Постанова

від 13.11.2017 по справі 813/3052/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 року справа № 813/3052/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Кропива» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Кропива звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0009511406 від 13.06.2017 р., №0009521406 від 13.06.2017 р., №0009531406 від 13.06.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки №642/13-01-14-06/37740990 від 13.06.2017 р. У вищенаведеному акті контролюючий орган вказав про те, що позивачем порушено п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 269892,54 грн, в тому числі за 2015 рік - 201162,06 грн та за 2016 рік - 68730,48 грн., та п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України п.5 розділу ІІІ, п.п.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. №966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015р.№13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014р. за №1267/26044, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 102215,24 грн, в тому числі: лютий 2015 р. в сумі 23377,92 грн, вересень 2015 р. в сумі 6810 грн., жовтень 2015 р. в сумі 13633,74 грн., грудень 2015 р. в сумі 19942,11 грн., січень 2016 р. в сумі 8756,34 грн., лютий 2016р. в сумі 17623,92 грн., квітень 2016 р. в сумі 751 грн., травень 2016 р. в сумі 3879,13 грн., листопад 2016 р. в сумі 4244,08 грн., грудень 2016 р. в сумі 2028 грн., лютий 2017 р. в сумі 1169 грн., та завищення суми від'ємного значення в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 2743 грн, в тому числі за травень 2016 р. в сумі 2743 грн.

Позивач з такими висновками не погоджується, зазначив про те, що відповідач дійшов неправомірного висновку, що підтвердити господарську операцію між ТОВ Логістік ОСОБА_3 та ПП Кропива не має можливості виходячи з врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності незначних трудових ресурсів у постачальника, відсутності у постачальника основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування, навантаження та розвантаження, та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарської операції, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності .

Також позивач зазначив, що відсутність у суб'єктів господарювання (контрагентів) достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, не має своїм наслідком недійсність укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети, як порушення інтересів держави у сфері оподаткування. Вважає, що висновки, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, не можуть ґрунтуватися лише на висновках перевірки контрагента в частині неможливості здійснення господарських операцій цією юридичною особою та матеріалах кримінального провадження без ухвалення відповідного рішення судом. А тому прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, вказала, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що у період з 11.05.2017 року по 19.05.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Кропива (код ЄДРПОУ 37740990) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015р. по 01.03.2017р., за наслідками якої складено акт №642/13-01-14-06/37740990 від 13.06.2017 р.

У висновках акта перевірки відповідач зазначив про порушення ПП Кропива :

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 269892,54 грн, в тому числі за 2015 рік - 201162,06 грн та за 2016 рік - 68730,48 грн;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України п.5 розділу ІІІ, п.п.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. №966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. №13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014р. за №1267/26044, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 102215,24грн, в тому числі: лютий 2015 р. в сумі 23377,92 грн, вересень 2015 р. в сумі 6810 грн., жовтень 2015р. в сумі 13633,74 грн., грудень 2015 р. в сумі 19942,11 грн., січень 2016 р. в сумі 8756,34 грн., лютий 2016 р. в сумі 17623,92 грн., квітень 2016 р. в сумі 751 грн., травень 2016 р. в сумі 3879,13грн., листопад 2016 р. в сумі 4244,08 грн., грудень 2016 р. в сумі 2028 грн., лютий 2017 р. в сумі 1169 грн., та завищення суми від'ємного значення в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 2743 грн, в тому числі за травень 2016 р. в сумі 2743грн.

На основі таких висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.06.2017р.: №0009511406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 287075,16 грн, в тому числі 269892,54 грн за податковим зобов'язанням та 17182,62 грн - за штрафними санкціями; №0009521406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 127476,80 грн, в тому числі 102215,24 грн за податковим зобов'язанням та 25261,56 грн - за штрафними санкціями; №0009531406, яким встановлено завищення від'ємного значення, яке зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 2743 грн.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч.1 ст.17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій підприємства позивача з його контрагентами ТОВ Логістік ОСОБА_3 , ТзОВ МЕДАСЕПТ та вплив таких на формування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 року платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, що діяла до 03.11.2016 р.), є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону (в редакції, що діяла до 03.01.2017 р.), це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних вище правових норм, слід зробити висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Так, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з вимогами п. 198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Вимоги до оформлення податкової накладної визначені п. 201.1 ст. 201 ПК України, відповідно до якого у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

Так, Податковим кодексом України надано повноваження центральному органу виконавчої влади затверджувати форму та порядок заповнення податкової накладної. У зв'язку з цим Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року № 1235/26012 (який був чинний до 31.12.2015 р.) та Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267 (із змінами та доповненнями на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної.

Слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

З огляду на ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч.1 ст.138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що 07.07.2014 року між ПП Кропива (в подальшому - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДАСЕПТ (в подальшому - Продавець) було укладено договір №М-13 (далі - Договір №М-13), за яким продавець зобов'язується протягом строку дії даного Договору поставити і передати у власність покупця: лікарські засоби в подальшому в даному Договорі - Товар , в асортименті, кількості та ціні, визначених у видаткових накладних або специфікаціях, що складаються на кожну партію Товару, що поставляється, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним Договором. Товар за даним Договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними (специфікаціями) на підставі узгоджених замовлень покупця. Замовлення передається Продавцю в будь-якій зрозумілій Сторонами формі: особисто, електронною поштою, за допомогою факсимільного зв'язку. Продавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання замовлення надати відповідь щодо можливості поставки товару у асортименті та кількості згідно замовлення. Відповідь надається у спосіб, яким було отримане замовлення.

Відповідно до п.2 договору товар має бути поставлений Продавцем Покупцю протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту узгодження Сторонами замовлення. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (офіційні правила Міжнародної торговельної палати «Інкотермс-2000 ) на адресу покупця.

Пунктом 3 договору визначено, що загальна сума цього Договору (тобто загальна вартість (ціна) усього Товару, поставленого за цим Договором) Сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого (переданого у власність Покупця) Товару та дорівнює сумі всіх виписаних Продавцем та підписаних уповноваженою особою Покупця видаткових накладних (специфікацій). Розрахунки між сторонами за даним Договором здійснюються в безготівковій формі шляхом оплати (переведення) Покупцем грошової суми (ціни) вказаній у видаткових накладних, на розрахунковий рахунок продавця впродовж 21 (двадцять один) календарних днів після підписання Сторонами видаткових накладних.

На виконання умов Договору №М-13 Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДАСЕПТ виписано накладні №М-00000010 від 13.01.2015 р., №М-00000014 від 15.01.2015 р., №М-00000252 від 27.01.2015 р., №М-00000253 від 27.01.2015 р., №М-00000292 від 03.02.2015 р., №М-00000298 від 04.02.2015 р., №М-00000322 від 11.02.2015 р., №М-00000348 від 18.02.2015 р., №М-00000356 від 19.02.2015 р., №М-00000359 від 23.02.2015 р., №М-00000384 від 25.02.2015 р., №М-00000397 від 27.02.2015 р., №М-00000409 від 27.02.2015 р. на поставку лікарських засобів біосепт, розчин для зовнішнього застосування 96%, 100 мл; септостерил 96%, розчин для зовнішнього застосування 96%, 100 мл; спирт етиловий 96%, розчин для зовнішнього застосування 96%, 100 мл; септил плюс, розчин 96% по 100 мл у флаконах на загальну суму 815011,29 грн, в тому числі ПДВ 53318,49 грн.

Підтвердженням поставки Приватному підприємству Кропива (вантажоодержувач) лікарських засобів від Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДАСЕПТ (вантажовідправник) є товарно-транспортні накладні.

Копіями платіжних доручень №8 від 03.02.2015 р., №17 від 20.02.2015 р., №3 від 26.02.2015 р., №4 від 26.02.2015 р., №6 від 27.02.2015 р., №10 від 04.03.2015 р., №5 від 05.03.2015р., №74 від 10.03.2015 р., №69 від 10.03.2015 р., №65 від 10.03.2015 р., №67 від 10.03.2015 р., №68 від 10.03.2015 р., №72 від 10.03.2015 р., №71 від 10.03.2015 р., №75 від 10.03.2015 р., №73 від 10.03.2015 р., №18 від 16.03.2015 р., №25 від 19.03.2015 р., №27 від 20.03.2015 р., №34 від 26.03.2015 р., №41 від 09.04.2015 р., №44 від 17.04.2015 р., №60 від 12.05.2015 р., №71 від 22.05.2015 р., №89 від 11.06.2015 р., №1 від 13.07.2015 р. підтверджується часткова оплата ПП Кропива за лікарські засоби, отримані згідно накладних.

Рух коштів підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №631 по розрахунках з ТзОВ МЕДАСЕПТ за січень - серпень 2015 р.

Також ПП Кропива та ТзОВ МЕДАСЕПТ було складено акти звіряння взаємних розрахунків за період: січень-травень 2015 р. за договором М-13 від 07.07.2014р. Так, згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період: травень 2015 р. за договором М-13 від 07.07.2014р., ПП Кропива мало кредиторську заборгованість перед ТзОВ МЕДАСЕПТ в розмірі 446057,92грн.

Судом встановлено, що у зв'язку з оплатою за отримані медичні товари згідно накладної №М000000252 від 27.01.2015 р., що підтверджується платіжними дорученнями №89 від 11.06.2015 р. та №1 від 13.07.2015 р., сума заборгованості ПП Кропива перед ТзОВ МЕДАСЕПТ становила 436057,92 грн., право вимоги якої ТзОВ МЕДАСЕПТ було відступлено ТзОВ А-СЕПТ згідно договору №520 від 28.07.2015 р.

На підтвердження господарської операції ПП Кропива до адміністративного позову додано Податкові накладні №13 від 13.01.2015 р. з врахуванням коригування №12 від 21.01.2015р. та розрахунку №23 від 21.01.2015 р., №17 від 15.01.2015 р., №100 від 27.01.2015 р., №101 від 27.01.2015 р., №12 від 03.02.2015 р., №23 від 04.02.2015 р., №49 від 11.02.2015 р., №91 від 18.02.2015 р., №95 від 19.02.2015 р., №98 від 23.02.2015 р., №135 від 25.02.2015 р., №160 від 27.02.2015 р., №161 від 27.02.2015 р. на загальну суму 815011,29 грн, в тому числі ПДВ 53318,49грн.

Представник позивача пояснила, що одержані від контрагента ТМЦ ним використано у своїй господарській діяльності, зокрема, надалі реалізовано за договорами продажу Приватному підприємству виробничо-комерційна фірма Скайінвест , ТзОВ Зелена аптека №:128 , КП Стрийська міська соціальна аптека , ТзОВ Декада-2000 , ТОВ Фалбі-Львів , ТзОВ Аптека №101 , ПП Фармацевтична компанія Здорова родина , ПП Приватне мале підприємство САНА , ТзОВ АКСІС І К , ФОП ОСОБА_4, ТзОВ Фармаком Лтд, КЗ ЛОР Львівське обласне патологоанатомічне бюро , ТзОВ ІВА-Фарм , малому колективному підприємству Фармако , ТзОВ НЕНСІ ФАРМ ПЛЮС , Приватній фірмі аптеці Вестфарм , Госпіталю інвалідів війни та репресованих (Винники), КП ЛОР Обласний Аптечний Склад . На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучено копії накладних №3 від 14.01.2015 р., №4 від 14.01.2015 р., №5 від 16.01.2015 р., №6 від 16.01.2015 р., №8 від 16.01.2015 р., №9 від 16.01.2015 р., № 7 від 16.01.2015 р., № 10 від 20.01.2015 р., №11 від 21.01.2015 р., №13 від 23.01.2015 р., №14 від 26.01.2015 р., № 15 від 26.01.2015 р., № 16 від 28.01.2015 р. №1 від 02.02.2015 р., №2 від 05.02.2015 р., №3 від 05.02.2015 р., №5 від 05.02.2015 р., №7 від 12.02.2015р., №8 від 13.02.2015 р., №9 від 13.02.2015 р., №10 від 20.02.2015 р., №11 від 23.02.2015 р., №12 від 24.02.2015 р., №13 від 25.02.2015 р., №14 від 25.02.2015 р., №15 від 27.02.2015 р. та копії виписаних податкових накладних №7 від 16.01.2015 р., №8 від 16.01.2015р., №3 від 14.01.2015 р., №4 від 14.01.2015 р., №5 від 16.01.2015 р., №6 від 16.01.2015 р., №8 від 16.01.2015 р., №9 від 16.01.2015 р., №10 від 20.01.2015 р., №11 від 21.01.2015 р., №13 від 23.01.2015 р., № 14 від 26.01.2015 р., №15 від 26.01.2015 р., №16 від 28.01.2015 р.

Судом також встановлено, що 11.09.2015 року між ПП Кропива (в подальшому - Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТІК ОСОБА_3 (в подальшому - Продавець) було укладено договір №10/09 (далі - Договір №10/09), за яким продавець зобов'язується протягом строку дії даного Договору поставити і передати у власність покупця: лікарські засоби в подальшому в даному Договорі - Товар , в асортименті, кількості та ціні, визначених у видаткових накладних або специфікаціях, що складаються на кожну партію Товару, що поставляється, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним Договором. Товар за даним Договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними (специфікаціями) на підставі узгоджених замовлень покупця. Замовлення передається Продавцю в будь-якій зрозумілій Сторонами формі: особисто, електронною поштою, за допомогою факсимільного зв'язку. Продавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання замовлення надати відповідь щодо можливості поставки товару у асортименті та кількості згідно замовлення. Відповідь надається у спосіб, яким було отримане замовлення.

Відповідно до п.2 договору товар має бути поставлений Продавцем Покупцю в строк, що узгоджений Сторонами у замовленні. Поставка товару здійснюється за рахунок Продавця. Доказом передачі товару Покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії ТОВАРУ, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) Покупця. Передача товару уповноваженій особі Покупця здійснюється Постачальником на підставі довіреності, виданої Покупцем на ім'я такої уповноваженої особи з посиланням на номер і дату даного Договору. Покупець гарантує, що проставлення підпису уповноваженої особи Покупця на видатковій накладній продавця є достатнім підтвердженням прийняття товару покупцем, погодження його кількості, ціни та асортименту, а уповноважена особа Покупця має достатні повноваження на вчинення таких дій.

Пунктом 3 договору визначено, що загальна сума цього Договору (тобто загальна вартість (ціна) усього Товару, поставленого за цим Договором) Сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого (переданого у власність Покупця) Товару та дорівнює сумі всіх виписаних Продавцем та підписаних уповноваженою особою Покупця видаткових накладних (специфікацій). Розрахунки між сторонами за даним Договором здійснюються в безготівковій формі шляхом оплати (переведення) Покупцем грошової суми (ціни) вказаній у видаткових накладних, на розрахунковий рахунок продавця впродовж 30 (тридцяти) календарних днів після підписання Сторонами видаткових накладних.

На виконання умов Договору №10/09 Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТІК ОСОБА_3 виписано накладні № ИБ1-000013 від 14.09.2015 р., № ИБ1-000014 від 14.09.2015 р., № ИБ1-000011 від 15.09.2015р., № ИБ1-000017 від 15.09.2015 р., № ИБ1-000032 від 01.10.2015 р., № ИБ1-000053 від 02.10.2015р., № ИБ1-000066 від 12.10.2015 р., № ИБ1-000079 від 12.10.2015 р., № ИБ1-000161 від 26.10.2015р., № ИБ1-000200 від 03.11.2015 р., № ИБ1-000206 від 05.11.2015 р., №ИБ1-000205 від 05.11.2015 р., № ИБ1-000215 від 10.11.2015 р., № ИБ1-000216 від 10.11.2015 р., № ЦБ-0000312 від 16.12.2015р., № ЦБ-0000313 від 16.12.2015 р., № ЦБ-0000409 від 28.12.2015р., № ЦБ-0000026 від 12.01.2016р., № ЦБ-0000036 від 18.01.2016 р., № ЦБ-0000089 від 01.02.2016 р., № ЦБ-0000292 від 17.02.2016р., № ЦБ-0000133 від 03.02.2016 р., № ЦБ-0000768 від 19.05.2016 р., № ЦБ-0000910 від 25.05.2016р. на поставку лікарських засобів етіл 96%%, розчин для зовнішнього застосування 96%, 100 мл; спирт етиловий 96%%, розчин для зовнішнього застосування 96%, 100 мл на загальну суму 1228303,59 грн, в т.ч. ПДВ 80356,31грн.

Підтвердженням поставки Приватному підприємству Кропива (вантажоодержувач) лікарських засобів від Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТІК ОСОБА_3 (вантажовідправник) є товарно-транспортні накладні.

Копіями платіжних доручень № 190 від 13.11.2015 р., № 196 від 20.11.2015 р., № 201 від 07.12.2015 р., № 205 від 08.12.2015 р., № 211 від 09.12.2015 р., № 216 від 14.12.2015 р., № 228 від 28.12.2015 р., № 229 від 28.12.2015 р., № 234 від 30.12.2015 р., № 235 від 30.12.2015 р., № 222 від 24.12.2015 р., № 225 від 28.12.2015 р., № 226 від 28.12.2015 р., № 227 від 28.12.2015 р., № 14 від 29.01.2016 р., № 19 від 15.02.2016 р., № 23 від 26.02.2016 р., № 24 від 26.02.2016 р., № 25 від 26.02.2016 р., № 26 від 26.02.2016 р., № 27 від 26.02.2016 р., № 29 від 26.02.2016 р., № 1 від 11.03.2016 р., № 88 від 17.01.2017 р. підтверджується часткова оплата ПП Кропива за лікарські засоби, отримані згідно накладних.

Рух коштів підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №631 по розрахунках з ТзОВ ЛОГІСТІК ОСОБА_3 за вересень 2015 р. - грудень 2016 р.

Судом встановлено, що сума заборгованості ПП Кропива перед ТзОВ ЛОГІСТІК ОСОБА_3 становила 536311,21 грн., право вимоги якої ТзОВ ЛОГІСТІК ОСОБА_3 було відступлено ТзОВ ЮНІКОМ ІНТ згідно договору №10/09П від 15.08.2016р.

На підтвердження господарської операції з ТзОВ ЛОГІСТІК ОСОБА_3 до адміністративного позову ПП Кропива додано податкові накладні №14 від 16.09.2015 р., №15 від 16.09.2015 р., №16 від 16.09.2015 р., №17 від 16.09.2015 р., №2 від 01.10.2015 р., №10 від 02.10.2015 р., №25 від 12.10.2015 р., №28 від 12.10.2015 р., №54 від 26.10.2015 р., №10 від 03.11.2015 р., №17 від 05.11.2015 р., №18 від 05.11.2015 р., №28 від 10.11.2015 р., №29 від 10.11.2015 р., №54 від 16.12.2015 р., №131 від 28.12.2015 р., №18.01.2016 р., №12.01.2016 р., №1 від 01.02.2016 р., №188 від 17.02.2016 р., №31 від 03.02.2016 р., №87 від 19.05.2016 р., №102 від 25.05.2016 р. на загальну суму 1228303,59 грн, в т.ч. ПДВ 80356,31 грн.

Представник позивача пояснила, що одержані від контрагента ТМЦ ним використано у своїй господарській діяльності, зокрема, надалі реалізовано за договорами продажу Малому колективному підприємству Фармако , КП ЛОР Обласний аптечний склад , Товариству з обмеженою відповідальністю Іва-Фарм , ТМО Любомильського і Шацького районів, ПП ВКФ Скайінвест , ТзОВ Декада-2000 , ПП Фармацевтична компанія Здорова родина , ФОП ОСОБА_4, Госпіталю інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи, Товариству з обмеженою відповідальністю Лік-Фарм , КП ЛОР Львівське обласне патологоанатомічне бюро , Госпіталю інвалідів війни та репресованих (Винники), Львівській обласній клінічній лікарні, ТОВ ЗТФ Арніка , КП Стрийська міська соціальна аптека . На підтвердження вказаного, до матеріалів справи долучено копії накладних №3 від 15.09.2015 р., №4 від 15.09.2015 р., № 5 від 21.09.2015 р., №3 від 05.10.2015 р., №9 від 27.10.2015 р., №1 від 05.10.2015 р., №5 від 07.10.2015 р., №6 від 13.10.2015 р., №4 від 08.10.2015 р., №2 від 05.10.2015р., №6 від 23.10.2015 р., №7 від 16.10.2015 р., №1 від 05.11.2015 р., №2 від 06.11.2015р., №3 від 06.11.2015 р., №4 від 09.11.2015 р., №6 від 11/11/2015 р., №5 від 09.11.2015р., №7 від 12.21.2015 р., №8 від 12.11.2015 р., №7 від 12.11.2015 р., №4 від 09.11.2015р., №6 від 11.11.2015 р., №00000000073 від 17.11.2016 р., №1 від 01.02.2016 р., №6 від 17.02.2016 р., №2 від 03.02.2016 р., №6 від 23.05.2016 р., №1 від 02.06.2016 р., №2 від 02.06.2016р., №6 від 19.01.2016р., №16 від 31.12.2015 р., №11 від 21.12.2015 р., №10 від 18.12.2015 р., та копії виписаних податкових накладних №3 від 15.09.2015 р., №5 від 21.09.2015р., №4 від 15.09.2015р., №3 від 05.10.2015 р., №9 від 27.10.2015 р., №1 від 05.10.2015р., №5 від 07.10.2015р., №6 від 13.10.2015 р., №4 від 08.10.2015 р., №2 від 05.10.2015р., №7 від 16.10.2015р., №8 від 23.10.2015 р., №1 від 05.11.2015р., №2 від 06.11.2015 р., №3 від 06.11.2015р., №4 від 09.11.2015 р., №6 від 11.11.2015 р., №4 від 09.11.2015 р., №6 від 11.11.2015р., №5 від 09.11.2015 р., №7 від 12.11.2015 р., №8 від 12.11.2015р., №73 від 17.11.2016р., №1 від 01.02.2016р., №6 від 17.02.2016 р., №2 від 03.02.2016 р., №6 від 23.05.2016р., №1 від 02.06.2016р., №2 від 09.06.2016 р., №6 від 19.01.2016р., №16 від 31.12.2015р., №11 від 21.12.2015р., № 10 від 18.12.2015 р.

Актом перевірки зафіксовано, що посадовими особами підприємства позивача надано до перевірки товарно-транспортні накладні, що не відповідають вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за №128/2568; наказу Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 р. №983 Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , не містять необхідних реквізитів та інформації, не дають можливості ідентифікувати учасників господарської операції та підтвердити реальність її здійснення.

На переконання суду, підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися контрагентом позивача товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку Товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Слід зазначити, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну як обов'язковий безумовний доказ реальності здійснених господарських операцій. Натомість оцінка таких операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу здійснених операцій, з урахуванням особливостей їх суті та змісту

Вищевказане підтверджується і судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, у справах К/800/26970/15 від 14.03.2017 року, К/800/14009/15 від 21.03.2017 року та інших.

Також, судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що одними із аргументів, на які покликається представник відповідача щодо нереального характеру господарських операцій, що відбулися між позивачем та його контрагентами є інформація, наявна у АІС Податковий блок щодо ТОВ МЕДАСЕПТ та ТОВ Логістік ОСОБА_3 , зокрема, за даними архіву електронної звітності за період проведення взаєморозрахунків з ПП Кропива відповідачем встановлено розрив ланцюга поставки товарів.

В акті перевірки підприємства позивача зазначено, що підтвердити господарську операцію між ПП Кропива та ТОВ МЕДАСЕПТ , ТОВ Логістік ОСОБА_3 не має можливості виходячи з врахуванням реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності незначних трудових ресурсів у постачальника, відсутності у постачальника основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування, навантаження та розвантаження та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарської операції, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Відповідач також посилається на те, що надані ПП Кропива первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ПП Кропива та ТОВ МЕДАСЕПТ та ТОВ Логістік ОСОБА_3 , а відтак не можуть враховуватися в даних податкового обліку.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження відповідних витрат та розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит, а також формування за результатами понесених витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

Крім того, станом на момент укладення договору з відповідними контрагентами позивачем вжито заходів щодо отримання інформації про контрагентів, зокрема, одержано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про належну реєстрацію контрагента як юридичної особи; Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств установ та організацій підприємства контрагента. Крім вказаного, як встановлено судом, станом на момент укладення договору підприємства контрагентів перебували на податковому обліку як платники ПДВ.

Також судом встановлено фактичну реалізацію контрагентам-покупцям товарів, задекларованих ПП Кропива по взаємовідносинах із ТОВ МЕДАСЕПТ та ТОВ Логістік ОСОБА_3 , що підтверджується оформленими первинними документами що і не заперечується відповідачем. При цьому відповідач покликається на те, що фактично мала місце реалізація товарів, джерело походження яких не встановлене, що підтверджує набуття ПП Кропива у власність товарів без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

В акті перевірки позивача зазначено про ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.06.2015р. по справі №200/12234/15-к в межах кримінального провадження №12015040000000581 та ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 10.06.2016р. по справі №758/7384/16-к в межах кримінального провадження №42015100070000215, якими встановлено приналежність ТОВ Фарм-Септ Лтд до групи суб'єктів підприємницької діяльності, які в подальшому використовують завідомо підроблені документи виписані від імені вказаних підприємств, для документального забезпечення проведення безтоварних операцій підприємствам контрагентам, тим самим надаючи змогу незаконно переводити грошові кошти в готівкову форму, мінімізувати податкові зобов'язання та таким чином виводити кошти до тіньового сектору економіки. Також встановлено, що ТОВ Фарм-Септ Лтд не здійснювало операції з придбання медичних препаратів (розчину для зовнішнього застосування (етилу та спирту етилового). Таким чином відповідачем за період проведення взаєморозрахунків ПП Кропива з ТзОВ МЕДАСЕПТ встановлено розрив ланцюга поставки товарів, а саме: ТзОВ МЕДАСЕПТ згідно первинних документів відображено придбання зазначених товарів у ТОВ БІО-МЕДІКАЛ , яким в свою чергу оформлено документи на придбання цього ж товару у ТОВ ФАРМ-СЕПТ ЛТД , в якого відсутнє придбання зазначеного товару.

Суд відхиляє покликання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, як і відхиляє твердження про реалізацію ПП Кропива товарів, джерело походження яких не встановлено, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки контролюючого органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента.

При цьому суд вважає, що позивачем вжито належних заходів при укладенні договорів щодо обізнаності з відомостями про його контрагентів.

З врахуванням викладеного, висновки контролюючого органу з покликання на вказану податкову інформацію, суд відхиляє.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним визначенням, компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій контролюючих органів під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Податковим кодексом України.

Суд також зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки, податкові органи не наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано ПДВ чи податок на прибуток, належать до виключної прерогативи судових органів.

Представник позивача зазначив, що наслідки яких бажали досягти позивач та його контрагенти за договорами поставок настали.

Відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, видатковими та податковими накладними, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, товарно-транспортними накладними, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судом встановлено, що в акті перевірки позивача зазначено про існування досудового кримінального провадження №416000000003082 від 01.11.2016 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.3 ст.212, ч.2 ст.321-1, ч.2 ст. 366 КК України. Так, досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному проваджені встановлено, що на території Київської, Дніпропетровської, Вінницької, Сумської, Запорізької та Житомирської областей здійснюють діяльність ряд підприємств, підконтрольних організаторам злочинної схеми, які займаються виробництвом фальсифікованих лікарських антисептичних засобів для зовнішнього застосування. З метою прикриття своєї злочинної діяльності, а також надання вигляду легального походження фальсифікованих лікарських засобів учасники злочинної схеми зареєстрували ряд підприємств-дистриб'юторів лікарських засобів , в тому числі ПП Кропива , які здійснюють закупівлю фальсифікованих лікарських засобів за готівку у підприємств-виробників. ПП Кропива , поряд з іншими підприємства, підозрюється в мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки та поставці фальсифікованих лікарських засобів (препаратів).

Однак, представником відповідача вироку, який набрав законної сили щодо вказаного кримінального провадження до матеріалів справи не долучено, а відтак, факт порушення такого не може бути покладено в основу встановлення реальності чи нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Також суд відхиляє покликання відповідача, як підставу для визнання правомірними податкових повідомлень-рішень, на постанову Галицького районного суду м.Львова від 19.07.2017 року в справі №461/4029/17, яка набрала законної сили, і якою визнано винним директора ПП Кропива ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163 КУпАП, оскільки, судом встановлено порушення ведення податкового обліку, а саме: заниження податку на прибуток згідно акта перевірки від 26.05.2017 р. №642/13-01-14-06/37740990, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Судом встановлено, що ПП Кропива надавши суду належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які відображають реальність здійснених господарських операцій, що спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, спростував доводи відповідача щодо відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій по ланцюгу постачання. При цьому судом встановлено, що Галицький районний суд м.Львова вирішуючи питання притягнення до адміністративної відповідальності керівника ПП Кропива не досліджував первинні бухгалтерські документи платника податків та інші документи, що відображають реальність здійснення господарських операцій, як і не досліджував відповідність бухгалтерського обліку податковому обліку.

Відтак, суд надає власну оцінку діянням керівника ПП Кропива , та доходить висновку, що господарські операції ПП Кропива для визначення податкового кредиту та податку на прибуток фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2. ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з вказаними контрагентами. На думку суду, вищевказані первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача.

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивача, як це зазначено в акті перевірки.

Таким чином, сукупність вищевикладених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними доказами у справі, і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З врахуванням вищевикладеного, у співставленні з позовними вимогами, суд вважає належним способом захисту прав та інтересів позивача визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009511406 від 13.06.2017 р., №0009521406 від 13.06.2017 р., №0009531406 від 13.06.2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів справи долучено квитанцію № 18219517 від 14.09.2017 року в сумі 6259,44 грн. на підтвердження сплати судового збору, що з врахуванням викладеного належить повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0009511406, №0009521406, №0009531406 від 13.06.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Приватного підприємства «Кропива» (код ЄДРПОУ 37740990), 6259,44 (шість тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 44 коп) сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Гулкевич І.З.