Постанова

від 14.11.2017 по справі 914/3172/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 914/3172/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішеннягосподарського суду Львівської області від 13.02.2017 та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі№ 914/3172/16 господарського суду Львівської області за позовомМостиського районного центру зайнятості доЛьвівської митниці ДФС третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 простягнення 25 697,12 грн., за участю представників: від позивачане з'явився від відповідачане з'явився від третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Мостиський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської митниці ДФС про стягнення з відповідача 25 697,12 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.01.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.).

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2017 у справі № 914/3172/16 (суддя Крупник Р.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 (колегія суддів у складі: Давид Л.Л. - головуючий, Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2017 у справі № 914/3172/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2017 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 914/3172/16, Львівська митниця ДФС звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на касаційне оскарження, скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. відновлено Львівській митниці ДФС строк подання касаційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 914/3172/16, прийнято зазначену касаційну скаргу до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.11.2017 о 10 год. 50 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 14.11.2017 о 09 год. 50 хв.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача, який надійшов до Вищого господарського суду України 13.11.2017, позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, зокрема, у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, наказом Державної митної служби України від 27.07.2012 № 1562-к по особовому складу Львівської митниці, припинено з 30.07.2012 перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_4 на посаді начальника сектору митних інформаційних технологій (Мостиська) відділу митних інформаційних технологій Львівської митниці.

Згідно заяви ОСОБА_4 на підставі наказу Мостиського районного центру зайнятості від 15.01.2013 № НТ130115 та наказу від 22.01.2013 № НТ130122, ОСОБА_4 надано статус безробітного з 15.01.2013 та призначено і розпочато виплату допомоги по безробіттю з 22.01.2013.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 у справі № 2а-7370/12/1370 за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України "По особовому складу Львівської митниці" від 27.07.2012 № 1562-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_4, начальника сектору митних інформаційних технологій (Мостиська) відділу митних інформаційних технологій Львівської митниці; поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника сектору митних інформаційних технологій (Мостиська) відділу митних інформаційних технологій Львівської митниці; стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.07.2012 по 23.10.2012 на суму 16 218,07 грн.

Вказана постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 у справі № 2а-7370/12/1370 залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2014.

01.06.2013 наказом Державної митної служби України № 853-к, скасовано п. 1 наказу Державної митної служби України від 27.07.2012 № 1562-к в частині припинення 30.07.2012 перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_4, поновлено останнього на посаді начальника сектору митних інформаційних технологій (Мостиська) відділу митних інформаційних технологій Львівської митниці, про що ОСОБА_4 ознайомлено лише 07.08.2014.

Згідно наказу Мостиського районного центру зайнятості від 17.12.2013 № НТ131217, ОСОБА_4 припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено його реєстрацію як безробітного у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду.

У зв'язку з поновленням ОСОБА_4 на роботі за рішенням суду, позивачем направлено відповідачу претензію від 19.12.2013 № 1006/03 щодо відшкодування виплаченої третій особі допомоги по безробіттю.

Невідшкодування відповідачем виплаченої допомоги по безробіттю стало підставою для звернення Мостиського районного центру зайнятості з даним позовом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення за цим Законом, зокрема, є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як зазначалось вище та встановлено судами, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 у справі № 2а-7370/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2014, визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України "По особовому складу Львівської митниці" від 27.07.2012 № 1562-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_4, начальника сектору митних інформаційних технологій (Мостиська) відділу митних інформаційних технологій Львівської митниці та поновлено ОСОБА_4 на посаді.

Наказ Державної митної служби України № 853-к про поновлення на роботі ОСОБА_4 було видано 01.06.2013.

06.06.2013 Львівською митницею прийнято наказ № 668-к, яким наказано ОСОБА_4 приступити до виконання обов'язків за посадою та зобов'язано відділ кадрової роботи довести вказаний наказ до відома ОСОБА_4

Як встановлено судами попередніх інстанцій, докази своєчасного повідомлення ОСОБА_4 та Мостиського районного центру зайнятості про прийняття наказів про поновлення працівника на роботі в матеріалах справи відсутні.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що не зважаючи на видачу наказів, до виконання обов'язків за посадою ОСОБА_4 не приступив, заробітна плата йому не виплачувалася, оскільки з наказами про поновлення на посаді ОСОБА_4 був ознайомлений лише 07.08.2014, що підтверджується підписом на наказах, а також відповідною відміткою в трудовій книжці.

На виконання ухвали господарського суду Львівської області від 30.01.2017 у справі № 914/3172/16, Городоцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області повідомлено про те, що за період з 01.06.2013 по 17.12.2013 по ОСОБА_4 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація (індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-7).

У зв'язку з тим, що відповідач не повідомив ОСОБА_4 та Мостиський районний центр зайнятості про поновлення на роботі працівника, позивачем і після 01.06.2013 по 03.12.2013 здійснювалось нарахування та виплата допомоги по безробіттю.

Відповідно до довідки Мостиського районного центру зайнятості від 17.12.2013, за період перебування на обліку з 22.01.2013 до 03.12.2013 ОСОБА_4 отримав допомогу по безробіттю в розмірі 25 697,12 грн.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким підставно погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного висновку про виникнення у відповідача обов'язку щодо відшкодування позивачу виплаченої ОСОБА_4 допомоги по безробіттю у сумі 25 697,12 грн.

Отже, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Великої Британії").

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши повноту доказів, фактичним обставинам даної справи № 914/3172/16, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіривши мотиви, підстави, нормативно-правове обґрунтування оскаржуваних судових актів, беручи до уваги доводи касаційної скарги та враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, дійшла висновку про правильність підстав, на яких ґрунтувалися рішення судів нижчих інстанцій (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96) та, відповідно, про відсутність у суду касаційної інстанції підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2017 у справі № 914/3172/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук