Ухвала

від 15.11.2017 по справі 817/588/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Недашківська К.М,

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"15" листопада 2017 р. Справа № 817/588/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

представника позивача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" травня 2017 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельна фірма " Діброва - зв'язок" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельна фірма " Діброва - зв'язок" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2017 №0002031403, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 57876 грн. 00 коп., та №0002041403, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 64308 грн. 00 коп.

В позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Головного управління ДФС у Рівненській області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Скілур-Торг , оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар був використаний в межах господарської діяльності платника податків.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 04 квітня 2017 року №0002031403.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 04 квітня 2017 року №0002041403.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми Діброва-Зв'язок (код ЄДРПОУ 22563407) суму судового збору у розмірі 1832 (одна тисяча вісімсот тридцять дві) грн. 76 (сімдесят шість) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не мав правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом ТОВ Скілур-Торг через наявність наступних ознак неможливості факту поставки товару ТОВ Скілур-Торг позивачу: невідповідність придбаного та реалізованого товару; відсутність трудових ресурсів та основних засобів для ефективного ведення господарської діяльності; ТОВ Скілур-Торг здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та формування технічного податкового кредиту. Фіскальний орган зазначає, що сукупність вищенаведених ознак вказує на неможливість факту поставки товару ТОВ Скілур-Торг ; за результатами комплексного аналізу документального відображення господарських операцій ТОВ Скілур-Торг , формально складених але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростовується вищезазначеними доказами, реальність господарських операцій не підтверджено.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма Діброва-Зв'язок пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у місті Рівне (статті 63, 64 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України)); та зареєстрований за юридичною/податковою адресою: місто Рівне, вулиця Курчатова, будинок №18 А, офіс №302 (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

Встановлено, що на підставі направлення від 03.03.2017 №191/17-00-14-01 та наказу від 03.03.2017 №185, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників та перевірок з окремих питань управління аудиту Головного управління ДФС у Рівненській області Захарською Ю.В. проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми Діброва-Зв'язок з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Скілур-Торг за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Так, за результатами проведеної перевірки складено акт Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВТФ Діброва-Зв'язок , код ЄДРПОУ 22563407 з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Скілур-Торг код за ЄДРПОУ 39211359 за період з 01.01.2014 по 31.12.2017 від 21.03.2017 №126/17-00-14-01/22563407 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 6-17).

У вказаному Акті перевірки встановлено наступні порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі іменується - ПК України), а саме: позивачем завищено податковий кредит на суму у розмірі 51446 грн. 00 коп., в тому числі: за серпень 2014 року - 17500 грн. 00 коп., за вересень 2014 року - 29446 грн. 00 коп., за жовтень 2014 року - 4500 грн. 00 коп.; пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, а саме: позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік, на суму у розмірі 257229 грн. 00 коп., що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму у розмірі 46301 грн. 00 коп.

Так, зі змісту Акта перевірки вбачається, що підставою для проведення перевірки стала ухвала слідчого судді Рівненського міського суду про призначення по кримінальному провадженню №22015180000000067 від 10.09.2015 позапланової перевірки ТОВ ВТФ Діброва-Зв'язок , щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Скілург-Торг на період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області повідомлено, що кримінальну справу порушено за фактом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в також за фактом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 1 статті 209 Кримінального кодексу України.

В Акті перевірки зазначено, що громадянин ОСОБА_4, громадянин ОСОБА_5 та громадянин ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою, придбали та створили з метою прикриття незаконної діяльності ряд підконтрольних підприємств, в тому числі і ТОВ Скілур-Торг , від імені яких у період 2014-2015 років укладалися фіктивні угоди з іншими суб'єктами підприємницької діяльності реального сектору економіки щодо псевдо постачання товарів. В ході аналізу зареєстрованих податкових накладних ТОВ Скілур-Торг встановлено, що у Єдиному державному реєстрі податкових накладних в період 2014-2015 років зареєстровано податкові накладні по придбанню товарно-матеріальних цінностей та реалізації товарно-матеріальних цінностей, в яких номенклатури придбаних та реалізованих товарів різняться між собою, що дає підстави вважати про відображення в бухгалтерському та податковому обліку безтоварних господарських операцій. Так, згідно звітності з податку на додану вартість та даних бази Єдиний реєстр податкових накладних, зокрема, ТОВ Скілур-Торг встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару. Також у вказаних в Акті перевірки підприємств відсутні трудові ресурси та основні засоби для ефективного ведення господарської діяльності, за місцем реєстрації не знаходяться.

В ході перевірки встановлено, що позивач за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 мав взаєморозрахунки з ТОВ Скілур-Торг на суму у розмірі 257229 грн. 00 коп.

Також, в Акті перевірки вказано, що згідно отриманої інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Скілур-Торг по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 від 22.04.2014, та аналітичної системи співставлень встановлено наступну інформацію по ТОВ Скілур-Торг : Податкові накладні виписані підприємством-постачальником ТОВ Скілур-Торг підприємствам-покупцям не відповідають вимогам пункту 138.2, підпункту 139.1.9 ПК України .

Таким чином, фіскальним органом встановлено: невідповідність придбаного та реалізованого товару; відсутність трудових ресурсів та основних засобів для ефективного ведення господарської діяльності; ТОВ Скілур-Торг здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та формування технічного податкового кредиту.

Фіскальний орган зазначає, що сукупність вищенаведених ознак вказує на неможливість факту поставки товару ТОВ Скілур-Торг ; за результатами комплексного аналізу документального відображення господарських операцій ТОВ Скілур-Торг , формально складених але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростовується вищезазначеними доказами, реальність господарських операцій не підтверджено.

Таким чином, на переконання відповідача, позивачем документально оформлено формування активу за рахунок отримання будівельних робіт з джерела, яке не відповідає документально оформленому, з його легалізацією за рахунок використання документів контрагента ТОВ Скілур-Торг , що фактично не міг та не здійснював постачання товарів; укладені договори постачання не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять його предмет; фактично позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з купівлі товару у ТОВ Скілур-Торг , і складено видаткові накладні всупереч норм частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі іменується - Закон України №996-XIV) та підпунктів 2.1, 2.2 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 (далі іменується - Положення №88).

Перевіркою встановлено, що ТОВ Скілур-Торг товарів фактично не поставляло. Посадовою особою ТОВ Скілур-Торг - директором ОСОБА_5 в порушення вимог статті 9 Закону України №996-XIV та пункту 2.2 Положення №88, оформлені завідомо недостовірні документи: видаткові та податкові накладні на господарську операцію з поставки товару ТОВ ВТФ Доброва-Зв'язок , оскільки на момент поставки товару був відсутній сам актив.

Відтак, фіскальний орган дійшов висновку, що позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по безтоварним операціям з ТОВ Скілур-Торг , оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товари відбувалося без фактичного їх отримання та переходу права власності на них.

В подальшому, платником податків сформовано письмові заперечення на висновки Акту перевірки від 23.03.2017, відповідно до яких останній просив фіскальний орган прийняти до розгляду надані пояснення (а.с. 107-111).

За результатами розгляду письмових заперечень на Акт перевірки, фіскальним органом надано відповідь від 03.04.2017 про відсутність належних підстав та аргументів для спростування висновків Акту перевірки (а.с. 112-115).

Судом встановлено, що на підставі Акта перевірки фіскальним органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.04.2017: №0002031403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 57876 грн. 00 коп., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 46301 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11575 грн. 00 коп.; та №0002041403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 64308 грн. 00 коп., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 51446 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12862 грн. 00 коп. (а.с. 18, 19).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельна фірма " Діброва - зв'язок" звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факти здійснення позивачем господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, понесенням витрат на придбання товару. А відтак, віднесення платником податків сум ПДВ до податкового кредиту у звідному (податковому) періоді є правомірним та обґрунтованим. Крім того, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість здійснено на підставі даних про господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним. Отже, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області податкові повідомлення-рішення від 04.04.2017 №0002031403 та №0002041403 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Так, за приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу вимог ст. 1 Закону України №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відтак, від вірно вказав, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України №996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Як визначено пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних норм слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. Беручи до уваги норми статті 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, слід дійти однозначного висновку про відсутність у посадових осіб податкових органів як підстав, так і повноважень щодо визначення угод нікчемними під час проведення перевірок та прийняття відповідних рішень. Проте, це не виключає можливості їх звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним з підстав, наведених у статті 228 ЦК України, та застосування наведених у ній наслідків.

Як встановлено судом та відображено в Акті перевірки, що між позивачем та контрагентом ТОВ Скілур-Торг укладено усний договір купівлі-продажу товару - кабелю.

На виконання умов даного договору між сторонами правочину оформлено видаткові накладні: від 05.08.2014 №32 на суму 52500 грн. 00 коп., від 06.08.2014 №40 на суму 52500 грн. 00 коп., від 09.09.2014 №98 на суму 43962 грн. 31 коп., від 10.09.2014 №99 на суму 43962 грн. 31 коп., від 11.09.2014 №100 на суму 43962 грн. 31 коп., від 12.09.2014 №101 на суму 44892 грн. 14 коп., від 06.10.2014 №125 на суму 27000 грн. 00 коп. (а.с. 35-41).

Представник позивача у судовому засіданні вказав, що придбаний товар був поставлений за рахунок постачальника самостійно на адресу позивача, та отриманий уповноваженою особою по довіреностях: від 05.08.2014 №74, від 04.09.2014 №84, від 06.10.2014 №88 (а.с. 42-44).

Встановлено, що між сторонами правочину оформлені податкові накладні, які досліджені фіскальним органом під час проведення перевірки та відображені в Акті перевірки: від 05.08.2014 №4 на суму 52500 грн. 00 коп., ПДВ - 8750 грн. 00 коп.; від 06.08.2014 №9 на суму 52500 грн. 00 коп., ПДВ - 8750 грн. 00 коп.; від 09.09.2014 №36 на суму 43962 грн. 31 коп., ПДВ - 7327 грн. 05 коп.; від 10.09.2014 №37 на суму 43962 грн. 31 коп., ПДВ - 7327 грн. 05 коп.; від 11.09.2014 №38 на суму 43962 грн. 31 коп., ПДВ - 7327 грн. 05 коп.; від 12.09.2014 №39 на суму 44892 грн. 14 коп., ПДВ - 7482 грн. 02 коп.; від 06.10.2014 №13 на суму 27000 грн. 00 коп., ПДВ - 4500 грн. 00 коп. (а.с. 45-51).

В силу положень пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: a) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Також, відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що надані до перевірки податкові накладні відповідають вимогам, встановленим вище вказаними нормами законодавства, та були належним чином зареєстровані у реєстрі.

Так, вказані у податкових накладних суми податку на додану вартість відображені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість (а.с. 52-69).

Оплата товару була здійснена позивачем відповідно до платіжних доручень: від 05.08.2014 №183 на суму 105000 грн. 00 коп., від 12.09.2014 №203 на суму 176674 грн. 80 коп., від 06.10.2014 №237 на суму 27000 грн. 00 коп. (а.с. 70-72).

Судом також встановлено, що вказаний товар був використаний позивачем у власній господарський діяльності.

Також, встановлено, що між позивачем та Представництвом ОАО Євроазіатська будівельна корпорація Євраскон укладено договір від 26.04.2014 №23/04, предметом якого було проектування та перенесення комунікацій зв'язку і ліній електропередач на автомобільній дорозі М07 Київ - Ковель - Ягодин (а.с. 73).

В подальшому, на виконання умов даного договору між сторонами оформлені: Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2015 року, де зазначено про використання товару - кабелю електропередач; Акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року (а.с. 80-85).

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком укладено договір субпідряду від 03.02.2014 №ДСА/Р/П/С/3-948 на виконання капітального ремонту автомобільної дороги М05 Київ - Одеса щодо перевлаштування електромереж (а.с. 86).

На виконання умов даного договору між сторонами правочину оформлені наступні документи: Договірна ціна; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2015 року; Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року (а.с. 99-106).

У вказаних вище документах окрім зазначення виду виконаних робіт також вказано товар, який використаний при їх виконанні - кабель.

У судовому засіданні представник фіскального органу вказав, що він не заперечує проти факту наявності у позивача даного товару та використання його у власній господарській діяльності. Проте, фіскальний орган стверджує, що такий товар не міг бути поставлений позивачу від контрагента ТОВ Скілур-Торг , оскільки останній не має трудових ресурсів, основних засобів для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено пунктом 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні у матеріалах справи первинні документи (статті 1, 9 Закону України №996-XIV; пункт 2.1 Положення №88), визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій (стаття 1 Закону України №996-XIV; абзац 2 пункту 2.1 Положення №88) між позивачем та його контрагентом - ТОВ Скілур-Торг , в межах господарської діяльності позивача (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, абзац 2 пункту 2.1 Положення №88).

В силу вимог пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 139.1 статті 139 ПК України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Крім того, відповідно до пункту 140.5 статті 140 ПК України, встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, понесенням витрат на придбання товару. А відтак, віднесення платником податків сум ПДВ до податкового кредиту у звідному (податковому) періоді є правомірним та обґрунтованим. Також, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість здійснено на підставі даних про господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним.

Суд не бере до уваги посилання в Акті перевірки відповідача на акт від 22.04.2015 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Скілур-Торг , як на підставу для висновків про безтоварність господарських операцій з позивачем, оскільки такий акт фіксує лише факт неможливості проведення перевірки. Зустрічна звірка не є перевіркою на підставі якої податковий орган може здійснити донарахування податків. Більш того, така зустрічна звірка не була проведена, а тому акт про неможливість її проведення не може містити взагалі будь-який аналіз фінансово-господарських взаємовідносин контрагента з постачальниками чи покупцями, а лише фіксує сам факт неможливості проведення звірки.

Таким чином, ґрунтування податковим органом своїх доводів на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента свідчить про те, що такі висновки зроблені відповідачем передчасно і здебільшого є припущеннями.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Також, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З даного приводу суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності полягає в тому, що якщо контрагент платника податків не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи неналежним чином веде податковий чи бухгалтерський облік, то це не може бути підставою для настання негативних наслідків для самого платника податків.

Суд не бере до уваги посилання фіскального органу на те, що відносно контрагента позивача порушено кримінальне провадження №22015180000000067, а відтак здійснені господарські операції є нереальними, оскільки на момент розгляду справи по даному провадженню відсутній обвинувальний акт або ж рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з вимогами чинного законодавства, на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента, своєчасність та повноту сплати ним податків, тощо. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд вірно зазначив, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права. Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, при вирішенні спорів з податковими органами застосуванню підлягають висновки рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії.

Також, у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Як зазначено в статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог частини 1 статті 94 КАС України, судом правомірно здійснено розподіл судових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. У доводах апеляційної скарги відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування постанови, а наведені доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" травня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" листопада 2017 р.