Постанова

від 14.11.2017 по справі 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2017 р. Справа№ 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Сотнікова С.В.

За участю секретаря судового засідання Ляховенка М.Д.

та представників сторін:

від ТОВ "Інтерфлот": Дараган О.Ю. - довіреність б/н від 30.08.2017;

Ющук Ю.В. - довіреність б/н від 10.10.2017.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2017

у справі № 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот"

до Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський рибоконсервний завод"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230, зокрема, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВМ КОМП" про заміну кредитора у справі № 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230. Замінено кредитора у справі № 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230 Товариство з обмеженою відповідальністю "УРАЛМАГ" (ідентифікаційний код 7444033681) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВМ КОМП" (ідентифікаційний код 34951761).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 18/10-01 від 18.10.201, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230 та відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "ТВМ КОМП" про заміну кредитора у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального права, зокрема, на підставі договору, укладеного з порушенням положень частини 2 статті 203 ЦК України.

Мотивуючи вимоги викладені в апеляційній скарзі апелянт зауважує на тому, що укладений між ТОВ "УРАЛМАГ" та ТОВ "ТВМ КОМП" договір № 15/08 від 15.08.2013 за своїм змістом та умовами фактично є договором факторингу, а отже, ТОВ "УРАЛМАГ" відступив право грошової вимоги всупереч приписів Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугу та положенням ст. 1077, ст. 1078 ЦК України, оскільки особою на користь якої відступається право вимоги може бути банк або фінансова установа, якою ТОВ "ТВМ КОМП" не є. Разом з цим, апелянт зазначає, що ТОВ "УРАЛМАГ" 27.02.2015 було виключено з ЄДРЮО.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.10.2017 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" у справі № 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Верховець А.А., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.11.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 прийнято ухвалу про виправлення описки.

В судовому засіданні 14.11.2017 представники ТОВ "Інтерфлот" підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу задовольнити та відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "ТВМ КОМП" про заміну кредитора у справі.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.

Враховуючи, що участь в судовому засіданні, відповідно до ст. 22 ГПК України є правом, а не обов'язком сторони та беручи до уваги, що розгляд спору обмежений процесуальними строками, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника боржника за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 14.11.2017 згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 11.05.2004 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський рибоконсервний завод".

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 15.09.2009 визнані грошові вимоги ТОВ "УРАЛМАГ" до ВАТ "Севастопольський рибоконсервний завод" у сумі 456 239,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 27.12.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Севастопольський рибоконсервний завод".

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 27.07.2011 припинено процедуру розпорядження майном боржника та відкрито процедуру санації.

04.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВМ КОМП" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну кредитора ТОВ "УРАЛМАГ" на ТОВ "ТВМ КОМП" посилаючись на укладений між зазначеними сторонами договір про відступлення права вимоги № 15/08 від 15.08.2013.

Враховуючи, що справу № 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230 про банкрутство ВАТ "Севастопольський рибоконсервний завод" порушено 11.05.2004, приймаючи до уваги вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснено, що статтею 512 ЦК встановлено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, в тому числі й грошовому. Законом не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство. Тому арбітражні керуючі мають вносити до реєстру відомості про заміну кредиторів за грошовими зобов'язаннями у разі переходу їх права вимоги відповідно до правил ЦК, а господарські суди - зобов'язувати арбітражних керуючих вносити відповідні зміни до реєстру в разі оскарження необґрунтованої відмови арбітражних керуючих у внесенні відомостей про заміну кредитора. Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до абзацу двадцять другого статті 1 Закону.

Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.

Положеннями статті 25 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником). У зв'язку з чим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 25 ГПК України, являє собою перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

При цьому, згідно статті 33 ГПК України, обов'язок доведення факту правонаступництва (у спірних відносинах - переходу відповідного права вимоги) покладається на зацікавлену сторону (у даному випадку - нового кредитора).

Таким чином, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, які мали місце.

Отже, вищенаведеними приписами законодавства передбачено можливість переходу прав кредитора з грошовими вимогами до боржника у провадженні у справі про банкрутство до іншої особи. Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі в силу вимог абзацу 22 статті 1 Закону про банкрутство отримує статус учасника провадження, про що судом виноситься ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.08.2013 між ТОВ "УРАЛМАГ" (Первісний кредитор) на ТОВ "ТВМ КОМП" (Новий кредитор) укладено договір № 15/08 про відступлення права вимоги.

У відповідності до п. 1.1. Договору, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором на підставі простого векселя № 613249351493. строк виконання 13.09.2001 та простого векселя № 613249351495, строк виконання 02.10.2001 ВАТ СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД (надалі іменується "Боржник"), а також на підставі квитанцій про сплату державного мита у сумі 85,00 грн. та квитанції про сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у зв'язку зі зверненням ТОВ Уралмаг до Господарського суду м. Севастополя у сумі 118,00 грн. Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 15.09.2009 по справі № 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230 визнано грошові вимоги ТОВ УРАЛМАГ до ВАТ СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ РИБОКОНСЕРВНИЙ ЗАВОД в сумі 456 239,99 грн.

Згідно п. 1.2. Договору Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника реального та належного виконання наступних обов'язків: а) на підставі простого векселя № 613249351493, строк виконання 13.09.2001 р., виплатити заборгованість у сумі 189 346.99 грн.: б) на підставі простого векселя № 613249351495, строк виконання 02.10.2001 р., виплатити заборгованість у сумі 266 690 грн.; в) на підставі квитанцій про сплату державного мита у сумі 85.00 грн. та квитанції про сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у зв'язку зі зверненням ТОВ "УРАЛМАГ" до Господарського суду м. Севастополя у сумі 1 18,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору, згідно з відступленням права вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору винагороду у розмірі 200 000, 00 (двісті тисяч грн. 00 коп.) шляхом безготівкового перерахування, протягом 30 днів з моменту підписання даного договору, на рахунковий рахунок Первісного кредитора.

Згідно п. 2.2. після виконання взятих на себе зобов'язань за договором сторони укладаються акт прийому-передачі, якій є невід'ємної частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, в термін до 10-ти календарних днів з моменту підписання даного Договору відповідно до акту прийому-передачі, що додається до договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.5.1.).

У відповідності до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 ЦК України, за приписами якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладені норми, колегія суддів наголошує, що уступка права вимоги означає лише заміну кредитора у зобов'язанні, ніяких змін у обсязі прав і обов'язків сторін при відступленні права вимоги не здійснюється. Новий кредитор набуває прав у тому ж обсязі і на тих саме умовах, які мав первісний кредитор на момент укладення договору уступки права вимоги. Заміна кредитора у зобов'язанні не припиняє самого зобов'язання, а тільки приводить до вибуття однієї з його сторін, на місце якої приходить інша особа (кредитор).

Також, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство, в зв'язку з чим, вказані зміни повинні бути відображені у реєстрі вимог кредиторів боржника, на підставі ухвали господарського суду.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 517 ЦК України передбачено, що укладаючи правочин про заміну кредитора у зобов'язанні первісний кредитор у зобов'язанні, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 44/246-б.

Так, відповідно до п. 3.1. Договору, на підтвердження виконання сторонами зазначених вище умов угоди, ТОВ "ТВМ КОМП" надало суду Акт прийому-передачі до Договору про відступлення права вимоги № 15/08 від 15.08.2013, у відповідності до якого Первісний кредитор - ТОВ "УРАЛМАГ" передав Новому кредитору - ТОВ "ТВМ КОМП" всю необхідну для реалізації відступлення права вимоги інформацію. Разом з тим, згідно з даним актом ТОВ "ТВМ КОМП" сплатило на користь ТОВ "УРАЛМАГ" грошову винагороду у розмірі 200 000,00 грн. Отже, сторони в повному обсязі виконали взяті на себе згідно Договору зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів констатує належне виконання учасниками договору приписів законодавства, що регулює перехід прав у зобов'язанні до іншої особи, зокрема, внаслідок передання первісним кредитором - ТОВ "УРАЛМАГ" своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) - ТОВ "ТВМ КОМП".

Разом з тим, Київський апеляційний господарський суд критично сприймає доводи скаржника стосовно того, що укладений між ТОВ "УРАЛМАГ" та ТОВ "ТВМ КОМП" договір № 15/08 від 15.08.2013 за своїм змістом та умовами фактично є договором факторингу, а отже, ТОВ "УРАЛМАГ" відступив право грошової вимоги всупереч приписів Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугу та положенням ст. 1077, ст. 1078 ЦК України, оскільки особою на користь якої відступається право вимоги може бути банк або фінансова установа, якою ТОВ "ТВМ КОМП" не є.

Так, виходячи з положень пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) є підставою для заміни кредитора у зобов'язанні.

При цьому, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

У цьому випадку права грошової вимоги до боржника переходять до фактора з метою забезпечення виконання зобов'язань клієнта перед фактором (забезпечувальне відступлення).

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.07.2007 року у справі №26/347-06-6531.

Таким чином, у випадку правової конструкції договору факторингу має місце двостороннє зобов'язання сторін (з однієї сторони - надання грошових коштів у розпорядження, а з другої сторони - відступлення права грошової вимоги та здійснення оплати).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Таким чином, предметом договору факторингу може бути тільки грошова вимога.

Згідно з частиною 3 статті 1079 Цивільного кодексу України, фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Важливою відмінністю цих двох договорів є те, що при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має, а ні з боржником, а ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож по суті відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань. А в договорі факторингу фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, вони розраховуються із фактором, це передбачено ст.1084 ЦК України.

Таким чином, зі змісту Договору про відступлення права вимоги № 15/08 від 15.08.2013 вбачається, що його метою є заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення за плату, та не передбачає надання послуг з фінансування під відступлення права грошової вимоги.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що укладений між сторонами договір №15/08 від 15.08.2013 за своєю правовою природою є саме договором купівлі-продажу права вимоги, метою якого є передання прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а не договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

За наведеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено, що договір відступлення права вимоги порушує будь-які норми чинного законодавства України, а також не доведено відсутність у ТОВ "ТВМ КОМП" права на укладення вказаного договору.

До того ж, колегія суддів констатує, що згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у процедурі банкрутства суд не вирішує спір по суті, а лише встановлює розмір грошових вимог кредиторів та вчиняє інші дії, передбачені вказаним Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що жодний із учасників провадження у справі не довів, а судом не було встановлено фактів та обставин недійсності договору відступлення права вимоги (цесії). При цьому, обставини щодо невідповідності вказаного договору вимогам чинного законодавства можуть бути предметом дослідження та правової оцінки суду при розгляді спору за участю вказаних осіб саме стосовно цього договору.

Крім того, в даному випадку, колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника про те, що ТОВ "УРАЛМАГ" 27.02.2015 було виключено з ЄДРЮО, оскільки станом на дату підписання договору про відступлення права вимоги (15.08.2013) останнє мало цивільну правоздатність та дієздатність.

З урахуванням наведених приписів, а також встановлених по справі обставин, враховуючи, що грошові вимоги ТОВ "УРАЛМАГ" до боржника в розмірі 456 239,99 грн. включені до реєстру вимог кредиторів, правомірність переходу прав кредитора у зобов'язанні - ТОВ "УРАЛМАГ" до іншої особи - ТОВ "ТВМ КОМП" (згідно Договору про відступлення права вимоги 15/08 від 15.08.2013) підтверджується матеріалами справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "ТВМ КОМП" про заміну кредитора - ТОВ "УРАЛМАГ" на ТОВ "ТВМ КОМП" в межах визнаних судом кредиторських вимог, а саме в сумі 456 239,99 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повністю з'ясовано всі обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 судовою колегією не встановлено.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги судом не вбачається.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.11.2017

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

С.В. Сотніков