Ухвала

від 15.11.2017 по справі 509/4173/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4187/17

Номер справи місцевого суду: 509/4173/16-ц

Головуючий у першій інстанції

Кириченко П. Л.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 листопада 2016 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, третя особа ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернуласядо суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Одночасно ОСОБА_4 звернуласядо суду з клопотанням про забезпечення позову, в якому просила забезпечити її позов, шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, загальною площею 1555 кв.м., житлова площа 134,7 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки місця розташування НОМЕР_1, реєстраційний номер майна 22055251237, яке належить відповідачу ОСОБА_5; також просила заборонити ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження вищевказаним майном.

Ухвалою Овідіопольського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2016 року заява ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволена частково. Накладений арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,2513 га. цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кад. номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, загальною площею 1555 кв.м., житловою 134,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 В іншої частині відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2, представник ОСОБА_3, сторони, яка не була залучена до участі у справі, однак вважає, що оскаржуваною ухвалою порушені права ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною, не містить жодного обґрунтованого доводу та жодним чином не мотивована.

В частині відмови у задоволенні клопотання про заборону ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження вищевказаним майномсторонни не оскаржують.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 2 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернуласядо суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики (а.с. 2-3).

Одночасно позивачем було надано клопотання про забезпечення позову, в якому позивачка просила забезпечити її позов, шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, загальною площею 1555 кв.м., житлова площа 134,7 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки місця розташування НОМЕР_1, реєстраційний номер майна 22055251237, яке належить відповідачу ОСОБА_5; також просила заборонити ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження вищевказаним майном (а.с. 5-6).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Овідіопольського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2016 року клопотання ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково. Накладений арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,2513 га. цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кад. номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, якій належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, загальною площею 1555 кв.м., житловою 134,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 якій належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 В іншої частині відмовлено.

Колегія суддів не погоджується з ухвалою суду про забезпечення позову, оскільки оскаржувана ухвала судом постановлена без належного з'ясування істотних обставин для забезпечення позову, яка винесена з порушенням норм процесуального права.

У відповідності до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається з п.4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це застосування судом заходів для створення можливості виконання у майбутньому рішення суду у випадках, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 от 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , ухвала про забезпечення позову ухвалюється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, у клопотанні про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,2513 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 посилаючись при цьому, що вказаний житловий будинок та земельна ділянка належить саме ОСОБА_5 (а.с. 5-6).

Проте, станом на момент винесення ухвали, 22.11.2016 року зазначене майно, на яке був накладений арешт знаходилося в іпотеці, що підтверджується іпотечним договором від 17.11.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М., зареєстрованим в реєстрі за №681, з накладенням заборони відчуження та здійснення державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно(а.с. 29-30).

З метою забезпечення зобов'язання за договором позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого була накладена заборона відчуження та здійснення державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями 39/1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); на земельну ділянку, площею 0,1764 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (а.с. 31-38).

Тобто, відповідно до іпотечного договору від 17.11.2015 року, ОСОБА_3 є іпотекодержателем нерухомого майна, на яке судом був накладений арешт.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, у порушення вимог ст. 151 ЦПК України не пересвідчився чи накладена заборона на майно, на яке був накладений арешт.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом норм процесуального права, які привели до порушення порядку вирішення питання щодо забезпечення позову, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали та відмови в задоволенні заяви ОСОБА_4

У відповідності до ст. 324 ЦПК України ухвала апеляційного суду Одеської області не перешкоджає подальшому руху справи і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі 6-116цс за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 311, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 листопада 2016 року - скасувати. Ухвалити нову.

В задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,2513 га. цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; а також житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, загальною площею 1555 кв.м., житловою 134,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

О.Г. Журавльов

---

Ю.І. Кравець