Рішення

від 09.10.2017 по справі 911/4099/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа № 911/4099/16

за позовом приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рось" , Таращанський район Київська область,

до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" , Таращанський район Київська область,

про стягнення 74 034,92 грн. збитків

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.07.2017;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне-орендне сільськогосподарське підприємство "Рось" (далі по тексту - позивач, ПОСП "Рось") звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 14.11.2016 №14/11-3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (далі по тексту - відповідач, СТОВ "Дружба") про стягнення 74 034,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2009 між ОСОБА_2 та СТОВ "Дружба" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,2771 га, а також між ОСОБА_3 та СТОВ "Дружба" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,9113 га, договори укладено терміном на 5 років з моменту державної реєстрації.

В подальшому, 12.02.2014 між ПОСП "Рось" (інвестор) та СТОВ "Дружба" (землекористувач) було укладено інвестиційний договір №0001 з метою сільськогосподарського обробітку зазначених земельних угідь, за яким інвестор, здійснюючи обробіток земель, використовує власну техніку, посівний матеріал, добрива та засоби захисту рослин, залучає роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності третіх осіб тощо, а землекористувач гарантує збереження протягом дії договору речових прав на земельні ділянки, повно та своєчасно сплачує плату за землю тощо. Зокрема землекористувач зобов'язався негайно, протягом однієї доби письмово попередити інвестора про обставини, що можуть ускладнити або унеможливити виконання договору, негайно повідомляти інвестора про ініціювання третіми особами припинення прав землекористувача на земельні ділянки.

Позивач твердить, що 01.05.2015 йому стало відомо, що ОСОБА_2 (орендодавець 1) та ОСОБА_3П.(орендодавець 2) здійснено посіви сої на біологічні активи позивача - посів кукурудзи, які були засіяні ним 30.04.2015, внаслідок чого посів кукурудзи було серйозно пошкоджено.

ПОСП "Рось" зверталося до Таращанського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування збитків (25335,26 грн. з ОСОБА_3 та 11 682,20 грн. з ОСОБА_2А.), які по суті є фактичними витратами позивача на проведення польових робіт на спірних земельних ділянках. Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 25.05.2016 у справі № 379/205/16-ц позивачу у стягненні збитків було відмовлено.

Судом було встановлено, що у зв'язку із закінченням строку договорів оренди пропозицій від орендаря СТОВ "Дружба" до орендодавців про продовження строку договорів оренди не надходило, разом із тим орендодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомили орендаря СТОВ "Дружба" про відсутність наміру продовжувати договірні орендні відносини та про свій намір обробляти належні їм земельні ділянки самостійно.

Суд встановив, що після закінчення строку дії договорів оренди, тобто з 22.02.2015, земельні ділянки не перебували у користуванні СТОВ "Дружба", а використовувались власниками самостійно. Зокрема 27.04.2015 на земельних ділянках було здійснено посів сої (дискування ріллі та посів сої) про що було складено відповідні Акти виконаних робіт від 27.04.2015.

Позивач твердить, що відповідач не забезпечив належних йому речових прав на земельні ділянки орендодавців, не поновивши договори оренди земельних ділянок із ними на новий строк, а також не попередив позивача про припинення прав на землю. Враховуючи наведене, на думку позивача, з відповідача підлягає до стягнення 37 017,46 грн. збитків, які складаються з суми фактичних витрат позивача на проведення польових робіт та обробіток земельних ділянок площею 2,1173 га кадастровий номер 3224487200:03:010:0038 та площею 4,9113 га кадастровий номер 3224487200:03:010:0012.

Визначаючи розмір збитків, позивач посилається на залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, а також на Акт попереднього визначення можливих збитків, заподіяних землекористувачу власниками земельних ділянок у зв'язку із проведенням польових робіт від 25.09.2015, складений комісією Таращанської РДА на підставі постанови КМУ №284 від 19.04.1993р. "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

Позивач твердить, що розмір збитків становить 37 017,46 грн. та розрахований наступним чином: 423грн/ 1га - затрати на підготовку ґрунту під посів кукурудзи на один гектар, 1297,1 грн./ 1га - затрати на внесення гербіцидів на посівах кукурудзи, 2452,55грн/ 1 га - затрати на посів кукурудзи на один гектар; 767,84 грн./ 1 га затрати на внесення мінеральних добрив на один гектар, 150,75грн/ 1га - інші затрати, 426,26 грн. / 1га - затрати на паливо для проведення комплексу польових робіт.

Крім того, позивач твердить, що в силу пункту 5.3 Інвестиційного договору з відповідача на користь позивача належить до стягнення штраф у розмірі суми втрат, за кожен випадок порушення, а саме в сумі 37 017,46 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2016 позовну заяву ПОСП "Рось" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4099/16 та призначено справу до розгляду на 16.01.2017.

16.01.2017 від СТОВ "Дружба" до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву від 16.01.2017, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ПОСП "Рось" про стягнення 74 034,92 грн. повністю. Відповідач твердить, що позивач не доводить належними та допустимими доказами неналежне виконання з боку відповідача інвестиційного договору №001 від 12.02.2014, завдання ним збитків, їхній розмір та причинно-наслідковий зв'язок з порушенням відповідачем умов договору. Вказує, що для з'ясування питання наявності та розміру збитків, які завдані позивачу, необхідні спеціальні знання та зазначає, що відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснень питань, що виникають при вирішенні господарського суду і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Крім того, відповідач твердить, що позивач здійснив посів кукурудзи (30.04.2015) на спірних земельних ділянках, які 27.04.2015 вже були засіяні соєю їх власниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто зазначені втрати позивач зазнав з власної вини.

В судовому засіданні 16.01.2017 в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 30.01.2017, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

27.01.2017 від представника СТОВ "Дружба" до господарського суду Київської області надійшов лист від 27.01.2017, в якому відповідач надає суду свої пропозиції щодо кола питань, які можуть бути поставлені перед експертом у разі призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою суду від 30.01.2017 у справі №911/4099/16 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, На вирішення експертів поставити наступні питання:

1) який документально підтверджений розмір витрат приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рось" (ідентифікаційний код 30229860) на здійснення в 2015 році посівів кукурудзи на земельних ділянках кадастровий номер 3224487200:03:010:0038 площею 2,1173 га та кадастровий номер 3224487200:03:010:0012 площею 4,9113 га ?

2) який розмір збитків приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рось" (ідентифікаційний код 30229860) в результаті неодержання в 2015 році врожаю кукурудзи на земельних ділянках кадастровий номер 3224487200:03:010:0038 площею 2,1173 га та кадастровий номер 3224487200:03:010:0012 площею 4,9113 га (в цінах на момент подання позову)?

Ухвалою суду від 30.01.2017 провадження у справі №911/4099/16 зупинено.

20.03.2017 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України до господарського суду Київської області надійшло клопотання від 06.03.2017 №4103/17-45 про оплату експертизи та клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 24.03.2017 провадження у справі №911/4099/16 поновлено, розгляд клопотання експертної установи призначено на 04.04.2017.

Ухвалою суду від 04.04.2017 розгляд клопотання експертної установи відкладено на 14.04.2017.

14.04.2017 від позивача до господарського суду Київської області надійшло клопотання, в якому приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Рось" просить суд доручити призначену по справі №911/4099/16 судову економічну експертизу товариству з обмеженою відповідальністю "Український центр судових експертиз".

14.04.2017 від приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рось" до господарського суду Київської області надійшло клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.04.2017 розгляд справи відкладено на 03.05.2017.

03.05.2017 від приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рось" до господарського суду Київської області надійшло доповнення до клопотання, в якому позивач просить суд доручити призначену на справі №911/4099/16 судову економічну експертизу судовому експерту ОСОБА_4.

Ухвалою господарського суду від 03.05.2017 клопотання судового експерта ОСОБА_5 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи, та клопотання заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_6 від 06.03.2017 № 4103/17-45 про забезпечення попередньої оплати експертизи залишено без задоволення. Проведення судової економічної експертизи у справі № 911/4099/16, призначеної ухвалою суду від 30.01.2017, доручено судовому експерту ТОВ "Український центр судових експертиз" ОСОБА_4.

06.06.2017 до господарського суду від судового експерта ОСОБА_4 надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи.

Ухвалою господарського суд Київської області від 08.06.2017 провадження у справі №911/4099/16 поновлено та призначено розгляд клопотання судового експерта в судовому засіданні на 10.07.2017.

10.07.2017 від позивача до господарського суду Київської області надійшло клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 10.07.2017 клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів задоволено частково, провадження у справі № 911/4099/16 зупинено.

05.09.2017 до господарського суду Київської області від судового експерта надійшли матеріали господарської справи № 911/4099/16 із супровідним листом від 29.08.2017 № 1-29/08 та висновком експертного дослідження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2017 провадження у справі № 911/4099/16 поновлено та призначено розгляд справи на 25.09.2017.

Ухвалою суду від 25.09.2017 розгляд справи відкладено на 09.10.2017.

В судове засідання 09.10.2017 з'явився представник позивача. Відповідач свого представника в судове засідання 09.10.2017 не скерував, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рось", с. Степок Таращанського району до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", с. Степок Таращанського району, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, 01.04.2009 між ОСОБА_2 (орендодавець) та СТОВ "Дружба" укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельну ділянку, право на яку засвідчено державним актом серія ЯБ номер 772846 виданим Таращанською Райдержадміністрацією. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку розміром 2,2771 га, в тому числі: ріллі 2,2771 га. (пункт 1.1);

- термін дії договору: договір укладено терміном на 5 років, починаючи з дати його реєстрації. По закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін (пункт 2.3 договору);

- цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації ( пункт 8.1 договору);

Згідно акту прийому-передачі від 01.04.2009 ОСОБА_2 передав, а СТОВ "Дружба" прийняв в оренду земельну ділянку площею 2,2771 га для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва.

01.04.2009 між ОСОБА_3 (орендодавець) та СТОВ "Дружба" укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельну ділянку, право на яку засвідчено державним актом серія ЯБ номер 773250 виданим Таращанською Райдержадміністрацією. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку розміром 4,9113 га, в тому числі: ріллі 4,9113 га. (пункт 1.1);

- термін дії договору: договір укладено терміном на 5 років, починаючи з дати його реєстрації. По закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін (пункт 2.3 договору);

- цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації ( пункт 8.1 договору);

Згідно акту прийому-передачі від 01.04.2009 ОСОБА_3 передала, а СТОВ "Дружба" прийняло в оренду земельну ділянку площею 4,9113 га для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва.

В подальшому, 12.02.2014 між СТОВ "Дружба" (землекористувач) та ПОСП "Рось" (інвестор) укладено інвестиційний договір №001, відповідно до умов якого:

- за даним договором сторони здійснюють спільну інвестиційну діяльність з сільськогосподарського обробітку таких угідь (пункт 1.1 договору):

- земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 18,4100 га, розташовану поза межами Степківської сільскої ради Таращанського району Київської області, що належить землекористувачу на підставі договорів оренди земельних ділянок (далі у спільному вживанні - земельні ділянки) (пункт 1.1.1 договору);

- землекористувач гарантує належність йому та збереження протягом дії даного договору речових прав на земельні ділянки згідно із законодавством України (пункт 1.2 договору);

- інвестор здійснює інвестування за даним договором у вигляді грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг при виконанні цього договору. Інвестор вправі використовувати на свій розсуд власну техніку, застосовувати власний посівний матеріал, добрива та засоби захисту рослин, а також залучати роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності третіх осіб згідно з вимогами законодавства України (пункт 1.3 договору);

- за даним договором землекористувач зобов'язується (пункт 2.1):

- не вчиняти дій, які б перешкоджали інвестору використовувати земельні ділянки (пункт 2.1.2);

- негайно (протягом однієї доби) письмово попередити інвестора про обставини, що можуть ускладнити та/або унеможливити виконання даного договору (пункт 2.1.4 договору);

- негайно (протягом однієї доби) письмово повідомляти інвестора про ініціювання третіми особами припинення прав землекористувача на земельні ділянки, про претензії фіскальних органів як з приводу сплати плати за землю за земельні ділянки, так і з інших будь-яких обставин - з наданням інвестору завірених копій відповідних документів (пункт 2.1.5);

- не вчиняти дій, прямим або опосередкованим наслідком яких може стати припинення належних землекористувачу речових прав на земельні ділянки (пункт 2.1.6);

- інвестор зобов'язується (пункт 2.2):

- використовувати при виконанні даного договору для оброблення земельних ділянок паливно-мастильні матеріали, насіннєвий матеріал, засоби захисту рослин, добрива, тощо (пункт 2.2.2);

- даний договір укладений сторонами на 1 рік (пункт 3.1);

- після спливу строку дії договору, договір пролонгується на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо жодна із сторін протягом 10 календарних днів з моменту спливу строку не повідомить належним чином іншу сторону про його припинення (пункт 3.2);

- сторони погодили, що об'єм, вид, вартість інвестицій, що здійснюються інвестором при виконання договору, самостійно визначається інвестором (пункт 4.1);

- землекористувач не вправі перешкоджати виконанню інвестором своїх обов'язків за даним договором. Право власності на товарно-матеріальні цінності, результати виконаних робіт та наданих послуг зберігає за собою інвестор. Право власності на біологічні активи (сходи сільськогосподарських культур), отримані на земельних ділянках в результаті виконання цього договору, належать інвестору (пункт 4.4) ;

- за порушення обов'язків, визначених пунктами 2.1.1 -2.1.5 даного договору, землекористувач сплачує інвестору штраф у розмірі суми втрат, за кожен випадок порушення (пункт 5.3);

- сплата штрафних санкцій за даним договором не звільняє винну сторону від відшкодування іншій стороні збитків, у тому числі упущену вигоду, у повному обсязі (пункт 5.5);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками (пункт 6.1);

- сторони погодили, та гарантують, що в разі дострокового припинення даного договору, дія договору припиняється виключно з моменту збирання інвестором врожаю сільськогосподарських культур на всіх земельних ділянках (пункт 6.5).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 25.05.2016 у справі №2/379/97/16, яке набрало законної сили 08.06.2016, за позовом ПОСП "Рось" до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за участю третьої особи - СТОВ "Дружба" про відшкодування збитків, в задоволенні позову відмовлено.

Суд зазначає, що твердження відповідача викладене у відзиві на позов від 16.01.2016 про те, що рішення Таращанського районного суду від 25.05.2016 по справі №379/205/16-ц не набрало законної сили, оскільки на копії рішення залученого до матеріалів справи, є відмітка, що вказане рішення законної сили не набрало, є безпідставним.

Оскільки, хоча в залученій до матеріалів справи копії рішення Таращанського районного суду від 25.05.2016 по справі №379/205/16-ц дійсно є відмітка суду про те, що рішення не набрало законної сили, однак суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, ошуку та надання електронних копій судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 4 цього ж закону судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до п.14 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 №740 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень" відомості про дату набрання законної сили судовим рішенням надсилаються до Реєстру не пізніше наступного дня після набрання чинності таким рішенням.

Так, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Таращанського районного суду Київської області від 25.05.2016 у справі №2/379/97/16 набрало законної сили 08.06.2016 .

За приписом ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою "Совтрансавто-Холдинг" проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням суду від 25.05.2016 у справі №2/379/97/16 встановлено, що починаючи з 23.02.2015 СТОВ "Дружба" втратила речове право оренди земельних ділянок, належних ОСОБА_3 ТА ОСОБА_2, оскільки в порушення вимог п.2.3 договорів оренди земельних ділянок від 01.09.2009 та вимог ч.2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" до спливу строків договорів оренди, тобто до 22.02.2015 не повідомило орендодавців у строк, передбачений даним пунктом договорів, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договорів оренди землі про свій намір скористатись переважним правом на укладення з ними договорів оренди на новий строк.

Також рішенням Таращанського районного суду Київської області встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2А в свою чергу, не маючи наміру продовжувати договірні стосунки щодо оренди землі із СТОВ "Дружба" 31.12.2014 направили орендарю (подали особисто) заяви про небажання поновляти договір оренди земельної ділянки на новий термін. Належні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельні ділянки після закінчення дії договорів оренди земельної ділянки 22.02.2015 не перебували у користуванні СТОВ "Дружба", а використовувалась ними самостійно.

Так, суд зазначає, що рішенням Таращанського районного суду Київської області встановлено порушення СТОВ "Дружба" умов інвестиційного договору №001 від 12.02.2014, а саме зазначено, що СТОВ "Дружба" не забезпечило збереження речових прав на земельні ділянки, не повідомило письмово інвестора про ініціювання третіми особами (власниками земельних ділянок) припинення прав землекористувача на земельні ділянки.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з приписами ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Системний аналіз ст. 22, 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України дозволяє дійти висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Так, підставою для відшкодування збитків є вина особи, яка їх заподіяла, за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями винної особи і самими збитками.

Відповідач твердить, що позивач не доводить належними та допустимими доказами неналежне виконання з боку відповідача інвестиційного договору №001 від 12.02.2014, завдання ним збитків, їхній розмір та причинно-наслідковий зв'язок з порушенням відповідачем умов договору. Крім того, відповідач твердить, що позивач здійснив посів кукурудзи на спірних земельних ділянках, які вже були засіяні соєю їх власниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто зазначені втрати позивач зазнав з власної вини.

Суд прийняв до уваги доводи відповідача про те, що позивач здійснив посів кукурудзи на спірних земельних ділянках, які вже були засіяні соєю їх власниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто зазначені втрати, на думку відповідача, позивач зазнав з власної вини, однак не погоджується з такими, з огляду на те, що відповідно до умов інвестиційного договору №001 від 12.02.2014 саме відповідач був зобов'язаний гарантувати належність та збереження речових прав на земельні ділянки та негайно письмово повідомляти інвестора про припинення речових прав землекористувача на земельні ділянки. Доказів письмового повідомлення приватного сільськогосподарського підприємства "Рось" про припинення речових прав на спірні земельні ділянки, суду надано не було, а відтак доводи є безпідставними та голослівними.

Крім того, як вже зазначалось, рішенням суду від 25.05.2016 у справі №2/379/97/16 встановлено, що починаючи з 23.02.2015 СТОВ "Дружба" втратила речове право оренди земельних ділянок, належних ОСОБА_3 ТА ОСОБА_2, оскільки в порушення вимог п.2.3 договорів оренди земельних ділянок від 01.09.2009 та вимог ч.2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" до спливу строків договорів оренди, тобто до 22.02.2015 не повідомило орендодавців у строк, передбачений даним пунктом договорів, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договорів оренди землі про свій намір скористатись переважним правом на укладення з ними договорів оренди на новий строк.

Тобто, з вини відповідача було втрачено речове право на земельні ділянки та з вини відповідача було здійснено посіви сої на біологічні активи позивача - посів кукурудзи, оскільки обов'язок негайно повідомити інвестора про припинення речових прав на земельну ділянку було прямим обов'язком відповідача за умовами інвестиційного договору №001 від 12.02.2014.

Так, суд дійшов висновку, що позивач здійснив посів кукурудзи на спірних земельних ділянках, які вже були засіяні соєю, оскільки не був повідомлений про припинення речового права землекористувача СТОВ "Дружба" на вказані земельні ділянки.

На підставі наведеного, судом встановлено факт порушення сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба" умов інвестиційного договору №001 від 12.02.2014, вину відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою СТОВ "Дружба" та збитками, завданими позивачу.

Позивач твердить, що з відповідача підлягає до стягнення 37 017,46 грн. збитків , які складаються з суми фактичних витрат позивача на проведення польових робіт та обробіток земельних ділянок площею 2,1173 га кадастровий номер 3224487200:03:010:0038 та площею 4,9113 га кадастровий номер 3224487200:03:010:0012.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З метою встановлення обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, судом було призначено проведення економічної експертизи, проведення якої було доручено судовому експерту ТОВ "Український центр судових експертиз" ОСОБА_4.

Висновком судового експерта від 29.08.2017 №1-29/08 за результатами судової економічної експертизи у господарській справі №911/4099/16, встановлено, що розмір витрат приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рось" (код 30229860) на здійснення в 2015 році посівів кукурудзи на земельних ділянках кадастровий номер 3224487200:03:010:038 площею 2,1173 га та на кадастровий номер 3224487200:03:010:0012 площею 4,9113 га, без урахування ПДВ, склав 21 176,20 грн.

За умовами ст.42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Слід зазначити, що за змістом чинного законодавства особа набуває прав та несе обов'язки експерта після попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили, а невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Враховуючи, що при складанні наведеного вище висновку експертизи експерта було попереджено про кримінальну відповідальність, дані висновки експертизи суд вважає належними та допустимими доказами у справі.

Враховуючи, що Висновком експерта надано відповіді на поставлені в ухвалі господарського суду питання, експертизою встановлено, що розмір витрат приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рось" на здійснення в 2015 році посівів кукурудзи на земельних ділянках кадастровий номер 3224487200:03:010:038 площею 2,1173 га та на кадастровий номер 3224487200:03:010:0012 площею 4,9113 га, без урахування ПДВ склав 21 176,20 грн., у суду відсутні підстави для відхилення зазначеного висновку експертизи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з СТОВ "Дружба" збитків є законною та обґрунтованою, та задовольняє її частково в розмірі витрат приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рось" здійснених в 2015 році на посів кукурудзи на земельних ділянках кадастровий номер 3224487200:03:010:038 площею 2,1173 га та на кадастровий номер 3224487200:03:010:0012 площею 4,9113 га, без урахування ПДВ, що складає 21 176,20 грн.

Крім того, позивач твердить, що в силу пункту 5.3 Інвестиційного договору з відповідача на користь позивача належить до стягнення штраф у розмірі суми втрат, за кожен випадок порушення, а саме в сумі 37 017,46 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) .

За таких обставин, умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, та по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений Договором.

Пунктом 5.3 Інвестиційного договору №001 від 12.02.2014 сторони погодили, що за порушення обов'язків, визначених в п.2.1.6 даного договору, землекористувач сплачує інвестору штраф у розмірі суми втрат за кожен випадок порушення.

Враховуючи встановлення судом факту невиконання відповідачем зобов'язань визначених п.2.1.6 договору, вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі завданих втрат за порушене зобов'язання, є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в частково в сумі 21 176,20 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд задовольняє позов приватного сільськогосподарського підприємства "Рось" частково, приймає рішення про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" 21 176,20 грн. збитків та 21 176,20 грн. штрафу.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Оскільки сплата позивачем витрат на проведення судової експертизи в сумі 20 900,00 грн. підтверджена належними доказами (платіжне доручення від 03.07.2017 №1722), зазначена сума підлягає включенню до складу судових витрат та розподілу між сторонами відповідно до положень ст. 49 ГПК України.

Відповідно до частини п'ятої ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак суд покладає на відповідача відшкодування позивачу витрат на проведення судової експертизи пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 11 956,05 грн.

Відповідно до частини другої ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Відтак суд, покладає на відповідача відшкодування витрат позивача на сплату судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі (станом на 2016 рік) в повному обсязі як на сторону, з вини якої виник спір.

Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 23.11.2016 №1513 на суму 1 385,00 грн., позивач сплатив судовий збір в розмірі більшому, ніж передбачено законом. Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких обставин зайве сплачений судовий збір в сумі 7,00 грн. підлягатиме поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" відповідної ухвали, в разі звернення останнього з відповідним клопотанням до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33,34,49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рось" задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (09523, Київська область, Таращанський район, село Степок, код 01197708)

на користь приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рось" (09523, Київська область, Таращанський район, село Степок, вулиця Шевченка, будинок, 65, код 30229860)

21 176,20 грн. (двадцять одна тисяча сто сімдесят шість гривень двадцять копійок) збитків ,

21 176,20 грн. (двадцять одна тисяча сто сімдесят шість гривень двадцять копійок) штрафу,

1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору,

11 956,05 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень п'ять копійок) витрат на проведення судової експертизи .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст рішення підписано 16.11.2017.

Суддя О.В. Конюх