Постанова

від 15.08.2019 по справі 127/20820/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 127/20820/15-ц

провадження № 61-30727св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю УЮТ ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Зайцева А. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю УЮТ (далі - ТОВ УЮТ ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , при цьому позивач надає послуги з утримання та обслуговування вказаного будинку. Відповідач не оплачує отримані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 24 672,53 грн та з обслуговування замково-переговорного пристрою в розмірі 474,30 грн. Крім того, у відповідача виникла відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 24 672,53 грн, з обслуговування замково-переговорного пристрою в розмірі 474,30 грн, 3 % річних - 2 421,64 грн, а також інфляційні втрати - 13 641,12 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладений та позивачем не доведений факт надання зазначених послуг відповідачу.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ УЮТ заборгованість в сумі 41 209,59 грн, з яких: 24 672,53 грн - утримання будинку та прибудинкової території; 474,30 грн - обслуговування замково-переговорного пристрою, 3% річних - 2421,64 грн, інфляційні витрати - 13 641,12 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що при розгляді справи апеляційним судом порушено принцип змагальності, а встановлені апеляційним судом обставини протилежні обставинам, встановлених рішенням суду першої інстанції, що свідчить про невідповідність рішення апеляційного суду матеріалам справи та нормам матеріального права, зокрема статтям 42, 79, 79-1, 116, 123, 125, 126, 198 ЗК України, пункту 3 частини першої статті 3, абзацу 2 частини третьої статті 6, статті 203, пункту 2 частини першої статті 208, статтям 267, 626, 627 ЦК України та статті 25 Закону України Про землеустрій . Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи та застосовано норми матеріального права, а тому апеляційний суд безпідставно скасував правильне по суті судове рішення.

У квітні ТОВ УЮТ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

05 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, щодо законності та обґрунтованості.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що відповідно до договору від 29 січня 2002 року, укладеного між ТОВ БМУ-3 (балансоутримувач) та ТОВ УЮТ (виконавець), балансоутримувач передав виконавцю функції з утримання 131 квартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , і прибудинкової території, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень та надання допоміжних приміщень, в яких відсутні інженерні будинкові мережі, мешканцям будинку в платне користування, з метою забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та поточного ремонту житлового фонду, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану будинкових територій для створення мешканцями будинку належних умов проживання.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року №1097967, що підтверджується витягом з Реєстру правочинів.

Житлово-комунальні послуги у вказаному будинку, в якому розміщена належна відповідачу квартира надає ТОВ УЮТ , яке щомісячно нараховувало з 01 квітня 2008 року до 31 грудня 2015 року відповідачу плату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак останній не сплачував кошти за вказані послуги, внаслідок чого в нього виникла заборгованість.

В період формування заборгованості відповідача діяли тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджені рішеннями виконкому Вінницької міської ради: від 24 квітня 2008 року № 947 (1,07 грн за 1 кв. м), від 20 жовтня 2011 року №2564 (2,18 грн за 1 кв. м), від 05 червня 2012 року №1612 (2,14 грн. за 1 кв. м).

Відповідно до наданих ТОВ УЮТ розрахунків заборгованості за ОСОБА_1 за період із квітня 2008 року по грудень 2015 року утворилась заборгованість в сумі 41 209,59 грн, із яких: 24 672,53 грн - утримання будинку та прибудинкової території; 474,30 грн - обслуговування замково-переговорного пристрою, 3% річних - 2421,64 грн, інфляційні витрати - 13 641,12 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 зазначеного Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до частини п`ятої якої у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на те, що в будинку, в якому знаходиться належна відповідачу квартира, позивач надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак відповідач, користуючись зазначеними послугами, не оплачує їх, у результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем з оплати цих послуг, а посилання відповідача на відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

При цьому, заперечуючи надання позивачем житлово-комунальних послуг в зазначеному будинку, відповідач не надав доказів звернення в установленому законодавством порядку до позивача з претензіями щодо ненадання або надання неякісних послуг.

Також апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки навіть за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо установлення обставин справи, тобто зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська