Постанова

від 16.11.2017 по справі 813/3299/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року № 813/3299/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишок 2 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

27 вересня 2017 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишок 2 (надалі - позивач) до Головного управління ДФС у львівській області (надалі - відповідач) із вимогами

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0015441406 від 30.08.2017 року;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0015451406 від 30.08.2017 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зміст та висновки акта перевірки і прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах закону, порушують права та законні інтереси Кооперативу, а тому останні підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 28.09.2017 року провадження у справі відкрито, хід її розгляду відображено в ухвалах суду, а в судовому засіданні 16 листопада 2017 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

На заперечення позовних вимог відповідачем було подано до суду заперечення на адміністративний позов, в якому обгрунтовується законність оспорюваих податкових повідомленнь-рішеннь.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просила суд позов задовольнити повністю.

У судовому засідання представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, просила у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Затишок 2 зареєстровано управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради 17.11.2014 року за №10000000295345. Взято на податковий облік в Галицьку ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 17.11.2014 року, станом на даний час перебуває на обліку в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

У період, що перевірявся суб'єкт господарювання був платником податку на доходи фізичних осіб. У період, за який проводилася перевірки, підприємство не зареєстроване платником податку на додану вартість. Відповідно до пішення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 24.11.2014 року №99 ОК ЖБК Затишок 2 внесено до реєстру неприбуткових установ та організацій.

Як підтверджується матеріалами справи, в період із 01.08.2017 року по 07.08.2017 року ГУ ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишок 2 (39491375) податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин із ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп (392000771) період діяльності з 01.01.2014 рок упо 31.01.2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №1253/13-01-14-06/39491375 від 14.08.2017 року, у якому було зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Затишок 2 у своїй діяльності:

1)п.133.4.4 п.134.4 ст.133, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 964 534 грн. у тому числі за 2015 рік - у сумі 864 534 грн.;

2)п.п.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України - підприємство не надано податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік.

Так, в акті №1253/13-01-14-06/39491375 відповідач дійшов висновку про те, що позивачем проведено операції без реального настання правових наслідків, проведено лише оформлення документів без реального руху будівельних робіт від ОСОБА_3 Валіо Груп до ОК ЖБК Затишок 2 , а також дефектність документів щодо виконання ОСОБА_3 Валіо Груп для ОК ЖБК Затишок 2 будівельних робіт, та, як наслідок використання в 2015 році ОК ЖБК Затишок 2 доходів не а цільовим призначенням. Відтак, за твердженням відповідача, позивач порушив вимоги п. 133.4. ПКУ, через що повинен був сплачувати податок на прибуток та повинен подавати податкову декларацію з податку на прибуток.

У зв'язку з чим, на підставі акту №13-01-14-06/39491375 від 14.08.2017 року, Головним управлінням ДФС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 861534 грн. (основне зобов'язання) та податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 року № НОМЕР_2, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції' (штраф) в розмірі 170,00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивачем було заявлено означений позов, у якому Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Затишок 2 стверджує про відсутність підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень №0015441406 від 30.08.2017 року, №0015451406 від 30.08.2017 року та відповідно, про їх протиправність.

Вирішуючи даний спір, керуючись принципом змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд оцінює доводи й докази позивача, які ним подані на спростування висновків відповідача щодо нереальності й безтоварності господарських операцій із ОСОБА_3 Валіо Груп та на підтвердження їх фактичного здійснення сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, ОК ЖБК Затишок-2 був зареєстрований як неприбуткова організація, платником ПДВ ніколи не являвся. За своїм статусом позивач є житлово-будівельним кооперативом з ознакою неприбутковості 0015. У спірному періоді позивач не був платником податку на прибуток. Мета господарської діяльності позивача як неприбуткової організації' і житлово-будівельного кооперативу - це будівництво житлового багатоквартирного будинку для членів ЖБК та передача квартир цього будинку членам ЖБК. Фінансування цієї діяльності ЖБК проводилось за рахунок внесків членів (асоційованих членів) ЖБК. Наведені обставини засвідчуються також статутом позивача.

Так, з метою будівництва між позивачем та землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 4610160300:06:001:0004 по вул. Винна-Гора в м. Винники м. Львова ОСОБА_3 Мегатек було укладено договір №2 про забудову земельної ліплянки від 02 грудня 2014 року. Відповідно до положень цього договору позивач прийняв участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку для реалізації своїх статутних цілей ті забезпечення потреб членів кооперативу. З метою забезпечення будівництва позивач залучав підрядні (будівельні організації).

Зокрема, між позивачем та ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп було укладено договір на виконання будівельних робіт від 08.05.2015 року №8/05-91п, відповідно до умов якого ОСОБА_3 груп зобов'язане провести будівельні роботи на будівельному майданчику позивача.

В спірний період, на виконання вказаного договору на виконання будівельних робіт ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп виконано будівельні роботи на загальну суму 4786299 грн. ОСОБА_4 обставина засвідчується актами виконаних робіт та довідками про виконання робіт складеними за передбаченими законодавством формами КБ-2, КБ-3. (а.с.77-172).

Більше того, позивачем повністю оплачена вартість виконаних ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп робіт. Фактичний рух активів відображено в регістрах бухгалтерського обліку позивача. Багатоквартирний будинок було споруджено та прийнято в експлуатацію, про що свідчить декларація про готовність об'єкта до експлуатації.

За таких обставин суд приходить до переконання, що будівельні роботи зазначені в актах виконаних робіт КБ 2, КБ 3 за спірний період ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп фактично були виконані. Будинок, з урахуванням виконаних ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп будівельних робіт прийнято в експлуатацію.

Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Платежі на користь ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп були здійснені позивачем в періоді з червня по жовтень 2015 року. Загальна сума платежів 4786299 тон.

У свою чергу, пункт 133.4. було включено до Податкового кодексу тільки згідно із Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій № 652-VІІ від 17.07.2015 року. ОСОБА_4 набув чинності тільки 13.08.2015 року., а відтак тільки з цього моменту (13.08.2015 року), відповідно до п.133.4.3. ПК України порушення неприбутковою організацією вимог, передбачених п.133.4 ПК України спричиняє наступні правові наслідки: нарахування податку на прибуток на суму нецільового використання доходів; набуття статусу платника податку на прибуток з першого дня наступного за порушенням місяця.

Разом із тим, до 12.08.2015 року включно, чинне на той момент законодавство не містило п. 133.4. ПК України та відповідно не передбачало вказаних правових наслідків за порушення пункту 133.4. Відтак, до 12.08.2015 року позивач не міг порушити вищевказаний пункт ПКУ з огляду на його відсутність, тому до позивача не можуть бути застосовані правові наслідки, які пов'язані з порушенням цього пункту.

Водночас як вбачається із акту перевірки, станом на 12.08.2015 року позивач перерахував на користь ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп в рахунок оплати за виконані будівельні роботи грошові кошти в розмірі 2179726 грн. Перерахування вказаної суми не могло бути порушенням п. 133.4. ПК України, оскільки такого пункту на момент перерахування ще не було в ПК України. Відтак нарахування податку на прибуток на цю суму, як на кошти використані не за цільовим призначенням є безпідставним та суперечить п. 133.4., який зворотної дії не має (ст. 58 Конституції України). Таким чином, відповідачем застосовано норму закону, яка не підлягає застосуванню. Сума протиправно нарахованого відповідачем податку на прибуток за період з червня 2015 року по 12 серпня 2015 року на цю суму складає 392350,68 грн. (2179726 X 18%).

За приписами абз.1 пп. 133.4.3. ПКУ 133.4.3., у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

За приписами абз.2. пп. 133.4.3. ПКУ, за період з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, по 31 грудня податкового (звітного) року така неприбуткова організація зобов'язана щокварталу подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком), сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду та подавати фінансову звітність у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Як вбачається з акту перевірки, позивач проводив платежі на користь ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп в тому числі з 14 по 28 серпня 2015 року, тобто після включення п. 133.4. до ПКУ. Сума платежів склала 1660820 грн. Відтак за приписами абз.1 пп.133.4.3., за умови доведення безтоварності господарських операцій з ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп , податок на прибуток може бути нараховано на казану суму витрат (як на суму нецільового витрачання коштів неприбуткової організації) і може скласти 298947,60 грн.

Однак, відповідно до останнього речення абз.1 та абз.2 пп. 133.4.3. ПКУ за умови : становлення безтоварності господарських операцій з ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп , тільки починаючи з 11.09.2015 року позивач міг вважатися платником податку на прибуток.

Разом з тим, відповідно до пп.134.1.1. ПКУ, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень 'стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою нарахування податку на прибуток є визначення фінансового результату, який за правилами національних положень бухгалтерського обліку визначається як різниця між доходами та витратами платника податків. Без установлення факту отримання платником податків доходів та їх розміру неможливо визначити фінансовий результат за період, оскільки відсутній елемент об'єкта оподаткування.

Водночас, як вбачається з акту перевірки, відповідач не встановив, що позивач в період 3 квартал та 4 квартал 2015 року отримав дохід. Відповідачем встановлено тільки, що в ці звітні періоди позивач проводив виплати на користь ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп , а саме: 3 квартал (тільки місяць вересень) виплати на суму 549253 грн. і 4 квартал 396500,00 грн. Однак такі виплати - це втрати позивача, а не його доходи і факт понесення виплат у звітному періоді не означає, що в цьому звітному періоді платник податків отримав доходи. Всупереч вимог пп.133.4.3 та пп.134.1.1. ПК України, відповідач не визначив фінансовий результат за 3 та 4 квартали 2015 року, як об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств. Натомість, відповідач нарахував податок на прибуток на суму виплат проведених позивачем на користь ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп , які самі по собі об'єктом оподаткування податком на прибуток не є. У зв'язку з цим порушенням, сума протиправно нарахованого податку на прибуток за 3 кв. 2015 року складає 98865,54 грн 549253,00 грн. X 18%). Протиправно нарахована сума податку на прибуток за 4 кв. 2015 року складає 71370,00 грн. (396500,00 грн. X 18%).

Відтак, суд приходить до висновку, що у зв'язку з неправильним застосуванням пп.133.4.3. пп.134.1. ПКУ, відповідачем неправомірно нараховано позивачу податок на прибуток підприємств на суму 562586,22 грн. за періоди з червня 2015 року по 12 серпня 2015 року включно та за період 3 та 4 кварталів 2015 року.

Вирішуючи даний спір, суд також акцентує на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, саме податковий орган, відповідно до принципу офіційності, повинен доводити в суді фіктивність, нереальність та безтоварність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. У зв'язку з чим, тягар доведення існування обставин, які були підставою для позбавлення позивача податкових вигод і на яких базувалися оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, покладено у даній справі на відповідача.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі Вуліч проти Швеції суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Розглянувши матеріали акта перевірки №1253/13-01-14-06/39491375 від 14.08.2017 року, який був підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, та взявши до уваги доводи відповідача у даній справі, суд відзначає, що висновки податкового органу щодо порушення норм податкового законодавства зі сторони Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишок 2 не підтверджені доказовою базою та ґрунтуються на міркуваннях контролюючого органу щодо нереальності операцій позивача (у частині відносин з ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп ).

Проте, такий підхід не може бути визнаний судом обґрунтованим і достатнім для висновку щодо порушення платником податків норм чинного законодавства України та, як наслідок, позбавлення його права на певні податкові вигоди.

Зокрема, щодо твердження відповідача про те, що ОСОБА_3 Валіо Груп створено невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності та наявність кримінальних проваджень, в яких фігурує назва цього підприємства-підрядника, суд зазначив наступне.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 ПКУ, встановлено, що податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суми податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративний суд України від 18.09.2013 року № К/9991/55382/12, зазначено, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, таке рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес ОСОБА_5 проти Болгарії , п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А тому, допущені порушення податкового законодавства контрагентом позивача (постачальником або покупцем товарів, робіт чи послуг) тягнуть негативні наслідки саме для такої особи. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків (контрагентами позивача) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями таких осіб чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди і в позивача.

Таким чином, беручи до уваги всі докази в їх сукупності, суд не знаходить достатнього та належного підтвердження того, що господарські операції між Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Затишок 2 і ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп , які перевірялися відповідачем в межах позапланової виїзної перевірки Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишок 2 , здійсненої з 01.01.2014 року по 31.01.2017 року, були нереальними та безтоварними. Навпаки, зібрані докази по справі дозволяють дійти висновків про реальне здійснення таких господарських операцій.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не вповні дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення №0015441406 від 30.08.2017 року та №0015451406 від 30.08.2017 року слід визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 24, 69-72, 86, 87, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0015441406 від 30.08.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0015451406 від 30.08.2017 року.

Присудити на користь Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Затишок 2 (код ЄДРПОУ 39491375) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 12 925 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 56 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 листопада 2017 року.