Рішення

від 10.01.2018 по справі 924/954/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2018 р.Справа № 924/954/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Ярмолинці Хмельницької області

до Ярмолинецької районної ради, смт. Ярмолинці Хмельницької області

до управління Державної казначейської служби України у Ярмолинецькому районі Хмельницької області, смт. Ярмолинці

про стягнення 178 908,39 грн.

з підстав виплати відсотків за користування чужими грошовими коштами

(справа розглядається за правилами загального позовного провадження)

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - згідно договору

від відповідача-1: Пантело В.В. - згідно довіреності

від відповідача-2: не з'явився

встановив:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення із Ярмолинецької районної ради (за рахунок місцевого бюджету Ярмолинецького району Хмельницької області) відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 178 908,39 грн., посилаючись на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.10.2015р. по справі №924/645/15 про стягнення із Ярмолинецької районної ради на користь ФОП ОСОБА_1 279 554,15 грн. відшкодування вартості проведеного капітального ремонту нежитлового приміщення.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання вказаного судового рішення 05.10.2015 р. видано наказ, який був пред'явлений до виконання в УДКСУ у Ярмолинецькому районі, проте за період з 15.03.2016 р. по 27.04.2017р. у безспірному порядку було стягнуто кошти на користь позивача в сумі 4894,42 грн., 31.05.2017р. в сумі 274659,73 грн., всього у розмірі 279 554,15 грн. Вказує, що Ярмолинецька районна рада, маючи зобов'язання перед позивачем щодо повернення грошових коштів по рішенню суду в сумі 279 554,15 грн., продовжувала безпідставно користуватись ними. Відтак позивач, посилаючись на ст.ст. 1212, 1214, ч.2 ст. 536 ЦК України просить стягнути із відповідача-1 кошти в сумі 178 908,39 грн. як відсотки за користування чужими коштами за період з 28.02.2014р. по 30.05.2017р. у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідач-1 у поданому відзиві від 13.12.2017р. проти позову заперечує, посилаючись на те, що нарахування процентів за користування чужими коштами позивач здійснив ще до прийняття судового рішення, тобто з серпня 2014р., і будь-які угоди між позивачем та відповідачем-1 щодо передачі коштів не укладались. Тому вважає застосування позивачем ч.2 ст. 536 ЦК України у даній справі безпідставним, оскільки відсутнє зобов'язання між сторонами щодо надання коштів у тимчасове користування (позика, кредит, банківський вклад тощо) або прострочення оплати грошей за будь-яким оплатним зобов'язанням. Також, не погоджується із твердженням позивача про застосування аналогії закону, зокрема ч.1 ст. 1048 ЦК України, оскільки чинним законодавством не передбачено можливість застосування до відшкодування вартості поліпшень положень про позику.

У додатковому письмовому поясненні від 21.12.2017р. відповідач-1 просить суд врахувати, що у даному випадку фактичне користування відповідачем-1 грошовими коштами, які належать позивачу, відсутнє, оскільки виконання рішення суду від 22.09.2015р. по справі № 924/645/15 про стягнення із Ярмолинецької районної ради на користь ФОП ОСОБА_1 коштів на відшкодування вартості проведеного капітального ремонту (невід'ємних поліпшень) нежитлового приміщення здійснювалось відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845. Згідно з даним Порядком фактичне безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку, проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

За таких обставин, користування грошовими коштами позивача виходячи з приписів Порядку вважає неможливим, оскільки при надходження коштів на відповідний рахунок відповідача-1 відбувалось їх безспірне списання на виконання рішення суду, що само по собі виключає факт користування грошовими коштами позивача.

Відповідач-2 у відзиві від 21.12.2017р. із позовними вимогами не погоджується, посилаючись на те, що державна казначейська служба України та її територіальні органи виконують рішення про стягнення коштів з рахунків державного або місцевих бюджетів відповідно до Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 (надалі Закон) у порядку передбаченому Постановою КМУ від 03.08.2011р. №845 „Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" шляхом безспірного списання коштів державних чи місцевих бюджетів.

Вказує, що стягнення за рахунок місцевого бюджету процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено чинним законодавством. Крім того, органи Державної казначейської служби України не вступали у правовідносини з позивачем, своїми діями або бездіяльністю не порушували його законних прав та інтересів. Тому, відповідач-2 просить відмовити у позові у повному обсязі.

У письмовому пояснені від 04.01.2018р. позивач не погоджується із позицією відповідачів про те, що у даному випадку не можна застосувати аналогію закону, оскільки правовідносини між сторонами не є подібними до позики. Позивач стверджує, що факт виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати коштів має характер позики, тому вважає застосування ст. 536 ЦК України правомірним.

Крім того позивач, посилаючись на вимоги ст.ст. 2, 5 ГПК України, вважає обґрунтованими вимоги про стягнення коштів 178908,39 грн. із місцевого бюджету, оскільки Ярмолинецька районна рада фінансується із місцевого бюджету. Недоречним вважає твердження УДКСУ у Ярмолинецькому районі про неможливість стягнення процентів за користування чужими коштами, оскільки немає спеціальної норми, яка б регламентувала порядок такого стягнення. Вказує, нарахування відсотків стосується усіх учасників цивільних правовідносин.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.04.2013р. по справі №19/5025/1009/12 задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до Ярмолинецького районного будинку культури про стягнення 180951,31 грн. відшкодування вартості невід'ємних поліпшень.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.12.2013р. по справі №12/5025/921/12 було задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до Ярмолинецького районного будинку культури про стягнення 98602,84 грн. відшкодування вартості невід'ємних поліпшень приміщення будинку культури смт. Ярмолинці.

Відповідно до вказаних судових рішень (набули чинності у встановленому законом порядку) було присуджено до стягнення з Ярмолинецького районного будинку культури на користь ФОП ОСОБА_1 загалом 279 554,15 грн. вартості здійснених поліпшень, видано відповідні накази.

16.10.2013р. державним виконавцем відділу ДВС Ярмолинецького районного управління юстиції винесено постанови від 16.10.2013р. та від 26.02.2014р. про повернення виконавчих документів (наказів №19/5025/1009/12 від 10.07.2013р. та №12/5025/921/12 від 19.12.2013р.) стягувачу із посиланням на відсутність майна, а також на те, що Ярмолинецький РБК не включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, а тому відповідні рахунки, відкриті на таку установу, в органах Казначейства відсутні.

01.08.2014р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Ярмолинецької районної ради із письмовими листами (вимоги №11, №12) про відшкодування останньому 98602,84 грн. та 180951,31 грн. (всього в сумі 279 554,15 грн.) відшкодування вартості проведеного капітального ремонту.

За результатами розгляду письмових вимог Ярмолинецькою районною радою направлено лист ОСОБА_1 від 11.08.2014р. №391/01-27 про відхилення вимог останнього про сплату коштів, посилаючись на те, що Ярмолинецький районний будинок культури є самостійною юридичною особою, має самостійні: баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків.

Відповідно до листа управління Державної Казначейської служби України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області від 30.03.2013р. №01-51/1491, адресований начальнику відділу ДВС Ярмолинецького РУЮ, слідує, що Ярмолинецький районний будинок культури (код ЄДРПОУ 21329098, смт. Ярмолинці, Площа 600-річчя Ярмолинець, 1а) не включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, а тому рахунки, відкриті на таку установу, в органах Казначейства відсутні.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.09.2015р. по справі №924/645/15 позов ФОП ОСОБА_1 до Ярмолинецької районної ради про стягнення вартості проведеного капітального ремонту в сумі 279554,15 грн. було задоволено, 05.10.2015р. видано наказ №924/645/15, який направлено стягувачу для виконання.

12.06.2017р. управління Державної казначейської служби України у Ярмолинецькому районі листом за вих.№02-05-355 на запит Ярмолинецької райради повідомило про безспірне списання коштів в сумі 279554,15 грн. на користь ОСОБА_1, проведених згідно наказу від 05.10.2015р. №924/645/15, а саме: 15.03.2016р. - 538,57 грн., 31.03.2016р. - 516,68 грн., 29.04.2016р. - 98,60 грн., 24.05.2016р. - 122,97 грн., 30.05.2016р. - 72,61 грн., 08.06.2016р. - 325,48 грн., 30.06.2016р. - 180,10 грн., 29.07.2016р. - 126,35 грн., 12.09.2016р. - 602,76 грн., 30.09.2016р. - 180,10 грн., 13.10.2016р. - 122,97 грн., 31.10.2016р. - 310,84 грн., 29.11.2016р. - 167,21 грн., 30.11.2016р. - 35,14 грн., 20.12.2016р. - 218,48 грн., 29.12.2016р. - 299,75 грн., 28.02.1017р. - 217,43 грн., 31.03.2017р. - 219,79 грн., 27.04.2017р. - 538,59 грн., 31.05.2017р. - 274659,73 грн.

Вважаючи, що судове рішення про стягнення 274 659,73 грн. вартості проведених поліпшень тривалий час не виконувалось, ФОП ОСОБА_1 звернувся із позовом про стягнення із Ярмолинецької районної ради за рахунок місцевого бюджету проценти за користування чужими коштами в сумі 178 908,39 грн. згідно ст. 536 ЦК України за період з 28.08.2014р. по 30.05.2017р. у розрахунку облікової ставки Національного банку України.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З огляду на вищенаведені норми, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, фактичне користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Із матеріалів справи слідує, що ФОП ОСОБА_1, звертаючись із даним позовом, просив стягнути із Ярмолинецької районної ради за рахунок місцевого бюджету проценти за користування чужими коштами в сумі 178 908,39 грн. згідно ст. 536 ЦК України за період з 28.08.2014р. по 30.05.2017р. із врахуванням облікової ставки Національного банку України. При цьому позивач, посилаючись на вимоги ст.ст. 1212, 1214 ЦК України стверджував, що відповідач-1 безпідставно одержав грошові кошти позивача в сумі 279 554,15 грн., присуджені йому рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.09.2015р. по справі №924/645/15, та користувався ними без достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що судовим рішенням від 22.09.2015р. по справі №924/645/15 із Ярмолинецької районної ради на користь ФОП ОСОБА_1 було стягнуто вартість проведеного позивачем капітального ремонту (невід'ємних поліпшень) в сумі 279554,15 грн., рішення суду вступило в законну силу 05.10.2015р. згідно виданого судового наказу №924/645/15.

При цьому, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013р. №45), надалі - Порядок.

Відповідно до п.2 Порядку визначено, що безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п. 19 Порядку безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно пунктів 25, 26 вказаного Порядку передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Відтак, враховуючи механізм списання коштів із рахунків місцевих бюджетів відповідно до вищевказаного Порядку, суд приходить до висновку про неможливість фактичного користування Яромолинецькою районною радою коштів місцевого бюджету у розмірі 279554,15 грн., які підлягали безспірному списанню на користь позивача відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 22.09.2015р. по справі №924/645/15.

Судом також враховується, що управління Державної казначейської служби України у Ярмолинецькому районі листом від 12.06.2017р. за вих.№02-05-355 підтвердило списання сум на користь ОСОБА_1 у такому порядку: за період з 15.03.2016р. по 27.04.2017р. було списано на користь позивача коштів на загальну суму 4 894,42 грн., а 31.05.2017р. - 274659,73 грн., всього на суму 279554,15 грн. Тому, доводи позивача стосовно того, що відповідач-1 з серпня 2014р. по травень 2017р. безпідставно користувався грошовими коштами в сумі 279 554,15 грн., які присуджені до стягнення позивачу за судовим рішенням, суд оцінює критично та до уваги не приймає.

Судом також враховується, що у розумінні ст. 536 ЦК України проценти за користування чужими грошовими коштами не є відповідальністю, це плата за правомірне користування грошовими коштами. Натомість, в матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_1 фактично надавав у користування кошти відповідачам, встановивши відсоток за таке користування, будь-які угоди стосовно такої передачі між сторонами не укладались.

Крім того, ні законом, ні актом цивільного законодавства, як цього вимагає ст. 536 ЦК України, не передбачений розмір відсотків, які б могли бути застосовані до даних правовідносин, а тому нарахування позивачем процентів за користування грошовими коштами виходячи з розміру облікової ставки НБУ, суд вважає необґрунтованим.

Також, главою 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) розмір відсотків за користування коштами не передбачено, а посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин по аналогії закону частини 1 статті 1048 ЦК України, суд вважає безпідставним, оскільки вказаною нормою передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких встановлено договором або на рівні облікової ставки НБУ. Аналогічними є норми щодо нарахування відсотків по договорах кредиту (ст. 1054 ЦК України) та відсотків по банківських вкладах (ст. 1061 ЦК України).

Судом враховується, що договір позики та відшкодування вартості невід'ємних поліпшень є різними за правовою природою та регулюють різні правовідносини, тому застосування ст. 1048 ЦК України по аналогії закону у даному спорі, є безпідставним та не може бути прийнято до уваги.

Згідно імперативних приписів ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відтак, відповідачі у даній справі не можуть примушуватись до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами, оскільки такі дії не є обов'язковими для останніх в силу невизначеності розміру процентів законом або договором.

Тому, вимога позивача про стягнення із Ярмолинецької районної ради за рахунок місцевого бюджету Ярмолинецького району Хмельницької області 178 908,39 грн. відсотків за користування чужими коштами із наведених позивачем підстав не може бути задоволена.

Щодо визначення у даній справі відповідачем-2 управління Державної казначейської служби у Ярмолинецькому районі, то у суду відсутні докази на підтвердження того, яким чином порушувались права позивача відповідачем-2, оскільки останній не вступав у правовідносини із позивачем, будь-яких прав та інтересів позивача не порушував.

Враховується, що згідно ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

При цьому, інші доводи позивача, викладені у позові та у письмових обґрунтуваннях до нього, також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому судом відхиляються як необґрунтовані.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 78 ГПК України).

Клопотання відповідача-1, викладене у відзиві від 13.12.2017р., про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності в порядку ст. 256, ч.2 ст. 258 ЦК України, судом відхиляється, оскільки за змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Судом встановлено, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, не порушено.

Відтак, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості як обставинами справи так і поданими сторонами доказами.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено 11.01.2018р.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (АДРЕСА_1

3 - відповідачу УДКСУ ( вул. Шевченка, 6, смт. Ярмолинці, 32100)

4- відповідачу райрада (смт. Ярмолинці, площа 600 річчя Ярмолинець, 1).