Постанова

від 30.10.2017 по справі 826/8430/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2017 року 13:04 № 826/8430/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автопорт Київ до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Автопорт Київ (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо списання грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю Автопорт Київ (код ЄДРПОУ 34716718), сплачених за податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2015 р. № 0002872202 у розмірі 61 644,00 грн. на електронний рахунок адміністрування ПДВ;

- зобов'язання Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до зворотного боку картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Автопорт Київ (код ЄДРПОУ 34716718) по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів відомості про виключення операції від 04.07.2015 року про збільшення боргу за податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2015 р. № 0002872202 у розмірі 61 644,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем безпідставно внесено до Інтегрованої картки платника податків, (далі ІКПП), позивача податковий борг з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2015 року № 0002872202, оскільки грошові зобов'язання за вказаним повідомленням-рішенням сплачені позивачем із застосуванням процедури податкового компромісу 24.06.2015 року, проте кошти у розмірі 61 644 грн. обліковуються як податковий борг за станом на 2016 рік.

Відповідач проти позову заперечив та вказав, що сплачені кошти автоматично перераховані на електронний рахунок адміністрування ПДВ, оскільки податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 року внесено до системи ІКПП 04.07.2015 року.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Станом на 30.04.2016 р. відповідно до інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП) за ТОВ Автопорт Київ (код ЄДРПОУ 34716718) обліковується заборгованість по платежу 14060100 у сумі 72 335,75 грн.

Борг виник на підставі акту перевірки №2563/26-56-22-02-03/34716718 від 22.06.2015р. Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Автопорт Київ (код ЄДРПОУ 34716718) з питань викладених в рішенні про погодження процедури застосування податкового компромісу (далі - акт перевірки). За результатами перевірки позивачу виписано податкове повідомлення-рішення №0002872202 від 24.06.2015 на суму 61 643, 90 грн.

Відповідно до ІКПП позивачем кошти за вказаним податковим повідомленням-рішенням сплачені 24.06.2015р., проте податкове-повідомлення рішення №0002872202 від 24.06.2015 року внесено до бази ІКПП 04.07.2015 року.

Наслідком таких дій став облік надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ, що призвело до автоматичного перерахування коштів у розмірі 61 644 грн. на електронний рахунок адміністрування ПДВ товариства позивача.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.115 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно з п.п 14.1.182 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено ПДВ згідно повідомлення-рішення №0002872202 від 24.06.2015 на суму 61 643, 90 грн., а тому такі кошти не належать ні до надміру сплачених коштів, ні до помилково сплачених коштів, таким чином доводи відповідача щодо п. 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, судом сприймаються критично.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

З вищенаведених доказів вбачається своєчасна сплата позивачем сум ПДВ згідно процедури застосування податкового компромісу.

Суд наголошує, що несвоєчасне внесення податковим органом до електронної бази облікових відомостей платника не повинно мати наслідком обмеження прав такої особи-платника податку.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, суд виходить з наступного.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо списання грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю Автопорт Київ (код ЄДРПОУ 34716718), сплачених за податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2015 р. № 0002872202 у розмірі 61 644,00 грн. на електронний рахунок адміністрування ПДВ, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог внести до зворотного боку картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Автопорт Київ (код ЄДРПОУ 34716718) по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів відомості про виключення операції від 04.07.2015 року про збільшення боргу за податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2015 р. № 0002872202 у розмірі 61 644,00 грн., що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо списання грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю Автопорт Київ (код ЄДРПОУ 34716718), сплачених за податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2015 р. № 0002872202 у розмірі 61 644,00 грн. на електронний рахунок адміністрування ПДВ;

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до зворотного боку картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Автопорт Київ (код ЄДРПОУ 34716718) по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів відомості про виключення операції від 04.07.2015 року про збільшення боргу за податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2015 р. № 0002872202 у розмірі 61 644,00 грн.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автопорт Київ (код ЄДРПОУ 34716718) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39467012).

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко