Постанова

від 02.03.2021 по справі 813/3052/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 813/3052/17

адміністративне провадження № К/9901/30387/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №813/3052/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства Кропива до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 (суддя Гулкевич І.З.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 (головуючий суддя Матковська З.М., судді: Бруновська Н.В., Затолочний В.С.),

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство Кропива (далі також ПП Кропива , позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі також ГУ ДФС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2017 №0009511406, №0009521406, №0009531406.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у справі №813/3052/17.

Ухвалою суду від 01.03.2021 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 02.03.2021.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій прийнято рішення без врахування фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального права. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів. Податковий орган зазначає, що підтвердити господарську операцію між ПП Кропива та ТОВ МЕДАСЕПТ , ТОВ Логістік Фарм Груп не має можливості, виходячи з урахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності незначних трудових ресурсів у постачальника, відсутності у постачальника основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування, навантаження та розвантаження та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарської операції, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення. яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 11.05.2017 по 19.05.2017 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Кропива (код ЄДРПОУ 37740990) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 по 01.03.2017.

За наслідками перевірки складено акт від 13.06.2017 №642/13-01-14-06/37740990, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 269892,54грн., в тому числі за 2015 рік - 201162,06грн. та за 2016 рік - 68730,48грн.;

пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 5 розділу ІІІ, підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 102215,24грн та завищено суму від`ємного значення в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 2743грн., в тому числі за травень 2016 року в сумі 2743грн.

Відповідач дійшов висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з огляду на невідповідності у первинних документах та з урахуванням податкової інформації щодо діяльності контрагентів.

На підставі висновків перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.06.2017:

№0009511406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 287075,16грн.., в тому числі: 269892,54грн за податковим зобов`язанням та 17182,62грн. за штрафними санкціями;

№0009521406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 127476,80грн., в тому числі 102215,24грн. за податковим зобов`язанням та 25261,56грн. за штрафними санкціями;

№0009531406, яким встановлено завищення від`ємного значення, яке зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 2743грн.

Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, ПП Кропива звернулося з адміністративним позовом до суду про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обгрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. Також судами зауважено, що податкова інформація не є носієм доказовості про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, спір між сторонами виник щодо реальності господарських операцій підприємства позивача з його контрагентами ТОВ Логістік Фарм Груп , ТОВ МЕДАСЕПТ та вплив таких на формування податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Судами встановлено, що на думку відповідача, первинні документи надані позивачем, хоча і відповідають зовнішнім формальним ознакам первинного документу, проте не відображають реального руху ТМЦ від ТОВ Логістік Фарм Груп до ТОВ МЕДАСЕПТ ; крім того, під час проведення перевірки податковим органом встановлено факт реалізації товару, ідентичного задекларованому, що є свідченням набуття позивачем у власність товарів без наявності первинних документів, що опосередковують таке отримання. Податковий орган вказує на постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою визнано директора позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 163 Кодексу України про адміністративні правопорушення та кримінальне провадження №416000000003082 від 01.11.2016, у якому досудовим розслідуванням встановлено, що на території Київської, Дніпропетровської, Вінницької, Сумської, Запорізької та Житомирської областей здійснюють діяльність ряд підприємств, підконтрольних організаторам злочинної схеми, які займаються виробництвом фальсифікованих лікарських антисептичних засобів для зовнішнього застосування. Також, відповідач посилається на нереальний характер господарських операцій, що відбулися між позивачем та його контрагентами, з огляду на інформацію, наявну у АІС Податковий блок щодо ТОВ МЕДАСЕПТ та ТОВ Логістік Фарм Груп , зокрема, за даними архіву електронної звітності за період проведення взаєморозрахунків з ПП Кропива відповідачем встановлено розрив ланцюга поставки товарів.

У справі, що розглядається, на підставі матеріалів справи судами встановлено наступні обставини.

07.07.2014 між ПП Кропива (в подальшому - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДАСЕПТ (в подальшому - Продавець) було укладено договір №М-13 (далі - Договір №М-13), за яким продавець зобов`язується протягом строку дії даного Договору поставити і передати у власність покупця: лікарські засоби в подальшому в даному Договорі - Товар , в асортименті, кількості та ціні, визначених у видаткових накладних або специфікаціях, що складаються на кожну партію Товару, що поставляється, які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 3 Договору визначено, що загальна сума цього Договору (тобто загальна вартість (ціна) усього Товару, поставленого за цим Договором) Сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого (переданого у власність Покупця) Товару та дорівнює сумі всіх виписаних Продавцем та підписаних уповноваженою особою Покупця видаткових накладних (специфікацій). Розрахунки між сторонами за даним Договором здійснюються в безготівковій формі шляхом оплати (переведення) Покупцем грошової суми (ціни) вказаній у видаткових накладних, на розрахунковий рахунок продавця впродовж 21 (двадцять один) календарних днів після підписання Сторонами видаткових накладних.

Суди з`ясували, що на виконання умов Договору ТОВ МЕДАСЕПТ виписано накладні на поставку лікарських засобів біосепт, розчин для зовнішнього застосування 96%, 100мл; септостерил 96%, розчин для зовнішнього застосування 96%, 100мл; спирт етиловий 96%, розчин для зовнішнього застосування 96%, 100мл; септил плюс, розчин 96% по 100мл у флаконах на загальну суму 815011,29грн., в тому числі ПДВ 53318,49грн.

Підтвердженням поставки ПП Кропива (вантажоодержувач) лікарських засобів від ТОВ МЕДАСЕПТ (вантажовідправник) є товарно-транспортні накладні.

Копіями платіжних доручень підтверджується часткова оплата ПП Кропива за лікарські засоби, отримані згідно накладних.

Рух коштів підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №631 по розрахунках з ТОВ МЕДАСЕПТ за січень-серпень 2015 року.

Також, ПП Кропива та ТОВ МЕДАСЕПТ було складено акти звіряння взаємних розрахунків за період: січень-травень 2015 року за Договором. Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період: травень 2015 року за Договором ПП Кропива мало кредиторську заборгованість перед ТОВ МЕДАСЕПТ в розмірі 446057,92грн.

Сума заборгованості ПП Кропива перед ТОВ МЕДАСЕПТ становила 436057,92грн., право вимоги якої ТОВ МЕДАСЕПТ було відступлено ТОВ А-СЕПТ згідно договору від 28.07.2015 №520.

Суди вказали, що на підтвердження господарської операції ПП Кропива до адміністративного позову додано податкові накладні з врахуванням коригування та розрахунку на загальну суму 815011,29грн., в тому числі ПДВ 53318,49грн.

Одержані від контрагента ТМЦ позивачем використано у своїй господарській діяльності, зокрема, надалі реалізовано за договорами продажу ПП виробничо-комерційна фірма Скайінвест , ТОВ Зелена аптека №:128 , КП Стрийська міська соціальна аптека , ТОВ Декада-2000 , ТОВ Фалбі-Львів , ТОВ Аптека №101 , ПП Фармацевтична компанія Здорова родина , ПМП САНА , ТОВ АКСІС І К , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ Фармаком Лтд, КЗ ЛОР Львівське обласне патологоанатомічне бюро , ТОВ ІВА-Фарм , МКП Фармако , ТОВ НЕНСІ ФАРМ ПЛЮС , ПФ Аптека Вестфарм , Госпіталю інвалідів війни та репресованих (Винники), КП ЛОР Обласний Аптечний Склад .

На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучено копії накладних та копії податкових накладних.

Також, 11.09.2015 між ПП Кропива (Покупець) та ТОВ Логістік Фарм Груп укладено договір №10/09), згідно умов якого продавець зобов`язується протягом строку дії даного Договору поставити і передати у власність покупця: лікарські засоби в подальшому в даному Договорі - Товар , в асортименті, кількості та ціні, визначених у видаткових накладних або специфікаціях, що складаються на кожну партію Товару, що поставляється, які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним Договором. Товар за даним Договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними (специфікаціями) на підставі узгоджених замовлень покупця.

Загальна сума цього Договору (тобто загальна вартість (ціна) усього Товару, поставленого за цим Договором) Сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого (переданого у власність Покупця) Товару та дорівнює сумі всіх виписаних Продавцем та підписаних уповноваженою особою Покупця видаткових накладних (специфікацій). Розрахунки між сторонами за даним Договором здійснюються в безготівковій формі шляхом оплати (переведення) Покупцем грошової суми (ціни) вказаній у видаткових накладних, на розрахунковий рахунок продавця впродовж 30 (тридцяти) календарних днів після підписання Сторонами видаткових накладних.

Судами вказано, що на виконання умов Договору ТОВ Логістік Фарм Груп виписано накладні на поставку лікарських засобів етіл 96%%, розчин для зовнішнього застосування 96%, 100мл; спирт етиловий 96%%, розчин для зовнішнього застосування 96%, 100мл на загальну суму 1228303,59грн., в т.ч. ПДВ 80356,31грн.

Підтвердженням поставки Приватному підприємству Кропива (вантажоодержувач) лікарських засобів від Товариства з обмеженою відповідальністю Логістік Фарм Груп (вантажовідправник) є товарно-транспортні накладні.

Копіями платіжних доручень підтверджується часткова оплата ПП Кропива за лікарські засоби, отримані згідно накладних.

Рух коштів підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №631 по розрахунках з ТОВ Логістік Фарм Груп за вересень 2015 року - грудень 2016 року

Сума заборгованості ПП Кропива перед ТОВ Логістік Фарм Груп становила 536311,21грн., право вимоги якої було відступлено ТОВ ЮНІКОМ ІНТ згідно договору від 15.08.2016 №10/09П.

Суди констатували, що на підтвердження господарської операції з ТОВ Логістік Фарм Груп до адміністративного позову ПП Кропива додано податкові накладні на загальну суму 1' 228' 303,59грн., в т.ч. ПДВ 80356,31грн.

Одержані від контрагента ТМЦ ним використано у своїй господарській діяльності, зокрема, надалі реалізовано за договорами продажу МКП Фармако , КП ЛОР Обласний аптечний склад , ТОВ Іва-Фарм , ТМО Любомильського і Шацького районів, ПП ВКФ Скайінвест , ТзОВ Декада-2000 , ПП Фармацевтична компанія Здорова родина , ФОП ОСОБА_2 , Госпіталю інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи, ТОВ Лік-Фарм , КП ЛОР Львівське обласне патологоанатомічне бюро , Госпіталю інвалідів війни та репресованих (Винники), Львівській обласній клінічній лікарні, ТОВ ЗТФ Арніка , КП Стрийська міська соціальна аптека .

На підтвердження вказаного, до матеріалів справи долучено копії накладних та копії виписаних податкових накладних.

У свою чергу, актом перевірки зафіксовано, що посадовими особами підприємства позивача надано до перевірки товарно-транспортні накладні, що не відповідають вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568; наказу Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 №983 Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , не містять необхідних реквізитів та інформації, не дають можливості ідентифікувати учасників господарської операції та підтвердити реальність її здійснення.

Як зауважено судами, підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися контрагентом позивача товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Слід враховувати, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Відтак, податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну як обов`язковий безумовний доказ реальності здійснених господарських операцій. Натомість оцінка таких операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу здійснених операцій, з урахуванням особливостей їх суті та змісту

Також, судами встановлено, що доводи, на які покликається відповідач щодо нереального характеру господарських операцій, що відбулися між позивачем та його контрагентами є інформація, наявна у АІС Податковий блок щодо ТОВ МЕДАСЕПТ та ТОВ Логістік Фарм Груп , зокрема, за даними архіву електронної звітності за період проведення взаєморозрахунків з ПП Кропива відповідачем встановлено розрив ланцюга поставки товарів.

Суди вказали, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження відповідних витрат та розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит, а також формування за результатами понесених витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податку на прибуток, в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

Крім того, станом на момент укладення договору з відповідними контрагентами позивачем вжито заходів щодо отримання інформації про контрагентів, зокрема, одержано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про належну реєстрацію контрагента як юридичної особи; Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств установ та організацій підприємства контрагента. Станом на момент укладення договору підприємства контрагентів перебували на податковому обліку як платники ПДВ.

На підставі матеріалів справи судами встановлено реалізацію контрагентам-покупцям товарів, задекларованих ПП Кропива по взаємовідносинах із ТОВ МЕДАСЕПТ та ТОВ Логістік Фарм Груп , що підтверджується оформленими первинними документами що і не заперечується відповідачем. При цьому відповідач покликається на те, що фактично мала місце реалізація товарів, джерело походження яких не встановлене, що підтверджує набуття ПП Кропива у власність товарів.

Судами враховано пояснення позивача, що наслідки яких бажали досягти позивач та його контрагенти за договорами поставок настали. Крім того, відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Також, судами розглянуто доводи відповідача про наявність кримінального провадження від 01.11.2016 №416000000003082 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 212, 321-1, 366 Кримінального кодексу України. Так, досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному проваджені встановлено, що на території Київської, Дніпропетровської, Вінницької, Сумської, Запорізької та Житомирської областей здійснюють діяльність ряд підприємств, підконтрольних організаторам злочинної схеми, які займаються виробництвом фальсифікованих лікарських антисептичних засобів для зовнішнього застосування. З метою прикриття своєї злочинної діяльності, а також надання вигляду легального походження фальсифікованих лікарських засобів учасники злочинної схеми зареєстрували ряд підприємств-дистриб`юторів лікарських засобів, які здійснюють закупівлю фальсифікованих лікарських засобів за готівку у підприємств-виробників. ПП Кропива , поряд з іншими підприємства, підозрюється в мінімізації податкових зобов`язань підприємствам реального сектору економіки та поставці фальсифікованих лікарських засобів (препаратів).

Як констатували суди попередніх інстанцій, представником відповідача вироку, який набрав законної сили щодо вказаного кримінального провадження до матеріалів справи не долучено. Вказані доводи податкового органу не можуть слугувати основним обгрунтуванням реальності чи нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Як на підставу правомірності податкових повідомлень-рішень, відповідач посилався на постанову Галицького районного суду м.Львова від 19.07.2017 у справі №461/4029/17, яка набрала законної сили, якою визнано винним директора ПП Кропива ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У справі судом встановлено порушення ведення податкового обліку, а саме: заниження податку на прибуток згідно акта перевірки від 26.05.2017 №642/13-01-14-06/37740990.

Суди вказали, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

ПП Кропива надавши суду належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які відображають реальність здійснених господарських операцій, що спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, спростував доводи відповідача щодо відсутності об`єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій по ланцюгу постачання.

Судами зауважено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що Галицький районний суд м.Львова вирішуючи питання притягнення до адміністративної відповідальності керівника ПП Кропива не досліджував первинні бухгалтерські документи платника податків та інші документи, що відображають реальність здійснення господарських операцій, як і не досліджував відповідність бухгалтерського обліку податковому обліку.

Відтак, надавши оцінку доказам, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що господарські операції ПП Кропива для визначення податкового кредиту та податку на прибуток фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 КАС України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання господарських операцій з придбання робіт, які відповідають дійсному економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах та призвели до фактичного руху його активів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів.

Судами констатовано, що фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів-контрагентів позивача на здійснення господарських операцій. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже, висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими під час розгляду справи

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі №813/3052/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду