Рішення

від 15.11.2017 по справі 652/315/17

ВИСОКОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.11.17 Справа №652/315/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Дригваль В.М.,

за участю секретаря - Гапич В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Високопільського району Херсонської області, ОСОБА_3 районної ради Херсонської області, ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

До Високопільського районного суду Херсонської області звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 сільської ради Високопільського району Херсонської області, ОСОБА_3 районної ради Херсонської області, ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування, зазначивши у позові про те, що 03.02.2015 року померла її мати - ОСОБА_5, після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право постійного користування земельною ділянкою площею 47,2 гектарів, наданої спадкодавиці для ведення фермерського господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_3 районною радою народних депутатів 14.04.1994 року. Також, після смерті ОСОБА_5 позивач є спадкоємицею за заповітом і прийняла у спадщину внесок до статутного фонду фермерського господарства ЕДЕМ . У листопаді 2016 року вона звернулася до ОСОБА_3 державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, а саме на земельну ділянку, яка була надана спадкодавиці для ведення фермерського господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва та рекомендовано звернутися до суду, на тій підставі, що право на постійне користування земельною ділянкою не може бути передаватися у спадок. Також зазначила, що фермерське господарство є цілісним майновим комплексом, а тому підлягає спадкуванню разом із земельною ділянкою, на якій воно створено, яка також входить до складу спадкових прав. Просить суд, визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 47,2 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Високопільського району Херсонської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ХС-VІ №00002 виданого ОСОБА_3 районною радою народних депутатів 14.04.1994 року у порядку спадкування.

Представник позивача ОСОБА_1, за довіреністю ОСОБА_6 (а.с.39), в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить суд їх задовольнити в судовому порядку. Додатково пояснивши, що ознайомився із запереченнями відповідачів та вважає їх такими, що суперечать Конституції України, де права громадян, в тому числі і право постійного користування земельною ділянкою, переходять до спадкоємців в порядку спадкування.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Високопільського району, в особі сільського голови ОСОБА_7, в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, надавши письмове заперечення в якому зазначено про те, що земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування. Таким чином, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Отже, право користування земельною ділянкою площею 47,2 га., яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Високопільського району Херсонської області у ОСОБА_5 припинилося 03.02.2015 року, тобто в день її смерті, в зв'язку з чим у ОСОБА_1 відсутні права для спадкування права постійного користування даною земельною ділянкою. Просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 районної ради Херсонської області за довіреністю, ОСОБА_8О.(а.с.40) в судовому засіданні надав письмове заперечення та покладається задоволення позовних вимог на розсуд суду, при цьому додатково пояснив, що на час розгляду справи в судовому засіданні, ОСОБА_3 районна рада Херсонської області не є належним відповідачем по справі, оскільки зі зміною в законодавстві повноваження у сфері земельних відносин не входить до компетенції районної ради.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Херсонській області, за довіреністю ОСОБА_9 (а.с.72) в судовому засіданні позов не визнав та просить відмовити у задоволенні, надавши до суду письмове заперечення в якому зазначив, що Державний акт на право постійного користування землею, виданий на ім'я ОСОБА_5, надавав останній право користуватися земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського господарства), а тому таке право не може входити до складу спадщини та спадкуватися. Крім того, право постійного користування земельною ділянкою припиняється у зв'язку зі смертю особи, тобто право користування земельною ділянкою не може переходити спадкоємцю, оскільки діє лише доки особа наділена цивільно-правовою дієздатністю. А посилання позивача на те, що діючим законодавством передбачена можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою і таке право нею було успадковане, не узгоджується з вимогами чинного законодавства, зокрема ч.1 ст.407 ЦК України та ч.5 ст.102-1 ЗК України, якими передбачено лише договірний порядок установлення емфітевзису та не передбачено судового порядку його встановлення.

Заслухавши представників сторін, суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив:

- Із копії паспорту громадянина України (а.с.5) встановлено, що ОСОБА_1 народилася 20.07.1963 року в селі Іванівка Високопільського району Херсонської області, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.

- Із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.6) вбачається, що ОСОБА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_5 отримала у спадок за заповітом внесок до статутного фонду фермерського господарства ЕДЕМ в розмірі 1000,00 грн., який належав голові ФГ ЕДЕМ ОСОБА_5

- Із копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.7) вбачається, що ОСОБА_5 належало право постійного користування землею загальною площею 47,1992 га. для ведення селянського (фермерського господарства), що знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Високопільського району Херсонської області, що також підтверджується копією кадастрового плану земельної ділянки (а.с.8-9) та Державним актом на право постійного користування землею серії ХС-VІ №00002 виданого ОСОБА_3 районною радою народних депутатів 14.04.1994 року (а.с.10).

- Із копії довідки (а.с.11) вбачається, що на території ОСОБА_2 сільської ради Високопільського району Херсонської області знаходиться фермерське господарство ЕДЕМ , площа земельної ділянки становить 47.,20 га.

- Із копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с.12) вбачається, що керівником фермерського господарства ЕДЕМ код-ЄДРПОУ 34863204, є ОСОБА_1, основним видом економічної діяльності ФГ ЕДЕМ є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

- Із копії листа №02-14/425 від 03.11.2016 року (а.с.13) вбачається, що державним нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, а саме на земельну ділянку, яка була надана спадкодавиці ОСОБА_5 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, оскільки норми чинного законодавства не передбачають можливості успадкування права постійного користування шляхом прийняття спадщини через нотаріуса.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 03.02.2015 року померла мати ОСОБА_1 (позивач у справі) - ОСОБА_5, яка за життя була керівником Фермерського господарства ЕДЕМ , та після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої, як стверджує позивач, входить і право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 47,2 гектарів, наданої спадкодавиці для ведення фермерського господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_3 районною радою народних депутатів 14.04.1994 року (а.с.7, 8-9, 10). Також, після смерті ОСОБА_5 (спадкодавця), позивач є спадкоємицею за заповітом і прийняла у спадщину внесок до статутного фонду фермерського господарства ЕДЕМ (а.с.6). У листопаді 2016 року позивач звернулася до ОСОБА_3 державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, а саме на земельну ділянку, яка була надана спадкодавиці для ведення фермерського господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею, але позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва та рекомендовано звернутися до суду, на тій підставі, що право на постійне користування земельною ділянкою не може бути успадковано (а.с.13). Але, позивач у свою чергу стверджує, що фермерське господарство є цілісним майновим комплексом, а тому підлягає спадкуванню разом із земельною ділянкою, на якій воно створено, яка також входить до складу спадкових прав. Разом з тим, суд не може погодитися з такими твердженнями позивача та проаналізувавши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини, а також судову практику з розгляду аналогічних справ, виходить із такого.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України, вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України,право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України,громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу .

Відповідно до статті 1225 ЦK України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України,право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України,до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство , передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство ,до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

При цьому, між власником спірних земельних ділянок (орган місцевого самоврядування) та головою ФГ ЕДЕМ не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємицею права користування чужими земельними ділянками.

Разом з тим, ФГ ЕДЕМ в особі керівника та позивача у справі ОСОБА_1 не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) для оформлення своїх прав на користування нею.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі №6-2329цс16 та від 23 листопада 2016 року у справі №3113цс15, які згідно ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. А тому, у задоволенні позовної заяви слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, ст.ст.407, 1216, 1218, 1225 ЦК України, ст.ст.92, 102-1, 116, 118, 125, 126, 131 Земельного Кодексу України, ст.ст.19, 20, 23 Закону України Про фермерське господарство та керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 169, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Високопільського району Херсонської області, ОСОБА_3 районної ради Херсонської області, ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня його проголошення, через Високопільский районний суд Херсонської області.

Суддя В.М. Дригваль