Ухвала

від 16.11.2017 по справі 810/3792/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3792/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Ключковича В.Ю., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Михальчука В.М.,

представника відповідача Уланського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА, ЛТД. К" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, у якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 30.05.2016 №0003851501 та №0003811501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року позов задоволено.

На вказане судове рішення контролюючим органом подано апеляційну скаргу, у якій скаржник ставить питання про скасування названої постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що 30.05.2016 контролюючим органом була проведена камеральна перевірка ТОВ "СИГМА, ЛТД. К" (код ЄДРПОУ 13703915), за результатами якої складено акт про порушення правил сплати (перерахування) податків від 30.05.2016 №577/15-01/13703915.

Згідно з цим актом, контролюючим органом було встановлено, що ТОВ "СИГМА, ЛТД. К" було допущено порушення п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем порушено правила сплати (перерахування) податку на додану вартість за період з 27.06.2013 по 26.05.2016, зокрема, несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків.

На підставі висновків названого акта Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 30.05.2016 №0003851501, яким позивачу за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання з ПДВ нараховано штраф у розмірі 10 % у сумі 764,00 грн.; від 30.05.2016 №0003861501, яким позивачу за затримку на 243 календарні дні сплати грошового зобов'язання з ПДВ нараховано штраф у розмірі 20 % у сумі 51447,21 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте рішеннями Головного управління ДФС у Київській області та ДФС України їх залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Задовольняючи позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд попередньої інстанції, з урахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили, виходив з того, що ТОВ СИГМА, ЛТД. К не мало заборгованості зі сплати податку на додану вартість, а нарахування податковим органом штрафних санкцій на поточні платежі позивача було зумовлено виключно зарахуванням поточних платежів у погашення неузгодженої суми податкового зобов'язання, нарахованого по податковим повідомленням-рішенням №0001361610/1, №0001371610/1, №0001381610/1 від 13.10.2004, що суперечить положенням чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-III, оскільки відповідне податкове зобов'язання було неузгодженим.

Обґрунтовуючи помилковість таких висновків суду, скаржник у поданій ним апеляційній скарзі вказує на те, що судом залишено поза увагою факт нарахування позивачеві грошових зобов'язань на підставі податкових повідомлень-рішень від 13.10.2004, які не були скасовані рішенням суду, та ненадання ним доказів сплати відповідних грошових зобов'язань за цими податковими повідомленнями-рішеннями.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з п. 203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За правилами п. 203.2 ст.203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п. 87.9 ст. 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.131.2 ст.131 цього Кодексу при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з п. 126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Предметом спору у даній адміністративній справі є податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі його висновків про несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість за період з 27.06.2013 по 26.05.2016.

З наявних у справі матеріалів, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем на протязі зазначеного періоду подавалися до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ, у яких в рядку 25.1 декларації платником було самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ:

за лютий 2013 року від 18.03.2013 на суму зобов'язання з ПДВ 15020,00 грн.;

за березень 2013 року від 17.04.2013 на суму зобов'язання з ПДВ 3177,00 грн.;

за квітень 2013 року від 16.05.2013 на суму зобов'язання з ПДВ 4360,00 грн.;

за травень 2013 року від 17.06.2013 на суму зобов'язання з ПДВ 3165,00 грн.;

за червень 2013 року від 17.07.2013 на суму зобов'язання з ПДВ 3134,00 грн.;

за липень 2013 року від 15.08.2013, на суму зобов'язання з ПДВ 2369,00 грн.;

за серпень 2013 року від 18.09.2013, на суму зобов'язання з ПДВ 2243,00 грн.;

за вересень 2013 року від 17.10.2013, на суму зобов'язання з ПДВ 2621,00 грн.;

за жовтень 2013 року від 20.11.2013, на суму зобов'язання з ПДВ 9666,00 грн.;

за листопад 2013 року від 17.12.2013 на суму зобов'язання з ПДВ 4396,00 грн.;

за грудень 2013 року від 16.01.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 5402,00 грн.;

за січень 2014 року від 18.02.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 3738,00 грн.;

за лютий 2014 року від 19.03.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 12574,00 грн.;

за березень 2014 року від 22.04.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 7861,00 грн.;

за квітень 2014 року від 20.05.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 6580,00 грн.;

за травень 2014 року від 17.06.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 5770,00 грн.;

за червень 2014 року від 17.07.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 5722,00 грн.;

за липень 2014 року від 19.08.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 8030,00 грн.;

за серпень 2014 року від 17.09.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 12216,00 грн.;

за вересень 2014 року від 20.10.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 10441,00 грн.;

за жовтень 2014 року від 18.11.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 7416,00 грн.;

за листопад 2014 року від 17.12.2014 на суму зобов'язання з ПДВ 7306,00 грн.;

за грудень 2014 року від 17.01.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 5600,00 грн.;

за січень 2015 року від 19.02.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 7959,00 грн. (;

за лютий 2015 року від 20.03.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 10056,00 грн.;

за березень 2015 року від 20.04.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 10254,00 грн.;

уточнюючий розрахунок за березень 2015 року від 29.04.2015, в якому визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 15013,00 грн.;

за квітень 2015 року від 19.05.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 10815,00 грн.;

за травень 2015 року від 17.06.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 7552,00 грн.;

за червень 2015 року від 17.07.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 11810,00 грн.;

за липень 2015 року від 19.08.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 9181,00 грн.;

за серпень 2015 року від 16.09.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 6892,00 грн.;

за вересень 2015 року від 19.10.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 11125,00 грн.;

за жовтень 2015 року від 19.11.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 8389,00 грн.;

за листопад 2015 року від 17.12.2015 на суму зобов'язання з ПДВ 8368,00 грн.;

за грудень 2015 року від 19.01.2016 на суму зобов'язання з ПДВ 12751,00 грн.;

за січень 2016 року від 19.02.2016 на суму зобов'язання з ПДВ 7357,00 грн..

Також судом правильно встановлено, що ТОВ СИГМА, ЛТД. К було здійснено сплату грошових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується наступними доказами: платіжне доручення №19 від 29.03.2013 на суму 15020,00 грн. з призначенням платежу податок на додану вартість за лютий 2013 року; строк сплати 29.03.2013 ; платіжне доручення №26 від 29.04.2013 на суму 3177,00 грн. з призначенням платежу податок на додану вартість за березень 2013 року; строк сплати 29.04.2013 ; платіжне доручення №31 від 29.05.2013 на суму 4360,00 грн. з призначенням платежу податок на додану вартість за квітень 2013 року; строк сплати 29.05.2013 ; банківська виписка по рахунку позивача за 27.06.2013, відповідно до якої позивачем було сплачено податок на додану вартість за травень 2013 року на суму 3165,00 грн.; платіжне доручення №40 від 30.07.2013 на суму 3134,00 грн. з призначенням платежу податок на додану вартість за червень 2013 року; строк сплати 30.07.2013 ; платіжне доручення №46 від 27.08.2013 на суму 2369,00 грн. з призначенням платежу податок на додану вартість за липень 2013 року; строк сплати 27.08.2013 ; платіжне доручення №53 від 23.09.2013 на суму 2243,00 грн. з призначенням платежу податок на додану вартість за серпень 2013 року; строк сплати 23.09.2013 ; платіжне доручення №60 від 25.10.2013 на суму 2621,00 грн. з призначенням платежу податок на додану вартість за вересень 2013 року; строк сплати 25.10.2013 ; платіжне доручення №66 від 29.11.2013 на суму 9666,00 грн. з призначенням платежу податок на додану вартість за жовтень 2013 року; строк сплати 29.11.2013 ; платіжне доручення №71 від 23.12.2013 на суму 70,00 грн. з призначенням платежу податок на додану вартість за листопад 2013 року; строк сплати 23.12.2013 ;

З наявних у справі роздруківок інтегрованої картки платника ТОВ СИГМА, ЛТД. К з ПДВ за 2013-2016 роки, судом встановлено, що сплачені позивачем згідно із цими платіжним дорученням суми податку на додану вартість за відповідні періоди були зараховані контролюючим органом у погашення податкового боргу (недоїмки) зі сплати податку на додану вартість за попередні періоди.

Досліджуючи ці обставини, суд встановив наступне.

Податковий борг ТОВ СИГМА, ЛТД. К з ПДВ, на погашення якого спрямовувалися зазначені суми, виник у 2004 році на підставі податкових повідомлень-рішень від 13.10.2004 №0001361610/1, №0001371610/1, №0001381610/1.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23 січня 2006 року було відкрито провадження в справі № 33/5-06 за позовом ТОВ "СИГМА, ЛТД. К" до Державної податкової інспекції в місті Ірпені про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в місті Ірпені № 0001361610/1, № 0001371610/1, № 0001381610/1 від 13.10.2004.

Постановою Господарського суду Київської області від 04 квітня 2006 року позов ТОВ "СИГМА, ЛТД. К" задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Ірпені №0001361610/1 на суму 111441,20 грн., №0001371610/1 на суму 4410,90 грн. та №0001381610/1 на суму 10972,05 від 13.10.2004.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року у справі №33/5-06/12, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 листопада 2008 року скасовано постанову Господарського суду Київської області від 04 квітня 2006 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0001381610/1 від 13.10.2004 в частині застосування штрафних санкцій на суму 87,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Також судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 428/5-05/12 за позовом ДПІ в місті Ірпені до ТОВ "СИГМА, ЛТД. К" про стягнення боргу 52918,08 грн., який утворився на підставі податкових повідомлень-рішень від 13.10.2004 № 0001361610/1, № 0001371610/1, № 0001381610/1.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20 березня 2012 року провадження у адміністративній справі № 428/5-05/12 закрито у зв'язку із врегулюванням спору на підставі п. 3 статті 157 КАС України.

Так, судом у цьому рішенні, на підставі наданих ДПІ у місті Ірпені доказів, було встановлено, що заборгованість за податковими повідомленнями-рішеннями №0001361610/1, №0001371610, №0001381610 від 13.10.2004 у відповідача відсутня (т. 1 а.с. 30), що і стало підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статі 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-III (чинного на час виникнення спірних відносин) процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

За такого нормативно-правового регулювання, суд попередньої інстанції правильно встановив, що грошові зобов'язання у сумі 57424,64 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями від 13.10.2004 №0001361610/1, №0001371610/1, №0001381610/1 вважалися неузгодженими до набрання законної сили постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року у справі №33/5-06/12

Це означає, що контролюючий орган у вказаний період був позбавлений можливості вчиняти будь-які дії щодо погашення штрафних санкцій на суму 57424,64 грн., нарахованих на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, у тому числі, за рахунок сплати поточних платежів платника податків.

Водночас, з наявних у справі доказів - картки особового рахунку та зворотного боку інтегрованої картки платника ТОВ СИГМА, ЛТД. К з ПДВ за період 2004-2016 роки, місцевим адміністративним судом встановлено, що сума штрафних санкцій, яка була визначена у податкових повідомленнях-рішеннях №0001361610/1, №0001371610/1, №0001381610/1 від 13.10.2004, у період їх оскарження, не була виведена податковим органом із картки особового рахунку позивача за 2004-2006 роки, а її погашення здійснювалось саме за рахунок поточних платежів зі сплати ПДВ, у той час як на поточні платежі здійснювалось нарахування штрафних санкцій, у тому числі і за період з 27.06.2013 по 26.06.2016, у зв'язку з їх несвоєчасною сплатою.

Відповідач у поданій ним апеляційній скарзі зазначених обставин не заперечує та не спростовує.

Крім того, з наявної у матеріалах справи порівняльної таблиці нарахування та сплати податку на додану вартість, у тому числі, з урахуванням порядку сплати податкових повідомлень-рішень №0001361610/1, №0001371610/1, №0001381610/1 від 13.10.2004, яка підписана представниками позивача та відповідача, випливає, що за період з 2004 по 2011 роки ТОВ СИГМА, ЛТД. К здійснювало своєчасну сплату самостійно визначених по податковим деклараціям з ПДВ сум податкових зобов'язань за відповідні періоди.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у контролюючого органу правових підстав для нарахування позивачеві у розглядуваному випадку штрафних санкцій у розмірі 52211,21 грн. згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що податкові повідомлення-рішення від 13.10.2004 не були скасовані судом, оскільки це не спростовує тієї обставини, що під час оскарження цих податкових повідомлень-рішень у 2004-2006 роках, тобто на момент неузгодженості визначених ними зобов'язань, контролюючим органом зараховувалися поточні платежі ТОВ СИГМА, ЛТД. К у погашення цих зобов'язань, у той час як на поточні платежі здійснювалось нарахування штрафних санкцій, що не ґрунтується на вимогах чинного на той момент Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

З приводу посилань апелянта на ненадання позивачем доказів сплати відповідних грошових зобов'язань за цими податковими повідомленнями-рішеннями від 2004 року, то, як зазначалося вище, в ухвалі Господарського суду Київської області від 20 березня 2012 року, якою закрито провадження у адміністративній справі № 428/5-05/12 у зв'язку із врегулюванням спору на підставі п. 3 статті 157 КАС України, було встановлено, що ТОВ СИГМА, ЛТД. К з 2004 року проводились проплати по ПДВ і заборгованість за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями у ТОВ СИГМА, ЛТД. К відсутня.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА, ЛТД. К" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяВ.Ю. Ключкович СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 17 листопада 2017 року.