Постанова

від 15.11.2017 по справі 910/6430/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Справа № 910/6430/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 20.04.2017 Київського апеляційного господарського суду 15.06.2017 у справі Господарського суду№ 910/6430/16 міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11" простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Березова І.Г.; - відповідача Лозова Л.В.; Котоман Г.М.; Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/5256 від 30.10.2017 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/6340/16 у зв`язку з відпусткою судді Гольцової Л.А.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.10.2017 у справі № 910/6340/16 визначено наступний склад колегії суддів: Губенко Н.М.- головуючий (доповідач), Барицька Т.Л., Картере В.І.

В судовому засіданні 01.11.2017, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 15.11.2017.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/5655 від 13.11.2017 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/6340/16 у зв`язку з відпусткою судді Картере В.І.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.11.2017 у справі № 910/6340/16 визначено наступний склад колегії суддів: Губенко Н.М.- головуючий (доповідач), Барицька Т.Л., Козир Т.П.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11" про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 67539,44 грн., інфляційних втрат у розмірі 35423,34 грн., 3% річних у розмірі 3367,85 грн., пені у розмірі 9438,55 грн., штрафу у розмірі 3367,97 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 у справі № 910/6430/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016, позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 58 053,25 грн. заборгованості, 24901,76 грн. інфляційних втрат, 2428,35 грн. 3% річних та 9438,55 грн. пені. В іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі № 910/6430/16 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі № 910/6430/16 в частині позовних вимог про стягнення: заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 у розмірі 9514,91 грн., заборгованості за надані послуги з водовідведення гарячої води за кодом 5-50395 у розмірі 48538,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 35423,34 грн., 3% річних у розмірі 3367,85 грн., пені у розмірі 9438,55 грн., штрафу у розмірі 3367,97 грн., та в цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі № 910/6430/16 залишено без змін.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/6430/16 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 (колегія суддів у складі: Буравльов С.І. - головуючий суддя, судді Андрієнко В.В., Руденко М.А.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 у справі № 910/6430/16, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Житлово-будівельний кооператив "Оболонь-11" надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 у справі № 910/6430/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 11.04.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07353/4-05.

Згідно із п. 1 договору № 07353/4-05 за договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва приймати від нього стічні води, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги відповідно до умов договору.

Спір виник між сторонами у справі з підстав несплати відповідачем позивачу наданих останнім послуг.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача наступну заборгованість: 9514,91 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 (питна вода та стоки); 58024,53 грн. заборгованість за кодом 5-50395 (холодна вода на підігрів та стоки), з якої: 9486,19 грн. - вода на підігрів, 48538,34 грн. - стоки; а також нараховані позивачем на загальну суму заборгованості штраф, пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 у справі № 910/6430/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016, відмовлено у стягненні із відповідача заборгованості за постачання холодної води, яка іде на підігрів у розмірі 9486,19 грн. В цій частині зазначені судові рішення залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі № 910/6430/16.

Водночас, підставами направлення справи № 910/6430/16 Господарського суду міста Києва на новий розгляд в частині позовних вимог про стягнення: заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 у розмірі 9514,91 грн., заборгованості за надані послуги з водовідведення гарячої води за кодом 5-50395 у розмірі 48538,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 35423,34 грн., 3% річних у розмірі 3367,85 грн., пені у розмірі 9438,55 грн., штрафу у розмірі 3367,97 грн. стало те, що: - судами попередніх інстанцій не наведено будь-яких мотивів відхилення доводів Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11" про те, що у відповідача відсутня заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 (питна вода та стоки), оскільки позивач без узгодження із відповідачем змінив призначення платежу та зарахував перераховані останнім кошти у розмірі 14169,05 грн. за кодом 5-50395 в якості оплати за послуги з постачання холодної води для підігріву, при цьому дана сума перевищує заявлену заборгованість у розмірі 9514,91 грн. за кодом 5-395; - судами попередніх інстанцій не було з достовірністю встановлено суму основної заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 (питна вода та стоки) та за надані послуги з водовідведення гарячої води за кодом 5-50395, то відповідно і не було надано належної оцінки розрахунку по штрафу, пені, 3% річних та інфляційним втратам; - судами попередніх інстанцій взагалі не наведено мотивів відхилення позовних вимог в частині стягнення штрафу нарахованого на заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 (питна вода та стоки) та за надані послуги з водовідведення гарячої води за кодом 5-50395.

За результатами нового розгляду суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

Приписи статей 4 7 , 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Згідно із ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із наданим позивачем розрахунком суми позову, останній без узгодження із відповідачем в спірний період перераховані кошти у розмірі 14169,05 грн. зарахував за кодом 5-50395 в якості оплати за послуги з постачання холодної води для підігріву та 11030,95 грн. зарахував за послуги з водовідведення гарячої води.

Відповідно до виписок споживача ЖБК "Оболонь-11" від 29.09.2016 суму коштів, сплачених відповідачем у липні 2013 року в розмірі 6 000,00 грн., у жовтні 2013 року в сумі 5 000,00 грн., у листопаді 2013 року в розмірі 3 000,00 грн., у грудні 2013 року в розмірі 5 000,00 грн., у березні 2014 року в розмірі 5 000,00 грн., у червні 2014 року в розмірі 1 200,00 грн. позивачем без узгодження із відповідачем було зараховано по іншому коду 5-50395, який визначає облік води на підігрів; всього позивачем змінено призначення платежу за платіжними дорученнями відповідача на суму 39369,05 грн., які відповідно до умов укладеного договору мали бути зараховані на сплату заборгованості за обсяги використаної відповідачем холодної води та приймання її стоків та стоків гарячої води.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.04.2013 по 01.07.2014 нарахування Житлово-будівельному кооперативу "Оболонь-11" за спожиту питну воду в складі гарячої від центрального теплового пункту та відповідний об'єм стоків здійснювалось за нормою споживання на одного мешканця (3,5 м3 на 1 особу).

З 01.07.2014 позивач вже не виконував нарахування за холодну воду в складі гарячої води, а виконував нарахування тільки за стоки гарячої води у процентному співвідношенні, від центрального теплового пункту (як колективному споживачу), пропорційно кількості мешканців, що проживають у кожному житловому будинку. Облік спожитої питної води проводився за показами працюючого приладу обліку, встановленого на водопровідному вводі до водопідігрівача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було не вірно здійснено розрахунок обсягу стоків води, оскільки зазначено більшу кількість мешканців будинку, що знаходиться по вул. Г. Дніпра, 23 (ЖБК "Оболонь-11") та не зазначено ще одного користувача, підключеного до теплового пункту № 62 (з якого відповідач забезпечується теплопостачанням та гарячим водопостачанням) - ЖБК "Більшовик-4", житловий будинок № 17 на вул. Героїв Дніпра.

06.05.2015 між Житлово-будівельним кооперативом "Оболонь-11" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" було укладено договір про співпрацю, який передбачає забезпечення транзиту гарячого водопостачання до кінцевого споживача. З моменту укладання даного договору нарахування обсягів спожитої гарячої води, а відповідно, і обсягів її стоків, здійснюється відповідно до даних квартирних лічильників кінцевих споживачів, які взяті на комерційний облік ПАТ "Київенерго".

Суди попередніх інстанцій встановили, що виходячи із тарифів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2012 № 82, постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 756, постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 969, вартість стоків гарячої води у період з квітня 2014 року по лютий 2016 року для відповідача становить 36875,31 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд дійшли висновку, що позивачем мало бути нараховано за стоки гарячої води 36875,31 грн., при цьому, заборгованість в розмірі 9514,91 грн. за холодну воду відповідач не заперечує.

Отже, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення суму боргу в розмірі 9514,91 грн. за кодом 5-395 за холодну воду та її стоки, беручи до уваги те, що позивачем не вірно розраховано вартість приймання стоків гарячої води, та приймаючи до уваги надходження від відповідача коштів в розмірі 50400,00 грн., з яких 39369,05 грн. неправомірно зараховані позивачем за воду на підігрів та 11030,95 грн. - віднесені позивачем згідно із розрахунком за стоки гарячої води, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача за послуги постачання холодної води та прийняття стоків холодної та гарячої води за спірний період. Водночас, оскільки позивачем не було доведено наявності основної заборгованості у відповідача, відповідно й відсутні правові підстави для стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 33, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили докази подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Водночас доводи касаційної скарги стосуються оцінки доказів, які вже були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, та правильності встановлення ними фактичних обставин справи. Проте, згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак, відповідні доводи, перевірка яких перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 у справі № 910/6430/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Т.П. КОЗИР