Рішення

від 15.11.2017 по справі 523/6165/17

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/6165/17

Провадження №2/523/3126/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2017 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Виноградової Н.В.,

при секретарі судового засідання Одарія В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій-Н про визнання договору про уступку права вимоги недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій-Н про визнання договору про уступку права вимоги недійсним.

Представник позивача надала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі, також просила розглядати справу у її відсутності, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, жодних клопотань, заперечень до суду не надавав.

У зв'язку з викладеним, зі згоди позивача, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, так як у справі достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 17 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Обрій-Н , (довіритель), та Акціонерним комерційним банком Трансбанк , (управитель), було укладено договір № 05/2-ФФБ про участь у Фонді фінансування будівництва виду А .

Відповідно до умов вказаного договору, п. 1.1. довіритель, на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва виду А житлового комплексу ТОВ Лідо , а саме: 140 (сто сорока індивідуальних жилих будинків громадян) в смт. Чорноморське Комінтернівського р-ну Одеської обл., затверджених рішенням Правління АКБ Трансбанк (Протокол № 50 від 14.12.2007 року), дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Управителю у довірче управління з метою отримання у власність об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя з управління цими коштами, а Управитель приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному Правилами ФФБ.

За цим договором довіритель є установником управління майном, переданого ним у ФФБ, а АКБ Транбанк є Управителем ФФБ.

10 грудня 2009 року між ТОВ Обрій-Н , (первісний довіритель), та ОСОБА_1, (новий довіритель), було укладено договір № 8 про уступку права вимоги (далі - договір № 8).

За умовами договору № 8 про уступку права вимоги, п. 1, первісний довіритель передає новому довірителю, а новий довіритель набуває право вимоги, належне первісному довірителю, а саме: стає довірителем за договором про участь у Фонді Фінансування будівництва № 05/2 ФФБ від 17.12.2007 року, укладеного між первісним довірителем та акціонерним комерційним банком Трансбанк (управитель) в частині права вимоги об'єкту інвестування за договором про участь у ФФБ з наступними основними характеристиками: вид об'єкта інвестування - житловий будинок; адреса ведення будівництва - смт. Чорноморське Комінтернівського р-ну Одеської обл.; номер об'єкта будівництва та інвестування - будинок № 17, тип будинку 1; кількість поверхів - 1; кількість кімнат - 5; загальна площа об'єкта інвестування - 167,5 кв.м.; житлова площа об'єкта інвестування - 83,9 кв.м.; загальна вартість об'єкта інвестування -

921 250 грн.

Також, згідно п. 2 вказаного договору новий довіритель приймає на себе (замість первісного довірителя) всі права та обов'язки за договором про участь у ФФБ.

Пунктом 3 договору № 8 встановлено, що первісний довіритель зобов'язується передати новому довірителю, впродовж 1 календарного дня після набуття чинності цього договору, всі необхідні документи для здійснення прав та обов'язків за договором про участь у ФФБ.

Повний розрахунок з боку позивача підтверджуються п. 1.20 договору № 8 про уступку права вимоги, де зазначено, що сума у розмірі 921 250 грн. внесена новим довірителем в повному обсязі в момент підписання даного договору.

Проте, позивачем не було отримано у власність житловий будинок № 17 за адресою: смт. Чорноморське Комінтернівського р-ну Одеської обл., будівництво житлового будинку не ведеться.

Із інформаційної довідки № 72384481 від 07.11.2016 року з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (далі - інформаційна довідка) стало відомо, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні відомості про обтяження, а саме: заборона на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження: 6246614) та іпотека (реєстраційний номер обтяження: 6246849), зареєстровані 17.12.2007 року на підставі договору іпотеки, 313, 17.12.2007 року.

Об'єктом обтяження є невизначене майно, майнові права на індивідуальний жилий будинок № 17 житлового комплексу, що буде збудовано в смт. Чорноморське Комінтернівського р-ну Одеської області, який стане власністю ТОВ Обрій-Н в майбутньому.

Разом з тим, ТОВ Обрій-Н не повідомляв ОСОБА_1 про те що, відповідачем було отримано кредит в АКБ Трансбанк та в рахунок забезпечення виконання своїх зобов'язань передано банку в іпотеку індивідуальний жилий будинок № 17 житлового комплексу, що буде збудовано в смт. Чорноморське Комінтернівського р-ну Одеської області, власником якого після введення в експлуатацію мав стати ОСОБА_1

Відповідно до п. 10.9. Правил ФФБ якщо для участі в ФФБ довіритель використав кошти, отримані від Банку в кредит, забудовник на підставі довіреності, наданої довірителем при укладенні кредитного договору, передає правовстановлюючі документи на об'єкт інвестування уповноваженій особі Банку для накладення заборони на даний об'єкт інвестування та подальшої передачі документів довірителю.

Пунктом 11.2. Правил ФФБ встановлено, що кредит надається шляхом укладення між банком та довірителем кредитного договору та договору іпотеки, згідно яких довіритель набуває статусу позичальника. Предметом договору іпотеки є об'єкт інвестування, який стане власністю позичальника в майбутньому та/або майнові права на нього.

Відповідно до п. 11.8 Правил ФФБ одночасно з кредитним договором та договором іпотеки довіритель зобов'язаний укласти з управителем ФФБ додаткову угоду до договору про участь ФФБ. В додатковій угоді до договору про участь в ФФБ довіритель до моменту повного виконання зобов'язань за кредитним договором, не має права змінити об'єкт інвестування, уступити право вимоги за договором про участь в ФФБ на користь третіх осіб, частково отримати кошти з ФФБ або відмовитися від участі в ФФБ.

Враховуючи викладене, ТОВ Обрій-Н не мало права укладати договір № 8 від 10.12.2009 року про уступку права вимоги до виконання зобов'язань за кредитним договором.

За таких обставин, договір № 8 від 10.12.2009 року про уступку права вимоги було укладено з введенням позивача в оману, оскільки відповідач не повідомив ОСОБА_1 про отримання ТОВ Обрій-Н кредиту для участі в ФФБ, про передачу об'єкта інвестування в іпотеку та у зв'язку із цим про заборону уступати право вимоги за договором про участь в ФФБ на користь третіх осіб.

Тобто, мав місце обман, оскільки відповідач не повідомив позивача про наявність обставин, які перешкоджають вчиненню правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Обман набуває юридичного значення тоді, коли його використовують як засіб схилити сторону вчинити правочин. Вчинення правочину під впливом обману обумовлене деформацією волі, на яку вплинула протиправна поведінка іншої особи, спрямована на формування наміру в іншої особи вчинити правочин, спираючись на не вірне уявлення про обставини, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Загальним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок обману, є двостороння реституція, яка здійснюється за правилами ст. 216 ЦК України, Так, згідно ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із ч. 2 ст. 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Судом встановлено, що збитки понесені ОСОБА_1 складають 921 250 грн. Враховуючи ті обставини, що на момент підписання договору № 8 про уступку права вимоги позивачем була внесена сума в повному обсязі, він має право на відшкодування відповідачем збитків у подвійному розмірі, що становлять 1 842 500 грн.

Таким чином, вказані обставини в сукупності свідчать про те, що укладення договору про уступку права вимоги стало результатом введення позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення і ставило метою лише виникнення у позивача обов'язку сплатити значну суму грошових коштів не отримуючи нічого за цим договором. Ці обставини і змусили ОСОБА_1 звернутися до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Відповідно до Витягу ВСУ від 01.02.2013 року із Судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.) договори громадян із організаціями, що залучають грошові кошти для будівництва житла, хоча й мають різні найменування (підряду, дольової участі у будівництві, спільної діяльності, купівлі-продажу з розстроченням платежу, відступлення права вимоги, інвестування у нерухомість та управління майном тощо), проте предмет договору й умови у них практично однакові: замовлення на будівництво житла для власних потреб.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, висновок про те, що цей Закон не регулює правовідносини між будівельною компанією й громадянами щодо будівництва житла для власних потреб, є помилковим.

Набула широкого розповсюдження також купівля житла через фонди фінансування будівництва (далі - ФФБ) та фонди операцій з нерухомості (ФОН). Діяльність цих фондів регулюється Законом від 19 червня 2003 р. № 978-IV Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю (далі - Закон № 978-IV).

Самі фонди не є юридичними особами, дії від їх імені вчиняє управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами.

Відповідно до ст. 2 Закону № 978-IV договором управління майном для ФФБ є договір про участь у ФФБ; управителем є фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством; установником управління майном є особа, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном - довіритель.

Статтею 20 указаного Закону встановлено, що управління майном, яке здійснюється за договором про участь у ФФБ, припиняється у разі відмови довірителя від участі у ФФБ. Сума коштів, що підлягає поверненню довірителю при відмові від участі у ФФБ, визначає управитель, виходячи з кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування, поточної ціни вимірної одиниці цього об'єкта інвестування на день передачі коштів в управління управителю ФФБ. У разі дострокового припинення управління майном забудовник (на вимогу управителя ФФБ виду "А") зобов'язаний у визначений Правилами ФФБ строк перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителю.

Отже, суд приходить до висновку, що Закон України Про захист прав споживачів застосовується до указаних правовідносин в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Згідно із ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір, що передбачено ч. 2 та ч. 3 ст. 60 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України. Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 64, 88, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій-Н про визнання договору про уступку права вимоги недійсним - задовольнити.

Визнати договір № 8 від 10.12.2009 року про уступку права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Обрій-Н та ОСОБА_1, недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій-Н (ідентифікаційний код юридичної особи 32866512) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) відшкодування збитків у подвійному розмірі, що становить суму 1 842 500 (один мільйон вісімсот сорок дві тисячі п'ятсот) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій-Н (ідентифікаційний код юридичної особи 32866512) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн. та 640 (шістсот сорок) грн., що у сумі складає 7 530 (сім тисяч п'ятсот тридцять) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: