Рішення

від 03.11.2017 по справі 910/13544/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2017Справа №910/13544/17

за позовом Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та

Державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мега-Мет"

про стягнення 791822 грн. 67 коп.

Суддя Отрош І.М.

Прокурор: Немерський О.Д. - представник на підставі посвідчення № 047229 від 20.06.2017;

Представники сторін:

від позивача 1: Калініченко Б.І. - представник за довіреністю № д-2735/2017 від 27.09.2017;

від позивача 2: Цірюк В.В. - представник за довіреністю № 2152 від 21.09.2017

від відповідача: Стрельченко І.П. - представник за довіреністю № 23/06/-ПС від 23.06.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мега-Мет" про стягнення 791822 грн. 67 коп.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого за договором №61/1481 від 26.05.2016 товару, обсяг якого визначений видатковими накладними №78 від 26.05.2016, №79 від 31.05.2016, №82 від 16.06.2016, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 791822,67 грн., яку прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13544/17 та справу призначено до розгляду на 29.09.2017.

27.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та пояснення, згідно з якими зазначено, що відповідачем було направлено позивачу заяву про припинення зобов'язання шляхом зарахування однорідних вимог від 01.08.2017 №0108/СЗ, відповідно до якої відповідачем заявлено про зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли за договором №61/1481 від 26.05.2016 товару, обсяг якого визначений видатковими накладними №78 від 26.05.2016, №79 від 31.05.2016, №82 від 16.06.2016 на суму 791822,67 грн., та вимог, які виникли за договором №61/1475 за актами виконаних робіт від 26.05.2016 та від 16.06.2016 на суму 791822,67 грн.

29.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача 1 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення, згідно з якими зазначено, що сторонами за договором підряду №61/1475 - позивачем 2 та відповідачем погоджено, що розрахунок за роботи буде проведено у натуральній формі.

Судове засідання, призначене на 29.09.2017 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 розгляд справи №910/13544/17 призначено на 17.10.2017.

05.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача 2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача 2 надав пояснення, що правильним найменуванням юридичної особи позивача 2 є Державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод".

У судовому засіданні 17.10.2017 оголошено перерву до 03.11.2017.

03.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача 1 надійшли письмові пояснення, згідно з якими зазначено, що сторонами за договором підряду №61/1475 - позивачем 2 та відповідачем погоджено, що розрахунок за роботи буде проведено у натуральній формі.

Представник позивача 2 у судовому засіданні подав заперечення на відзив відповідача, згідно з якими зазначив, що сторонами за договором підряду №61/1475 - позивачем 2 та відповідачем погоджено, що розрахунок за роботи буде проведено у натуральній формі, а тому заява відповідача про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не містить обов'язкової умови - їх однорідності.

03.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав необхідності додаткового часу для подання доказів та пояснень.

У судове засідання 03.11.2017 з'явились прокурор, представники позивачів та відповідача. Прокурор, представники позивачів підтримали позов, представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у поясненнях.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні з огляду на таке.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Так, представник відповідача не зазначив конкретно, які докази додатково потрібні для доведення його правової позиції по суті спору, а тому, з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, враховуючи, що суд неодноразово відкладав розгляд справи, у зв'язку з необґрунтованістю клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 03.11.2017.

Судом встановлено, що станом на 03.11.2017 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 14313240 містяться відомості щодо найменування юридичної особи відповідача - Державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод".

Відповідно до частини 1 пункту 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт зміни найменування юридичної особи відповідача з Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" на Державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод".

У судовому засіданні 03.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.05.2016 між Державним підприємством "Суднобудівний завод ім. 61 комунара", найменування якого змінено на Державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод" (позивач 2, продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мега-Мет" (відповідач, покупець) укладено договір №61/1481 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати покупцеві, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар, номенклатура і ціна якого вказується у специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що оплата за товар здійснюється у національній валюті України.

Оплата товару здійснюється при 100% передоплаті протягом 3 банківських днів згідно з виставленим рахунком. Платіжні реквізити, вказані у рахунку, вважати пріоритетними (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється на умова самовивозу зі складу ДП "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" автотранспортом покупця не пізніше 5 робочих днів після оплати.

Відповідно до п. 8.1. Договору, останній вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2017.

Судом встановлено, що сторонами Договору погоджено специфікацію №1 та специфікацію №2 як додаток №1 та додаток №2 до договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору №61/1481 від 26.05.2016, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем було виставлено рахунок-фактуру №61-0000134 від 25.05.2016 на суму 576016,51 грн. та рахунок-фактуру №61-0000172 від 14.06.2016 на суму 215806,16 грн. (копії рахунків-фактур долучені до позову).

Судом встановлено, що на виконання умов договору №61/1481 від 26.05.2016 позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 791822,71 грн., що підтверджується видатковими накладними №78 від 26.05.2016 на суму 474033,74 грн., №79 від 31.05.2016 на суму 101982,80 грн., №82 від 16.06.2017 на суму 215806,17 грн., які підписані представниками сторін, в тому числі, представником відповідача за довіреністю - директором Бузановим Іллею Григоровичем за довіреністю №2 від 26.05.2016 та №17/06 від 16.06.2016 (копії видаткових накладних та довіреностей долучені до позову).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про невиконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого за договором №61/1481 від 26.05.2016 товару, обсяг якого визначений видатковими накладними №78 від 26.05.2016, №79 від 31.05.2016, №82 від 16.06.2016, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 791822,67 грн., яку прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 2.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З положень ст. 1-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; Державний концерн "Укроборонпром".

Статтею 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" визначено, що Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства, на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" концерн здійснює регулювання, контроль та координацію діяльності учасників концерну, а також виконує інші функції з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром"" Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" включено до складу Концерну.

Судом також взято до уваги положення ч.1 п.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру відповідно до якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурор у позовній заяві належним чином вказав - у чому саме полягає порушення державних інтересів у даній справі та вірно визначив орган державної влади, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 01.03.2016 у справі №910/18774/15 та від 02.03.2017 у справі №916/2215/16.

Як встановлено судом, відповідно до п. 2.1. договору №61/1481 від 26.05.2016 оплата товару здійснюється при 100% передоплаті протягом 3 банківських днів згідно з виставленим рахунком. Платіжні реквізити, вказані у рахунку, вважати пріоритетними.

Як встановлено судом, позивачем було виставлено рахунок-фактуру №61-0000134 від 25.05.2016 на суму 576016,51 грн. та рахунок-фактуру №61-0000172 від 14.06.2016 на суму 215806,16 грн. (копії рахунків-фактур долучені до позову).

Як встановлено судом, згідно з п. 3.1. договору №61/1481 від 26.05.2016 поставка товару здійснюється на умова самовивозу зі складу ДП "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" автотранспортом покупця не пізніше 5 робочих днів після оплати.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №61/1481 від 26.05.2016 позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 791822,71 грн., що підтверджується видатковими накладними №78 від 26.05.2016 на суму 474033,74 грн., №79 від 31.05.2016 на суму 101982,80 грн., №82 від 16.06.2017 на суму 215806,17 грн., які підписані представниками сторін, в тому числі, представником відповідача за довіреністю - директором Бузановим Іллею Григоровичем за довіреністю №2 від 26.05.2016 та №17/06 від 16.06.2016 (копії видаткових накладних та довіреностей долучені до позову).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, станом на дату звернення позивачем до суду та розгляду спору судом, відповідачем не сплачено вартість поставленого йому на підставі договору №61/1481 від 26.05.2016 товару на загальну суму 791822,71 грн. за видатковими накладними №78 від 26.05.2016 на суму 474033,74 грн., №79 від 31.05.2016 на суму 101982,80 грн., №82 від 16.06.2017 на суму 215806,17 грн., доказів протилежного, а саме доказів сплати вказаної суми коштів сторонами не надано.

Так, в обґрунтування відсутності підстав для сплати заборгованості за договором №61/1481 від 26.05.2016 (видаткові накладні №78 від 26.05.2016 на суму 474033,74 грн., №79 від 31.05.2016 на суму 101982,80 грн., №82 від 16.06.2017 на суму 215806,17 грн.) у розмірі 791822,71 грн., відповідач вказував, що відповідачем було направлено позивачу заяву про припинення зобов'язання шляхом зарахування однорідних вимог від 01.08.2017 №0108/СЗ, відповідно до якої відповідачем заявлено про зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли за договором №61/1481 від 26.05.2016 товару, обсяг якого визначений видатковими накладними №78 від 26.05.2016, №79 від 31.05.2016, №82 від 16.06.2016 на суму 791822,67 грн., та вимог, які виникли за договором №61/1475 від 18.05.2016 за актами виконаних робіт від 26.05.2016 та від 16.06.2016 на суму 791822,67 грн.

Так, судом встановлено, що відповідачем було направлено позивачу заяву про припинення зобов'язання шляхом зарахування однорідних вимог від 01.08.2017 №0108/СЗ, відповідно до якої відповідачем заявлено про зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли за договором №61/1481 від 26.05.2016 товару, обсяг якого визначений видатковими накладними №78 від 26.05.2016, №79 від 31.05.2016, №82 від 16.06.2016 на суму 791822,67 грн., та вимог, які виникли за договором №61/1475 від 18.05.2016 за актами виконаних робіт від 26.05.2016 та від 16.06.2016 на суму 791822,67 грн.

Як вбачається з поданих 29.09.2017 позивачем 1 документів, 15.05.2016 між Державним підприємством "Суднобудівний завод ім. 61 комунара", найменування якого змінено на Державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мега-Мет" (підрядник) укладено договір підряду №61/1475, предметом якого є виконання підрядником на свій ризик, власними силами, з використанням власних технічних засобів і технічних засобів замовника, наступних робіт: в місцях, визначених замовником, провести водолазне обслідування на предмет виявлення і підйому лому металів та інших закуплених предметів, виконати гідромеханізовані, підйомні роботи з вилучення з дна акваторії замовника лому металів, інших затоплених предметів, виконати остропку лому металів та інших затоплених предметів для забезпечення їх підйому з дна акваторії.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що вартість робіт по договору складає 40% ваги лому і відходів металів, піднятих підрядником з дна акваторії замовника в процесі проведення робіт за договором.

За змістом ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

При цьому однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань. Крім того, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Аналогічних висновків дійшов Вищий Господарський суд України у постанові від 11.04.2016 у справі N 926/985/15.

За наведених обставин, оскільки сторони встановили, що розрахунок за договором підряду проводитиметься у натуральній формі, відсутня обов'язкова умова для зарахування зустрічних вимог сторін в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України - їх однорідність, яка випливає з їх юридичної природи і матеріального змісту, відтак у суду відсутні підстави приймати доводи відповідача щодо припинення спірного у даному спорі зобов'язання на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мега-Мет" за договором №61/1481 від 26.05.2016 (видаткові накладні №78 від 26.05.2016 на суму 474033,74 грн., №79 від 31.05.2016 на суму 101982,80 грн., №82 від 16.06.2017 на суму 215806,17 грн.) у розмірі 791822,71 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мега-Мет" про стягнення 791822 грн. 67 коп. підлягає задоволенню.

Судовий збір, сплачений Військовою прокуратурою Південного регіону України за подання даного позову, в силу приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мега-Мет" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф.1; ідентифікаційний код: 32862111) на користь Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38; ідентифікаційний код: 14313240) основний борг у розмірі 791822 (сімсот дев'яносто одна тисяча вісімсот двадцять дві) грн. 67 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мега-Мет" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф.1; ідентифікаційний код: 32862111) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11; ідентифікаційний код: 38296363) судовий збір у розмірі 11877 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 34 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 16.11.2017

Суддя І.М. Отрош