Ухвала

від 16.11.2017 по справі 761/8736/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4031/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

з участю:

представника власника майна, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби Безпеки, Державної митної служби та прикордонної служби України Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та накладено арешт на виявлені і вилучені 24.11.2016 року під час обшуку за адресою розташування офісу ТОВ «Інфобезпека ЛТД» (м. Київ вул. Борщагівська буд. 128) речі, предмети та документи, які визнані у кримінальному провадженні речовими доказами.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував те, що речі, предмети та документи, на які слідчий просить накласти арешт, є такими, що зберегли на собі сліди злочину та відповідають критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КК України, є речовими доказами, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що слідчим ОСОБА_10 незаконно проведено обшук офісного приміщення, яке орендується адвокатом ОСОБА_7 та вилучено серверне обладнання, яке на праві власності належить адвокатському бюро ОСОБА_7 і яке містить адвокатську таємницю. Додає, що вилучене під час обшуку майно належить адвокату та 28 грудня 2017 року Шевченківським районний судом м. Києва винесено ухвалу, якою зобов`язано орган досудового розслідування повернути ОСОБА_7 незаконно вилучене майно.

Далі в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду на порушення слідчим під час звернення із даним клопотанням до суду строку, передбаченого ст. 171 КПК України, на що суд уваги не звернув.

Також автор апеляційної скарги зазначає про порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки ухвала про проведення обшуку постановлена за клопотанням старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , який не є особою, що має повноваження на звернення до суду із клопотанням про проведення обшуку у приміщенні адвоката.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску такого строку зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваної ухвали апелянтом не отримано, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання представника власника майна щодо поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущено з поважних причин.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження № 22016000000000281, відомості про яке 25.07.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби Безпеки, Державної митної служби та прикордонної служби України Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на виявлені і вилучені 24.11.2016 року під час обшуку за адресою розташування офісу ТОВ «Інфобезпека ЛТД» (м. Київ вул. Борщагівська буд. 128) речі, предмети та документи, які визнані у кримінальному провадженні речовими доказами, яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого в межах кримінального провадження № 22016000000000281 про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що обшук проведено незаконно, незаконно вилучено майно, те, що ухвала про проведення обшуку постановлена за клопотанням старшого слідчого, який не є особою, що має повноваження на звернення до суду із клопотанням, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ухвала про обшук та процедура проведення обшуку не є предметом апеляційного перегляду у даному судовому засіданні. З цих же підстав колегія суддів не може дати правову оцінку і ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна відбувся без повідомлення власника майна заслуговують на увагу, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить. З цих же підстав не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і твердження апелянта про порушення строку із зверненням слідчого до суду.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , та накладено арешт на виявлені і вилучені 24.11.2016 року під час обшуку за адресою розташування офісу ТОВ «Інфобезпека ЛТД» (м. Київ вул. Борщагівська буд. 128) речі, предмети та документи, які визнані у кримінальному провадженні речовими доказами, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4