Ухвала

від 07.11.2017 по справі 914/2511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.11.2017 р. Справа№ 914/2511/13

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши матеріали скарги на дії органу Державної виконавчої служби Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-МІКС» від 31.08.2017 року за вх. № 3631/17 у справі № 914/2511/13

за позовом (скаржник): Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС» (с. Хильчиці, Львівська обл.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст» (м. Львів)

суб'єкт оскарження: Личаківський відділ Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (м. Львів)

про: стягнення боргу в сумі 27320,00 грн., 3% річних в розмірі 1730,47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 542,32 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від скаржника: ОСОБА_1 - дов. № б/н від 11.01.2017 року;

від відповідача (боржника): Не з'явився.

від суб'єкта оскарження: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС» на дії Державної виконавчої служби від 31.08.2017 року за вх. № 3631/17, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС» (с. Хильчиці, Львівська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст» (м. Львів) про стягнення боргу в сумі 27320,00 грн., 3% річних в розмірі 1730,47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 542,32 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.09.2017 року скаргу прийнято до розгляду і призначено на 05.09.2017 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.09.2017 року відкладено розгляд справи на 03.10.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.10.2017 року відкладено розгляд справи на 12.10.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача (боржника) та представника ВДВС. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2017 року відкладено розгляд справи на 18.10.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача (боржника) та представника ВДВС. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2017 року відкладено розгляд справи на 31.10.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача (боржника) та представника ВДВС. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.10.2017 року відкладено розгляд справи на 07.11.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача (боржника) та представника ВДВС.

Скаржник вимог ухвали суду про призначення розгляду скарги від 01.09.2017 року, від 05.09.2017 року, від 03.10.2017 року, від 12.10.2017 року, від 18.10.2017 року, від 31.10.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

03.10.2017 року за вх. № 33462/17 представник скаржника подав клопотання про долучення документів до справи.

18.10.2017 року за вх. № 35297/17 представник скаржника подав відзив на заперечення.

31.10.2017 року за вх. № 4538/17 представник скаржника подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Клопотання скаржника судом задоволено. Продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

06.11.2017 року за вх. № 37349/17 представник скаржника подав письмові поясненя.

Відповідач (боржника) вимог ухвали суду про призначення розгляду скарги від 01.09.2017 року, від 05.09.2017 року, від 03.10.2017 року, від 12.10.2017 року, від 18.10.2017 року, 31.10.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення вх. № 37998/17, повернуті на адресу суду за терміном зберігання, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

Суб'єкт оскарження вимог ухвали суду про призначення розгляду скарги від 01.09.2017 року, від 05.09.2017 року, від 03.10.2017 року, від 12.10.2017 року, від 18.10.2017 року, 31.10.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення вх. № 38553/17, повернуті на адресу суду за терміном зберігання, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

11.10.2017 року за вх. № 34537/17 представник ДВС подав заперечення на скаргу.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому, неможливість представника учасника процесу бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника щодо можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.201 0р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011 р.).

ОСОБА_2 ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідача та суб'єкта оскарження.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 15 серпня 2013 року Господарським судом Львівської області у справі № 914\2511\13 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Контекст (79045, м. Львів, вул. Запольської, 31\3, код ЄДРПОУ 23271842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС (80750, вул. Заводська, 14, с. Хильчиці, Золочівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 36918050) заборгованість в розмірі 27320,00 гривень основного боргу та 1720,50 гривень судового збору.

Як зазначає скаржник, 28 серпня 2013 року Господарським судом Львівської області у вказаній справі видано Наказ про примусове виконання судового рішення за № 914\2511\13.

16 травня 2016 року державним виконавцем Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження та Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

28 грудня 2016 року державним виконавцем Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіальною управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (надалі - Закон), у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернене стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Заявник вважає, що прийняте державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документа стягувачу є передчасним і таким, що не відповідає Закону.

У відповідності до п. 5 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень (надалі - Інструкції), затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512\5 від 02.04.2012 року (із змінами та доповненнями), у разі виконання рішення майнового характеру, в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою протягом п'яти робочих днів з дня відкриття провадження та попереджає про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Пункт 2 Розділу VIII Інструкції вказує на те, що у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копії балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до Інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних (ч. 5 ст. 18 Закону).

У відповідності до статті 76 Закону, за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Заявник вважає, що державним виконавцем не використано усіх передбачених Законом повноважень щодо виконання судового рішення, зокрема:

- не викликано та не опитано директора ТзОВ Контекст ОСОБА_5 та учасника цього Товариства ОСОБА_6, які проживають за місцем державної реєстрації ТзОВ Контекст : м. Львів, вул. Запольської, 31\3 та являються чоловіком і дружиною, з приводу виконання судового рішення, а в разі їх неявки без поважних причин, не направлено звернення до суду щодо застосування до них приводу;

- на посадових осіб боржника, в тому числі його керівника, не накладались стягнення у вигляді штрафу, передбачені статтею 76 Закону;

- не перевірено наявність майна за даними балансу, вимог про надання копій балансу державним виконавцем ні боржнику, ні відповідним державним органам не направлялись;

- ні в Постанові про відкриття виконавчого провадження, ні в інших вимогах виконавець не зазначив про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника і боржник ним не попереджений про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей;

- державними базами даних і реєстрах, у тому числі електронними виконавець не користався, оскільки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване приватне обтяження на майно боржника: птиця бройлера в кількості 9000 (дев'ять тисяч) голів загальною вартістю 235 000,00 (двісті тридцять п'ять тисяч гривень 00 копійок), заходів по виявленню місцезнаходження цього майна виконавець зовсім не проводив;

- заходів по розшуку боржника, в тому числі по місцю його державної реєстрації, виконавець не проводив;

- із вимогою про дебіторську заборгованість до органів доходів і зборів виконавець не звертався;

- враховуючи систематичне ухилення директора ТзОВ Контекст ОСОБА_5 від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, державний виконавець не звертався до суду за встановленням відносно неї тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за судовим рішенням.

Про наявність зазначеного заявник взнав із Листа-відповіді Личаківського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області від 19.07.2017 року на його заяву від 04.07.2017 року, який фактично отримано 07.08.2017 року.

Скарга ТзОВ Д-МІКС подавалась до Господарського суду Львівської області 14 серпня 2017 року у десятиденний термін з дня, коли особа дізналася про порушення її прав, свобод та законних інтересів.

15.08.2017 року ТзОВ Д-МІКС подано до Господарського суду Львівської області скаргу на дії Личаківського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2017 року скаргу ТзОВ Д-МІКС на дії державного виконавця повернуто без розгляду на підставі ст.ст. 56, 57, 63, 86, 121-2 ГПК України, яка на адресу Товариства поступила 28.08.2017 року і зареєстрована за № 1499. Після усунення недоліків скарга 29.08.2017 року повторно подається до Господарського суду Львівської області.

ОСОБА_2 до частини п'ятої статті 74 Закону, рішення та дії виконавця, посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Абзацом першим статті 121-2 ГПК України передбачено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Як зазначає вище заявник, ніяких копій постанов чи будь-яких інших процесуальних документів, які виносились державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 51082816, в адресу ТзОВ Д-МІКС будь-якими засобами зв'язку не поступало, а про наявність Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, стягувач дізнався із Листа-відповіді Личаківського відділу ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 19.07.2017 року на свою заяву від 04.07.2017 року. Цей лист фактично отримано 07 серпня 2017 року рекомендованою поштовою кореспонденцією із штрихкодовим ідентифікатором 7901906241113 і зареєстрований за № 1359.

Окрім того, 10 серпня 2017 року ТзОВ Д-МІКС до Личаківського відділу ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області за № 10\08М 7-01 подано заяву щодо незаконних дій державного виконавця при винесенні Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, яка залишилась без реагування.

На підставі викладеного стягувач просить визнати причини пропуску звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС до Господарського суду Львівської області із скаргою на рішення державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 51082816 поважними та відновити пропущений строк, а також скасувати та визнати протиправною Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 28 грудня 2016 року державним виконавцем Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 у виконавчому провадженні ВП № 51082816.

У запереченні на скаргу, суб'єкт оскарження зазнчає, що на виконанні у Личаківському відділі Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебував виконавчий лист № 914/2511/13, виданий 28.08.2013 року Господарським судом Львівської області, щодо стягнення з ТзОВ Контекс в користь ТзОВ Д-МІКС 29040,50 грн. заборгованості.

ОСОБА_2 відомостей, що містяться у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, при примусовому виконанні рішення вчинялись наступні виконавчі дії:

16.05.2016 р. виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51082816 і виконання виконавчого листа № 914/2511/13, що виданий 28.08.2013 р. Господарським судом Львівської області.

16.05.2016 р. виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку було направлено у відповідні реєструючі органи до виконання.

Виконавцем встановлено, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником не зареєстровано нерухомого майна. ОСОБА_2 відповіді РСЦ МВС України у Львівській області, транспортних засобів, належних боржнику на праві власності - не виявлено. У боржника є відкриті рахунки у банківських установах, однак залишок коштів відсутній. При примусовому виконанні рішення виконавцем вживались заходи щодо розшуку майна боржника, на яке б можна було б звернути стягнення в користь погашення заборгованості, однак такі пошуки виявились безрезультатними.

28.12.2016 р. виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, та разом з виконавчим документом направлено стягувачу засобами поштового зв'язку.

Вимоги скаржника, суб'єкт оскарження вважає безпідставними, а дії державного виконавця правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства. Так зокрема, Скаржник зазначає, що виконавцем не направлено вимоги (та не зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження, щодо обов'язку подати декларацію про доходи та майно боржника, за неподання чи внесення неправдивих відомостей накласти на боржника стягнення у вигляді штрафу, згідно ст. 76 Закону України Про виконавче провадження .

Однак, відповідно з редакцією чинного на момент відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих Закону України Про виконавче провадження , на боржника не покладалось обов'язку подати декларацію про доходи та майно боржника. ОСОБА_2 Державного реєстру обтяжень рухомого майна, зареєстровано приватне обтяження на майно боржника, а саме: птиця бройлера в кількості дев'ять тисяч голів, загальною вартістю 235000,00 грн., на яке виконавцем не було звернено стягнення в рахунок погашення боргу. Разом з тим, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зазначено, що строк дії вищезазначеного обтяження до 18.08.2016 р., На момент вчинення виконавчих дій та винесення 28.12.2016 р. постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві запис про обтяження за договором застави № 01-01/08/11 від 01.08.2011 р. втратив чинність.

Виконавцем не в повному обсязі вжито заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 18 Закону України Про виконавче провадження . Стаття 18 Закочу України Про виконавче провадження , визначає права та обов'язки державних виконавці при примусовому виконанні рішення. У своїй скарзі скаржник перелічує усі права виконавця, (у т. ч. ті права, що стосуються виконання рішень немайнового характеру) та зазначає, що право виконавця вчиняти певні дії при примусовому виконанні, є його обов'язком. Однак, відповідно до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням засади співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Виконавцем вчиняються ті дії, які передбачені Законом України Про виконавче провадження , та у обсязі, який необхідний для виконання конкретного рішення. Так як, дії спрямовані на розшук майна боржника, на яке б можна було звернути стягнення були безрезультатними, виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Скаржник, подав відзив на заперечення, у якому зазначає, що заперечення надані на підставі відомостей, які містяться в автоматизованій системі виконавчих проваджень.

В даній системі містяться наступні відомості про проведення виконавчих дій:

1.Відкриття виконавчого провадження - 16.05.2016 року.

2.Звернення стягнення на майно боржника- 16.05.2016 року.

3.Постанова про арешт майна боржника- 16.05.2016 року.

4.Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу- 28.12.2016 року.

З огляду на сказане, в період із 17 травня 2016 року по 28 грудня 2016 року державним виконавцем не проведено жодної виконавчої дії.

На неодноразові звернення ТзОВ Д-МІКС із заявами про надання можливості для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження такої можливості не надано, у зв'язку із посиланням на відсутність матеріалів виконавчого провадження.

У поясненні скаржник зазначає, що твердження Органу державної виконавчої служби про відсутність боржника за юридичним адресом не відповідає ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 622581 місцезнаходження юридичної особи ТзОВ Контекст : 79014, АДРЕСА_1, а засновником Товариства являється ОСОБА_7, який проживає за адресом: 79014, АДРЕСА_1, тобто юридична особа зареєстрована за місцем державної реєстрації та проживання її засновника. В цьому випадку, якщо б державний виконавець дійсно здійснював виїзд по місцезнаходженню боржника, то він неодмінно б отримав всю інформацію про цю юридичну особу від її засновника.

Скаржник наголошує, що твердження органу Державної виконавчої служби про відсутність права державного виконавця на надсилання вимоги щодо подання боржником декларації про доходи та майно боржника спростовується наступним. На момент відкриття виконавчого провадження 16 травня 2016 року діяв Закон України Про виконавче провадження в старій редакції, а із 05 жовтня 2016 року вступив в дію Закон України Про виконавче провадження в новій редакції. Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу винесена 28 грудня 2016 року. В період із 05 жовтня 2016 року по 28 грудня 2016 року, тобто в період проведення виконавчих дій, діяла вже нова редакція Закону.

Частиною другого статті 36 Закону в новій редакції передбачено, що розшук боржника юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що містяться в базі даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Стаття 54 Закону в новій редакції надає право виконавцю на звернення за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

У відповідності до п. 5 розділу Інструкції з організації примусового виконання рішень (надалі - Інструкції), затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512\5 від 02.04.2012 року (із змінами та доповненнями), у разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою протягом п'яти робочих днів з дня відкриття провадження та попереджає про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Пункт 2 Розділу VIII Інструкції вказує на те, що у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб, виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копії балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних (ч. 5 ст. 18 Закону в новій редакції).

У відповідності до статті 76 Закону (в новій редакції), за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Отже, в період із 05 жовтня 2016 року по 28 грудня 2016 року державний виконавець не використав тих повноважень, які йому були надані діючим на цей період законодавством України про виконавче провадження.

Таким чином, державним виконавцем не використано усіх передбачених Законом України Про виконавче провадження як в старій, так і в новій редакціях, повноважень щодо виконання судового рішення, зокрема:

- не викликано та не опитано директора ТзОВ Контекст ОСОБА_8 та учасника цього Товариства ОСОБА_7, які проживають за місцем державної реєстрації ТзОВ Контекст : м. Львів, вул. Запольської, 31\3 та являються чоловіком і дружиною, з приводу виконання судового рішення; а в разі їх неявки без поважних причин не направлено звернення до суду щодо застосування до них приводу;

- на посадових осіб боржника, в тому числі Його керівника ОСОБА_8, не накладались стягнення у вигляді штрафу, передбачені статтею 76 Закону;

- не перевірено наявність майна за даними балансу, вимог про надання копій балансу державним виконавцем ні боржнику, ні відповідним державним органам не направлялось;

- після вступу в дію Закону України Про виконавче провадження в новій редакції виконавець не направляв боржнику вимоги про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника І боржник ним не попереджався про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей;

- державними базами даних і реєстрах, у тому числі електронними, виконавець не користався, оскільки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на період проведення виконавчих дій зареєстроване приватне обтяження па майно боржника: птиця бройлера в кількості 9000 (дев'ять тисяч) голів загальною вартістю 235 000,00 (двісті тридцять п'ять тисяч гривень 00 копійок); заходів по зверненню стягнення на вказане майно та виявленню місцезнаходження цього майна виконавець зовсім не проводив;

- заходів по розшуку боржника, в тому числі по місцю його державної реєстрації, виконавець не проводив;

- із вимогою про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів виконавець не звертався;

- враховуючи систематичне ухилення директора ТзОВ Контекст ОСОБА_8 від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, державний виконавець не звертався до суду за встановленням відносно неї тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за судовим рішенням.

Вказане свідчить про передчасне винесення державним виконавцем 28 грудня 2016 року Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

ОСОБА_2 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

ОСОБА_2 п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом

ОСОБА_2 ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

ОСОБА_2 ч. 1 ст. 10 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч. 1 ст. 5 Закону).

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону).

Виконавець зобов'язаний:

а) вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 38 Закону);

б) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону).

У відповідності до статті 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а інші копії постанов виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження та надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром.

Відповідно до пунктів першого, третього, десятого, чотирнадцятого, шістнадцятого, вісімнадцятого, дев'ятнадцятого, двадцять другого частини третьої статті 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

- проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- вимагати від матеріально-відповідальних і посадових осіб боржників-юридичних осіб або боржників фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною другою статті 36 Закону передбачено, що розшук боржника юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що містяться в базі даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Стаття 54 Закону надає право виконавцю на звернення за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

ОСОБА_2 з статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до вимог частини 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

В ході судового розгляду скарги встановлено, що 15 серпня 2013 року Господарським судом Львівської області у справі № 914\2511\13 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Контекст (79045, м. Львів, вул. Запольської, 31\3, код ЄДРПОУ 23271842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Д-МІКС (80750, вул. Заводська, 14, с. Хильчиці, Золочівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 36918050) заборгованість в розмірі 27320,00 гривень основного боргу та 1720,50 гривень судового збору.

28 серпня 2013 року Господарським судом Львівської області у справі № 914/2511/13 видано Наказ про примусове виконання судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на 11.05.2016р.), рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Заявник зазначає, що, в порушення вимог статті 28 Закону України Про виконавче провадження , копій постанов, які виносились державним виконавцем у цьому виконавчому провадженні, виконавцем в адресу стягувача надіслано не було ні простою поштовою кореспонденцією, ні рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також доставкою кур'єром. Не зважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів вчинення виконавцем усіх передбачених чинним законодавством України дій виконавцем не надано.

Окрім того, заявник наголошує, що виконавчий документ стягувачу не повернуто, що позбавляє його права повторно подати виконавчий документ до примусового виконання.

Заявник звертає увагу суду на те, що це вже не перший випадок втрати посадовими особами Личаківського відділу ДВС м. Львів даного виконавчого документа.

Так, до Господарського суду Львівської області 22.10.2015 року за вхідним номером 4883/15 подавалось подання Личаківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції про видачу дублікату наказу № 914/2511/13 від 28.08.2014 року, крім того, 08.02.2016 року за вхідним номером 616/6 подавалась заява ТзОВ Д-МІКС про видачу дублікату вказаного наказу, оскільки із Личаківського відділу ДВС в адресу стягувана він не поступав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону).

У відповідності до абзацу другого статті 121-2 ГПК України, скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець.

Оскільки виконавчий документ видано Господарським судом Львівської області, скарга подається саме до цього суду.

Таким чином, твердження органу Державної виконавчої служби про те, що державний виконавець звертався із запитами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, РСЦ МВС України у Львівській області, що ним проводився розшук майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення, не відповідають дійсності і не підкріплені доказами, ці відомості в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні.

Державним виконавцем не використано усіх передбачених Законом повноважень щодо виконання судового рішення, зокрема,:

- не викликано та не опитано директора ТзОВ Контекст ОСОБА_5 та учасника цього Товариства ОСОБА_6, які проживають за місцем державної реєстрації ТзОВ Контекст : м. Львів, вул. Запольської, 31\3 та являються чоловіком і дружиною, з приводу виконання судового рішення; а в разі їх неявки без поважних причин не направлено звернення до суду щодо застосування до них приводу;

- на посадових осіб боржника, в тому числі його керівника, не накладались стягнення у вигляді штрафу, передбачені статтею 76 Закону;

-після вступу в дію нової редакції Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем не перевірено наявність майна за даними балансу, вимог про надання копій балансу державним виконавцем ні боржнику, ні відповідним державним органам не направлялись; вимог про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника державний виконавець також не направляв і боржник ним не попереджений про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей;

- державними базами даних і реєстрах, у тому числі електронними виконавець не користався, оскільки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване приватне обтяження па майно боржника: птиця бройлера в кількості 9000 (дев'ять тисяч) голів загальною вартістю 235 000,00 (двісті тридцять п'ять тисяч гривень 00 копійок); заходів по виявленню місцезнаходження цього майна виконавець зовсім не проводив;

- заходів по розшуку боржника, в тому числі по місцю його державної реєстрації виконавець не проводив;

- із вимогою про дебіторську заборгованість до органів доходів і зборів виконавець не звертався;

- враховуючи систематичне ухилення директора ТзОВ Контекст ОСОБА_5 від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, державний виконавець не звертався до суду за встановленням відносно неї тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за судовим рішенням.

Отже, державний виконавець не в повному обсязі скористався наділеними повноваженнями та передчасно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Додатково до аргументів, викладених ТзОВ Д-МІКС у скарзі на рішення державного виконавця та у відзиві на заперечення Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на скаргу на рішення державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, скаржник пояснює, що 12 жовтня 2017 року ТзОВ Д-МІКС в черговий раз звернулось до Личаківського відділу ДВС м. Львів ГТУІО у Львівській області із Заявою № 12\10\17-01 про надання можливості для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 28.08.2013 року за № 914\35П\13, а також надання інформації щодо результатів розгляду Заяви ТзОВ Д-МІКС від 10 серпня 2017 року № 10\08\17-01 про порушення державним виконавцем виконавчого законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення. Представнику Товариства ОСОБА_1 матеріали виконавчого провадження для ознайомлення надані не були із посиланням на те, що такі матеріали відсутні, а дані про хід проведення виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні можна взнати із автоматизованої системи виконавчих проваджень, яка міститься на офіційному сайті Міністерства юстиції України. При цьому відповіді в письмовому вигляді орган державної виконавчої служби заявнику не надав.

У вказаній вище автоматизованій системі містяться наступні відомості про проведення виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні:

1.Постанова про відкриття виконавчого провадження - 16.05.2016 року.

2.Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження -16.05.2016 року.

3.Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу - 28.12.2016 року.

З огляду на сказане, в період із 17 травня 2016 року по 28 грудня 2016 року державним виконавцем не проведено жодної виконавчої дії, направленої на виконання рішення суду, яке вступило в законну силу.

Відсутність матеріалів виконавчого провадження, а також Наказу Господарського суду Львівської області від 28.08.2013 року за № 914\2511\13 додатково підтверджується тією обставиною, що Личаківський відділ ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу дублікату наказу у справі № 914\2511\13, на підставі чого 22 вересня 2017 року суддею Гоменюк З.П. відкрито відповідне провадження.

Слід зазначити, що це вже не перший випадок втрати посадовими особами Личаківського відділу ДВС м. Львів даного виконавчого документа.

Скаржник зазначає, що твердження органу державної виконавчої служби про те, що державний виконавець звертався із запитами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. РСЦ МВС України у Львівській області, що ним проводився розшук майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення, не відповідають дійсності і не підкріплені жодними доказами, в тому числі і відомостями в автоматизованій системі виконавчих проваджень, на що вказувалось вище.

Твердження органу державної виконавчої служби щодо втрати чинності обтяжень рухомого майна спростовується тим, що згідно ОСОБА_2 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 32623775 від 18.08.2011 року, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване приватне обтяження на майно боржника: птиця бройлера в кількості 9000 (дев'ять тисяч) голів загальною вартістю 235 000,00 (двісті тридцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) із терміном дії до 18.08.2016 року.

Як зазначено вище, виконавче провадження державним виконавцем відкрито 16 травня 2016 року. Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу винесена 28 грудня 2016 року. В період із 16 травня 2016 року по 18 серпня 2016 року, тобто в період проведення виконавчих дій, державний виконавець мав можливість звернути стягнення на заставне майно боржника. Однак, ним цього не зроблено, заходи по виявленню місцезнаходження цього майна не проводились.

Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів скарги, про наявність Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 51082816, стягувач дізнався із Листа-відповіді Личаківського відділу ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 19.07.2017 року на свою заяву від 04.07.2017 року. 14 серпня 2017 року стягувач звернувся до Господарського суду Львівської області із скаргою на дії ДВС. Вказана скарга Ухвалою суду від 17.08.2017 року повернута скаржнику без розгляду і отримана ним 28 серпня 2017 року та зареєстрована за № 1499. Після усунення недоліків скаргу повторно подано до Господарського суду Львівської області.

За приписами п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р., встановлений у ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

ОСОБА_2 з ч. 1, 2 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, котра зазначена в постанові від 15.02.2017 р. по справі № 914/3795/14, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі Мушта проти України, № 8863/06, від 18.11.2010 р.).

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (див. рішення Суду у справі Пономарьов проти України, № 3236/03, від 03.04.2008 р.).

Отже, враховуючи вищенаведене, існують підстави для визнання поважними причин пропуску звернення ТзОВ Д-МІКС до Господарського суду Львівської області із скаргою на рішення державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 51082816 та поновлення пропущеного строку,

Також, суд приходить до висновку про підставність вимог та про необхідність визнання незаконними дій Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (м. Львів) щодо винесення постанови від 28.12.2016 р. у виконавчому провадженні ВП № 51082816 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС» від 31.08.2017 року за вх. № 3631/17 у справі № 914/2511/13 на дії Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області - задоволити.

2. Поновити строк на оскарження дій Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо винесення 28.12.2016 р. постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 51082816 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.08.2013 р. у справі № 914/2511/13.

3. Визнати незаконними дії Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо винесення 28.12.2016 р. постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 51082816 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.08.2013 р. у справі № 914/2511/13.

4. Визнати недійсною постанову Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 28.12.2016 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 51082816 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.08.2013 р. у справі № 914/2511/13

Суддя Пазичев В.М.