Постанова

від 15.11.2017 по справі 924/954/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2017 р. Справа № 924/954/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Петухов М.Г.

суддів Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.10.17 р.

у справі № 924/954/17 (суддя Гладюк Ю. В. )

позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 смт.Ярмолинці

відповідач Ярмолинецька районна рада смт. Ярмолинці Хмельницької області

відповідач Управління Державної казначейської служби України у Ярмолинецькому районі

про стягнення 178 908, 39 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_5 ( пред. дов у справі )

відповідача 1 - не з"явився

відповідача2- не з"явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017 року у справі № 924/954/17 (суддя Гладюк Ю.В.) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ярмолинецької районної ради; Управління Державної казначейської служби України у Ярмолинецькому районі Хмельницької області про стягнення 178 908,39 грн. повернутий позивачу без розгляду.

Повертаючи позовну заяву, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не враховано, що звільнення від сплати судового збору інвалідів здійснювалось господарськими судами при застосуванні Закону України " Про судовий збір" в сукупності з роз"ясненнями Вищого господарського суду України, наданими в листі від 25.08.11, який втратив чинність, а тому станом на дату вирішення питання порушення провадження за даним позовом, суд враховував, що п.9 ст.5 Закону України " Про судовий збір" не дає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні з позовом до господарського суду.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що при прийнятті оскаржуваної ухвали не було застосовано Закон України " Про судовий збір", який регулює порядок звільнення від сплати судового збору інвалідів 2 групи.

Апелянт вважає, що звертаючись з позовом, він мав пільгу, як інвалід 2 групи, а тому суд першої інстанції неправомірно відмовив у прийнятті позовної заяви у зв"язку з несплатою судового збору.

Просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017 р. у даній справі та направити її для розгляду у суд першої інстанції.

У судове засідання з"явився представник апелянта, який підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.

Представники відповідачів 1,2 не з"явились в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку ( а.с. 29).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Пункт 3.9.1. вказаної Постанови передбачає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачами не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх представників в судове засідання, враховуючи обмеженість строків розгляду справи та відсутність клопотання про їх продовження, справа розглядається без явки представників відповідачів за наявними матеріалами,а відповідачі вважаються такими, що належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ч.2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого суду розглядається протягом п"ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2017р. позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до Ярмолинецької районної ради, Управління Державної казначейської служби України у Ярмолинецькому районі про стягнення грошових коштів в розмірі 178 908,39 грн .

Відповідно до п.3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Разом з тим, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звертаючись з позовом, судовий збір не сплатив, покликається на п.9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого інваліди 1 та 2 групи, законні представники дітей інвалідів і недієздатних осіб звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях .

Позивач вказав, що звільнення від сплати судового збору інвалідів здійснюється в сукупності з роз"ясненням Вищого господарського суду України згідно листа від 25.08.2011 року.

При цьому позивач підтвердив своє пільгове становище копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.11.2015р. , відповідно до якого останній є інвалідом другої групи з дитинства.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано); 2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; 3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; 4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не заглиблюючись у суть позовних вимог та їх доведеність поданими доказами.

Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам ст.ст. 54-58 ГПК України.

Підстави повернення позовної заяви без розгляду визначені ст.63 ГПК України.

Зокрема, п.4 ч.1 цієї статті унормовано, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Згідно із п.9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Крім того, п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз яснює , що громадяни , які мають статус фізичної особи - підприємця та підпадають під ознаки відповідних пунктів статті 5 Закону, мають право користуватись пільгами, визначеними цією статтею.

Частинами 1, 2 ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Положення ч. 2 ст. 8 Конституції України визначають, що її норми є нормами прямої дії.

Положення ч. 2 ст. 64 Конституції України не допускають обмеження права на судовий захист навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Це узгоджується з положеннями зазначеними в Загальній декларації прав людини, за якою кожен, у разі порушення його основних прав, наданих конституцією і законом, має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами (стаття 8).

Згідно ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно із ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.7, ч.1 ст.8 "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було заявлено в тексті апеляційної скарги, що саме п.9 ст. 5 Закон України "Про судовий збір" визначає порядок його звільнення від сплати судового збору.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність процесуальних підстав для повернення позовної заяви без розгляду, чим всупереч приписам статті 19 Конституції України, обмежив позивача у здійсненні прав, передбачених статтею 129 Конституції України.

За наведених обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Частиною 7 ст. 106 ГПК України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Тому, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню та відповідно справа № 924/954/17 - передачі на розгляд до господарського суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, визначеному розділом IX Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія відзначає, що пунктом 4.8 постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 визначено, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

Тобто розподіл суми судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017 року у справі № 924/954/17 здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним даної справи згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017 року у справі № 924/954/17 скасувати.

3.Матеріали справи № 924/954/17 повернути до господарського суду Хмельницької області для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.