Ухвала

від 07.11.2017 по справі 757/58300/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представників власника майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «ДВ Групп» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого четвертого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ТОВ «ДВ Групп» (ЄДРПОУ 38375057); № НОМЕР_6 ТОВ «Глад офіс лайф» (ЄДРПОУ 39662793); № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 ТОВ «Укрторгпостач компані» (ЄДРПОУ 39846644), № НОМЕР_9 ТОВ «Глад» (ЄДРПОУ 32593341) відкритих у ПАТ «Прокредит Банк» (ЄДРПОУ 21677333), шляхом заборони здійснення видаткових операцій по вказаних рахунках, заборони видачі коштів або передачі коштів на інші рахунки.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директора ТОВ «ДВ Групп» подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2017 року щодо арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ТОВ «ДВ Групп» (ЄДРПОУ 38375057); відмовити в задоволенні клопотання в цій частині.

Вказує на те, що в ухвалі слідчого судді не зазначено, яким саме чином арештоване майно може бути предметом злочину, стосовно якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то враховуючи, що розгляд клопотання проводився без повідомлення власника майна, апелянт просить поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді,думку представників власників майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою що не підлягає задоволенню, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянтв судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав,про існування ухвали слідчого суддіапелянту стало відомо 10 жовтня 2017 року, а апеляційна скарга подана до суду 12 жовтня 2017 року,п`ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017100100000373 від 23.03.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч . 2 ст. 364 КК України.

03.10.2017 року старший слідчий четвертого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ТОВ «ДВ Групп» (ЄДРПОУ 38375057).

03.10.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання задоволено.

Оскільки дана ухвала оскаржена тільки скаргу директора ТОВ «ДВ Групп» в частині накладення арешту на майно цього підприємства, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги зазначеної особи, а щодо інших осіб, на майно яких накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на це майно колегією суддів не вирішується.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно у відкритому кримінальному провадженні є доказом вчиненого кримінального правопорушення.

З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення місцевого суду слідчим суддею наведені вимоги закону належним чином не дотримано.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Разом з тим як вважає колегія суддів, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а відтак наявність правової підстави для арешту майна, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України, на думку колегії суддів, не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та немотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму закону, відповідне процесуальне рішення органу досудового розслідування відсутнє. Слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

На підставі викладених обставин, які свідчать про істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «ДВ Групп» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого четвертого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ТОВ «ДВ Групп» (ЄДРПОУ 38375057); № НОМЕР_6 ТОВ «Глад офіс лайф» (ЄДРПОУ 39662793); № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 ТОВ «Укрторгпостач компані» (ЄДРПОУ 39846644), № НОМЕР_9 ТОВ «Глад» (ЄДРПОУ 32593341) відкритих у ПАТ «Прокредит Банк» (ЄДРПОУ 21677333), скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого четвертого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , погодженого прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ТОВ «ДВ Групп» (ЄДРПОУ 38375057), відкритих у ПАТ «Прокредит Банк» (ЄДРПОУ 21677333) відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/5336/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1