Постанова

від 06.11.2017 по справі 826/13069/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2017 року 15:19 № 826/13069/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі Галаган І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Іріком Україна Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Іріком Україна з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №№0000121401, 0000131401, 0000141401 від 11.01.2017р.

Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що позивачем не було допущено порушень вимог законодавства при формуванні витрат виробництва та податкового кредиту, реальності укладених угод та їх виконання з боку контрагента позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні надав заперечення проти позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд встановив наступне.

Співробітниками ДФС у м. Києві (далі - відповідач) проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ІРІКОМ-УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 34541122) (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, за результатами якої 26 грудня 2016 року складено акт № 419/26-15-14-01-03/34541122 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем :

- пункту 44.1 та п. 44.2 ст. 44, підпункту 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 2.1., п. 2.2., п. 2.4., п. 2.7., п. 2.15. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року № 88, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , що потягло за собою заниження бази оподаткування на загальну суму 1216070 грн.;

- пункту 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що потягло за собою заниження суми податку на додану вартість на 243 214,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем були прийняті 11 січня 2017 року податкові повідомлення - рішення:

№0000121401, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з зі сплати 166027грн. податку на прибуток підприємств та застосовано 41507,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій ;

№ 0000131401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 293700грн.;

№0000141401, яким позивачу визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 243214грн. та застосовано 60803,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Порушення, встановлені перевіркою, полягали в наступному.

Так, перевіркою було встановлено, що TOB „ІРІКОМ-УКРАЇНА" мало фінансово - господарські взаємовідносини з TOB "CMC ЮНІОН КАМПАНГ" на підставі договору про надання послуг контент від 01.02.2016 № 16001-PN. На виконання умов даного договору складено податкові накладні та акти виконаних робіт. В акті перевірки зазначено, що підприємством не проводились калькулювання собівартості одиниці реалізованої продукції (послуги), що унеможливлює ідентифікацію придбаних у TOB "CMC ЮНІОН КАМПАНГ'" послуги з тими, до були реалізовані, а відповідно, відсутність їх зв'язку з господарською діяльністю. Також в акті перевірки зазначено, що станом на 26.12.2016 TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ (код 38092213) перебуває на податковому обліку в ДПІ в Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно реєстраційних документів станом на 35Л2.2-016 засновником TOB CMC ЮШОН КАМПАНІ є ОСОБА_1, директором є Ващенко Ганна Олександрівна, головним бухгалтером є Задорожний Олександр Іванович. Згідно відомостей наявних у АС Податковий Блок , значаться відомості щодо TOB CMC ЮНІОН КОМПАНІ , а саме: облікова картка №2077/8/26-58-21-03 від 04.10.2016 з заміткою - зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Солом'янському р-ні ОУ ГУ ДФС 29.09.2015 було відібрано пояснення у ОСОБА_1, згідно яких вона не має відношення до реєстрації підприємства.

Зазначене було кваліфіковане відповідачем як відображення господарської операції, яку не було реально вчинено, у зв'язку з чим первинні бухгалтерські документи є дефектними.

Судом встановлено, що 01.02.2016 між TOB ІРІКОМ-УКРАЇНА та TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ було укладено договір №16001-PN про надання контент-послуг на підставі якого позивачем було надано TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ у користування короткі 4-значні мобільні CMC номери мережі мобільного оператора ПрАТ МТС- УКРАЇНА .

Згідно актів виконан6их робіт №31/030001 від 31.03.2016, №30/040001 від 30.04.2016, які містяться в матеріалах справи, в період з 01.02.2016 по 30.09.2016, №31/050001 від 31.05.2016, №30/060001 від 30.06.2016, №25/070001 від 25.07.2016, №31/080001 від 31.08.2016, №30/090001 від 30.09.2016, ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ надала позивачу послуги.

01.02.2016 між ТОВ ІРІКОМ-УКРАЇНА та ТОВ CMC ЮНІОН КАМПАНІ був підписаний Договір №16002-PN про надання голосових контент- послуг, на підставі якого за період з 01.02.2016 по 30.09.2016 TOB CMC ЮНІОН КАМПАНІ надала TOB ІРІКОМ-УКРАЇНА контент-послуги, що підтверджується актами №31/030002 від 31.03.2016, №30/040002 від 30.04.2016, №31/050002 від 31.05.2016, №30/060002 від 30.06.2016, №25/070002 від 25.07.2016, №31/080002 від 31.08.2016, №30/090002 від 30.09.2016.

Матеріали справи містять копії виписаних та зареєстрованих податкових накладних, відповідачем не спростовується їх наявність та реєстрація.

Крім того, в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява ОСОБА_1, за змістом якої дана особа підтверджує обставину реєстрації підприємства.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В акті перевірки прямо зазначено про наявність у позивача податкових та видаткових накладних, їх надання до перевірки. В акті перевірки не зазначено про наявність претензій до змісту первинних бухгалтерських документів позивача.

Відсутні в акті перевірки і посилання на будь - які пояснення посадових осіб контрагента позивача, порушені кримінальні справи, вироки чи постанови судів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції; 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність контрагентів під час укладання та виконання договору.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір було укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог ст. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За ст. 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

За ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року по справі №826/13867/14; Ухвалах ВАСУ: від 16 липня 2014 р. К/800/16847/13; від 15 жовтня 2013 року К/800/11789/13; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12, від 16 жовтня 2013 р. К/800/45872/13, від 30 жовтня 2013 р. К-40444/10.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Іріком Україна задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві №№0000121401, 0000131401, 0000141401 від 11.01.2017 р.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 12078,78 грн. (дванадцять тисяч сімдесят вісім грн.78 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іріком Україна з Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян