Постанова

від 09.11.2017 по справі 809/2438/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2017 р. Справа № 809/2438/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

при секретарі Королевич О.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод",

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000172202, №0000182202, №0000192202 від 16.01.2015 року та №0000772202, №0000792202 від 06.04.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

19.06.2015 Приватне акціонерне товариства Івано-Франківський локомотиворемонтний завод (далі ПрАТ Івано-Франківський локомотиворемонтний завод , позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області (далі відповідач) про протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000172202, №0000182202, №0000192202 від 16.01.2015 та №0000772202, №0000792202 від 06.04.2015.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, позов задоволено частково.

За наслідками касаційного розгляду даної справи ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2017 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дана адміністративна справа до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла 11.05.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 571789,50 грн., по податку на додану вартість у розмірі 387739, 50 грн. та в розмірі 3000 грн., а також визначено грошове зобов'язання по авансових платежах з податку на прибуток в розмірі 428841,00 грн. та по податку на прибуток у розмірі 47649,00 грн. Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про те, що операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів - ПП Троник , ТОВ Атака , ТОВ ТВО Східбуд , ПП Словенія Плюс , ТОВ ТЗП Торгсервіс , ТОВ Автобізнесгруп та ТОВ Завод Днепросталь не мали реального товарного характеру, так як не встановлено факту передачі та отримання ТМЦ, а тому є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно є безтоварними. Вважає дані висновки відповідача протиправними, оскільки факт придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується первинними документами, зокрема, договорами, які укладені із зазначеними контрагентами, видатковими та податковими накладними, проведенням оплати за ТМЦ, що підтверджується платіжними дорученнями, дорученнями уповноваженим особам на право отримання ТМЦ, прихідними ордерами, картками складського обліку матеріалів та замовлень форми ФМУ № 21М, а також їх подальше використання в господарській діяльності. Пояснив, що на складі позивача знаходилась частина ТМЦ, придбаних у вищевказаних контрагентів, що підтверджується відповідними інвентаризаційними описами. Факт використання позивачем в своїй господарській діяльності ТМЦ, отриманих від вищевказаних контрагентів, підтверджується також договорами по виконанню підрядних робіт по ремонту та модернізації залізничних транспортних засобів. Зазначив, що на момент проведення фінансово-господарських операцій з ПП Троник , ТОВ Атака , ТОВ ТВО Східбуд , ПП Словенія Плюс , ТОВ ТЗП Торгсервіс , ТОВ Автобізнесгруп та ТОВ Завод Днепросталь дані підприємства мали відповідну господарську правосуб'єктність, тобто в установленому законом порядку були зареєстровані як юридичні особи - суб'єкти господарювання, взяті на податковий облік як платники податку на додану вартість. Пояснив, що посилання відповідача в акті перевірки на висновки інших податкових інспекцій про те, що вказані контрагенти позивача не могли здійснити спірні господарські операції, які впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, податку на додану вартість, оскільки не мали для цього належних матеріальних та трудових ресурсів, мають ознаки фіктивності, не слід брати до уваги, оскільки такі висновки податкових органів сформовані лише із фактів відсутності вказаних суб'єктів господарювання за юридичною адресою, перебування в стані припинення, не отримання контролюючим органом від вказаних платників документів щодо формування витрат і податкового кредиту та виникнення податкових зобов'язань, на підставі даних тільки самих податкових декларацій таких контрагентів-постачальників, відомостей, які знаходяться в їх облікових справах, та актів перевірок чи про неможливість проведення перевірок, складених іншими податковими органами. Крім того, зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачання платником податків та його безпосереднім контрагентом, так як згідно законодавства відповідальність особи носить індивідуальний характер. За таких обставин, представник відповідача вважає, що відсутні підстави для збільшення ПрАТ Івано-Франківський локомотиворемонтний завод грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість по вказаних операціях. Поряд з цим, представник позивача пояснив, що між ПрАТ Івано-Франківський локомотиворемонтний завод та відповідачем було досягнуто податковий компроміс з податку на прибуток за заявою позивача по податковому повідомленню-рішенню №0000172202 від 16.01.2015 по грошовому зобов язанню з податку на прибуток в розмірі 158 442,52 грн., в результаті чого сплачено суму в розмірі 5% ( 7922, 13 грн.). На підставі наведеного позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що операції позивача з контрагентами -ПП Троник , ТОВ Атака , ТОВ ТВО Східбуд , ПП Словенія Плюс , ТОВ ТЗП Торгсервіс , ТОВ Автобізнесгруп та ТОВ Завод Днепросталь є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно є безтоварними, оскільки у постачальників відсутні у достатній кількості трудові ресурси, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому є безтоварними. Вказані висновки стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Вказав на порушення кримінального провадження з цього приводу стосовно посадових осіб позивача. На підставі наведеного в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, ПРАТ Івано-Франківський локомотиворемонтний завод є юридичною особою та перебуває на обліку у ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області як платник податків і зборів. Суду пояснив, що

ДПІ в м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області відповідно до плану-графіку перевірок та наказу №1578 від 30.10.2014 року проведено планову виїзну перевірку ПрАТ Івано-Франківський локомотиворемонтний завод з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт за №7/09-15-22-02/313655435 від 24.12.2014.

На підставі акту перевірки відповідачем 16.01.2015 винесено наступні податкові повідомлення-рішення: №0000172202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 571789,5 грн., в тому числі 381193 грн. за основним платежем та 190596,50 грн. за штрафною санкцією; №0000182202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 387739,50 грн., в тому числі 258493 грн. за основним платежем та 129246,50 грн. за штрафною санкцією; №0000192202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по авансових платежах з податку на прибуток в розмірі 428841 грн., в тому числі 285894 грн. за основним платежем та 142947 грн. за штрафною санкцією (т.1 а.с.21-23).

За наслідками адміністративного оскарження даних податкових повідомлень-рішень скарга позивача залишена без задоволення (т.2 а.с.237-250) та, крім того, 06.04.2015 податковим органом прийнято ще два податкові повідомлення-рішення: №0000792202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 47649 грн., в тому числі 31766 грн. основного платежу та 15883 грн. за штрафними фінансовими санкціями, та №0000772202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 3000 грн., в тому числі 2000 грн. основного платежу та 1000 грн. за штрафними фінансовими санкціями (т.1 а.с.24-25).

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки.

Так, перевіркою повноти визначення ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 2006279 грн. Зокрема, вказано про завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників: у рядку 05.1 Декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" в розмірі 1239996 грн., в тому числі амортизаційних відрахувань - на 67625 грн.; у рядку 06.4 Декларації "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" - в сумі 766283 грн. Податковим органом з наведеного зроблено висновок про порушення ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" податкового законодавства при здійсненні операцій, суми яких відображені у складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), зокрема, по взаємовідносинах з наступними постачальниками: ПП "Троник", ТОВ "Атака", ТВО "ТВО "Східбуд", ПП"Словенія Плюс", ТОВ "Торгово-закупівельне підприємство "ТОРГСЕРВІС", ТОВ "Автобізнесгруп" та ТОВ "Завод Днепросталь". Вказані операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" відповідач визначив як безтоварні операції, без мети настання реальних наслідків, оскільки у постачальників відсутні у достатній кількості трудові ресурси, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, та з цих операцій вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Внаслідок цього відповідачем зроблено висновок, що в порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2, пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" за період з 1.01.2013 до 31.12.2013 включило до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларації з податку на прибуток, витрати за безтоварними операціями з вищезазначеними постачальниками, які фактично не відбулися, а лише відображені в первинних документах, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 1172371,21 грн.

Крім того, підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що протягом періоду з 01.01.2013 по 31.12.2013 ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" провело відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" та пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 362443,01 грн, проте в порушення вимог пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України платником податку по рядку 06.4.14 "відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" та пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"" Додатку ІВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік включено витрати в сумі 1128726 грн. (з них 766282,99 грн. не відшкодовано), внаслідок чого встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.4 "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік всього в сумі 766283 грн.

Поряд з цим, підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток слугував висновок податкового органу і про те, що ПрАТ"Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" в порушення вимог пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу здійснювалося нарахування амортизації об'єктів 3 та 4 груп, які протягом періоду з 01.01.2013 до 31.12.2013 не використовувалися в господарській діяльності платника податку, на загальну суму 67625 грн., внаслідок чого встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у таблиці №1 "Нарахування амортизації за звітний період" додатку АМ до Податкової декларації за 2013 рік та у рядку 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" цієї декларації всього на суму 67625 грн.

Як наслідок, перевіркою повноти визначення ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" грошових зобов'язань по податку на прибуток за період з 01.01.2013 до 31.12.2013 встановлено його заниження в розмірі 381193 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями на 190596,50 грн.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що у декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" у рядку 11 "Загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік" відобразило податок на прибуток в сумі 210232 грн., відповідно авансовий внесок за період з березня 2014 року до лютого 2015 року становив 17519 грн. (210332,0 грн.). Проведеною перевіркою в результаті допущених товариством порушень податкового законодавства податковий орган встановив заниження товариством податку на прибуток за 2013 рік на 381193 грн., в результаті чого відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу підлягають збільшенню авансові платежі з податку на прибуток за період з березня по листопад 2014 року на 285894 грн. та за штрафними санкціями на 142947 грн.

Відтак, відповідачем визначено грошове зобов'язання товариства по авансових платежах з податку на прибуток за грудень 2014 року в розмірі 31766 грн. та за штрафними санкціями на 15883 грн..

За результатами проведеної перевірки відповідач встановив порушення ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2, пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку за період з 01.01.2013 до 31.12.2013 щодо завищення суми податкового кредиту на 258493 грн., в тому числі за березень 2013 року - на 7335 грн., за квітень 2013 року - на 31215 грн., за травень 2013 року - на 53288 грн., за червень 2013 року - на 65133 грн., за липень 2013 року - на 74709 грн., за серпень 2013 року - на 21589 грн., за вересень 2013 року - на 4744 грн., за жовтень 2013 року - на 2480 грн. по безтоварних операціях із придбання товарно-матеріальних цінностей від вказаних вище контрагентів, які не мали реального товарного характеру. Як наслідок, перевіркою повноти нарахування ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" податку на додану вартість, з врахуванням встановлених перевіркою порушень по формуванню податкових зобов'язаннях та податкового кредиту за період з 01.01.2013 до 31.12.2013, податковий орган встановив його заниження на 261202 грн.

Крім того, відповідачем встановлено завищення суми податкового кредиту у зв'язку з включенням до сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ ТВО Східбуд та ТОВ Днепросталь , а тому збільшено грошове зобов'язання товариства по податку на додану вартість на 2000 грн. та за штрафними санкціями на 1000 грн.

Рішенням ДПІ в м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 01.04.2015 погоджено застосування податкового компромісу з податку на прибуток за заявою позивача по податковому повідомленню-рішенню №0000172202 від 16.01.2015 на суму 7922,13 грн., що складає 5% від суми 158 442,52 грн. Вказану суму позивач сплатив у встановлений строк (т.2 а.с.230).

При вирішенні спору, суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

В ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 цього Закону).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Відповідно до п.п.134.1.1 п.138.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В п.185.1 ст.185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст.193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

В пункті 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і строки, встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) період. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов язань.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно із п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з наведених норм та проаналізувавши зібрані у справі докази щодо проведених господарських операцій з ПП Тронік , ТОВ Атака , ТОВ ТВО Східбуд , ПП Словенія Плюс , ТОВ Торгово-закупівельне підприємство Торгсервіс , ТОВ Автобізнесгруп , ТОВ Завод Днепросталь та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суд встановив, що між даними постачальниками та позивачем були проведені господарські операції, які носили реальний характер.

Вказані обставини підтверджуються первинними бухгалтерськими документами: укладеними договорами про постачання продукції, виконання яких було підтверджено придбанням товарів згідно податкових та видаткових накладних, проведенням оплати за придбані товарно-матеріальні цінності, дорученнями уповноваженим особам позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей, прихідними ордерами, картками складського обліку придбаних ТМЦ та замовленнями форми Ф21М, договорами щодо виконання підрядних робіт по ремонту і модернізації залізничних транспортних засобів, що свідчить про використання придбаної продукції у подальшій господарській діяльності товариства, стосовно контрагентів позивача: ПП "Троник" (т.1 а.с.144-149-251, т.2 а.с.1,52,94,126-138), щодо ТОВ "Атака" (т.2 а.с.174-224), щодо ТВО "ТВО "Східбуд" (т.1 а.с.87-143), щодо ПП "Словенія Плюс" (т.1 а.с.64-72), щодо ТОВ "Торгово-закупівельне підприємство "ТОРГСЕРВІС" (т.2 а.с.143-173), щодо ТОВ "Автобізнесгруп" та ТОВ "Завод Днепросталь" (т.1 а.с.79-86).

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Досліджені в судовому засіданні зазначені вище первинні документи підтверджують факти придбання товарів (робіт, послуг) у постачальників та використання їх у господарській діяльності підприємства, що підтверджується договорами на виконання підрядних робіт по ремонту та модернізації залізничних транспортних засобів.

Поряд з цим, згідно з проведеними інвентаризаціями вбачається, що на складі ПРАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" знаходилась частина товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагентів ПП Тронік , ТОВ Атака , ТОВ ТВО Східбуд , ПП Словенія Плюс , ТОВ Торгово-закупівельне підприємство Торгсервіс , ТОВ Автобізнесгруп , ТОВ Завод Днепросталь , що підтверджується відповідними інвентаризаційними описами.

Висновки податкового органу щодо відсутності факту підтвердження транспортування та ненадання товарно-транспортних документів в підтвердження їх доставки, суд оцінює критично, оскільки вони зроблені без достатнього дослідження умов постачання згідно укладених договорів, якими передбачено доставку товару саме продавцем за місцезнаходженням ПрАТ ІФ ЛРЗ .

Крім того, такі висновки відповідача спростовуються дослідженими в судовому засіданні документами (товарно-транпортними накладними, згідно з яким перевізник ПІК ААЗ Трейдинг Ко Автолюкс здійснював доставку товару за рахунок постачальників(а.с.95, а.с.146 т.2, а.с. 148, 205, 222, 249 т.3)).

Суд погоджується із доводами позивача про те, що на момент проведення вищевказаних фінансово-господарських операцій ПРАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" та ПП Тронік , ТОВ Атака , ТОВ ТВО Східбуд , ПП Словенія Плюс , ТОВ Торгово-закупівельне підприємство Торгсервіс , ТОВ Автобізнесгруп , ТОВ Завод Двепросталь мали господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку були зареєстровані як юридичні особи - суб'єкти господарювання, взяті на облік як платники податку на додану вартість.

Представлені позивачем під час проведення перевірки документи, а саме: договори, податкові накладні, замовлення, картки складського обліку встановленої форми і змісту, свідчать про виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення господарських операцій, однак відповідач їх безпідставно не взяв до уваги.

Крім того, ухвалою суду витребувано від слідчого органу інформацію щодо результатів порушеного відносно посадових осіб позивача кримінального провадження за фактами ухилення від сплати податків.

Так, 22.04.2016 старшим слідчим з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесено постанову, якою закрито кримінальне провадження №3215090000000033 від 09.07.2015 у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ПРАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 чт.212 КК України (а.с.73-74 т.5).

Крім того, слідчим СВ Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП України в Івано-Франківській області на підставі постанови про закриття провадження від 18.07.2017 закрито кримінальне провадження №32015090010000033 від 09.07.2015 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України з приводу того, що службові особи ПРАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" шляхом проведення удаваних операцій з придбання товарів у листопаді 2013 року привласнили кошти підприємства. Підставою для закриття даного кримінального проводження зазначено відсутність в діянні осіб складу злочину (а.с.106-110 т.5).

В цій постанові зазначено про спростування зібраними у кримінальному провадженні доказами висновків податкового ревізора та оперативного працівника, зазначених в акті проведеної перевірки №7/09-15-22-02/313655435 від 24.12.2014.

Стосовно посилання представника відповідача на вирок суду, яким засуджено особу за шахрайство з фінансовими ресурсами, пособництво у вчиненні фіктивного підприємництва щодо ТОВ Завод Днепросталь (а.с.102-108 т.4), та яким відповідно до частини 4 статті 72 КАС України встановлено обставини по справі, які не підлягають доказуванню, суд зазначає наступне.

Вказаним вироком суду не встановлено факту здійснення фіктивних господарських операцій саме з позивачем - ПРАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод", а тому він не може мати преюдиційне значення в розумінні статті 72 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, суд зазначає, що платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки контролюючого органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента.

При цьому слід зазначити, що відповідачем доказів визнання договорів, укладеними позивачем з контрагентами, нікчемними або такими, що не відповідають закону, суду не надано, а відповідач не наділений повноваженнями щодо оцінки відповідності будь-якого правочину вимогам статей 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Посилання представника відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, проведеними податковими органами, не є достатнім доказом для прийняття рішення про безтоварність операцій чи їх відсутність з огляду на вищенаведене.

Крім того, суд зазначає, що обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відтак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та на віднесення до валових витрат понесені витрати у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та понесених витрат, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та формування витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

За наведених підстав, доводи відповідача про відсутність реального виконання господарських операцій та безтоварність операцій, є необгрунтованими, а тому суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та правомірно включено суми податку на додану вартість, сплачені контрагентам у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

При цьому суд звертає увагу на те, що рішенням відповідача від 01.04.2015 погоджено застосування податкового компромісу з податку на прибуток за заявою про компроміс позивача та визначено, що податковий компроміс застосовано по податковому повідомленню-рішенню від 16.01.2015 №0000172202 по податку на прибуток по зобов'язанню в розмірі 158 442,52 грн., що фактично узгоджене з позивачем.

Вказаний податковий компроміс досягнуто по віднесенню позивачем до витрат сум відшкодувань Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" та пунктів "б"-"з" в розмірі 766282,99 грн., які підприємством фактично не відшкодовано.

Кошти в розмірі 7922,13 грн., що складає 5% від суми 158 442,52 грн., по якій досягнуто податковий компроміс, позивач сплатив у встановлений строк (т.2 а.с.230).

А тому, позов в цій частині позовних вимог щодо визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 158 442,52 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000172202 від 16.01.2015 року задоволенню не підлягає.

В той же час, донарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток в частині здійснення нарахування амортизації об'єктів 3 та 4 груп, які протягом періоду з 01.01.2013 до 31.12.2013 використовувалися в господарській діяльності платника податку, та збільшення авансових платежів з податку на прибуток за період з березня по листопад 2014 року згідно податкового повідомлення-рішення №0000172202 від 16.01.2015 року, суд вважає неправомірним, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З наведених вище підстав підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську №0000182202 від 16.01.2015 року щодо визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 387 739,50 грн.

При цьому, доводи представника відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 2709 грн. по операціях з постачання брухту чорних металів у лютому 2013 року не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки такі операції згідно з постановою Кабінету міністрів України №15 від 12.01.2011 були звільнені від оподаткування ПДВ.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 суд зазначає, що за результатом розгляду поданої в порядку адміністративного оскарження скарги Головне Управління ДФС в Івано-Франківській області прийняло рішення від 25.03.2015 № 0/09-19-10-01-14, яким скаргу позивача № 23/01 від 26.01.2015 залишено без задоволення, та додатково донараховало позивачу грошове зобов'язання по податку на додану вартість товарів (робіт, послуг) в розмірі 3000 грн (2000 грн за основним платежем та 1000 грн за штрафними (фінансовими) санкціями(штрафами)), та по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 47649 грн. (31766 грн. за основним платежем та 15883 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суд вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам закону, оскільки з акту перевірки №7/09-15-22-02/313655435 від 24.12.2014 вбачається, що перевірка проводилась з 13.11.2014 до 17.12.2014, тому період авансового внеску з податку на прибуток за грудень місяць 2014 року настає лише 31.12.2014 і він не може відображатись в оскаржуваному акті перевірки, так як перевірка завершилась раніше, ніж настав термін сплати. Отже, вказані суми не можуть бути донараховані на підставі вказаного акту, хоч і податкові повідомлення-рішення приймались в січні 2015 року.

А тому, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» N 3674-VI від 08.07.2011 (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи, що ставка судового збору в даній справі складає 4872, 00 грн. (4 розміри мінімальної заробітної плати), а позивачем при поданні позовної заяви було сплачено 487, 20 грн., то підлягає стягненню з ДПІ в м.Івано-Франківську за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень в дохід державного бюджету України 4384,80 грн. (4872грн. - 487, 20 грн.) несплаченої частини судового збору. Сплачена позивачем при поданні позовної заяви частина судового збору в розмірі 487, 20 грн. присуджується йому у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № НОМЕР_3 від 16.01.2015 року в частині визначення ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 413 346,98грн. (чотириста тринадцять тисяч триста сорок шість гривень дев'яносто вісім копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № НОМЕР_4 від 16.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" по податку на додану вартість в загальному розмірі 387 739,50 грн. (триста вісімдесят сім тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень п'ятдесят копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № НОМЕР_5 від 16.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 428 841 грн. (чотириста двадцять вісім тисяч вісімсот сорок одна гривня).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № НОМЕР_1 від 06.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" по податку на додану вартість в загальному розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № НОМЕР_2 від 06.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 47 649 грн. (сорок сім тисяч шістсот сорок дев'ять гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39508514) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб"єкта владних повноважень в дохід державного бюджету несплачену частину судового збору в розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 14.11.2017.