Ухвала

від 25.10.2017 по справі 808/1289/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2017 рокусправа № 808/1289/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ексимгаз до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ексимгаз звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00001231402 від 10.02.2017 року, №0005491403 та №0005501403 від 28.04.2017 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року позовні вимоги було було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 10.02.2017 №0001231402. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28.04.2017 №0005501403 та №0005491403.

Головне управління ДФС у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року скасувати, та винести нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 05.12.2016 по 23.12.2016, з урахуванням продовження строку проведення перевірки відповідно до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.12.2016 №1316, співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ексимгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахуванням та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт №132/08-01-111-02/38146483 від 30.12.2016 року.

За результатом проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем:

- п.14.1.54, п.14.1.55, п.14.1.56 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 786 760,00 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 2 786 760,00 грн.;

- абзацу 2 п.188.1, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість всього у сумі 134393,00 грн., в т.ч. по періодах: травень 2016 року - 134393,00 грн.; завищено від'ємне значення з податку на додану вартість: за грудень 2015 року - 11135,00 грн., за січень 2016 року - 11135,00 грн., за лютий 2016 року - 1 024 635,00 грн., за березень 2016 року - 134393,00 грн., за квітень 2016 року - 134393,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області було подано письмові заперечення на висновки акту перевірки, за результатами розгляду яких призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ексимгаз» з питань, що викладені у запереченнях (вх.№321/10 від 16.01.2017) з урахуванням додаткових заперечень (вх.№405/10 від 19.01.2017) на акт перевірки від 30.12.2016 року №132/08-01-111-02/38146483 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

У період з 25.01.2017 по 31.01.2017 року співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ексимгаз» з питань, що викладені у запереченнях (вх.№321/10 від 16.01.2017) з урахуванням додаткових заперечень (вх.№405/10 від 19.01.2017) на акт перевірки від 30.12.2016 №132/08-01-111-02/38146483 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 07.02.2017 №20/08-01-14-02/38146483 (далі - акт №20).

За результатом проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем:

- п.14.1.54, п.14.1.55, п.14.1.56 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 786 760,00 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 2 786 760,00 грн.;

- абзацу 2 п.188.1, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 024 635,00 грн., в т.ч. по періодах: березень 2016 року - 890242,00 грн.; травень 2016 року - 134393,00 грн.; завищено від'ємне значення з податку на додану вартість всього у сумі 1 315 691,00 грн.: в т.ч. за грудень 2015 року - 11135,00 грн., за січень 2016 року - 11135,00 грн., за лютий 2016 року - 1 024 635,00 грн., за березень 2016 року - 134393,00 грн., за квітень 2016 року - 134393,00 грн.

10 лютого 2017 року на підставі висновків актів перевірки №132 та №20 ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення - рішення, а саме:

№0001231402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 483 450,00 грн., в т.ч. за основним платежем 2 786 760,00 грн. та 696690,00 грн. - штрафні санкції;

№0001241402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 280 793,75 грн., в т.ч. за основним платежем 1 024 635,00 грн. та 256158,75 грн. - штрафні санкції;

№0001251402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 1 024 635,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленням - рішеннями позивач звернувся до ДФС України зі скаргою.

Рішенням ДФС України від 25.04.2017 №8774/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Запорізькій області №0001241402, №0001251402 в частині висновків акта перевірки щодо завищення податкового кредиту за лютий 2016 року на 1 013 500,00 грн., а в іншій частині вищезазначені податкові повідомлення - рішення та податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 10.02.2017 №0001231402 залишено без змін, а скаргу - задоволено частково.

28 квітня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області, у зв'язку з частковим скасуванням податкових повідомлень - рішень від 10.02.2017 №0001241402 та №0001251402, прийнято та направлено на адресу позивача нові податкові повідомлення - рішення, а саме №0005491403, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 11135,00 грн. та №0005501403, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13980,75 грн., в т.ч. за основним платежем 11135,00 грн. та 2783,75 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені законодавством, що свідчить про необхідність їх скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що дохід може бути віднесений до об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за умови, якщо його вид передбачений положеннями Податкового кодексу України та він був фактично отриманий.

Як свідчать встановлені обставини справи, у звітному 2014 році, позивачем в бухгалтерському обліку було відображено надходження грошових коштів в сумі 15 482 000,00 грн. на рахунок 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» , що відображено наступним чином: Дт 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» Кт 422 «Додатковий капітал» у сумі 15 482 000,00 грн.

Так, Позивач зауважує, що грошові кошти у розмірі 15482000.00 грн. були зарезервовані обслуговуючим банком ТОВ Ексимгаз для подальшої видачі фінансового інструменту у вигляді банківської гарантії на підставі договору 2600.8.12564.0001/ОСОБА_1 Однак, можливістю отримання такої гарантії позивач не скористався, відповідних грошових коштів на рахунки не надходило.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2014 року між ПАТ КБ «Євробанк» та ТОВ «Ексимгаз» було укладено договір №2600.8.12564.0001/ОСОБА_1 про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування.

Відповідно до п.1 вказаного Договору, підписанням цього договору клієнт - ТОВ «Ексимгаз» приймає пропозицію банку про укладення договору щодо відкриття банківського рахунку та його розрахункового обслуговування (в т.ч. з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк « Eurobank 24/7» (далі - Комплекс)), викладену в «Правилах та Умовах відкриття банківського рахунку та його розрахункового обслуговування» з усіма додатками, змінами та доповненнями (далі - Правила), в чинній на момент підписання цього договору редакції, затверджених згідно з внутрішніми процедурами Банку, розміщених у приміщенні Банку та на сайті ПАТ КБ «Євробанк» .

Згідно пункту 2 Договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок №26008125640001 в національній та/або в іноземній валютах та надає можливість у порядку та на умовах, визначений в Договорі та Правилами операції за своїми Рахунками обмежень, передбачених Договором, Правилами та чинним законодавством.

Отже, предметом вказаного договору було відкриття банком банківсько рахунку.

Однак, на переконання податкового органу, сума фінансової гарантії у розмірі 15 482 000,00 грн., з огляду на її відображення Позивачем, підлягає врахуванню як дохід при визначення об'єкта оподаткування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що доходи та витрати для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток формуються на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 336 розділу І таблиці Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, первинними документами і додатками до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах є: касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо.

Як вбачається з наданих Поизвачем виписок по рахункам: по рахунку №26008125640001, відкритого в АТ «Євробанк» , залишок на рахунку ТОВ «Ексимгаз» станом на 31.12.2014 складав 36,22 грн.; по рахунку №26007125640002, відкритого в АТ «Євробанк» , залишок на рахунку ТОВ «Ексимгаз» станом на 31.12.2014 складав 0,00 грн.; по рахунку №2600501759203.980, відкритого в АТ «Укрексімбанк» , залишок на рахунку ТОВ «Ексимгаз» станом на 30.12.2014 складав 14309,11 грн.; по рахунку №2600930213566, відкритого в АТ «Єврогазбанк» , залишок на рахунку ТОВ «Ексимгаз» станом на 31.12.2014 складав 890,94 грн.; по рахунку №2600030113566, відкритого в АТ «Єврогазбанк» , залишок на рахунку ТОВ «Ексимгаз» станом на 31.12.2014 складав 1577,98 грн.

Отже, з зазначеного вбачається, що кошти у розмірі 15482000,00 грн., які були відображені Позивачем у бухгалтерському обліку за 2014 рік, фактичном не надходили.

При цьому, що стосується посиалань Відповідача на ненадання підприємством довідки по рахунку №2604430113566, відкритому в АТ «Єврогазбанк» , то суд апеляційної інстанції зазначає, що банківські рахунки з номером перших чотирьох цифр - 2604, відповідно до Інструкції про застосування планів бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, зараховуються цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання (призначення рахунку: облік коштів на вимогу, цілі використання яких обумовлені окремими законодавчими актами України), до яких не належать кошти від банківської гарантії.

Крім того, як вбачається з наданої позивачем виписки по рахунку №2604430113566, відкритого в АТ «Єврогазбанк» , залишок коштів на вказаному рахунку станом на 31.07.2014 становив 12615,74 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом не перевірено та не підтверджено первинними документами одержання ТОВ «Ексимгаз» доходу у 2014 році на суму 15 482 000,00 грн., що виключає можливість висновків про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток у 2014 році.

Отже, виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності факту проведення господарської операції по наданню позивачу банківської гарантії АТ КБ «Євробанк» в розмірі 15482000,00 грн. та ненадходження вказаних коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Ексимгаз» , що в свою чергу має наслідком безпідставність прийняття Віповідачем податкового повідомлення-рішення №0001231402 від 10.02.2017 року.

Що стосується обґрунтованості прийняття податкових повідомлень-рішень №0005491403 та №0005501403 від 28.04.2017 року, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Як свідчать встановлені обставини справи, 10 липня 2015 року між ТОВ «Ексимгаз» та ТОВ «Астер-Аудит» було укладено договір оренди транспортного засобу №03/15-ор, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець - ТОВ «Ексимгаз» передає, а орендар - ТОВ «Астер-Аудит» бере в тимчасове володіння наступне майно: легковий автомобіль марки VW, модель Passat Limousine, кузов №WVWZZZ3CZFE492469, об'єм двигуна 1798 куб.см., рік випуску 2015, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 4.1 договору №03/15-ор термін оренди складає період до 31 грудня 2015 року. Згідно з пунктом 5.1 договору №03/15-ор орендна плата встановлюється в розмірі 3000,00 грн.

10 липня 2015 року ТОВ «Ексимгаз» та ТОВ «Астер-Аудит» було підписано акт приймання-передачі транспортного засобу.

Також, додатковими угодами №1 від 30.12.2015 та №2 від 30.12.2016, строк оренди продовжено до 31.12.2016 та до 31.12.2017 відповідно.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, орендна плата за вказаним договором за 2015 рік склала 17129,03 грн., в т.ч. податок на додану вартість 2854,84 грн.

Однак, апелянт зауважує, що підприємство має формувати собівартість послуг оренди з витрат, до яких мають відноситись і інші прямі витрати, зокрема амортизація. У зв'язку з зазначеним сума орендної плати за 2015 рік повинна складати 69951,50 грн., тобто відбулось заниження об'єкту оподаткування на суму 55677,31 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11135,46 грн.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп.14.1.3 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

В свою чергу, виходячи з положень ст.188 Податкового кодексу України, амортизація не підпадає не під одне із визначень з яким порівнюється база оподаткування.

Також, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо безпідставності посилань контролюючого органу на положення П(с) БО 16 «Витрати» , оскільки вказаним стандартом визначається собівартість реалізованої продукції, а операції з оренди не є тотожними поняттю реалізації продукції. Вказане твердження узгоджується із наявністю в стандартах бухгалтерського обліку окремого розділу 14 «Оренда» .

Отже, з зазначеного вбачається, що висновки податкового органу про заниження позивачем суми податкових зобов'язань на суму 11135,46 грн. є безпідставними.

Також, відповідно до п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податкового повідомлення рішення №0005491403 від 28.04.2017 року були висновки Відповідача щодо

завищення Позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 11135.46 грн. у зв'язку з заниженням суми податкових зобов'язань на суму 11135,46 грн. за травень 2016 року.

Однак, як було встановленом судом, висновки податкового щодо заниження Позивачем податкових зобов'язань на суму 11135,46 грн. за травень 2016 року по операціях з надання автомобіля в оренду є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим твердження про завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 11135,00 грн., також є необґрунтованим.

Отже, виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо протиправності прийняття Відповідачем податкових повідомлень-рішень №0005491403 та №0005501403 від 28.04.2017 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко