Рішення

від 15.11.2017 по справі 910/16139/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017Справа №910/16139/17

За позовом Публічного акціонерного товариства КЛАСИКБАНК

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно будівельна компанія Оптіма-Проект

про стягнення 1 988 477,39 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Большешапова Ю.О. - представник за довіреністю № 021020 від 02.10.17р.

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 15.11.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства КЛАСИКБАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно будівельна компанія Оптіма-Проект про стягнення 1 988 477,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно будівельна компанія Оптіма-Проект умов договору про кредитної лінії № 93035 від 31.08.2011, що зумовило виникнення заборгованості у розмірі 1 988 477,39 грн, з яких 951 215,65 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 882 499,59 грн - прострочена заборгованість по процентам; 117 523,73 грн - пеня за прострочення повернення кредиту та 37 238,43 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16139/17 за даною позовною заявою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 25.10.2017.

У судовому засіданні 25.10.17 представник позивача надав суду клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 951 215,65 грн - простроченої заборгованості по кредиту; 898 136,01 грн - простроченої заборгованості по процентам; 117 523,73 грн - пені за прострочення повернення кредиту та 37 238,43 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Судом досліджено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та встановлено, що заява подана із дотриманням вимог ст. 22 ГПК України а тому прийнято судом

Ухвалою суду від 25.10.2017 прийняти заяву Публічного акціонерного товариства КЛАСИКБАНК про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, розгляд справи відкладено до 15.11.2017.

У судове засідання 15.11.2017 з'явився представник позивача, вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог а також заявив клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Відповідач в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

31 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством КЛАСИКБАНК (надалі - позивач/ банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно будівельна компанія Оптіма-Проект (надалі - відповідач/позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 93035 (надалі - договір), відповідно до умов якого (п.1) банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді безвідкличної відновлювальної кредитної лінії (надалі - кредитна лінія) , в розмірі, на строк та на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитно та комісії за користування ним.

У п. 1.2. договору сторони визначили розмір кредитної лінії: 1 600 000,00 грн (ліміт кредитної лінії).

Строк користування позичальником кредитною лінією з 21серпня 2011 року по 20 грудня 2011 року (включно) (п. 1.3. договору).

Позичальник сплачує банку плату за користування кредитною лінією у розмірі 20 % річних (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору надання коштів в рахунок кредитної лінії по цьому договору здійснюється банком в межах ліміту кредитної лінії окремими сумами (надалі - транш) із дотриманням умов п.п. 1.6., 2.1., 2.2., 3.3., 3.4. і розділу 7 цього договору. Умовою надання траншу є своєчасно сплата позичальником у повному обсязі всіх платежів, передбачених цим договором.

Цільове призначення кредитної лінії - купівля основних засобів та повернення обігових коштів (п. 1.6. договору).

Відповідно до п. 2.1 максимальний ліміт заборгованості по овердрафту

Згідно з п. 3.3. договору кошти в межах ліміту кредитної лінії надаються в національній валюті України - гривні у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника з наступною оплатою та/або шляхом оплати безпосередньо з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника за реквізитами наданих позичальником контрактів (договорів, угод, актів і т.п.).

Проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком щоденно виходячи з фактичної кількості днів у році та фактичної кількості днів у місяці, та сплачується позичальником щомісячно до 30 числа (включно) місяця, в якому вони були нараховані, а також у день настання кінцевого терміну повернення основного боргу.

Як вбачається із матеріалів справи додатковою угодою № 2 від 20.12.2011 сторони виклали п. 1.3. договору в новій редакції встановивши строк користування кредитною лінією по 30.08.2012 (включно).

Додатковою угодою № 3 від 30.08.2012 сторонами внесено зміни до п. 1.3. договору та продовжено строк користування кредитною лінією по 29.12.2012 (включно), а також внесено зміни до п. 5.1. договору, яким затверджено графік погашення заборгованості за кредитною лінією.

Додатковою угодою № 4 від 27.12.202 внесено зміни до п. 1.3. договору та продовжено строк користування кредитною лінією по 26.12.2013 (включно), а також внесено зміни до п. 5.1. договору, яким затверджено графік погашення заборгованості за кредитною лінією.

За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання ат надано кредитні кошти відповідач на умовах визначених договором, проте відповідачем так і не повернуто кредитні кошти та не сплачено проценти за їх користування.

Отже, пір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Сторони в Договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та надання кредиту (меморіальні ордери та виписки з ОДБ Scrooge по особовому рахунку за період з 31.08.2011 по 30.09.2017), існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 951 215,65 грн. та прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 898 136,01 грн.

Банк, у випадках передбачених п.8.2 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредитних коштів, процентів, а позичальник зобов'язаний виконати у повному обсязі зобов'язання протягом 10 календарних днів з моменту надіслання вимоги банком.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З вимогою № 1671/01104 від 14.08.2013 позивач звернувся до відповідача щодо достроково сплатити наявну заборгованість, яка була отримана відповідачем 19.80.2013.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п. 8.2. договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами станом на момент звернення позивача з даним позовом настав

Оскільки відповідач отримав відповідні кредитні кошти, однак у встановлений строк їх не повернув, порушив зобов'язання зі сплати процентів, та відповіді на направлену банком вимогу не надав, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 951 215,65 грн. та прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 898 136,01 грн, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України ).

У п. 6.1. договору визначено, що у випадку несвоєчасного погашення основного боргу, процентів, та інших платежів, які належать до сплати відповідно до умов цього договору, банк має право стягнути (утримувати) з позичальника незалежно від наявності вини останнього у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені припиняється через рік від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата пені не звільняє позичальника від належного виконання зобов'язання за цим договором.

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України ).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Дії відповідача щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за договором є порушенням вимог Договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені за несвоєчасну повернення кредиту та процентів за користування кредиту, наведені у розрахунку, господарський суд встановив, що проведені позивачем нарахування 117 523,73 грн - пені за прострочення повернення кредиту та 37 238,43 грн - пені за прострочення сплати процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 41 876,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 637 від 05.09.2017.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

25.10.2017 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, ціна позову зазначена позивачем у заяві складає 2 004 113,82 грн.

У судовому засіданні позивачем подано заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 11 814,44 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, враховуючи, що сума судового збору, яка підлягає сплаті позивачем за подання позовної заяви про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2 004 113,82 (в редакції заяви про збільшення позовних вимог) становить 30 061,71 грн ., беручи до уваги подане позивачем клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору, суд дійшов висновку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернути Публічному акціонерному товариству КЛАСИКБАНК з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 814,44 грн сплачений на підставі платіжного доручення № 637 від 05.09.2017.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75 , 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно будівельна компанія Оптіма-Проект (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 28; ідентифікаційний код 35726561) на користь Публічного акціонерного товариства КЛАСИКБАНК (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд 62, нежитлове приміщення, 17; ідентифікаційний код 23926846) 951 215 (дев'ятсот п'ятдесят одна тисяча двісті п'ятнадцять) грн 65 коп. - простроченої заборгованості по кредиту; 898 136 (вісімсот дев'яносто вісім тисяч сто тридцять шість) грн 01 коп. - простроченої заборгованість по процентам; 117 523 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять три) грн 73 коп. - пені за прострочення повернення кредиту; 37 238 (тридцять сім тисяч двісті тридцять вісім) грн 43 коп. - пеня за прострочення сплати процентів та витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 061 (тридцять тисяч шістдесят одна) грн 71 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 814 (одинадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 44 коп. на користь Публічного акціонерного товариства КЛАСИКБАНК (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд 62, нежитлове приміщення, 17; ідентифікаційний код 23926846), що був сплачений згідно платіжного доручення № 637 від 05.09.2017 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.