Постанова

від 13.11.2017 по справі 910/10626/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р. Справа№ 910/10626/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Мовчан А.О. - дов. б/н від 17.01.2017

від відповідача Дуліч В.М. - дов. б/н від 23.10.2017

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

Еверест-Стар

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.09.2017 (суддя Паламар П.І.)

у справі № 910/10626/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еколан Інгрідієнти

(далі - ТОВ Еколан Інгрідієнти )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест-Стар

(далі - ТОВ Еверест-Стар )

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання

боржником грошового зобов'язання, ціна позову 90 198, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/10626/17 позов ТОВ Еколан Інгрідієнти задоволено. Стягнуто з ТОВ Еверест-Стар на користь ТОВ Еколан Інгрідієнти 86 931, 20 грн. боргу, 1 600, 49 грн. річних з простроченої суми, 1 667,17 грн. пені, 1 600 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог процесуального права, зокрема, ст. ст. 69, 84 та 85 ГПК України, оскільки двохмісячний строк розгляду справи (з 03.07.2017 по 03.09.2017) сплинув до проведення першого судового засідання, яке було призначено на 05.09.2017, а повний текст рішення підписано судом лише через 8 днів після проголошення його вступної та резолютивної частин. За твердженнями апелянта, в оскаржуваному рішенні судом не надано належної правової оцінки фінансово-господарським правовідносинам, які мали місце між сторонами, не досліджено в повній мірі наявних в матеріалах справи доказів та не зазначено в чому полягає порушення з боку відповідача й коли воно виникло, обставини щодо часткової сплати відповідачем заборгованості в розмірі 10 000, 00 грн., які суд мотивував лише поясненнями позивача. Більш того, оскаржуване рішення не містить перевірки наданого позивачем розрахунку заборгованості та посилань на законодавство, яким керувався суд при його прийнятті. Крім цього, про порушення позивачем вимог щодо якості поставленого товару, які були виявлені відповідачем під час використання товару, внаслідок чого відповідач зазнав значних збитків та був позбавлений можливості використовувати товару для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/10626/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 апеляційну скаргу ТОВ Еверест-Стар на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/10626/17 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24.10.2017.

В зв'язку з перебуванням суддів Жук Г.А. та Мальченко А.О. у відпустці, 23.10.2017 системою автоматизованого розподілу проведено заміну цих суддів й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дикунська С.Я., суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 апеляційну скаргу ТОВ Еверест-Стар на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/10626/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

23.10.2017 до початку судового засіданні надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. На підтвердження часткової оплати відповідачем поставленого товару в розмірі 10 000, 00 грн. до відзиву на апеляційну скаргу позивач долучив копію платіжного доручення № 66 від 19.04.2017, проте жодних пояснень з приводу неможливості його подання суду першої інстанції не зазначив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 розгляд справи відкладено на 13.11.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явились представники сторін, представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ Еколан Інгрідієнти звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Еверест-Стар про стягнення 90 198, 86 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 581 від 12.04.2017 щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, відтак просило стягнути з відповідача 86 931, 20 грн. заборгованості, 1 600, 49 грн. 24% річних та 1 667,17 грн. пені за прострочення сплати заборгованості за поставлений товар.

Як встановлено матеріалами справи, 12.04.2017 між ТОВ Еколан Інгрідієнти (позивачем, постачальником за Договором) та ТОВ Еверест-Стар (відповідачем, продавцем за Договором) укладено Договір поставки № 581 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити сировину та матеріли (далі - товари) відповідно до умов Договору.

Асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника і вказуються у накладних на поставку, які є невід'ємними частинами Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору якість товарів, які постачаються постачальником, повинна відповідати діючим ДСТУ на даний вид товарів та підтверджуватись сертифікатами якості заводу-виробника на кожну партію товарів. Постачальник повинен представити санітарно-гігієнічний висновок, лист (карта) безпеки (SDS, MSDS), інформаційний лист на товар тощо, якщо вони непередбачені діючим законодавством України.

За умовами п.3.2 Договору за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 45 календарних днів з дати поставки товарів суму, що вказана в накладній, по якій поставляється товар, якщо інше не передбачено в специфікації на цей товар. Днем оплати вважається дань зарахування банком коштів на поточний рахунок постачальника.

Поставка товарів згідно п.4.1 Договору проводиться окремими партіями силами (в т. ч. транспортом) та за рахунок постачальника, на умовах DDP склад покупця: м. Харків, вул.. Рилєєва, 32.

Приймання товару покупцем здійснюється на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, складеної згідно Додатку № 1 до Договору Форма довіреності на отримання товарів (п. 4.1.1 Договору).

Відповідно до п.4.8 Договору для констатування факту невідповідності товару по кількості та/або якості і складання акту на підставі цього, покупець письмово повідомляє постачальника, але не пізніше 20 днів з моменту отримання товару, представник постачальника повинен прибути впродовж 3 робочих днів після отримання повідомлення від покупця стосовно невідповідності товару по кількості та/або якості. У випадку, якщо представник постачальника не прибув в зазначений строк, відповідний акт складається за його відсутності покупцем і представником незалежної компетентної сторони та має юридичну силу.

Згідно п. 5.3 Договору за прострочення оплати поставлених товарів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 24% річних.

Цей Договір ( п. 8.7 ) набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє по 31.12.2018. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін протягом 1 місяця до закінчення строку дії Договору про припинення або зміну Договору, строк дії Договору продовжується на 1 рік на умовах, передбачених Договором.

Цивільні права та обов'язки на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

За приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору виготовлено та поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної № ЭЛ-0000451 від 14.04.2017 на суму 96 931, 20 грн., яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень відповідача щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Вищезгадана видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: назви документа (форми); дати складання; назви підприємства, від імені якого складено документ; змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, складена позивачем при поставці товару за Договором видаткова накладна в розумінні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ЦК України, є первинним (товаророзпорядчим) документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи долучено копію довіреності № 1404 від 14.04.2017, видану на ім'я Богданова Вадима Анатолійович, яка підписана уповноваженою (посадовою) особою відповідача та скріплена круглою печаткою підприємства останнього.

Дослідивши матеріали справи й насамперед умови Договору, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором, про що свідчить й відсутність претензій та повідомлень відповідача про порушення продавцем умов Договору щодо якості поставленого товару як під час прийняття товару/підписання видаткової накладної, так й після цього. Доказів на спростування цього відповідачем (апелянтом) суду не надано, як й доказів складання актів за відсутності представника продавця (п. 4.8 Договору) про невідповідність товару, відтак доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Всупереч умовам Договору, відповідач розрахунку за поставлений товар належним чином не провів, лише частково оплатив його на суму 10 000, 00 грн., що підтверджується наданою позивачем суду апеляційної інстанції копією платіжного доручення № 66 від 19.04.2017 на вказану суму, тому у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 86 931, 20 грн., яку позивач й просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.3.2 Договору за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 45 календарних днів з дати поставки товарів вказану в накладній суму, якщо інше не передбачено в специфікації на цей товар. Днем оплати вважається день зарахування банком коштів на поточний рахунок постачальника.

Оскільки товар за Договором повністю та належним чином поставлений позивачем й прийнятий відповідачем, що підтверджується наявною у справі видатковою накладною, обов'язок відповідача по оплаті отриманого за Договором товару на момент звернення позивача до суду настав.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 86 931, 20 грн. (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати на суму 10 000, 00 грн.), які доведено належними та допустимими доказами, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апелянта з приводу прийняття судом рішення в цій частині без належної правової оцінки фінансово-господарських правовідносин, які мали місце між сторонами, без дослідження обставин щодо часткової сплати відповідачем заборгованості в розмірі 10 000, 00 грн., які суд мотивував лише поясненнями позивача, не заслуговують на увагу, адже жодних доказів на підтвердження здійснення інших оплат (крім оплати на 10 000, 00 грн.) та наявності заборгованості в меншому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення, або її відсутності відповідачем не надано, тобто останнім не спростовано встановлених судом обставин стосовно здійсненої часткової оплати та наявної заборгованості в заявленому до стягненні розмірі.

Крім цього, в зв'язку із простроченням сплати заборгованості за поставлений за Договором товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 667,17 грн. пені та 1 600, 49 грн. 24% річних.

За умовами п. 5.3 Договору за прострочення оплати поставлених товарів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 24% річних.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, яка встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 24% річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 86 931, 20 грн. за період з 30.05.2017 по 26.06.2017, апеляційний суд визнав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 667,17 грн. пені та 1 600, 49 грн. 24% річних є обґрунтованими (арифметично вірно розрахованими), а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно твердження апелянта з приводу відсутності в оскаржуваному рішенні перевірки наданих позивачем розрахунків пені та 24 % річних не свідчать про їх помилковість, адже за перерахунком апеляційного суду арифметична правильність таких розрахунків повністю підтверджена.

Доводи відповідача (апелянта) щодо скасування рішення суду в зв'язку порушенням норм процесуального права, не заслуговують на увагу, оскільки призначення першого судового засідання на 05.09.2017, тобто поза межами двохмісячного строку розгляду справи (з 03.07.2017 по 04.09.2017, оскільки 03.09.2017 - неділя), підписання судом повного тексту рішення через 8 днів після проголошення його вступної та резолютивної частин хоча й є порушеннями вимог процесуального законодавства, проте вони не призвели до постановлення неправильного по суті рішення, тому не можуть бути підставою для його скасування.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест-Стар залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/10626/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/10626/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко