Постанова

від 08.11.2017 по справі 907/510/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2017 р. Справа № 907/510/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Матущак О.І.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „CHIROMEGA» на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21 серпня 2017 року у справі №907/510/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „CHIROMEGA» до товариства з обмеженою відповідальністю „Євромед» про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю „CHIROMEGA» (м. Гуменне Словацька Республіка) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Євромед» (м. Ужгород, Україна) про стягнення заборгованості в сумі 131610,82 грн, з яких: 101020,32 грн - основна заборгованість, 10590,50 грн - 3% річних, 20000 грн - моральні збитки за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №01/2012 про дистриб'юторську діяльність від 03 вересня 2012 року.

29 червня 2017 року, до початку розгляду спору, відповідач подав суду заяву, просив припинити провадження у справі у зв'язку із підсудністю справи Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при ОСОБА_1 України з тих підстав, що у договорі №01/2012 сторони передбачили, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а повинен вирішуватися у Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при ОСОБА_1 України.

Господарський суд Закарпатської області (суддя Андрейчук Л.В.) ухвалою від 21 серпня 2017 року припинив провадження у справі № 907/510/17 на підставі пункту першого частини першої статті 80 ГПК України.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції керувався умовами договору №01/2012 про дистриб'юторську діяльність від 03 вересня 2012 року та положеннями законів України "Про міжнародне приватне право", «Про міжнародний комерційний арбітраж» .

Суд дійшов висновку, що спір не підлягає розгляду в господарських судах України. Адже сторони договору №01/2012 про дистриб'юторську діяльність не передбачили підсудність спорів з участю іноземного елемента, які виникають з його виконання, судам України. Натомість, у п. 10.1-10.2 договору сторони домовились, що будь-які спори, що виникають з даного договору або у зв'язку з ним, сторони будуть вирішувати шляхом переговорів. В іншому випадку, спори будуть вирішуватися в Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при ОСОБА_1 України. Обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до спірних відносин, відповідає вимогам ст.ст. 5, 10 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Суд вказав, що умови договору не суперечать нормам чинного законодавства України, а досягнення домовленості про визначення виключної юрисдикції компетентного суду цієї країни у правовідносинах сторін, що ґрунтуються на вищезазначених принципах, вказує на пріоритетний характер такої домовленості.

Суд не розглядав заяви позивача про забезпечення позову у зв'язку із припиненням провадження у справі №907/510/17.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю „CHIROMEGA» просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21 серпня 2017 року у справі №907/510/17; прийняти нове рішення про задоволення позову; накласти арешт на кошти відповідача у межах стягуваної суми.

Вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали не були враховані обставин справи, які мають істотне значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення зокрема ст.ст.1-80 ГПК України, ст.ст. 76, закону України "Про міжнародне приватне право".

На думку скаржника, суд безпідставно припинив провадження у справі, оскільки спір підлягає вирішенню господарським судом, при цьому, порушив право апелянта на захист судом своїх прав будь-якими не забороненими законом способами. Апелянт подав, разом із позовною заявою, заяву про забезпечення позову. Однак, суд не розглянув цю заяву та припинив провадження у справі і це може призвести до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, адже відповідач протягом 5 років уникає сплати боргу за договором. Суд не урахував, що справи з іноземним елементом, коли місцем проживання або місцем знаходження відповідача є територія України, підсудні судам України.

У поданих доповнення апелянт пояснює, що суд не з'ясував питання чи можливе виконання арбітражного застереження, а саме: фінансове становище апелянта, у зв'язку із невиконанням божником взятих на себе зобов'язань та високого арбітражних зборів та витрат, апелянт не має можливості реалізувати право на судовий захист.

Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.

Відповідач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Згідно з ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21 серпня 2017 року у справі №907/510/17 слід скасувати із наступних підстав.

Предметом спору у справі №907/510/17 є вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „CHIROMEGA» (м.Гуменне Словацька Республіка) до товариства з обмеженою відповідальністю „Євромед» (м. Ужгород, Україна) про стягнення 131610,82 грн заборгованості за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №01/2012 про дистриб'юторську діяльність від 03 вересня 2012 року.

Необхідно зазначити, що позовну заяву підписав і подав представник позивача ОСОБА_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та діє на підставі довіреності товариства з обмеженою відповідальністю „CHIROMEGA» , посвідченої 21 лютого 2017 року.

Господарський суд Закарпатської області прийняв заяву і порушив провадження у справі №907/510/17, розгляд справи призначив на 04 липня 2017 року. У судовому засіданні 04 липня 2017 року за участі представників сторін суд оголосив перерву на 08 серпня 2017 року. Судове засідання 08 серпня 2017 року не відбулося, тому суд ухвалою від 14 серпня 2017 року призначив розгляд справи на 21 серпня 2017 року.

В усіх випадках місцевий господарський суд повідомляв сторонам про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджено належними доказами (т.1, а.с.4, 4а, 4б, 49, 51, 52).

29 червня 2017 року, до початку розгляду спору, відповідач подав суду заяву, просив припинити провадження у справі у зв'язку із підсудністю справи Міжнародному Комерційному Арбітражному суду при ОСОБА_1 України з тих підстав, що у договорі №01/2012 про дистриб'юторську діяльність від 03 вересня 2012 року сторони передбачили, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а повинен вирішуватися у Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при ОСОБА_1 України.

Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Із приписів статей 12, 13, 15 ГПК України серед іншого випливає, що місцевим господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до вимог статті 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок регулює ОСОБА_3 України "Про міжнародне приватне право", за визначенням частини першої якого: приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, зокрема, якщо хоча б один учасник правовідносин є іноземною юридичною особою (п.п.1, 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Статтею 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено сферу застосування Закону. Зокрема установлено, що цей ОСОБА_3 застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, як визначення застосовуваного права; підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Підстави визначення підсудності справ судам України встановлено статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", за приписами якої суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення (п.2 ч.1 ст.76 Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" цей ОСОБА_3 застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном. ОСОБА_3 не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі.

Статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" унормовано, що арбітражна угода визначається як угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами.

За змістом частини першої статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це, не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до матеріалів справи спірні правовідносини виникли з неналежного виконання відповідачем ОСОБА_4 №01/2012 про дистриб'юторську діяльність, укладеного 03 вересня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю „CHIROMEGA» , Словацька Республіка (виробник) з товариством з обмеженою відповідальністю «Євромед» , Україна (дистриб'ютор).

Договір №01/2012 про дистриб'юторську діяльність укладено 03 вересня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю „CHIROMEGA» , Словацька Республіка (виробник) з товариством з обмеженою відповідальністю «Євромед» , Україна (дистриб'ютор).

Згідно з пунктами 10.1., 10.2. договору №01/2012 про дистриб'юторську діяльність від 03 вересня 2012 року сторони визначили, що будь-які спори, що випливають з цього договору сторони намагатимуться вирішувати шляхом переговорів. В іншому випадку, спори будуть вирішуватися в Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при ОСОБА_1 України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „CHIROMEGA» (позивач) є нерезидентом, юридичною особою за законодавством Словацької Республіки.

Місцезнаходженням відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Євромед» (код ЄДРПОУ 30696850) є Україна, місто Ужгород, вулиця Яроцька, 1/55.

Отже, у силу положень Закону України "Про міжнародне приватне право" і ГПК України справа №907/510/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „CHIROMEGA» до товариства з обмеженою відповідальністю „Євромед» про стягнення коштів є справою з іноземним елементом і така підвідомча Господарському суду Закарпатської області.

Умови пунктів 10.1., 10.2. договору №01/2012 про дистриб'юторську діяльність від 03 вересня 2012 року та відсутність у договорі вказівки про підсудність справи з іноземним елементом судам України не спростовують цього висновку.

Адже, арбітражне застереження не виключає і не замінює приписів статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", а Міжнародний Комерційний Арбітражний суд при ОСОБА_1 України не здійснює правосуддя і не входить у систему судоустрою України.

Конституцією України (стаття 124) установлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Суд наголошує, що визначений статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" перелік підстав підсудності справ судам України не вичерпується умовою пункту першого частини першої цієї статті (якщо сторони прямо передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності, коли таке право у сторін відсутнє), а називає й інші підстави.

Зокрема, пункт 2 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" відносить до підсудності судам України справи з іноземним елементом у випадку, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження.

Як зазначено вище, місцезнаходженням відповідача є Україна, місто Ужгород. Тому приписи пункту 2 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" повинні застосовуватись незалежно від наявності про це згоди сторін договору №01/2012.

Проте, у договорі №01/2012 про дистриб'юторську діяльність є арбітражне застереження про те, що спори підлягають вирішенню у Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при ОСОБА_1 України.

До початку розгляду спору відповідач подав Господарському суду Закарпатської області заяву, просив припинити провадження у справі у зв'язку із підсудністю справи Міжнародному Комерційному Арбітражному суду при ОСОБА_1 України, оскільки про це домовились сторони договору №01/2012 про дистриб'юторську діяльність. Інших заяв, відзиву на позов чи пояснень по суті спору відповідач суду першої інстанції не подавав.

У матеріалах справи відсутні докази неможливості розгляду Міжнародним Комерційним Арбітражним судом при ОСОБА_1 України спору між сторонами, що випливає з договору №01/2012 про дистриб'юторську діяльність від 03 вересня 2012 року. Відповідач таких доказів не надав.

Згідно з пунктами 11.1., 11.2., 11.3. договору №01/2012 про дистриб'юторську діяльність від 03 вересня 2012 року цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони можуть припинити чинність договору, домовившись про це, чи одна із сторін може вийти із договірних відносин. Дистриб'ютор може достроково розірвати договір.

Сторони не надали доказів недійсності договору №01/2012 про дистриб'юторську діяльність чи його окремих положень, зокрема, арбітражного застереження; відсутні й докази припинення чи дострокового розірвання договору.

Відтак договір №01/2012 про дистриб'юторську діяльність від 03 вересня 2012 року є чинним, такий не визнавалася недійсним, а відповідач наполягає на вирішенні спору саме третейським судом.

З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги про фінансове становище апелянта, про високі арбітражні збори та витрати не дають підстав і права суду ігнорувати арбітражне застереження договору №01/2012 про дистриб'юторську діяльність від 03 вересня 2012 року.

Отже у спорі, що випливає з договору №01/2012 про дистриб'юторську діяльність, апелянт вправі реалізувати своє право на судовий захист у встановленому законом порядку, з урахуванням умов цього договору.

Пленум Вищого Господарського суду України у пункті 4.2.3. постанови від 26.12.2011 р. N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснив, що у випадку якщо є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду і відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК. При цьому, господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Беручи до уваги викладене провадження у справі №907/510/17 необхідно було б припинити на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України.

Господарський суд Закарпатської області дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі №907/510/17 у зв'язку із домовленістю сторін договору №01/2012 про розгляд спору Міжнародним Комерційним Арбітражним судом при ОСОБА_1 України.

Проте, суд першої інстанції безпідставно вказав, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту першого частини першої статті 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Помилковим є й трактування Господарським судом Закарпатської області положень пункту першого частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", як пріоритетних відносно положень наступних пунктів цієї статті закону, та ототожнення судом умови договору про розгляд спору Міжнародним Комерційним Арбітражним судом при ОСОБА_1 України із визначенням підсудності справ з іноземним елементом судам України.

Тому ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21 серпня 2017 року у справі №907/510/17 необхідно скасувати.

Щодо вимог апеляційної скарги прийняти нове рішення про задоволення позову та вжити заходи до забезпечення позову суд апеляційної інстанції констатує наступне.

Господарський суд Закарпатської області не розглядав по суті ні заяви про забезпечення позову, ні позовних вимог. Ухвала Господарського суду Закарпатської області від 21 серпня 2017 року у справі №907/510/17 прийнята за результатами розгляду заяви відповідача про припинення провадження у справі.

За приписами частини 3 статті 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За змістом частини 7 статті 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „CHIROMEGA» задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21 серпня 2017 року у справі №907/510/17, справу №907/510/17 передати Господарському суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя Л.Л. Давид

суддя О.І. Матущак