Рішення

від 17.11.2017 по справі 321/956/17

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/956/17

Провадження № 2/321/422/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2017 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Засько О.А.

представника позивачів ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище про стягнення збитків за користування земельними ділянками,

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2017 року до Михайлівського районного суду звернулася ОСОБА_3 з позовом до Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище про стягнення збитків. Також, 31 липня 2017 року до Михайлівського районного суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище про стягнення збитків. Ухвалою суду від 04 серпня 2017 року вказані позови були об'єднані в одне провадження.

Позов ОСОБА_3 мотивований тим, що їй належить земельна ділянка площею 11,41 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2323355100:06:006:0018, розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області. 26 березня 2005 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки. Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2016 року, визнано договір оренди землі укладений між сторонами припиненим. Зобов'язано відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 11,41га, кадастровий номер 2323355100:06:006:0018, розташовану на території Михайлівської селищної ради Запорізької області. 12 липня 2016 року в порядку примусового виконання судового рішення, відповідачем було повернуто ОСОБА_3 її земельну ділянку. Позивач зазначає про незаконність позбавлення її права самостійно обробляти свою земельну ділянку у 2016 році, в зв'язку з чим були понесені збитки у вигляді неодержаного доходу. Так, відповідач восени 2015 року самовільно засіяв землю позивача озимою пшеницею, зібрав врожай, однак за користування земельною ділянкою в 2016 році грошові кошти не сплатив. На підставі викладеного, просить стягнути спричинені збитки в розмірі 47627,67 грн.

Позов ОСОБА_4 мотивований тим, що йому належить земельна ділянка площею 5,7058га, призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2323355100:06:006:0014, розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області. 26 березня 2005 року між попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_5 та відповідачем був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки. Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року, визнано договір оренди землі укладений між ОСОБА_5 сторонами припиненим. Зобов'язано відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 5,7058 га, кадастровий номер 2323355100:06:006:0014, розташовану на території Михайлівської селищної ради Запорізької області. 12 липня 2016 року в порядку примусового виконання судового рішення, відповідачем було повернуто ОСОБА_4 його земельну ділянку. Позивач зазначає про незаконність позбавлення його права самостійно обробляти свою земельну ділянку у 2016 році, в зв'язку з чим були ним понесені збитки у вигляді неодержаного доходу. Так, відповідач восени 2015 року самовільно засіяв землю позивача озимою пшеницею, зібрав врожай, однак за користування земельною ділянкою в 2016 році грошові кошти не сплатив. На підставі викладеного, просить стягнути спричинені збитки в розмірі 23817,17 грн.

Представник позивачів ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовні заяві.

Представники відповідача ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позову, надала письмові заперечення (а.с. 57-66), в яких зазначено, що укладені з позивачами договори оренди були зареєстровані 1 березня 2009 року і відповідно діяли до 1 квітня 2016 року. Отже, відповідач правомірно використовував належні позивачам земельні ділянки до 1 квітня 2016 року. Земельні ділянки були повернуті позивачам після збору врожаю 12 липня 2017 року. Позивачам слід відмовити у задоволенні позову, оскільки ними не доведено можливість отримання прибутку у вказаному розмірі, так як розрахунки побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу на підставі статистичних даних.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні що раніше працював на посаді начальника управління агропромислового розвитку Михайлівської РДА і був головою комісії - питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі і землекористувачам. В якості голови комісії, він приймав участі в розгляді заяв ОСОБА_7 і ОСОБА_4 щодо визначення розміру збитків спричиненого ДНЗ Михайлівське вище професійне училище . Заявниками не було надано всіх підтверджуючих документів, тому розгляд питання було відкладено. Наступного разу комісією було винесено відповідний акт, але голова Михайлівської РДА його не підписав, оскільки на засіданні не був присутній представник училища. Потім, в ході розгляду питання, вже за участю представника ДНЗ Михайлівське вище професійне училище , ОСОБА_8 пояснив, що земельні ділянки використовувались до закінчення дії договорів оренди землі, тому комісією було прийнято рішення запропонувати заявникам звернутися до суду.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона користується земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а поруч з її ділянкою знаходиться ділянки ОСОБА_3І і ОСОБА_4 Вона не знає коли і ким був зібраний врожай влітку 2016 року, але їй відомо, що земельні ділянки не були оброблені до весни 2017 року.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗП № 007089 від 30 грудня 2003 року, належить земельна ділянка площею 11,41 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2323355100:06:006:0018, розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області (т. 1 а.с. 6).

26 березня 2005 року між ОСОБА_3 та Михайлівським ВПУ-52 (правонаступником якого є ДНЗ Михайлівське вище професійне училище ) був укладений договір оренди землі, строком на 7 років (т. 1 а.с. 118-123).

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ДНЗ Михайлівське вище професійне училище про визнання договору оренди землі припиненим та зобов'язання повернути земельну ділянку та зустрічним позовом про визнання договору оренди землі поновленим, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені в повному обсязі. Визнано договір оренди землі від 26 березня 2005 року, укладений між сторонами припиненим. Зобов'язано відповідача повернути позивачу ОСОБА_3 земельну ділянку площею 11,41га, кадастровий номер 2323355100:06:006:0018, розташовану на території Михайлівської селищної ради Запорізької області. В задоволені зустрічного позову відмовлено. (т. 1 а.с. 7-13).

Постановою державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ від 23 травня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду (т. 1 а.с. 14).

Також судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії НАМ 800587 від 15 жовтня 2015 року (т. 2 а.с.6), у власності ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка площею 5,7058га, призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2323355100:06:006:0014, розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області. Відповідно до ОСОБА_9 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 жовтня 2015 року (т.2 а.с.7), за ОСОБА_4 зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 2323355100:06:006:0014. До отримання ОСОБА_4 в спадщину вказаної земельної ділянки, вона належала його тітці ОСОБА_5 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗП № 007085 від 30 грудня 2003 року.

26 березня 2005 року між попереднім власником земельної ділянки - ОСОБА_5 та Михайлівським ВПУ-52 (правонаступником якого є ДНЗ Михайлівське вище професійне училище ) був укладений договір оренди землі, строком на 7 років (т. 1 а.с. 105-117).

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ДНЗ Михайлівське вище професійне училище про визнання договору оренди землі припиненим та зобов'язання повернути земельну ділянку та зустрічним позовом про визнання договору оренди землі поновленим, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені в повному обсязі. Визнано договір оренди землі від 26 березня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем припиненим. Зобов'язано відповідача повернути позивачу ОСОБА_4 земельну ділянку площею 5,7058га, кадастровий номер 2323355100:06:006:0014, розташовану на території Михайлівської селищної ради Запорізької області. В задоволені зустрічного позову відмовлено (т.2 а.с.8-17).

Постановою державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ від 03 червня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду (т.2 а.с. 18).

10 липня 2016 року за заявою ОСОБА_3 були внесенні відомості до ЄРДР про самовільне зайняття належної їй та ОСОБА_10 земельних ділянок співробітниками ДНЗ Михайлівське вище професійне училище (т. 1 а.с. 19).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 9 липня 2016 року, була оглянута земельна ділянка належна ОСОБА_3, на момент огляду ділянка частково була засіяна озимою пшеницею, частково був зібраний врожай (т. 1 а.с. 20-21).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 9 липня 2016 року, була оглянута земельна ділянка належна ОСОБА_4, на момент огляду ділянка частково була засіяна озимою пшеницею, частково був зібраний врожай (т. 2 а.с. 22-23).

Постановою слідчого від 9 серпня 2016 року було закрито кримінальне провадження за заявою ОСОБА_5 за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (т. 1 а.с. 22-26).

12 липня 2016 року на виконання рішення суду відповідачем було передано ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі земельної ділянки (т. 1 а.с. 16).

12 липня 2016 року на виконання рішення суду відповідачем було передано ОСОБА_11 належну йому земельну ділянку, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі земельної ділянки (т. 2 а.с. 20).

З метою визначення розміру заподіяної шкоду у вигляді неодержаного доходу за 2016 рік 08 вересня 2016 року позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_11 звернулись з відповідними заявами до комісії з визначення збитків, спричинених власникам землі, Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області (т.1 а.с.27-28, т.2 а.с. 27-28).

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Запорізькій області за вих. № 09-12/446 від 31 серпня 2016 року, середня урожайність пшениці озимої в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) Михайлівського району Запорізької області за даними форм № 37- сг Звіт про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 01 серпня 2016 року склала 38,6ц з 1га зібраної площі. Середня ціна реалізації пшениці (за всіма напрямками) сільськогосподарськими підприємствами Михайлівського району Запорізької області за липень 2016 року, згідно даних державного статистичного спостереження за формою № 21-заг (місячна) Реалізація сільськогосподарської продукції , яку подають всі юридичні особи, що здійснюють сільськогосподарську діяльність (крім малих) склала 2933,4 грн. за тонну.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Запорізькій області за вих. № 09-12/172 від 21 квітня 2017 року, виробнича собівартість 1ц пшениці озимої в сільськогосподарських підприємствах Михайлівського району Запорізької області за даними форм № 50-сг Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2016 рік склала 185,20 грн.

Згідно з протоколами засідання комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам Михайлівської РДА від 5 липня 2017 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було запропоновано звернутися до суд з метою вирішення питання необхідності визначення та відшкодування збитків (т.1 а.с. 30, т.2 а.с. 31).

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі статтею 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

За приписами статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт д частини першої статті 156 ЗК України).

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 Порядку, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку неукладення договору оренди або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-2588цс15.

Крім того, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У вигляді упущеної вигоди можуть бути відшкодовані тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини.

За встановлених обставин, враховуючи, що договірні відносини між позивачами і відповідачем були припинені, що було встановлено відповідним судовим рішеннями, відповідачем дійсно у 2016 році без достатніх правових підстав використовувалися земельні ділянки належні позивачам, тому позивачі правомірно звернулася до суду за захистом своїх прав і законних інтересів та мають право на відшкодування збитків за використання земельних ділянок.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що договори діяли до 31 березня 2016 року і 1 квітня 2016 року відповідно, не можуть бути прийняті судом, оскільки вказані обставини були спростовані вище наведеними рішеннями судів, що набрали законної сили, тому в силу ст. 61 ЦПК України, є такими,що не підлягають доведенню.

Водночас, вирішуючи питання щодо розміру збитків, суд не може погодитися з розрахунками наданими позивачами з таких підстав:

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи визначаються відповідними комісіями, створеними районними державними адміністраціями.

Так, позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вересня 2016 року звернулися до комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам Михайлівської РДА, але комісією за результатом розгляд їх заяв не було визначено розмір збитків, натомість рекомендовано звернутися до суду.

Суд, вирішуючи питання щодо правового порядку обґрунтування розміру завданих позивачам збитків, бере до уваги та враховує правову позицію Верховного Суду України з вирішення аналогічного питання, викладену в його постанові від 14.06.2017 року у справі №923/2075/15.

Верховний Суд України забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться на підставі аналізу наведених норм права (зокрема, ст.ст.15, 16, 22, 1166 ЦК України, ст.ст.211, 152 ЗК України) дійшов висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника; за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

При цьому, на думку Верховного Суду України, помилковим є обмеження посиланням на недотримання позивачем положень ОСОБА_12 як виключної підстави для розрахунку розміру збитків, наслідком чого є неможливість покладення на відповідача обов'язку з відшкодування понесених позивачем збитків. Дійсно, відповідно до положень ч.3 ст.157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до ОСОБА_12.

Отже, визначити розмір збитків відповідно до встановленого КМУ Порядку, позивачі ОСОБА_13 і ОСОБА_4 не змоги з незалежних від них причин, але вони не були обмежені в наданні інших доказів на обґрунтування вказаних обставин.

Позивачами було надано розрахунки визначення розміру недотриманого доходу:

згідно позову ОСОБА_3: площа 11,41га х урожайність 3,86т/га х (вартість 2933,4грн./т - собівартість 1852,0грн./т = 47627,67 грн.;

згідно позову ОСОБА_4: площа 5,7058га х урожайність 3,86т/га х (вартість 2933,4грн./т - собівартість 1852,0грн./т) = 23817,17 грн.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивачі обґрунтували розмір збитків вартістю ймовірного збору урожаю озимої пшениці, що в свою чергу могло б принести їм прибуток, є лише припущеннями.

Наведені позивачами розрахунки упущеної вигоди, з посланням на статистичні данні, що до середньої врожайність озимої пшениці, її вартості та виробничої собівартості, є теоретичними, вони побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг бути отриманий.

Посилання в даному випадку на статистичні данні не є коректним, оскільки ДНЗ Михайлівське ВПУ не є сільськогосподарським підприємством, а являється неприбутковою бюджетною установою, що фінансується за рахунок державного бюджету, тому звіти №37-сг, №21-заг і №50-сг ним загалі не подаються (т. 1 а.с. 67).

Крім того, позивачами не було доведено, що ними вживалися реальні заходи для отримання відповідного доходу.

Так, на обґрунтування тієї обставини, що ОСОБА_3 мала намір самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, нею було надано копію відповідної заяви без дати, в якій вона просить повернути належну їй земельну ділянку, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди 26 березня 2012 року (а.с. 17).

Проте, представником відповідача був наданий оригінал заяви ОСОБА_3 аналогічного змісту, за виключенням посилання на дату закінчення дії договору оренди, а саме: 31 березня 2016 року (а.с. 86).

Листом № 562 від 30 вересня 2015 року директор ДНЗ Михайлівське вище професійне училище ОСОБА_8 відмовив ОСОБА_3 повернути земельну ділянку з посиланням на те, що договір набрав чинності з моменту державної реєстрації, у зв'язку з чим строк його дії закінчується 31 березня 2016 року (а.с. 14).

Отже, дата закінчення дії строку оренди, було спірним питанням між сторонами, тому вказані обставини були предметом судового розгляду за позовом ОСОБА_3 поданим в листопада 2016 року. Рішення, яким визнано припиненим договір оренди у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено і зобов'язано повернути земельну ділянку, набрало законної сили 27 квітня 2016 року.

Позивач ОСОБА_4, в свою чергу, взагалі не надав доказів звернення до відповідача з відповідним заявами.

До того ж, позивачами не надано доказів, що вони дійсно мали намір та технічні можливості обробляти землю самостійно та отримувати доход безпосередньо за результатами самостійного господарювання, і саме в розмірі наведеному в позовній заяві.

Водночас, в ході судового розгляду було встановлено, що права позивачів дійсно були порушені і, як вже зазначалося вище користування землею є платним, тому позивачі дійсно мають право на захист своїх порушених прав, шляхом стягнення з відповідачів плати за користування їх земельними ділянками. Враховуючи, що договори оренди припинили свою дію, ще у 2012 році, що виключає можливості стягнення орендної плати, але відповідач продовжив використовувати земельні ділянки, а позивачі отримували відповідну плату, кожного року з 2012 по 2015 рік, і відповідно претензій за вказані роки не мають, але не отримали нічого в 2016 році, тому наявність зазначених обставин породжує зобов'язання користувача, який використовує земельні ділянки позивачів, виплатити їм відповідну плату за користуванні землею. При цьому її розмір суд вважає за можливе визначити відповідно до встановлених мінімальних розмірів орендної плати.

Указом Президента України від 02.02.2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки належної ОСОБА_3 складає 446054,48 грн., 3% відповідно - 13381 грн. 63 коп.

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки належної ОСОБА_4 складає 223222,71 грн., 3% відповідно - 6696 грн. 68 коп.

Враховуючи, що в ході судового розгляду було встановлено, факт використання відповідачем земельних ділянок позивачів без достатніх правових підстав, що в свою чергу позбавило позивачів можливості отримати дохід в 2016 році у виді плати за землю, який дійсно ними міг би бути отриманий, якби їх права не були порушені, суд приходить до висновку, що позовні заяви підлягаю частковому задоволенню: позов ОСОБА_14 на суму 13381,63 грн., позов ОСОБА_4 на суму 6696,68 грн., відповідно саме такий розмір відшкодування збитків забезпечить належне і достатнє поновлення порушених прав позивачів.

Щодо судових витрат, суд відмічає, що згідно з ст. 88 ЦК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачами, при звернені до суду, був сплачений судовий збір в сумі 640 грн. кожним (т. 1 а.с. 1, т. 2 а.с. 1). Враховуючи, що судом було задоволено позовні вимоги частково, тому з відповідача на користь позивачі підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 640 грн. х 28% = 179,20 грн. кожному.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану адвокатом, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст.79, ст. ст.84 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним Законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

До матеріалів справи долучено угоду про надання правової допомоги від 3 січня 2017 року укладену між ОСОБА_3 і адвокатом ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 33), угоду про надання правової допомоги від 3 січня 2017 року укладену між ОСОБА_4 і адвокатом ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 34), розрахунок вартості правової допомоги ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 99), акт виконаних робіт за угодою з ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 100), квитанцію від 16 листопада 2017 року від ОСОБА_3 на суму 9815 грн. 35 коп. (т. 1 а.с. 101), розрахунок вартості правової допомоги ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 103), акт виконаних робіт за угодою із ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 102), квитанцію від 16 листопада 2017 року від ОСОБА_4 на суму 9100 грн. (т. 1 а.с. 104).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах (в редакції, чинній в 2016 році) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно зст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідні акти виконаних робіт і розрахунки вартості правової допомоги містять посилання на угоди по надання правої допомоги від 1 січня 2016 року, але належних доказів укладенні таких угод суду надано не було, тому витрати понесені позивачами до укладенні угод від 1 січня 2017 року, в межах даного провадження відшкодуванню не підлягають.

Крім того, акти і розрахунки містять посилання на витрати позивачів на оплату послуг адвоката під час участі в засіданнях комісії з визначення розміру збитків, проте, на думку суду, вказані дії не можна вважати такими, що безпосередньо пов'язані із наданням правової допомоги саме конкретних цивільних справах, що перебувають на розгляді суду, тому вказані витрати також не можуть бути відшкодовані.

За таких обставин, враховуючи кількість годин, протягом яких дійсно надавалася правова допомога, а саме: складання позовних заяв і участь у судових засіданнях, суд вважає, що розмір компенсації за надану правову допомогу в сумі 3794,62 грн. кожному позивачу, є належним чином обґрунтованим і не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу.

Таким чином, з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню також судові витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1062,50 грн. кожному (3794,62 х 28% = 1062,50 грн.).

Керуючись ст.ст.209, 213-215, 218, 223, 296 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позови ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище про стягнення збитків за користування земельними ділянками - задовольнити частково.

Стягнути з Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище на користь ОСОБА_3 спричинені збитки за користування земельною ділянкою в розмірі 13381 (тринадцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 63 коп.

Стягнути з Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1247 (одна тисяча двісті сорок сім) грн. 70 коп.

Стягнути з Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище на користь ОСОБА_4 спричинені збитки за користування земельною ділянкою в розмірі 6696 (шість тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 68 коп.

Стягнути з Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1247 (одна тисяча двісті сорок сім) грн. 70 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_12