Рішення

від 15.11.2017 по справі 127/20820/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/20820/15-ц Провадження № 22-ц/772/2591/2017Головуючий в суді першої інстанції Король О. П. Категорія 24 Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Зайцева А.Ю.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УЮТ на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УЮТ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території,-

встановила :

03 вересня 2015 року до Вінницького міського суду Вінницької області звернулось ТОВ УЮТ з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що надаючи послуги з утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_1, було завдано збитки в зв'язку з відмовою відповідача розрахуватись за отримані послуги, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 41 209,59 гривень, з яких утримання будинку та прибудинкової території 24 672,53 гривень, обслуговування замково-переговорного пристрою - 474,30 грн., а також 2 421,64 гривень 3% річних, інфляційних втрат - 13 641,12 гривень, що змусило позивача звернутись до суду з цим позовом.

Просить суд стягнути на їх користь вищевказану суму.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року в задоволенні позову ТОВ УЮТ відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач ТОВ УЮТ подало апеляційну скаргу, в якій послалось на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначив, що балансоутримувач передав ТОВ УЮТ функцію по утриманню 131 квартирного будинку АДРЕСА_1 і прибудинкової території, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень та надання допоміжних технічних приміщень, в яких відсутні інженерні будинкові мережі, мешканцям будинку в платне користування з метою забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та поточного ремонту житлового фонду його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення мешканцями будинку належних умов проживання.

В період формування заборгованості відповідача діяли тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджені рішеннями виконкому Вінницької міської ради : №947 від 24 квітня 2008 року (1,07 грн. за 1кв.м.), №2564 від 20 жовтня 2011 року (2,18 грн. за 1 кв.м.), №1612 від 05 червня 2012 року (2,14 грн. за 1 кв.м.).

В своїй апеляційній скарзі ТОВ УЮТ зазначає, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, а недодержання сторонами письмової форми правочину, не може бути наслідком його недійсності.

Вказує на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не було взято до уваги, що правовідносини, які склались між сторонами , є грошовим зобов'язанням, в якому серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг.

Також зазначає, що посилання суду на неподання позивачем актів виконаних робіт до договору про надання житлово-комунальних послуг, є безпідставним, оскільки підписання вказаних актів проводиться з власної ініціативи позивача.

Звертає увагу суду на те, що надання послуги з прибирання прибудинкової території є складовою послуг з утримання будинків і споруд, що підтверджується вищевказаними рішеннями виконкому Вінницької міської ради.

Крім того, вважає, що відсутність землевпорядкованої документації не впливає на факт надання послуги з прибирання прибудинкової території та не звільняє відповідача від сплати наданих послуг. З метою забезпечення належного стану прибудинкової території позивачем використовуються загальні обміри прибудинкової території у натуральних величинах.

Просить суд скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року та постановити нове, яким позовні вимоги ТОВ УЮТ задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до договору від 29 січня 2002 року, укладеного між ТОВ БМУ-3 (балансоутримувач) та ТОВ УЮТ (виконавець), балансоутримувач передав виконавцю функції з утримання 131 квартирного житлового будинку АДРЕСА_1 і прибудинкової території, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень та надання допоміжних приміщень, в яких відсутні інженерні будинкові мережі, мешканцям будинку в платне користування, з метою забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та поточного ремонту житлового фонду, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану будинкових територій для створення мешканцями будинку належних умов проживання /а.с.45 І том/.

Власником квартири АДРЕСА_1, являється ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року №1097967, що підтверджується Витягом з Реєстру правочинів /а.с.9 І том/.

Як вбачається з наданих ТОВ УЮТ розрахунків заборгованості за ОСОБА_2 за період з квітня 2008 року по грудень 2015 року утворилась заборгованість в сумі 41 209,59 гривень, з яких утримання будинку та прибудинкової території 24 672,53 гривень, обслуговування замково-переговорного пристрою - 474,30 грн., а також 2 421,64 гривень - 3% річних, інфляційних втрат - 13 641,12 гривень /а.с.37 І том/

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, відсутні докази на підтвердження наданих послуг, а саме акти виконаних робіт, а також відсутність документації із землеустрою про надання в користування земельної ділянки по АДРЕСА_1, а тому, в зв'язку з недоведеністю позову, ТОВ УЮТ було відмовлено.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

У будинку, в якому розміщена квартира ОСОБА_2, ТОВ УЮТ є виконавцем житлово-комунальних послуг.

ТОВ УЮТ нараховувало щомісяця з 1 квітня 2008 року до 31 грудня 2015 року відповідачам плату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак останній не сплачував кошти за вказані послуги, внаслідок чого в нього виникла заборгованість.

В період формування заборгованості відповідача діяли тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджені рішеннями виконкому Вінницької міської ради : №947 від 24 квітня 2008 року (1,07 грн. за 1кв.м.), №2564 від 20 жовтня 2011 року (2,18 грн. за 1 кв.м.), №1612 від 05 червня 2012 року (2,14 грн. за 1 кв.м.).

ОСОБА_2 ухилявся від підписання договору на надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території й виконання обов'язку споживача оплачувати послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкової території.

Оскільки ОСОБА_2 своєчасно не сплачував кошти за послуги надані ТОВ УЮТ утворилася заборгованість.

Докази звернення відповідача в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Договором від 29 січня 2002 року /а.с.45 І том/ визначено ТОВ УЮТ виконавцем житлово-комунальних послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків, а також: разом із суб'єктами господарювання, предметом діяльності яких є надання відповідних послуг та з якими укладено договори зазначеним підприємством, - з ремонту приміщень, будинків, споруд, передбачених пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.

ТОВ УЮТ було заявлено позов про захист свого цивільного права.

Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Як вбачається з Преамбули Закону України Про житлово-комунальні послуги , цей Закон визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

За визначенням, наданим у ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).

Згідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а . замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин кореспондується із закріпленими в пункті З частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2023цс15 та відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню, а тому необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ УЮТ заборгованість в сумі 41 209,59 гривень, з яких утримання будинку та прибудинкової території 24 672,53 гривень, обслуговування замково-переговорного пристрою - 474,30 грн., а також 2 421,64 гривень 3% річних, інфляційних втрат - 13 641,12 гривень.

Враховуючи норми ст. 88 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3138 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., слід стягнути з відповідача.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УЮТ - задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позову Товариства з обмеженою відповідальністю УЮТ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УЮТ заборгованость в сумі 41209 (сорок одна тисяча двісті дев'ять) гривень 59 коп., з яких утримання будинку та прибудинкової території 24672,53 грн., обслуговування замково-переговорного присторою - 474,30 грн., 3% річних - 2421,64 грн., інфляційні витрати - 13641,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УЮТ судові витрати в розмірі 3138 грн., а також 2000 грн. на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий /підпис/ Рибчинський В.П.

Судді /підпис/ Голота Л.О.

/підпис/ Зайцев А.Ю.

Згідно з оригіналом.

Суддя Рибчинський В.П.