Ухвала

від 10.11.2017 по справі 756/7921/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

10 листопада 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , перевіривши апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 1 липня 2016 року щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42016140400000029,

у с т а н о в и в :

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 01.07.2016 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16.03.2016 року між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, і призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 2250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 38250 гривень.

09.11.2017 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 скасувати і відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості.

При цьому ОСОБА_2 цитує встановлені судом істотні для кримінального провадження обставини вчинення кримінального правопорушення, як то «…23.06.2014 року між Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод (далі ДП «ЖБТЗ») в особі заступника директора ДП «ЖБТЗ» начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_2 та ТОВ «Укрвагонремтранс» в особі директора ОСОБА_6 укладено договір № 82 (далі Договір). За умовами Договору товариство повинно здійснити постачання запасних частин та комплектуючих до бронетехніки.

З метою реалізації умов указаного Договору ТОВ «Укрвагонремтранс» упродовж 2014 року уклало ряд договорів на поставку запасних частин та комплектуючих до бронетанкової техніки, у тому числі з ТОВ «Енкі Констракт», яке має ознаки «фіктивності».

У подальшому, на виконання умов Договору ТОВ «Укравагонремтранс» упродовж 2014 року нібито поставило на ДП «ЖБТЗ» матеріальні цінності на загальну суму 28 101 344, 80 грн., з яких ДП «ЖБТЗ» оплачено шляхом перерахування коштів з розрахункових рахунків платника № НОМЕР_1 банку ПАТ «ПУМБ» та № НОМЕР_2 банку АТ «ОЩАДБАНК» на розрахунковий рахунок отримувача ТОВ «Укрвагонремтранс» № НОМЕР_3 банку ПАТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 23 927 764, 20 грн. Разом з цим встановлено, що фактично продукція на завод від ТОВ «Укрвагонремтранс» не поставлена, а грошовими коштами у розмірі 23 927 764, 20 грн. службові особи ДП «ЖБТЗ», діючи за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Укрвагонремтранс», заволоділи та розпорядилися на власний розсуд.

У зв`язку із цим у ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню 20.01.2016 року заступнику директора начальнику відділу матеріально-технічного забезпечення ДП «ЖБТЗ» ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.191 КК України,та директору ТОВ «Укрвагонремтранс» ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України. Постановою прокурора від 14.03.2016 року матеріали відносно ОСОБА_4 виділено з кримінального провадження № 42014060360000146 в окреме провадження.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_7 , будучи власником та директором ТОВ «Енкі Констракт», забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по розрахунковим рахункам юридичної особи ТОВ «Енкі Констракт», удаваних господарських угод, в тому числі договору № 6/МТР від 24.10.2014 року та первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі в особі ДП «ЖБТЗ» у розмірі 4 201 732 грн., що у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян».

Як зазначає ОСОБА_2 , вирок суду першої інстанції є незаконним і порушує його права, свободи та інтереси, оскільки в мотивувальній частині йдеться про обвинувачення його і ОСОБА_6 у незаконному заволодінні грошовими коштами у розмірі 23927764, 20 грн., в тому числі 4201732 грн. Водночас, він не брав участь у судовому розгляді і не міг користуватися правами обвинуваченого. На даний час Житомирським районним судом Житомирської області розглядається кримінальне провадження № 42014060360000146 щодо нього і ОСОБА_6 , в якому прокурор заявив клопотання про дослідження письмових доказів, зокрема, вироку щодо ОСОБА_4 , і таким чином посилається на обставини, встановлені оскарженим рішенням, як на такі, що мають доказове значення.

Тому вважає, що вирок суду першої інстанції не відповідає загальним засадам кримінального провадження та порушує гарантовані Конституцією України і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод його права на захист і справедливий суд.

03.11.2017 року адвокат ОСОБА_3 , який є захисником ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42014060360000146, в інтересах свого підзахисного подав апеляційну скаргу, вимоги та обґрунтування якої аналогічні викладеним в апеляційній скарзі ОСОБА_2 .

Крім того, апеляційні скарги містять клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, пропуск якого ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обґрунтовують тим, що не були у строки та спосіб, передбачені кримінальним процесуальним законом, повідомлені про час і місце судового розгляду в цьому провадженні та про прийняте судове рішення.

Вивчивши апеляційні скарги та матеріали кримінального провадження, вважаю, що вони подані особами, які не мають на це права, з таких підстав.

Згідно з ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4, 6, 7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі нерозяснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вирок на підставі угоди про визнання винуватості ухвалено щодо ОСОБА_4 . Апеляційні скарги подані в інтересах інших осіб, щодо яких дане кримінальне провадження не розглядалося. Підстави, з яких ОСОБА_2 і адвокат ОСОБА_3 вважають, що можуть оскаржити вирок суду першої інстанції, є непереконливими.

Дійсно, згідно з ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Водночас, вирок суду першої інстанції стосується виключно ОСОБА_4 , і у ньому відсутні дані про вчинення ОСОБА_2 або ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, щоб давало підстави вважати, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод чи інтересів.

Доводи в апеляційних скаргах про те, що суд у вироку всупереч презумпції невинуватості створив преюдицію вчинення кримінальних правопорушень й іншими особами, є надуманими, оскільки вирок, ухвалений на підставі угоди з ОСОБА_4 , стосується прав та інтересів останнього.

Згідно з п.2 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_6 судом не розглядалося, і наявні у вироку відомості не констатують вчинення ними кримінальних правопорушень. Судове рішення не стосується прав та інтересів вказаних осіб, а відтак ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не наділені правом у даному кримінальному провадженні подавати апеляційні скарги, і їх належить повернути.

У зв`язку з відсутністю законних підстав для відкриття провадження за апеляційними скаргами розгляд питання про поновлення строку апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції є недоцільним.

На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,

у х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 і адвоката ОСОБА_3 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 1 липня 2016 року щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42016140400000029 повернути.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва ОСОБА_1