3.3, 6.1 договору №13/07, за змістом яких зобов'язання з оплати виконаних робіт виникає у генпідрядника після візування акта приймання виконаних будівельних робіт відповідальною особою по нагляду за веденням робіт і на підставі виставленого субпідрядником рахунку, тоді як рахунок на оплату було надіслано відповідачу лише 26.06.2017, а акт звірки взаєморозрахунків не підтверджує наявність зобов'язання за господарським договором, так як не є первинним документом, оскільки, по-перше, як зазначено судами попередніх інстанцій, сторони у пункті 3.5 договору №13/07 чітко визначили строк здійснення відповідачем розрахунків з позивачем за виконані роботи - протягом 40 днів з дати підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт, перебіг якого (строку) жодним чином не прив'язується та не залежить як від візування цього акта відповідальною особою однією із сторін (якою з них конкретно, договір не визначає), так і від обставин виставлення субпідрядником рахунку чи його отримання генпідрядником.

По-друге, у відзиві на касаційну скаргу субпідрядник правильно зазначає, що сама по собі відсутність візування відповідальною особою позивача чи відповідача акта виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в), підписаного уповноваженими представниками сторін, не звільняє генпідрядника від обов'язку сплатити борг, а зважаючи на те, що відповідачем не спростовано факт виконання будівельних робіт позивачем, жодних зауважень з боку відповідача в актах (форми №КБ-2в) не вказано, то відповідач, підписуючи ці акти та скріплюючи їх печаткою погодився з обсягами та вартістю робіт, виконаних позивачем, як наслідок, наявність заборгованості підтверджується первинними документами, а не виключно актом звірки взаєморозрахунків, на чому помилково наполягає скаржник.

Крім того, зазначені аргументи відповідача спрямовані виключно на переоцінку доказів по справі, що в силу імперативних приписів 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи скаржника щодо безпідставної відмови судів у задоволенні клопотань відповідача про призначення комплексної експертизи (будівельної експертизи та технічної експертизи давності документів), які обґрунтовувалися можливістю встановити відповідність фактичних обсягів виконаних робіт обсягам заактованих робіт тільки після проведення будівельної експертизи, а також підозрою підписання акта приймання виконаних будівельних робіт від 04.04.2017 та акта звірки розрахунків станом на 28.04.2017 колишнім директором ТОВ "Свемон-Захід 1948" ОСОБА_4 вже після припинення трудових відносин з цим товариством, оскільки за змістом статті 41 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, який відповідним правом обґрунтовано не скористався з тих мотивів, що предметом даного спору є стягнення заборгованості, а не виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, тоді як відповідачем не надано належних та допустимих доказів невиконання позивачем повного обсягу будівельних робіт.

В свою чергу, заслуговують на увагу доводи відзиву на касаційну скаргу в тій частині, що посилання скаржника на необхідність призначення технічної експертизи давності документів з метою з'ясування дати фактичного підписання акта виконаних робіт від 04.04.2017 та акта звірки від 28.04.2017 ОСОБА_4, звільненим 12.05.2017 з посади директора ТОВ "Свемон-Захід 1948", ґрунтуються виключно на нічим не підкріплених припущеннях, що стало підставою для правомірного відхилення судами відповідного клопотання.

Крім того, касаційна інстанція зауважує, що у разі встановлення вироком у кримінальному провадженні, на яке посилається скаржник, факту підробки ОСОБА_4 актів приймання виконаних будівельних робіт за договором №13/07, заінтересована сторона не позбавлена можливості ініціювати перегляд судових рішень у цій справі за нововиявленими обставинами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено факт прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати вартості виконаних будівельних робіт, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відтак, оскаржувана постанова прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права (статей 526, 599, 853, 854, 875, 882 ЦК, статей 193, 231, 232, 343 ГК) та без порушення норм процесуального права (статей 33, 34, 41, 43, 101 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 у справі №914/1433/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков